Лекции по "Інформаційнім ресурсам"

Колекції. Колекціонування  своїм корінням йде у глибоку давнину. Історія свідчить, що колекціонування могли собі дозволити лише дуже заможні люди. Термін «колекція» ввів давньогрецький політичний діяч, оратор і письменник Марк Тулій Цицерон (106-43 рр. до н.е.). під колекцією розуміють систематизоване зібрання однорідних предметів, цікавих у якому-небудь відношенні.

Найбільш розповсюджений вид колекцій – приватні бібліофільські зібрання, чи персональні бібліотеки. Другим масовим захопленням є  колекціонування марок.  За даними ООН, цьому хобі віддають увесь свій час більше 300 млн. людей планети.

Поширене колекціонування  вітальних листівок, сірникових коробів, різних квитків, етикеток тощо.

Персональний ДР –  невід’ємна і найбільш велика за обсягом  частина національного інформаційного потенціалу.  

Взаємодія персональних і  суспільних ДР

Оскільки персональні  ДР вбирають у себе до 80% інформаційних  запитів населення, то вони знижують навантаження на ДР суспільного користування.

Найбільш цінні персональні  ресурси з часом стають суспільним досягненням, потрапляючи у музеї, архіви, виставки, бібліотеки. Можна сказати, що практично всі спеціалізовані термінальні документальні системи зобов’язані своїм походженням саме персональним ресурсам протягом всього історичного процесу.

Окремі документи та їх колекції, особисті архіви і бібліотеки весь час поповнюють собою суспільний документний ресурс, збагачуючи його раритетними матеріалами. Разом з тим існують і негативні наслідки взаємодії. Несумлінні користувачі не повертають взяті матеріали до бібліотек, чи знищуючи їх, чи псуючи. Бувають і випадки, коли колекція бібліофіла, включаючи і вкрадені в бібліотеках книги, в кінці-кінців таки потрапляє у бібліотеку, музей чи архів. Але завжди книги і колекції перебувають під загрозою зникнення чи знищення. Таким чином, взаємодія персональних і суспільних ДР має діалектичний, а в цілому взаємовигідний характер.

У ролі утилізаційної системи виступає фізична чи юридична особа. Адже документ створюється для того, щоб ним користувалися зацікавлені особи.

Документами користуються усі громадяни і всі організації, фірми, установи, підприємства. Завдяки документам забезпечується управління суспільством у цілому, від кожного його інституту – до родини як первинної ланки суспільства. Документи є основною базою, на якій будується діяльність таких соціальних інститутів, як владні структури, школа, церква, банк, науково-дослідний інститут. Навіть гральний бізнес будується на гральних картах і подібних предметах, які за визначенням є документами.

Всі спеціалізовані генералізаційні, транзитні і термінальні документальні системи одночасно є утилізаційними.

Функціонування фізичної утилізаційної системи характеризують:

• Інфоактивність
• Пам'ять.
• Ерудиція.
• Творчість.

 

Контрольні  запитання:

 

1. Охарактеризувати особливості персональних ДР.
2. Назвати види персональних ДР.
3. Як взаємодіють персональні і суспільні ДР?
4. Розповісти про утилізаційні документальні системи.

 

 

 

 

 

 

 

Лекція 20

 

Інформаційні  ресурси мережі «Інтернет»

 

• Основні поняття Інтернет
• Класифікація джерел інформації в Інтернет
• Поняття «інформаційний посередник»

 

 

Вплив мережі Інтернет на розвиток світової економіки немає  історичних аналогів. Поява цього  об’єднання мереж привела до інтеграції регіональних економік до глобальної інформаційної гіпермедійної системи.

Якщо розглядати мережу Інтернет у фізичному сенсі, то вона є утворенням із мільйонів комп’ютерів, пов’язаних усіма можливими лініями зв’язку. У глобальному понятті мережа Інтернет є середовищем людей, середовищем загальносвітового розповсюдження інформації, інструментом ведення бізнесу без будь-яких часових чи просторових обмежень.

Таким чином, Інтернет можна  розглядати як глобальний інформаційний  простір.

Історія появи Інтернет йде у 50-і рр. ХХ ст. У відповідь  на запуск в СРСР першого штучного супутника Землі у 1958 р. у США було прийнято рішення про створення першої глобальної мережі національного масштабу.

