Удосконалення страхового ринку

     Основні підходи до страхування в зарубіжних країнах зводяться до його значної  ролі у різних сферах виробництва  та фінансово-кредитної системи. В загальних рисах розглянемо досвід організації і особливості на страхових ринках страхової системи в зарубіжних країнах на прикладіокремих держав. Так, страхування в США отримало досить значний розвиток, що пов’язано з необхідністю зниження економічних ризиків через залежність виробництва від різних факторів і виникнення стихійних лих. Страхування здійснюють приватні страхові компанії, страхові кооперативи, уряд. Приватні страхові компанії — одна з найбільш потужних ланок американської фінансово-кредитної системи.

     Разом з тим в США не існує єдиної для держави системи страхування. Кожний штат має власне страхове законодавство. При цьому, страхові організації мають широкі повноваження в розробці власної страхової політики, визначенні розмірів платежів, практики їх відрахування і відшкодування збитків, що є специфічною особливістю американського страхового ринку.

     На  страховому ринку Великобританії спеціальний  орган страхового нагляду в складі Департаменту торгівлі та промисловості  має досить широкі повноваження щодо організації, контролю та втручання  в оперативну діяльність страхових  компаній. При встановленні фактів порушення правил страхування до страхової компанії застосовуються карні санкції аж до закриття.

     В Австрії з 1966 р. функціонує національний фонд катастроф, кошти якого використовуються на відшкодування народному господарству збитків від природних катастроф (зливи, зсуви і т.п.). Крім того, на на державному і регіональному рівнях компенсується частина страхових  внесків.

     В Ізраїлі державна політика в галузі страхування направлена на те, щоб  запобігти зловживанням при обігу  досить великих коштів. Так, закони цієї держави чітко окреслюють не тільки сферу діяльності, але й  обмежують свободу використання грошей  застрахованих. Наприклад, кошти, зібрані на страхування життя, можуть бути використані тільки для цієї мети. Переказати їх на інші види страхування суворо заборонено, і це жорстко контролюється фінансовими службами держави. Страхові компанії мають право вкладати кошти, одержані від населення у вигляді страхових внесків, тільки в державні облігації, і то не більше 50%. При цьому, компанії отрамують гарантовані 4,5% річних, так що в накладі страхові компанії не залишаються. Не менш суворі і правила реєстрації компаній. Крім обов¢язкової застави в 25 мільйонів доларів, претендент на цей вид діяльності зобов¢язаний довести, що за ним не тягнеться  “кримінальний хвіст”. Перевірки проводяться досить суворо.

     Перелік послуг, які надаються страховиками Ізраїлю, досить великий. При цьому  страхові компанії намагаються розширити  цю сферу, пропонуючи нестандартні види обслуговування.

     Наприклад, страхова компанія “Долев” концерну “Фенікс-Исраелі” спеціалізеється  на страхування житла і машин. Програма “Долев для дому” ділиться на дві основні частини: страхування будинків, включаючи страхування стін, стелі, підлоги, балконів, труб і каналізаційного обладнання, електросистем, систем опалення та іншого майна, яке є невід¢ємною частиною житла. Інша частина – це страхуваннявмісту квартири – меблів, побутових електроприладів, аудіо- відеосистем, одягу, посуду, коштовностей і т.д. Цікаво, що за бажанням клієнта, страховий поліс може бути оформлений як на квартиру в цілому, так і на кожну її частину окремо.

     Не  менш цікаві в Ізраїлі  і програми страхування дітей. Лозунг “все краще – дітям” в цій державі не пусті слова.  Наприклад, програма “Алюмім” страхової компанії “Менолайф-Менора” передбачає придбання страхового поліса для дітей будь-якого віку до 18 років за досить невелику ціну. Щомісячний внесок залежить від віку дитини і батьків: чим молодші батько й дитина, тим нижче внесок. При цьому, у випадку втрати працездатності страхувальник звільняється від щомісячних виплат, а компанія гарантує щомісячну допомогу на дитину до досягнення нею 21 року. В цьому віці поліс переходить у власність дитини. Посередником між страховими компаніями та їх потенційними клієнтами виступають приватні агенти, як правило, освічені і добре підготовлені спеціалісти. Працюють вони на контрактній основі і можуть співробітничати відразу з декількома компаніями – агенту це вигідно. Причина зрозуміла: різні компанії надають чисельні послуги по різних програмах і, природньо, ціни також різняться. Тому агент завжди може підібрати клієнту те, що йому підходить. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок компанії, а агент отрамує комісійні з кожної угоди. При цьому, податкові та фінансові служби держави суворо контролюють діяльністьне тільки компанії, але й страхових агентів. 

