Лекции по “Економіка і організація інноваційної діяльності”

    Моніторинг  інновацій – це безперервне, комплексне спостереження і контроль за створенням, впровадженням, поширенням і використанням інновацій.

    Поняття моніторингу інновацій застосовується у широкому й вузькому значеннях. Перше базується на розумінні інновації як результату проведення інноваційної діяльності на всіх її етапах і стадіях. У її основі лежить науково-технічна діяльність, пов'язана зі створенням, розвитком, поширенням і використанням науково-технічних знань у всіх галузях науки і техніки. У цій сфері проводяться науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), на їхній основі базуються нововведення. Останні можуть бути оформлені у вигляді: відкриттів; винаходів; патентів; товарних знаків; раціоналізаторських пропозицій; документації на новий або на вдосконалений продукт і технологію, управлінський чи виробничий процес; ноу-хау; нових понять; наукових підходів або принципів; документа (стандарту, рекомендації, методики, інструкції тощо); результатів маркетингових досліджень тощо.

    У Законі України «Про пріоритетні  напрями інноваційної діяльності в Україні» визначено, що моніторинг інноваційної діяльності – це систематична обробка та аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів держави щодо стимулювання, регулювання інноваційної діяльності в країні, результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

    Моніторинг  інноваційної діяльності здійснюється на підставі даних державної статистичної звітності, аналітичної інформації центральних та регіональних органів державного управління, матеріалів спеціальних обстежень з окремих питань стосовно даного об'єкта моніторингу.

    Моніторинг  інновацій у вузькому розумінні полягає у відстеженні перебігу й результатів виконання окремого інноваційного проекту.

    Моніторинг  інноваційного проекту — це процес спостереження за ходом його виконання і використанням ресурсів, попередження можливих відхилень від запланованих результатів, а також: внесення змін для коригування цих відхилень.

    Система моніторингу інноваційних проектів містить три основних елементи: технічні й якісні характеристики проекту; терміни його виконання; використання кошторису витрат на нього.

    Моніторинг проекту може бути визначений як постійний і структурований процес спостереження й контролю, спрямований на перевірку просування робіт, а також на виконання коригувальних дій.

    Одним із найважливіших чинників, що визначають ефективність і результативність проекту в цілому, є досягнення всіх технічних і якісних його характеристик, встановлених в технічному завданні на його виконання. Моніторинг інноваційного проекту в цьому напрямі полягає в комплексі управлінських, технічних та технологічних заходів щодо перевірки виконання поставлених технічних завдань, аналізу отриманих результатів і внесення коригувальних дій на усунення знайдених відхилень від запланованих техніко-економічних показників.

    До  завдань моніторингу входить  систематичний контроль за технічними характеристиками інноваційного проекту, порівняння фактичного стану з заданими значеннями. Головною умовою є наявність чіткої мети, вимог, параметрів інновацій, які визначено в кількісних показниках, і організація надходження відповідної інформації про хід їх виконання до менеджера проекту. Порівняння дає змогу розробити плани заходів щодо виконання технічних характеристик проекту. 

    Лекція 12. Комплексна оцінка ефективності інноваційної діяльності фірми.

    Поняття оцінки ефективності інноваційної діяльності. Види ефективності. Критерії та показники  ефективності інноваційної діяльності. Методи оцінки. Вплив факторів ризику і інфляції на ефективність проекту. 

    При порівнянні інноваційних проектів та оцінці інноваційної діяльності використовується комплекс показників та застосовується підхід, що вимагає обліку всієї сукупності заходів, які необхідно здійснити при реалізації даного варіанта рішення.

    Значна  тривалість життєвого циклу інновацій  приводить до економічної нерівноцінності  здійснюваних витрат і одержуваних  результатів. Це протиріччя усувається за допомогою так званого методу приведеної вартості або інакше дисконтуванням витрат і результатів до одного моменту часу. Як такий момент часу можна прийняти, наприклад, рік початку реалізації інновацій.

    Дисконтування засновано на тім, що будь-яка сума, що буде отримана в майбутньому, у  цей час має меншу цінність.

    За  допомогою дисконтування у фінансових обчисленнях ураховується фактор часу.

    Різниця між майбутньою вартістю й поточною вартістю є дисконтом.

    Коефіцієнти дисконтування розраховуються по формулі  складних відсотків: 
 

    

, 

    і - процентна ставка, виражена десятковим дробом (норматив дисконтування);

    t_p – рік приведення витрат і результатів (розрахунковий рік);

    t - рік, витрати й результати  якого приводяться до розрахункового.

