Транспортна втома, або Чим небезпечна для здоров`я їзда в метро

    Транспортна втома, або Чим  небезпечна для здоров`я  їзда в метро  

    Транспортна втома – не міф. Своє нездужання і занепад сил ми часто списуємо на погоду, вічну зайнятість або депресію – на що завгодно, але ніяк не на такий зручний і звичний вид транспорту, як метро. Однак у користуванні «найзручнішим транспортом» є свої нюанси...  

    Обережно! Двері зачиняються! Наступна станція – Втома…

    Після кількох місяців щоденного, не менш як дві години на день, перебування під землею у людини, особливо у жінок, розвивається хронічна транспортна втома. Це невизначене відчуття дискомфорту, поганий настрій, апатія, різні больові відчуття в тілі. І якщо на виході з підземки вами володіє тільки одне бажання - скоріше б доволоктися додому, то, можливо, причина втоми - метро. Причому вона часто виникає вже зранку при одній лише думці про те, що треба спускатися під землю. Або під час поїздки, не дивлячись на те, що ви добре спали і бадьоро відчували себе ще годину тому. Транспортна втома може послужити поштовхом до розвитку гіпертонії, серцевих хвороб, неврозів, депресії і панічних атак. 

    Хто винен?

    По-перше,  духота, пил і бруд в наших "палацах пролетаріату". Адже саме так називали раніше метро.На жаль, інформація про вміст в повітрі метро кисню і вуглекислого газу по ступеню секретності наближається до державної таємниці. Але можна припустити, що при майже повній відсутності вентиляції у вагонах дихаємо ми невідомо чим.

    По-друге, тотальна електрифікація метро. Припускають, хоча ці дані теж закриті, що і рівень електромагнітних полів неприпустимо високий. Особливо в довгих і глибоких тунелях. Їх створюють електромагнітні установки, могутні високовольтні кабелі і велика кількість електроустаткування в потягу.

    Ослабляє  нашу нервову систему і шум. У  метро він досягає 70 і більше децибелів.. Причому мало хто знає про інфразвукові дії. Це низькочастотні акустичні коливання нижче 20 герц, які виникають в результаті взаємодії потоків повітря з рухомим поїздом.

    Вібрація  у вагонах відносно невелика, але  при тривалих поїздках вона діє негативно. А різкі гальмування, прискорення і розгойдування рухомого складу дають додаткове навантаження на вестибулярний апарат.

    Некорисно для очей і штучне освітлення.

    Не  додають здоров`я і психологічні навантаження. Переповненість і тиснява, близькі погляди впритул, не дуже висока культура поведінки окремих осіб не сприяють оптимістичному настрою.  

    Що робити?

    Перш  за все, по можливості уникати дальніх  поїздок. Знайти роботу ближче до будинку, не далі 5-6 зупинок з мінімумом  пересадок. Якщо на вашій лінії є відкриті ділянки, де потяг йде зверху, то вважайте - вам пощастило. На таких гілках метро шкідливих чинників значно менше.Іншим же краще частину шляху проїжджати на менш шкідливому наземному транспорті або йти пішки.

    Якщо  ж ви щодня перетинаєте місто  з кінця в кінець під землею, то хоча б утримуйтесь від поїздок у вихідні дні. Проводьте їх на природі, бажано без алкогольних випивок і хаотичної, не дуже здорової їжі.

    З усіх видів відпочинку вибирайте активні. Але не домашній велотренажер, а велосипед, волейбол, лижі. Чим більше часу ви проводите в метро, тим регулярнішими і тривалішими повинні бути ваші заняття на свіжому повітрі.

    Прагніть  сідати в середину потягу. Там менше  вібрацій і розгойдування. Корисно  під час руху виконувати нескладну  дихальну гімнастику або простий комплекс аутогенного тренування. Якщо при спуску в підземку виникає хвилювання, відчуття тривоги, можна прийняти валеріану, пустирник, пасифлору.

    Можна підтримати організм і прийомом адаптогенів  і вітамінів. Але пам`ятайте про  головне - чим краще ви будете загартовані і треновані, тим вище буде ваша стійкість до будь-яких чинників ризику, включаючи і транспорт.А ось використання метро як засіб боротьби зі стресом абсолютно невиправдане. Хоча деякі жінки люблять лікувати поїздками свій тужливий і пригнічений настрій. Під землею милуватися нічим. З погляду антидепресивного заходу замкнутий простір некорисний.  

    Нежить з метро

    Транспорт – це не місце для перекушувань. Дуже великий ризик підхопити кишкову інфекцію -- дизентерію, черевний тиф, харчові токсикоінфекції, гепатит-А. На поручнях ескалаторів і вагонів осідають мільйони всіляких мікробів, бактерій і паличок. І все це разом з черговим печивом або булочкою легко потрапляє до вашого організму!

    Тож утримайтеся від спокуси перекусити на ходу, які б ви не були голодні, і не годуйте в метро дітей. Або хоча б майте при собі вологі антибактеріальні серветки.

