Інтеграційні процеси в Центральній Європі

     У Польщі в червні 2003 р. відбувся референдум із питання приєднання країни до ЄС. 77,85 % учасників голосування висловили  згоду. В конституцію Речі Посполитої були внесені відповідні зміни, які закріплювали членство країни в ЄС. Також відзначався пріоритет законодавства Співтовариства.

     1 травня 2004 р. Польща офіційно стала  членом ЄС. Святкове прийняття  10 держав до ЄС відбулось у  Дубліні. Ця подія завершила  складний майже 15-літній підготовчий  період, протягом якого РП послідовно  виконувала умови прийому в  ЄС, і одночасно ознаменувала  початок нового періоду в житті  країни. 
 
 

2. 3 Трансформація економіки Чехії напередодні вступу до ЄС 

     Процес  перетворення економіки та проведення реформ, що передували вступу Чехії  до ЄС, почався на початку 90-х країн. Після того, як новостворена держава ( в результаті розпаду Чехословаччини) виявила бажання вступити до ЄС, їй було висунуто низку вимог та критеріїв, щодо відповідності економіки  країни економікам країн-учасниць Європейського  Союзу. Перш за все, необхідно було здійснити  трансформацію економіки країни загалом, тобто перейти від планової до ринкової економіки. У зв’язку  з цим, відбувався процес приватизації державних підприємств. Наступним  кроком на шляху до ЄС було підвищення макроекономічних показників Чехії, зростання експорту, збільшення притоку іноземних інвестицій.

     Загалом Чехія успішно виконувала умови Європейської угоди. Тому вона в січні 1996 року подала заяву про прийняття до Європейського Союзу. Через рік, 12-13 грудня 1997 року Чехія була названа серед лідерів на вступ до ЄС. У зв’язку з цим Чеській Республіці було визначено 16 перехідних періодів та сформульовано основні вимоги, які включали: 

1. вирішення питання щодо вільного пересування людей і капіталу;
2. проблеми в землеробській політиці;
3. проблеми в транспортній політиці;
4. проблеми в охороні природи;
5. проблеми в енергетиці;
6. проблеми в податковій політиці.

     Переговори  про приєднання Чехії до ЄС розпочалися 31 березня 1998 року на рівні двосторонньої міжурядової комісії. 3 квітня того ж року розпочалась технічна частина переговорів про порівняння законодавства ЄС з чеським, перевірка здатності Чехії взяти на себе певні зобов’язання, що випливають з членства в ЄС. Цим закінчився перший етап інтеграції Чехії.

     Підготовка  Чеської Республіки до вступу в ЄС велась по всьому комплексу проблем. Одним із пріоритетів у рамках підготовки до вступу в ЄС була гармонізація законодавства. На момент вступу до ЄС Чехія мала бути готова і здатна перейняти та застосувати чинне  європейське законодавство у  своїй країні. Цей процес почався ще на початку 90-х рр. На підставі рішення уряду йому кожні три місяці надавався звіт про поступ, якого було досягнуто в цьому напрямку. З наближенням ждати вступу Чеської Республіки до ЄС головним чином приймалися нові закони. Складовою частиною підготовки інтеграції  була участь у різних програмах ЄС, в тому числі програмі наукових досліджень та програмі технічного розвитку.

     1998-1999 рр. – другий етап інтеграції  Чеської Республіки до ЄС. Протягом  цього часу активно діяли спеціально  створені державні інститути  для діалогу з ЄС. Законодавство  майже повністю було приведено  у відповідність до норм ЄС.

     Упродовж 1993-1999 рр. відбулися кардинальні  зміни в економіці Чехії. У  результаті проведення реформ на кінець 1999 р. приватна власність в країні домінувала, в ній вироблялось 80% ВВП, виросла конкурентоспроможність чеської економіки. Це підтверджують загальні обсяги зовнішньоторгового обміну Чехії з країнами ЄС, що виросли з 32% у 1989 році до 70% у 1999 році загального зовнішнього торгового обігу країни. Чеська економіка стала привабливою для інвестицій.

     Приплив інвестицій сприяв включенню економіки Чехії у світові ринки. Чеська Республіка значно зменшила обсяги торгівлі з колишніми соціалістичними країнами, але розширила їх, в тому числі експорт, з країнами розвинутої ринкової економіки.

