Співвідношення сумісництва та суміщення

Підсумовуючи результати, необхідно зазначити, що характерними особливостями змісту трудової функції в умовах сумісництва є: виконання працівником не однієї, а декількох трудових функцій; трудова функція за основним трудовим договором є основною, а за додатковими – додатковими трудовими функціями; кількість додаткових функцій при сумісництві нормативно не обмежена і визначається лише інтересами працівника, його фізичними, розумовими здібностями та можливостями; основна й додаткова трудові функції за сумісництвом здійснюються лише на підставі угоди про працю працівника і власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу або фізичної особи, яка має право наймати робочу силу, тобто трудового договору; укладення таких трудових договорів чи контрактів про виконання тих чи інших трудових функцій (основних і додаткових) можуть здійснюватися із суб’єктами усіх форм власності й у різних сферах суспільного виробництва, за винятком випадків, окремо обумовлених у чинному законодавстві про працю, колективному договору чи угоді сторін; виконання всіх додаткових функцій на тому чи іншому підприємстві, в установі, організації, а також по найму у фізичної особи здійснюється лише у вільній від виконання основної функції час; громадянин України, який уклав кілька трудових договорів (контрактів) про виконання основної і додаткових трудових функцій, може здійснювати їх у ролі як працівника, так і службовця.

 

 

 

 

 

2. Поняття суміщення професій (посад)

Кодекс законів  про працю України передбачає суміщення професій (посад), тобто  можливість виконання працівником  на тому ж підприємстві, в установі, організації разом з своєю  основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи по іншій  професії (посади) або обов’язків тимчасово  відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.

Частина перша статті 105 КЗпП передбачає суміщення професій (посад), тобто можливість виконання працівником на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.

Чинне законодавство України не повною мірою регулює питання  роботи за суміщенням професій (посад). У зв’язку з цим щодо питань суміщення, крім законодавства України, слід керуватися постановою Ради Міністрів  СРСР «Про порядок і умови суміщення  професій (посад)» № 1145 від 4 грудня 1981 р. (далі — постанова № 1145) та виданою щодо застосування цієї постанови Інструкцією Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» № 53-ВЛ від 14 травня 1982 р.¹² (далі — Інструкція) в частині, що не суперечить Конституції та законам України.

Постановою № 1145 Ради Міністрів СРСР передбачено, що суміщення професій (посад) допускається за згодою працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно вигідно і не призводить до погіршення якості продукції, виконуваних робіт, обслуговування населення.

Отже, суміщення професій (посад) допускається в тих випадках, коли працівник  за своєю кваліфікацією може забезпечити  якісне виконання як основної, так  і суміщуваної (додаткової) роботи.

За працівниками, які зайняті  на основній роботі зі шкідливими, небезпечними та важкими умовами праці і  які суміщують професії (посади), зберігаються встановлені законодавством відповідні пільги (додаткові відпустки, скорочена тривалість робочого часу, безплатна видача спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального  захисту, знешкоджувальних засобів, лікувально-профілактичного  харчування тощо) незалежно від того, чи встановлено такі пільги для суміщуваної  професії (посади).

Працівникам, яким зазначені пільги не передбачені законодавством за основною роботою, але передбачені за суміщуваною  професією (посадою), такі пільги надаються  тільки за ті робочі дні, в які працівник  працював за суміщенням не менше половини робочого дня.

Слід зазначити, що доручати працівникові роботу за суміщуваною професією (посадою) слід з урахуванням, зокрема, частини  третьої статті 22 КЗпП, якою передбачено, що законодавством можуть встановлюватися  вимоги щодо віку, рівня освіти, стану  здоров’я працівника, та статті 25¹ КЗпП, якою встановлено обмеження щодо спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації¹³.

Винагорода за суміщення професій (посад)

Звичайно, зазначені акти колишнього СРСР частково втратили в Україні  юридичну силу, зокрема, щодо обмежень на суміщення професій (посад), порядку  введення суміщення та оплати праці, виконуваної в порядку суміщення, оскільки в частині першій статті 21 КЗпП встановлено, що виконувана робота визначається угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, а розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника відповідно до частини другої статті 105 КЗпП встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Згідно з частиною другою статті 97 КЗпП та статтею 15 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24 березня 1995 р. у разі, якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити, зокрема, питання доплат з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а якщо його немає — з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників  установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом  Міністрів України. У зв’язку  з цим, питання доплати за суміщення  професій (посад) в таких установах  і організаціях регулюється окремими нормативно-правовими актами.

У постанові № 1145 Ради Міністрів СРСР зазначено, що доплати за суміщення професій (посад) не встановлюються в тих випадках, коли суміщувана робота передбачена в нормах трудових затрат, обумовлена трудовим договором (входить в коло обов’язків працівника) або доручається працівникові в установленому законодавством порядку у зв’язку з недостатньою фактичною його зайнятістю порівняно з чинними нормами трудових затрат за основною роботою.

Інструкцією передбачено, що доплати  за суміщення професій (посад) можуть встановлюватися працівникові поряд  з винагородами за високі досягнення в праці, за особливі умови тощо.

Враховуючи високу інтенсифікацію праці, оскільки виконання додаткової роботи в порядку суміщення здійснюється за незмінної тривалості робочого часу, відповідно до статті 9¹ КЗпП, підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Крім того, згідно зі статтею 13 КЗпП, додаткові пільги може передбачати і колективний договір.