       В Японії  страхування здійснюється приватними страховими компаніями, державними організаціями і кооперативами. При цьому приватні компанії і державні організації зайняті пошуком найбільш прибуткових сфер для вкладання коштів, які накоплені від страхових внесків. Вони діють на національному і міжнародному рівнях, і їхньою метою є зростання власних доходів. Тому вони страхують тільки «надійних» партнерів.

     Кооперативні  ж організації взаємного страхування  зорієнтовані не на збільшення власного прибутку, а на задоволення потреб членів кооперативу. Кооперативні страхові організації приймають всіх фермерів без виключення, гарантуючи кожному  компенсацію в обумовлених контрактом випадках. Кооперативне страхування  контролюється всіма членами  кооперативу і тому розвивається раціонально. Малі внески роблять кооперативні страхові організації більш привабливими для страхувальників, що посилює їх конкурентні позиції на національному ринку страхування.

     Необхідно звернути увагу на посилення тенденцій  по проникненню іноземних страхових  структур на страхові ринки колишніх республік СРСР та країн Східної  Європи, в тому числі і український  ринок у формі різних спільних страхових компаній. Наприклад, в  Україні створені такі компанії, як  українсько-американське АСТ «Росток», українсько-шведська СК у формі ЗАТ  «АКВ Гарант», українсько-російська  АСК «АВІОНІКА», українсько-ірландське АСТ ЗТ «Гала СКД», українсько-бельгійська  СК «Союзспецстрах» Тз ДВ, українсько-російська  СК «ВАРТА».

     В цілому, для наших умов має інтерес в системі страхування розвинутих країн національна система координації і функціонування страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування, у практиці страхування і розвитку кооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування (ТВС), які успішно конкурують на страховому ринку багатьох держав з традиційними страховими компаніями.

     В більш широкому плані в нашій  державі, по суті стоїть питання розвитку страхового захисту як окремого напряму державного регулювання розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях народного господарства, тобто шляхом прийняття спеціальних законів, визначення обов’язкових видів страхування, регламентації діяльності страхових організацій. 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України 

     Виходячи  з необхідності вступу України в  систему міжнародних економічних  відносин, перебудови економіки з  використанням досвіду інших  країн відносно ринкових перетворень, проблеми розвитку страхового ринку  тісно пов’язані з соціально-економічною  ситуацією в державі, фінансово-кредитною  політикою, законодавчим та організаційним забезпеченням економічних реформ в Україні.

     Держава зацікавлена в розвитку страхової  справи в Україні, як в механізмі  підтримки рівня народногосподарського  виробництва і можливості покриття непередбачених втрат і збитків  підприємств та окремих громадян з мінімальною участю державних  ресурсів і коштів державного бюджету.

     Як  відомо, перехід до ринкових відносин передбачає появу великої кількості  суб’єктів господарювання, зацікавлених в забезпеченні захисту своєї  діяльності, майна і прибутків  від різних наслідків і непередбачених ризиків. Тому в цей період страхування  повинно розвиватися особливо інтенсивно. Це обумовлюється такими причинами.