     Внаслідок дій уряду по зменшенню від’ємного сальдо зовнішньоекономічного балансу, підтримці експорту, прийняття обмежувальних заходів у фінансовій сфері, запровадження політики заощаджень, зменшенню внутрішнього попиту у 1998 році вдалося стабілізувати економіку. А вже в другій половині 1999 року намітилась тенденція до покращення показників стану економіки. Це дало можливість Чехії за рівнем ВВП на одну людину вийти на перше місце серед країн Центральної Європи. У 1999 році цей показник досяг 11863 дол., а середньомісячна заробітна плата виросла до 330 дол.[5]

     Перед вступом країни до Європейського  Союзу Чехія виробляла ВВП  на 55,4 млрд. євро, експорт країни складав 24,4 млрд. дол., а імпорт – 26,4 млрд. дол. В результаті було значно скорочено від’ємне торгівельне сальдо. До країни було залучено інвестицій на 5,9 млрд. євро.[35]

     Поступово зростав експорт промислової  продукції Чехії, що досягалося завдяки  державній підтримці конкурентоспроможності чеської промисловості через  зниження податків, а також в результаті зміни торгівельного режиму Євросоюзом щодо асоційованих членів. Тому Чехія  почала експортувати до країн ЄС машини, промислове устаткування, транспортні  засоби, металопродукцію. Посилення  торгівельних зв’язків з країнами ЄС, зокрема з Німеччиною, свідчило про те, що Чехія успішно долає  шлях інтеграції власної економіки  до економіки Європейського Союзу.

     Водночас  в чеській економіці зберігалися  і негативні тенденції, що змусили  уряд запровадити систему соціальних гарантій та ввести державне регулювання цін. Такі кроки уряду були спричинені поступовим зростанням безробіття з 2,9% у 1995 році до 9,4% на кінець 1999 року, скороченням кількості працівників науки з 60% у пор порівнянні з 1989 р. та її фінансуванням з 1,5% ВВП з 1989 р. до 0;% ВВП у 1999 р.

     Отже, протягом 1993-1999 рр. Чехія зробила  низку важливих кроків у напрямку вступу до ЄС. Успішні трансформаційні  процеси, зокрема переорієнтація економіки  та торгово-економічне співробітництво  з країнами ЄС, дозволило країні значно покращити майже всі макроекономічні  показники, подолати низку соціально-економічних  проблем. Протягом 1989-1995 рр. поступово збільшувалися частка експорту та імпорту, яка припадала на Європейський Союз. 

Рис 2.3 Участь ЄС в загальному обсязі чеського експорту та імпорту

(1989-1995) 

     Наступні  роки перед вступом (2000-2003 рр.) Чехія  поступово розвивалася і удосконалювала власну економіку для успішної інтеграції в економіку ЄС. Розпочатий ще на початку 90-х років процес вступу Чехії до ЄС як вже зазначалося супроводжувався глибокими політичними і економічними реформами, що включали реструктуризацію промисловості та завершення приватизації. Саме цій меті була підпорядкована вся внутрішня і зовнішня політика країни. Країни ЄС достатньо тривалий час були стратегічними партнерами Чехії. Про це свідчить і той факт, що у 2001 р. майже 61,5% всього товарообігу Чехії припадало на країни ЄС. Водночас тенденції розвитку чеської економіки 2000-2003 рр. переконливо свідчили про її поступову інтеграцію в економіку ЄС. При цьому постійно зростала частка чеського експорту до країн ЄС. Одночасно зростали поставки із країн ЄС до Чехії. Вони обчислювались у 2001 р. сумою в 22,5 млрд. дол., що складало 35% вартості всього чеського імпорту. Наведені дані свідчать, що керівництву Чеської Республіки завдяки проведеним економічним реформам та вдосконаленню законодавчої бази вдалось реалізувати чітко окреслену про експортну стратегію розвитку зовнішньої торгівлі країни. Сальдо торгівельного балансу з усіма країнами світу в 2002 році зменшилося до – 1,13 млрд. дол.., а з країнами ЄС вже у 2001 році – до + 0,43 млрд. дол.

     У структурі чеського експорту до країн  ЄС переважала високотехнологічна продукція  та напівфабрикати. Чеський імпорт з країн ЄС – це переважно різні  машини і транспортні засоби, його характер свідчив про технічне переоснащення  та модернізацію чеської промисловості.

     Отже, в результаті успішної роботи уряду  Чехії, проведенні економічних реформ, переорієнтації розвитку економіки, зокрема  зовнішньо-торгівельних потоків, були створенні всі необхідні умови  та виконані вимоги ЄС, які дозволили  Чеській Республіці стати повноправним членом Європейського Союзу 1 травня 2004 року. 
 
 
 
 
 
 

2.4 Передумови вступу  Естонії до Європейського  Союзу 

     Передумови  вступу Естонії до ЄС можна розглянути поетапно.