Слід зазначити, що у випадках, передбачених Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р., доплати за суміщення професій і посад є виплатами, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати.

Порядок оформлення суміщення та його скасування

Угода про суміщення професій (посад) може укладатися на визначений строк  або без зазначення терміну. Згаданою Інструкцією передбачено, що угода  про суміщення оформлюється наказом. Необхідність видання наказу про  доручення працівникові виконувати додаткові обов’язки в порядку  суміщення професій (посад) або виконувати обов’язки відсутнього працівника очевидна, оскільки такий наказ є  підставою для встановлення передбаченої статтею 105 КЗпП доплати за виконання  додаткової роботи.

Приклад наказу про встановлення суміщення

Про зміну умов суміщення  професій (посад), зменшення або відміну  доплат працівника необхідно письмово попередити не пізніше ніж за місяць. Відміна або зменшення доплати  за суміщення також оформляється наказом.

Приклад наказу про  скасування суміщення

У разі погіршення якості продукції, виконуваної роботи чи обслуговування населення суміщення і доплата  за нього можуть бути припинені з  моменту виявлення такого погіршення. Встановлення або скасування суміщення  професій (посад) можливе в порядку, встановленому частиною третьою  статті 32 КЗпП, якою передбачено, що у  зв’язку зі змінами в організації  виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при  продовженні роботи за тією самою  спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці, зокрема  встановлення або скасування суміщення  професій, працівника необхідно повідомити не пізніше ніж за два місяці. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що якщо колишні істотні умови  праці зберегти неможливо, а працівник  не згодний на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір  припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП (відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці).

Слід зазначити, що скасування суміщення можливе і без попередження працівника, якщо в наказі про введення суміщення зазначено термін, на який працівникові доручається додаткова робота, і цей термін закінчився.

Внесення до трудової книжки відомостей про суміщення Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту України № 58 від 29 липня 1993 р., не передбачено. Проте вважається, що в трудовій книжці може бути зазначено про суміщення професій (посад), оскільки працівник, наприклад, може працювати за суміщенням за такою професією (посадою), яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка.

Припинення трудового  договору з працівниками, які працюють за суміщенням, здійснюється на підставах  і в порядку, встановлених законодавством про працю.

Штатний розпис і  суміщення

Вищезгаданою постановою Ради Міністрів СРСР передбачено, що для встановлення доплат за суміщення  професій (посад) використовуються кошти  фонду заробітної плати, заощаджені в результаті зменшення чисельності  працівників порівняно зі штатним  розписом.

Це означає, що суміщувана посада (робоче місце за відповідною  професією) є в штатному розписі, але не заповнена, тобто залишається  вакантною. Отже, для суміщення мають  бути відповідні робочі місця, посади (штатні одиниці). Відсутність вакансій (штатних одиниць) означає, що немає  ні відповідних тарифних ставок, ні посадових окладів, у зв’язку  з чим неможливо встановити доплату  за суміщення професій (посад).

Крім того, у пункті 9 Інструкції передбачено, що зменшення чисельності  працівників у результаті суміщення  професій (посад) не може бути підставою  для зміни встановленого підприємствам, установам, організаціям ліміту чисельності  і затвердженого для них штатного розпису, ліквідації підрозділів, умовою створення яких є наявність певної чисельності працівників.

Слід зазначити, що виконання  обов’язків тимчасово відсутнього  працівника без звільнення працівника від основної роботи передбачає заміну працівника, відсутнього у зв’язку  з хворобою, відпусткою, відрядженням або з інших причин і за яким відповідно до законодавства зберігається місце роботи (посада).

Установлення суміщення  професій (посад) можливе лише після  виникнення основних трудових правовідносин. Воно має винятково договірний характер і відбувається тільки і лише в  межах вже існуючих трудових правовідносин. При встановленні суміщення професій (посад) існуючі трудові правовідносини лише ускладнюються доповненням  до них ряду умов щодо виконання  трудових обов’язків з іншої професії чи посади в межах нормальної тривалості робочого часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Співвідношення  сумісництва та суміщення

Суміщення слід відрізняти від сумісництва, оскільки це різні поняття, які регулюються  різними нормами законодавства  про працю.

Так, сумісництво передбачає виконання  працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового  договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Питання роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій регулюються постановою Кабінету Міністрів України № 245 від 3 квітня 1993 р. та Положенням про умови роботи за сумісництвом, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну № 43 від 28 червня 1993 р. З працівником, який працює за сумісництвом, укладаються окремі трудові договори: за основною роботою і за сумісництвом.

На відміну від сумісництва, додаткова робота у порядку суміщення  професій (посад) провадиться працівниками за одним трудовим договором, на одному підприємстві, в установі, організації  поряд з основною роботою і  в межах установленої тривалості робочого дня.

Найсуттєвішими характерними ознаками, рисами, властивостями сумісництва  і суміщення професій (посад) є:

1. кількість трудових договорів чи контрактів – при суміщенні працівник укладає один трудовий договір, а при сумісництві – декілька;
2. при суміщенні робота виконується завжди у межах нормальної тривалості робочого часу, тоді як при сумісництві – понад нормальну тривалість робочого часу;
3. суміщення професій і посад означає інтенсифікацію праці при незмінній тривалості робочого часу, а сумісництво здебільшого має екстенсивний характер, бо робота за даної правової форми організації праці на виробництві виконується за додатковими трудовими договорами лише у вільний від основної роботи час.