Зазвичай під словом «Інтернет»  розуміють глобальну  комп’ютерну мережу, або «Мережа  мереж». З точки зору користувача  Інтернет можна розглядати як могутній глобальний засіб обміну інформацією. Одним із розповсюджених і перспективних сервісів Інтернет є сервіс WWW , що є системою документів, які містять текстову і графічну інформацію, розміщену на вузлах Інтернет і пов’язаних між собою гіперпосиланнями.

Класифікація джерел інформації і Інтернет може проводитися за різними підставами.

За способом надання  інформації можуть виділятися такі види

• Web-сторінки – найбільш розповсюджений  і найчастіше використовуваний з інформаційних ресурсів. Цей ресурс є сторінкою гіпертексту. Сторінки поряд з текстовою можуть містити графічну, звукову, відеоінформацію.
• Файлові сервери є реалізацією в Інтернет традиційного способу надання інформації.
• Телеконференції можуть бути важливим джерелом інформації. Вони розділені на групи (рубрики) за тематикою. Учасники телеконференції можуть написати своє повідомлення чи надіслати коментарі на чуже повідомлення.
• Бази даних можуть бути доступні через мережу Інтернет. У них можуть міститися різні види інформації.

Інформаційні ресурси  також можуть поділятися за мовною ознакою. У мережі Інтернет представлені практично усі мови, однак головною є англійська. Деякі сайти надають інформацію на кількох мовах.

Найбільш важливим аспектом класифікації інформаційних ресурсів мережі є зміст інформації. Ділова інформація, яка необхідна для підприємницької діяльності, за цим критерієм може поділятися на такі групи:

1. Відомості про фірми, організації. Ця група відомостей істотно різниться за своїм наповненням. Розбіжності визначаються ступенем засвоєння організацією можливостей Інтернет для просування продукції чи послуг. Виділяють три види серверів даної групи:

• Сервери присутності в Інтернет (рекламні та інформаційні).
• Інформаційні сервери, метою яких є надання різноманітної інформації споживачам. Сервери даної групи ведуть інформаційно-аналітичні агенції і інші структури, в тому числі державні, чия діяльність пов’язана з наданням різного роду інформації споживачам.
• Інтерактивні магазини. Сервери цієї групи забезпечують продаж товарів посередництвом Інтернет. При цьому можуть реалізуватися у електронному вигляді такі функції: надання клієнту необхідної інформації про товари та послуги; оформлення замовлення; оплата замовлення (при використанні онлайнових платіжних карт); відправка отриманого товару, якщо товаром є інформація.

 

2. Відомості про стан світової економіки і економіки окремих країн. Ця інформація представлена досить широко в професійних базах найбільших інформаційно-аналітичних агенцій світу. Сервери цих агенцій входять до складу інформаційних ресурсів мережі Інтернет. Однак сама інформація, як правило, платна. Інформація про стан національної економіки зазвичай розміщується на серверах державних структур.
3. Відомості про стан галузевих ринків. (Їх аналіз здійснюють спеціальні маркетингові і консалтингові агентства, а також маркетингові служби фірм чи організацій).
4. Ділові новини. Більшість світових інформаційних агентств надають споживачам доступ до професійних баз, які містять ділові новини.
5. Довідкова інформація. Це і списки Web-сайтів компаній, і телефонно-адресний довідник, і різноманітна інформація: про рух потягів, авіарейсів, про погоду тощо.

Інформаційні ресурси  Інтернету поділяються на «видиму» і «невидиму» частини сайтів. «Видима» частина – це та частина, яка обробляється пошуковими системами і індексується. «Невидима» - частина сайтів, яка не призначена для обробки пошуковими системами. Кількість документів, що стосуються «невидимої» частини сайтів у 500 разів перевищує кількість документів у «видимих» частинах сайтів.

Найкращим варіантом  роботи з інформаційними ресурсами Інтернету є варіант, коли користувач знає адресу сайта. Цю адресу можна взяти із різних джерел. На сайт можна зайти і з допомогою гіперпосилань.

Пошук інформації в мережі Інтернет – це творчий процес, що вимагає  глибоких знань в галузі інформатики, лінгвістики, принципів побудови інформаційних і пошукових ресурсів Інтернету.

Мережа Інтернет, як і традиційні масиви інформації, підпорядковується загальним інформаційним законам і класичним законам теорії інформаційного пошуку, але разом з тим відкриває раніше не бачені можливості для соціально-комунікаційної діяльності: здійснення соціологічних опитувань, зв'язків з громадськістю для органів державної влади й управління, реклами товарів і послуг для будь-яких підприємств і організацій, дистанційного навчання.