    За  умови приведення до року початку  реалізації інновацій маємо t_p = 0 і отже

    

.

    При позитивній величині норми відсотка на капітал i коефіцієнт дисконтування  завжди менше одиниці.

    Величина  процентної ставки, по якій провадиться  дисконтування, і сучасна величина перебувають у зворотній залежності, тобто чим вище відсоткова ставка, тим менше сучасна величина за інших рівних умов.

    Чим нижче ставка відсотка й менше  період часу (t), тим вище величина майбутніх  доходів.

    Таким чином, за допомогою дисконтування  визначається чиста поточна вартість проекту.

    Загальне  правило таке: інновації варто здійснювати, якщо очікуваний рівень доходу на капітал не нижче або дорівнює ринковій ставці відсотка по позичках.

    Крім  чистого наведеного доходу для відбору  інноваційних проектів використовуються показники: строк окупності (СТРУМ); період окупності (П_ок); внутрішня норма прибутковості (В_д); рентабельність (R).

    Строк окупності – показник, що відповідає на питання, за який строк можуть окупитися  інвестиції в інноваційний проект. Цей показник ураховує первісні капітальні вкладення.

    У міжнародній практиці застосовується, в основному, період окупності. Під періодом окупності розуміють тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, буде дорівнює сумі інвестицій.

    Внутрішня  норма  прибутковості  (доходності) - це розрахункова відсоткова ставка, за якої одержані доходи (вигоди) від проекту стають рівними витратам на проект. Дається ще таке визначення - це той максимальний відсоток, який може бути сплачений для мобілізації капіталовкладень у проект. Рекомендується відбирати такі інноваційні проекти, внутрішня норма доходності яких не нижча ніж 15-20 %.

    Рентабельність (R) визначається як співвідношення ефекту й витрат на реалізацію проекту.

    У практиці оцінки інноваційних проектів розрахують відношення наведених доходів до інвестиційних видатків.

    Відбір  інноваційних проектів проводиться  з урахуванням інтересів інвесторів і безпосередніх виконавців.

    Загальним для всіх показників ефективності інноваційного  проекту є розрахунок коефіцієнта  ефективності по наступних формулах:

    

(прямій показник),

    

(зворотний показник),

    де  І – індекс доходності;

    ТО-термін окупності

    Е - ефект (результат) від реалізації проекту  або грошовий поток;

    З - витрати, пов'язані з реалізацією проекту.

    Критерієм відбору проектів може бути мінімум  витрат на їхню реалізацію.

    При відборі інноваційних проектів варто  звернути увагу на способи зниження ризику.

    При наявності декількох варіантів  найбільш ефективний варіант вибирається  по мінімуму так званих наведених витрат:

    З_i = С_i + Е_нК_i → min,

    де З_i – наведені витрати по кожному варіанті; С_i – витрати виробництва (собівартість) по тому же варіанту; Е_н - норматив ефективності капітальних вкладень; К_i – інвестиції по тому же варіанту.

    Оскільки  інвестиції характеризуються одноразовістю або обмеженим періодом вкладень, тривалим строком окупності, великою величиною, а витрати виробництва - це величина, як правило, річна, тому для того, щоб привести до єдиної річної розмірності за допомогою коефіцієнта економічної ефективності або рівня процентної ставки, беруть частину інвестицій (капітальних вкладень).

    Після цього розраховують строк окупності  додаткових інвестицій в інновації, що являє собою часовий період, за який додаткові інвестиційні витрати  на більше дорогий варіант інновацій окупаються завдяки приросту економічних результатів, обумовленому реалізацією інновацій.

    Розрахунковий строк окупності Т_р визначається по наступній формулі: 

     ,                                                

    де ДО₁ і ДО₂ – інвестиції в інновації по порівнюваних варіантах;

    З₁ і З₂ – річні витрати відповідно по першому й другому варіантах.

    Для вибору варіанта розрахункове значення строку окупності Т_р рівняється з його нормативною величиною Т_н = 1 / Е.

    Величина зворотна строку окупності являє собою коефіцієнт ефективності додаткових інвестиційних вкладень в інновації або коефіцієнт порівняльної ефективності – Ер.

    Даний показник розраховується по формулі:

    Ер = .                                                   

    Розрахункове  значення коефіцієнта ефективності Ер дорівнює нормативній величині Е_н, що відповідає задовольняючого інвестора нормі доходу на капітал.

    Інтегральний  ефект визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового року, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Інтегральний ефект ще називають приведеною вартістю, яка характеризує загальний абсолютний результат інвестиційного проекту: