Лекции по “Економіка і організація інноваційної діяльності”

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ 
 
 

Рег. № ____________________ 
 

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЙ

з дисципліни “Економіка і організація інноваційної діяльності”

      для студентів 4 курсу

      для спеціальності: 6.050107 “Економіка підприємства”

             напряму 0501 «Економіка та підприємництво»

            факультету економіки 
 
 
 

                                                                

Херсон 2009

 

 

Конспект  лекцій з дисципліни «Економіка і організація інноваційної діяльності» для студентів спеціальності 050107 «Економіка підприємства»

Укладач: ст. викладач Глинська А. Є., асистент Трухачова К. В.

 кількість  сторінок _______. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рецензент  к.е.н., доцент Зайцева О. І. 
 
 
 
 

Затверджено

на засіданні  кафедри менеджменту та маркетингу

протокол  №___ від“___”  ___________ 2009р. 
 
 

Відповідальний  за випуск

д.е.н., проф.                                                                    Савіна Г.Г.

 

    

    Лекція 1. Інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку.

    Основні визначення. Тенденції розвитку інновацій. Класифікація інновацій. Характеристика інноваційної діяльності. Поняття й зміст інноваційної діяльності. Задачі і функції інноваційної діяльності. 

    Інновації – новостворені або вдосконалені конкурентоздатні  технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери

    Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на  
використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та  
розробок  і  зумовлює  випуск  на  ринок  нових  конкурентоздатних  
товарів і послуг.

    Й. Шумпетер інновацію визначає як «непостійне проведення нових комбінацій» у таких випадках:

    • запровадження нового товару, тобто  товару, з яким споживачі ще не знайомі, або нової різновидності якогось товару;

    • запровадження нового методу виробництва, тобто методу, ще не випробуваного  практично у даній галузі виробництва;

    • відкриття нового ринку, тобто ринку, на якому дана галузь промисловості  даної країни раніше не була присутня, незалежно від того, чи існував  цей ринок раніше, чи ні;

    • оволодіння новим джерелом сировини або напівфабрикатів, незалежно  від того, чи існувало це джерело раніше, чи ні, чи було воно тільки-но створено;

    • проведення нової організації, наприклад, завоювання позиції монополіста або її втрата.

    Класифікація  інновацій:

1. За рівнем новизни: радикальні, часткові, модифікаційні.
2. В залежності від технологічних параметрів: продуктові, процесні.
3. За типом новизни на ринку: міжнародні, державні, галузеві, нові для підприємства.
4. У залежності від взаємозв’язку із системою: на вході у систему, в структурі системи, на виході із системи.
5. В залежності від технологічного призначення: економічні, технологічні, технічні, організаційні, комерційні, управлінські, соціальні.

    Основними причинами виникнення та поширення  інновацій є наступні:

• конкурентна боротьба: бажання одержати на ринку конкурентні переваги та максимізувати прибуток;
• зростаючий попит споживача;
• зростання технічного потенціалу;
• пошук вирішення проблем, які виникають у підприємницькій діяльності фірми;
• потреба не відставати в економічному розвитку, не втрачати ринку, наслідувати інші організації, які впроваджують нову технологію;
• бажання поліпшити свої результати у конкретній діяльності підприємства;
• підтримка та забезпечення престижу підприємства;
• наукові відкриття, інтернаціоналізація науки;
• винахідництво.

    Конкретні стратегічні напрямки технічного, економічного і соціального розвитку підприємства можуть бути пов’язані з вирішенням наступних проблем:

• підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринку;
• розробки й широкого впровадження ресурсоощадних технологій;
• максимального скорочення затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;
• всебічного дотримання екологічних вимог, охорони навколишнього середовища.

 

    Лекція 2. Сутнісна характеристика інноваційних процесів.

    Загальна  характеристика інноваційного процесу. Структура інноваційного процесу. Мета і задачі стратегічного управління інноваціями. Вплив інноваційних процесів на розвиток виробництва. 

    Інноваційний процес пов’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Інноваційний процес – це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб.

    На  розвиток інноваційного  процесу впливають:

    • стан зовнішнього середовища, у якому  він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);

    • стан внутрішнього середовища окремих  організаційних і господарських  систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв'язки із зовнішнім середовищем та ін.);

    • специфіка самого інноваційного  процесу як об'єкта управління.

    Ефективність  інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з'ясовується, наскільки вона задовольняє  потреби ринку.

    Інноваційний  процес – це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці від одержання нового теоретичного, знання, до використання створеного на його основі товару споживачем.