     Так, існуюче законодавство про страхування не враховує сучасного стану економіки держави (наприклад, інфляції, яка швидко змінює всі страхові фонди і резерви). Інфляція по суті є проблемою номер один, оскільки непередбачуваність цінової динаміки суттєво затруднює розрахунок ставок страхових премій і визначення обсягів виплат страхових відшкодувань і в кінцевому результаті може нанівець звести страховий захист. Відповідно страховим компаніям важко прогнозувати рентабельність страхової діяльності. Вони постійно змушені шукати компроміси між збереженням реальної вартості страхових фондів, їх антиінфляційним захистом та ліквідністю. Катастрофічне обезцінення грошей підриває основу довгострокового страхування. Невідповідність виплат страхового відшкодування фінансовим витратам відштовхує клієнтів від страхових організацій, недивлячись на необхідність захисту від різних ризиків.

     Разом з тим, державна політика в галузі страхування не враховує того, що в країні немає страховиків, які б могли б конкурувати із західними фірмами.

     Згідно  діючого законодавства, фактично заборонено страховим компаніям займатися любими видами діяльності, крім страхової. Це призводить до того, що  страховики не можуть ефективно страхувати під заставу, так як невідомо, що з цією заставою робити. Продати її не можна і використати по призначенню також не можна.

     Необхідно відзначити, що держава недооцінює значення і роль страхового ринку  в економіці. Так, страхові компанії, які займаються страхуванням життя (пенсійне, нагромаджувальне страхування, медичне) акумулюють грошові кошти  населення і є найбільшими  інвесторами в різні галузі народного  господарства. Страхові компанії, які  займаються ризиковими видами страхування  допомагають підприємцям відшкодовувати виробничі витрати і витрати  від стихійного лиха.

     Дозволяється  займатися страхуванням життя лише спеціалізованим компаніям, таким, як страхове медичне АТ “Надія”, АСТ “Астро-Дніпро”, АСК “Грантсервіс”, ЗАСТ “ Новий Дніпро”, АТЗТ “АСК “Інтер-Поліс”, АТЗТ “Українська СК АСКА –Life”.

     В силу змін форм власності в процесі  реформування окремих галузей народного  господарства виникло багато  акціонерних  товариств, страховий захист яких практично  не вирішений в законодавчому  плані. Не вирішеним залишається  також питання про правовий захист національного страхового ринку  від зарубіжних страхових компаній тощо. Все це вимагає внесення відповідних  змін і доповнень до Закону «Про страхування».

     Останнім  часом піднімається питання про  проведення приватизаційного страхування. Так, спеціалістами СК «Алькона»  розроблена концепція приватизаційного страхування. Проте одного бажання  мало, оскільки не вирішеним залишається  питання банкрутства інвестиційних  фондових компаній та підприємств, які  підлягають приватизації. Вітчизняне страхування ще досить слабке, щоб  брати на себе великі ризики.

     Недоліками  страхової справи на сучасному етапі  розвитку страхового ринку є те, що відсутня широкомасштабна роз’яснювальна робота з питань страхування серед  населення і в першу чергу  серед потенційних страхувальників. Значним гальмом в розвитку страхової  справи є нерозвинутість інфраструктури страхового ринку, до основних елементів якої відносять правове і нормативне забезпечення, інформаційну мережу,  кредитно-фінансову систему, підготовку кадрів (сюрвейери, андерайтери, страхові комісари),  наукове обслуговування, аудиторську мережу, професійну етику і мову. Саме інфраструктура забезпечує можливості реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, сприяє координації дій суб’єктів ринку, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір. Разом з тим розвиток вітчизняного страхового ринку необхідно розглядати як крок до зміцнення національної безпеки України.

     Назріла необхідність створення цілком нових  для нас, але давно створених  за кордоном інститутів, які обслуговують і контролюють страховий бізнес. Перш за все назріла необхідність організації експертних служб: сюрвейерів, менеджерів і консультантів по ризиках  та інспекторів по позову. Створення  таких служб і органів, координуючих їх роботу, а також закладів по навчанню профільних спеціалістів вимагають  участі і сприяння держави. Це дозволить  сформувати інфраструктуру страхового ринку на рівні світових вимог, проводити  аналіз і розробляти заходи по зменшенню  і запобіганню ризиків, розвантажити суди і арбітражні заклади від  чисельних позовів за страхове відшкодування, створити нові робочі місця та залучити висококваліфікованих спеціалістів, які  часто не знаходять застосування своїм знанням і досвіду.