    Не  сідайте поряд з бомжем І не поспішаєте зайняти сидіння, що звільнилося  після нього. Адже метро – улюблене місце відпочинку бездомних, здоров`я яких, м`яко кажучи, залишає бажати кращого. Від них легко можна заразитися педикульозом. Воші швидко перебираються на людину, яка сидить поряд. Крім того, платтяна воша, що живе на одязі, може розносити і висипний тиф. Такі випадки можливі навіть для цивілізованого міста. Достатньо навіть короткочасного контакту з хворою людиною. Тому абсолютно правильно чинять ті, хто якнайдалі відходить від сплячого на лавці бомжа. 

    Глибоко не дихайте!

    Задушливе тепле і вологе повітря в непровітрюваних  вагонах - ідеальне місце існування  для самих різних вірусів. Для того, щоб заразитися грипом, досить постояти в радіусі до 6 метрів від хворого, який кашляє або чхає. А тепер пригадайте нашу метрополітенівську скупченість. Та тут підхопити можна все що завгодно! Від ГРЗ і грипу до важкої менінгококової інфекції. До цієї групи хвороб відносяться також і аденовірусні інфекції, парагрип, риновірусна інфекція або гостра заразна нежить.

    Кишкова форма грипу теж передається  повітряно-крапельним шляхом. Не говорячи вже про туберкульоз, яким легко  заразитися і від якого дуже важко вилікуватися. Адже до багатьох антибіотиків туберкульозна паличка вже встигла адаптуватися.  

    Як уберегтися від інфекцій?

    Тут ніхто ще поки нічого нового не придумав - щеплення, загартування, профілактичний прийом препаратів, що підвищують імунітет. Адже всім відомо, що хвороба розвивається там, де порушений природний захисний бар`єр.Для того, щоб бути упевненим, що зроблене в дитинстві щеплення надійно захищає вас, можна перевірити рівень антитіл до інфекції, що цікавить вас, в крові. Така перевірка можлива до і після вакцинації від дифтерії, кашлюку, краснухи, гепатиту, туберкульозу і деяких інших захворювань. А ось щеплення від грипу не завжди гарантує захист. По-перше, воно діє не відразу, а  приблизно через місяць і лише протягом року. До того ж вірус щороку міняє свої властивості і передбачити, який саме грип гулятиме цього сезону, вкрай важко. Але все одно щеплена людина, якщо навіть і захворіє, перенесе грип набагато легше. Як альтернативу можна порадити прийом препаратів, які  стимулюють імунну систему. Наприклад, курс ін`єкцій імунофану. Можна в профілактичних цілях поприймати дібазол, враховуючи тільки, що він може знижувати тиск. Є і непогані гомеопатичні засоби, біологічно активні добавки до їжі, полівітаміни. А ось популярний у багатьох ремантадин підійде тільки, якщо ви вже були у контакті з грипозним хворим. З домашніх засобів профілактики можна порадити часник - 2 зубчики в день або суміш меду з лимоном. Але це тільки для людей, що не мають алергії і проблем з шлунком. 

    Двері зачиняються…

    Метро, та й транспорт узагалі – найпопулярніше джерело страхів для міських  жителів усього світу. Перон, з якого  можна, оступившись, впасти на рейки, ескалатор, який може різко зупинитися або, не дай Бог, обірватися. Страх перед  темнотою підземелля.

    Метро – випадок особливий.

    По-перше, це підземелля – одне з найглибших у світі. А вже один тільки спуск  під землю в нашій підсвідомості  асоціюється з підвищеною небезпекою, спрацьовує пригноблюючий чинник підземелля.

    По-друге, столична підземка з кожним роком стає дедалі більш переповненою. Натовп стомлених, роздратованих тіснявою людей, змушених безцеремонно вторгатися в особистий простір один одного, може легко викликати відчуття паніки навіть у психічно здорової людини. Нарешті, необхідність досить довго перебувати в замкненому приміщенні – тісному задушливому вагоні – спричиняє масу неприємних відчуттів для тих, хто страждає від клаустрофобії.

    Є люди, які не користуються громадським транспортом через те, що бояться дверей, які автоматично зачиняються. До речі, цей нав`язливий страх замкненого простору неминучий на тлі хронічної втоми та депресії.

    Постарайтеся  компенсувати свої страхи активним, насиченим  життям. Або подумайте, що ви давно  хотіли в своєму житті змінити, тому що фобії часто нам вигідні. Прикриваючись всілякими страхами, ми уникаємо вирішення застарілих проблем. Наприклад, людина думає, що боїться ескалаторів, а насправді їй до смерті набридла робота, куди доводиться їздити на метро. Але поміняти місце не вистачає рішучості й сили волі.

    Прагніть  не зловживати алкоголем. Він не стільки  розслаблює, скільки розхитує нервову систему, ослаблюючи захисні механізми мозку. Приймайте заспокійливі трави і настоянки – валеріану, пустирник, ново-пассит. Принесе користь і аутогенне тренування.

    Дуже  добре допомагає систематичний  спорт, оздоровлююча гімнастика, лікувальна фізкультура. Регулярні заняття  тренують не тільки м`язи, але й нервові клітини, пригнічуючи викид адреналіну.

    Якщо  ж страх прогресує, то треба, не зволікаючи, йти до хорошого лікаря. Страх шкодить ендокринній і нервовій системам, провокує  психосоматичні захворювання, проблеми з серцем і навіть розлади мозкового кровообігу. А ось панікувати не варто. Адже лікується все, тільки, може, трохи довше.