     Першим  етапом можна вважати період з 1991 року по 1994 рік. Саме в цей проміжок часу Естонія проходила важкий шлях від визнання своєї незалежності ЄС, до підписання між сторонами  угод про вільну торгівлю, які стали  базисом економічної співпраці  між ЄС та Естонією, а також запорукою  подальшого розвитку відносин між ними.

     Другий  етап (1995-1998 рр.) розпочинається з підписання договорів про асоційоване членство Естонії. В цей період відносини  між ЄС та Естонією виходять на якісно новий рівень визначення чітких завдань  до подальшої співпраці в аспекті  інтеграції. Саме в цей період Естонія  разом з іншими країнами Балтії подає  заявку на вступ до ЄС.

     Третій  етап (1998-2003 рр.) етап набуття повнозначного  членства, який остаточно закінчився 2004 року. Протягом цього етапу поглиблюються  не лише політичні зв’язки, ай співпраця  в політичній, соціальній сферах.

     Найважливіша  складова зовнішньоекономічної політики Естонії на початку 90-х років - забезпечення умов економічної інтеграції в Європейський Союз. З 1 січня 1995 р. набув чинності договір про вільну торгівлю між  Естонією та ЄС. Відповідно до нього  між сторонами встановлюється режим  безмитної торгівлі за винятком "чутливих", за термінологією ЄС, груп товарів (для  Естонії це харчові продукти та вироби легкої промисловості), чий експорт в країни ЄС обмежується квотами.  
У червні 1995 р. був підписаний договір про асоційоване членство Естонії в ЄС. На відміну від домовленостей з іншими країнами Балтії він не передбачає перехідного періоду.

     Естонія приступила до інтенсивних ринковим реформ у 1991 р., коли була відновлена політична незалежність країни. Основні зміни у відбулися у зовнішньо-торгівельному секторі економіки, які відобразилися на економіці Естонії загалом.

     Рис 2.4 Приріст ВВП Естонії (1993-2003 рр.) [33] 

     Динаміка  зовнішньої торгівлі на початку реформ визначалися насамперед її лібералізацією. Низькі витрати виробництва (заробітна  плата становила близько 40 дол. на місяць, внутрішні ціни були в кілька разів нижча світового рівня) зумовили високу прибутковість експорту на західних  ринках. Це призвело до різкого його зростанню і слугувало найважливішим чинником структурної перебудови економіки. Темпи зростання експорту в поточних цінах склали в 1993 р. 192,5%, в 1994 р. - 156,6, у 1995 р. - 125, в 1996 - 119%. 1 - 125, у 1996 - 119%.

     Лібералізація зовнішньої торгівлі супроводжувалася зростанням і фізичного обсягу експорту незважаючи на загальний спад виробництва.

     Імпорт  в Естонії покриває велику і зростаючу  частку сукупного внутрішнього попиту: у 1992 р. вона склала 55,4%, в 1993 р. - 70,3, у 1994 р. - 82,6, в 1995 р. - 77,6, в 1996 р. - 76%.

     Частка  прямих іноземних інвестицій склала в 1993 р. 9,8%, в 1994 р. - 9,5, у 1995 р. - 5,6% ВВП. Відповідно спостерігалися високі темпи інвестиційного імпорту.

     За  роки реформ в Естонії відбулася  різка переорієнтація зовнішньої торгівлі з ринків республік колишнього СРСР на західні європейські ринки. Подібна зміна пріоритетів є закономірним явищем, оскільки з лібералізацією економіки зовнішньоекономічні зв'язки Естонії стали визначатися геополітичним положенням країни, її порівняльними перевагами. Важливою причиною такої переорієнтації стало і погіршення умов торгівлі з Росією внаслідок високої інфляції, ускладненої системи взаємних розрахунків, введення імпортних тарифів, швидкого зростання цін на сировинні ресурси.

     В умовах загального спаду виробництва, пристосування до попиту західних ринків важливе значення набув експорт  сировини і матеріаломістких напівфабрикатів. За роки реформ найбільше зросла частка експорту продукції деревообробної промисловості, потім - текстиль та текстильні вироби.

     Первісне  зниження частки машинобудування пов'язано  з падінням попиту на продукцію великих  естонських підприємств на ринках СНД. Подальше її зростання у 1994 - 1996 рр. обумовлене збільшенням експорту матеріало- і трудомістких напівфабрикатів за договорами із західними фірмами. Зниження частки експорту м'ясо-молочної продукції викликано загальним спадом сільськогосподарського виробництва та погіршенням її конкурентоспроможних позицій на російському ринку. У цілому структура експорту не зазнала принципових змін.