Запозичені  з інших галузей діяльності терміни  для позначення функцій інформаційного посередництва, зокрема термін "брокер", що визначається як "окрема особа або фірма, яка спеціалізується на посередницьких операціях з певними видами товарів або послуг"¹, відповідає сутності діяльності інформаційного посередника.

Інформаційний посередник (або брокер) - це особа або організація, яка здійснює зв'язок між виробниками інформаційних продуктів та послуг і їх користувачами, володіє знаннями про ринки збуту і продукти та способи їх одержання.

Діяльність  інформаційних посередників в умовах мережного суспільства полягає у створенні іміджу організації в глобальному інформаційному середовищі, презентуючи в мережі Інтернет послуги і продукти, які надає організація, інформуючи про діяльність організації. Інформаційні посередники розробляють Web-сайт організації, планують його діяльність, актуалізують представлену на ньому інформацію, здійснюють пошук інформації в мережі для забезпечення інформаційних потреб організації і її клієнтів, організовують навчання працівників, надають рекомендації з пошуку інформації, розробляють інструкції, довідники з ресурсів мережі та ін. Таким чином, інформаційний брокер в організації трансформує інформацію із зовнішнього контуру у внутрішній і навпаки, здійснює маркетингову комунікацію, як систему налагодженого обміну інформацією з ринком збуту, що дозволяє підприємству адаптуватись до зміни ринкових умов і досягати поставлених цілей

Аналіз інформаційних  ресурсів підприємств, організацій, бібліотек, інформаційних центрів і застосування відповідних комп'ютерних технологій з метою представлення інформації у телекомунікаційному середовищі включає традиційні методи роботи з документами і сучасні технології представлення документів для їх функціонування у мережі Інтернет: аналітико-синтетична переробка, структурування інформації, формальний опис документів, їх вербальних і структурно-графічних компонент, проектування і підтримка Web-сторінок, редагування і модифікація (оновлення) представленої у мережі інформації.

Узагальнену структуру діяльності інформаційних  брокерів мережі Інтернет, вимоги до їх знань і умінь можна представити таким чином:

• організація комунікацій у глобальному інформаційному середовищі мережі Інтернет: організація ділових контактів за допомогою мережі, участь у проектах із створення "віртуальних корпорацій", "електронних бібліотек"
• адаптація інформаційних ресурсів підприємства до 
  розповсюдження їх через глобальні інформаційні мережі;
• інформаційне наповнення Web-сайта маркетинговою, 
  рекламною, бібліографічною інформацією, повнотекстовими 
  базами даних;
• пошук інформації у мережі Інтернет з метою задоволення 
  інформаційних потреб користувачів;
• розробка рекламно-інформаційних матеріалів для розміщення їх у мережі Інтернет;
• аналіз і планування номенклатури інформаційної продукції і послуг, які надходять від організації у зовнішнє середовище;
• вивчення потреб працівників підприємства у зовнішній інформації;
• інформаційно-аналітичний моніторинг документного потоку мережі Інтернет;
• підготовка аналітичних і оглядових матеріалів на основі одержаної з мережі інформації;
• участь у створенні й актуалізації баз і банків даних регіональної інформації;
• володіння методами аналітико-синтетичної переробки інформації;
• вміння оцінювати інформаційно-ресурсний потенціал підприємства;
• вміння прогнозувати інформаційний попит;
• оптимізування форми і диверсифікування методів представлення інформації користувачам віртуального середовища;
• знання інформаційних ресурсів сфери культури і мистецтва, управління і законодавчої влади, науки і освіти;
• знання глобальних інформаційних мереж в інформаційно-комунікаційному аспекті;
• володіння методами системного дослідження інформаційних потреб користувачів;
• вміння раціонально й ефективно здійснювати комунікації за допомогою мережі Інтернет у політиці, бізнесі, науці, культурі, освіті, дозвіллі;
• вміння здійснювати інформаційну експертизу ресурсів.

 

Контрольні  запитання:

 

1. Пояснити поняття «Інтернет».
2. Охарактеризувати інформаційні ресурси Інтернету.
3. Дати класифікацію джерел інформації в Інтернеті.
4. Як виглядає структура діяльності інформаційних брокерів?