    На  відміну від виробничого процесу, інноваційний процес характеризується:

    - високим ризиком і невизначеністю  шляхів досягнення цілей;

    - неможливістю детального планування  та орієнтації на прогнозні  оцінки;

    - необхідністю переборювати опір  як у сфері економічних відносин, так і інтересів учасників  інноваційного процесу;

    - залежністю від соціально-економічного  середовища, в якому він функціонує  і розвивається.

    Розрізняють три види інноваційного процесу:

    • простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);

    • простий міжорганізаційний (товарна  форма);

    • розширений.

    Інноваційний  процес складається з наступних  етапів: ФД – фундаментальні (теоретичні) дослідження; ПД – прикладні дослідження; Р – розробка; Пр – проектування; Б – будівництво; ОС – освоєнння; Пв – промислове виробництво; М – маркетинг; Зб – збут. 

    Лекція 3. Особливості процесу створення та формування попиту на інновації.

    Сутність  попиту і способи  його відображення. Аналіз попиту на інновації. Фактори попиту. Види попиту на інноваційну  продукцію. Методи аналізу  попиту. 

    Сучасна ринкова економіка характеризується динамічністю й нестабільністю процесів, які відбуваються на ринку. Економіка перехідного типу, характерна для України, як і для інших країн, що вступили на шлях ринкових перетворень, характеризується підвищеним рівнем нестабільності. Підприємства, аби вижити й розвиватися, змушені адаптуватися до цих змін. Засобом адаптації є інновації.

    Основою конкурентного успіху підприємства-інноватора є його спроможність виявити реально існуючі чи потенційні потреби й попит споживачів щодо інновацій (або ж сформувати їх) і задовольнити їх ефективнішим, ніж конкуренти, способом. Специфіка полягає у тому, що розробка інновацій у багатьох випадках пов'язана зі створенням товарів, аналогів яких раніше просто не існувало з таких причин:

    • потреби й попит споживачів, для задоволення яких призначені нові товари, раніше задовольнялися зовсім іншим способом;

    • потреб, для задоволення яких призначено нові товари, раніше просто не існувало.

    Для аналізу попиту на інновації використовують такі специфічні методи, як:

    - прогнозування майбутніх потреб і попиту споживачів, змін мотивації їхньої поведінки;

    - ситуаційне й імітаційне моделювання поведінки споживачів у сьогоденні й майбутньому;

    - аналіз тенденцій розвитку науково-технічного прогресу, тенденцій зміни технологічної, економічної, соціальної, політичної, культурної, правової, екологічної й інших складових середовища господарювання.

    Основні проблеми, що виникають у взаєминах суб'єктів інноваційного процесу: інвесторів, розробників інновацій, виробників, постачальників, працівників збуту, споживачів, суспільства в цілому.

    Інвестори. Джерелом проблем є те, що інвесторів передусім цікавить високий доход при мінімальному ризикові. І якщо в інноваційному проекті йдеться про принципово нові вироби, то це може стати перешкодою до здійснення інвестицій.

    Розробники  інновацій. Розробка інновації виконується заради одержання прибутку за рахунок кращого, ніж традиційні товари, задоволення потреб і попиту споживачів, виявлених у результаті маркетингових досліджень. Нові якісні й технічно досконалі продукти можуть не відповідати вимогам ринку, і спроби їх реалізації можуть закінчитися провалом.

    Виробники. Зміни базового продукту, а тим паче нові розробки можуть істотно збільшити витрати виробництва, що на етапі розробки інновацій дуже важко спрогнозувати (до розробки технології їхнього виробництва). Точні багатоваріантні прогнози найчастіше дуже трудомісткі й дорого коштують. Тому опір виробничників упровадженню нововведень пояснюється не їхньою відсталістю, а саме відсутністю точних вартісних оцінок, які характеризують нововведення.

    Постачальники. Основною проблемою є те, що існуючі сировина, матеріали і комплектуючі можуть бути непридатними для виробництва нових продуктів. Для зміни їхніх характеристик постачальники, яких цікавлять лише обсяги замовлень і їхня регулярність, мусять мати дуже вагомі причини, їх слід належним чином стимулювати, переконуючи в корисності змін.

    Працівники  збуту. Нова продукція зазвичай вимагає перебудови існуючої системи збуту, а для принципово нових товарів — навіть її формування. Такого роду зміни можуть зустрічати опір працівників збуту. З одного боку, безпосередньо відчуваючи реакцію споживачів, вони самі можуть підштовхувати виробників до модифікації продукції. З іншого, найчастіше, вони не можуть оцінити кардинальні нововведення, оскільки реакція споживачів ще не відома. Саме тому вони можуть чинити інноваціям опір.