Система вищої освіти в Україні та перспективи її розвитку

У рамках Болонського процесу сформульовано шість головних завдань:

1. Трициклове навчання. Пропонується ввести цикли навчання:         перший – до одержання першого академічного ступеня бакалавра, другий – одержання академічного ступеня магістра, третій – отримання наукового ступеня. При цьому тривалість навчання на першому циклі має бути не менше 3 і не більше 4 років, навчання протягом другого циклу – 1-2 роки, отримання докторського ступеня – 2-3 роки (за умови загальної тривалості навчання    7-8 років).

19

2. Кредитна система. Пропонується запровадити в усіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу необхідно взяти ECTS (Європейська система

перезарахування кредитів – залікових одиниць трудомісткості), зробивши її накопичувальною системою, що працює в рамках концепції «навчання протягом усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на знаннях, уміннях і навичках випускників. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.
4. Розвиток мобільності. На основі виконання попередніх пунктів очікується істотний розвиток мобільності студентів. Крім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького складу та іншого персоналу з метою взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.
5. Працевлаштування випускників. Одним із найважливіших положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання та вміння випускників мають застосовуватись і практично використовуватись на користь усієї Європи. Всі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій стане спрощеним. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО.
6. Підвищення конкурентоспроможності європейської системи освіти. Однією з головних задач, яку необхідно розв’язати в рамках

20

Болонського процесу, є залучення  в Європу більшої кількості студентів  з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи  гарантії якості освіти, кредитної 

системи накопичення тощо, сприятиме підвищенню інтересу громадян Європи та інших країн до вищої освіти.

Які перспективи відкриває Болонський процес для України? Передусім це нові можливості, пов’язані з перспективою входження до загальноєвропейського освітнього простору, а саме:

• Визнання українських дипломів на міжнародному рівні;
• Більша мобільність в європросторі для студентів та викладачів;
• Спільні освітні та пошукові проекти з європейськими університетами;
• Конкурентоспроможність на європейському і світовому ринку праці.

Інтеграційні  процеси необхідно пов’язати  із важливими концептуальними змінами  щодо змісту і форм навчання. У цій галузі перед українськими освітянами теж відкриваються нові та цікаві перспективи.                                     Перш за все треба зауважити, що інтеграційні процеси, як це неодноразово підкреслюється в установчих документах Болонського процесу, поєднано із збереженням та розвитком неповторного національного досвіду, культурної спадщини кожної країни. Отже, «євростандарт» в освіті в жодному разі не означає уніформізації, нівелювання специфіки освітніх систем європейських країн, а спрямовано на їх взаємне узгодження та гармонізацію з потребами

21

сучасного світу.                                                                                                                   Не випадково саме «гармонізація» виступає одним із ключових понять багатьох документів. Смислове навантаження цього поняття є надзвичайно ємним, адже головною метою виховання та освіти є навчити молоду людину жити в гармонії з навколишнім світом і самою собою шляхом пізнання цього світу, визначення свого місця в ньому, освоєння певного роду діяльності. У сучасних умовах уміння адаптуватися до швидких змін у всіх сферах людської життєдіяльності, готовність відповідати на виклики сьогодення стає нагальною необхідністю.                                                                                          З метою пристосування освітньої діяльності до динаміки сучасного життя європейська реформа впроваджує гнучку систему навчальних кредитів, надає можливість зарахування та накопичення в загальному освітньому здобутку людини не лише її попередніх навчальних надбань, але й практичного досвіду в певній галузі, а система безперервної освіти доповнюється можливістю навчатися протягом усього життя, у власному темпі, відповідно до індивідуальних потреб і можливостей людини. Навчання стає багатодисциплінарним, враховує необхідність оволодіння щонайменше однією іноземною мовою, новітніми інформаційними технологіями.               Багатий український досвід слугуватиме надійним „стартовим майданчиком” для подальшого вдосконалення національної системи освіти та її узгодження з європейською, а також розвиток освітніх впливів.                        Загальновизнаним фактом є те, що вітчизняна освіта завжди вирізнялася фундаментальною глибиною знань, які вона надавала і зараз надає учнівській та студентській молоді, на відміну від більш вузькоспеціалізованого профілювання освіти на Заході. Ці традиції вітчизняної освіти багато в чому відповідають новій для європейських університетів тенденції до багатодисциплінарного навчання, визначеній в рамках Болонського процесу реформування. Водночас запропоновані цією реформою нові напрямки

22

освітньої діяльності представляють для української освіти значний інтерес.    По-перше, це нові принципи органічного поєднання навчання і науково-дослідної роботи в університетських закладах. Очікуване посилення пошукової, творчої діяльності викладачів і студентів сприятиме постійному оновленню освіти, яка адаптуватиметься до останніх досягнень науки, а також активному включенню студентів до самостійної професійно орієнтованої діяльності в рамках розробки індивідуального проекту під керівництвом викладача-дослідника. Запроваджену реформою систему навчальних кредитів також пристосовано до постійного оновлення змістового наповнення та форм навчання. Крім того, європейською реформою передбачено встановлення більш тісної взаємодії між навчальним закладом та роботодавцем на різних етапах підготовки майбутнього фахівця. По-друге, необхідність більш гнучкої освітньої системи, яка б могла, з одного боку, швидко реагувати на нові потреби суспільства, а з іншого - надавати людині не лише потрібні в сучасному світі знання та навички, необхідні для успішної професійної діяльності, але й навчити її швидко адаптуватися до нових умов у майбутньому.                                                     Тобто необхідно впроваджувати гнучку взаємодію теоретичних, прикладних та практичних аспектів навчання, а це стосується не тільки університетської, але й шкільної освіти. Особливо важливим видається показати дитині з перших років її навчання, а потім і молодій людині, яка прагне здобути вищу освіту, тісний зв’язок навчання з життям і в практичних, конкретних, і в загальних аспектах.                                                                                     Активізація такого навчання сприяла б розвитку вміння застосовувати загальні знання до конкретної життєвої ситуації, встановлюючи для цього необхідні міждисциплінарні зв’язки. Таким чином, у майбутнього фахівця формується відповідальність за навколишнє середовище, культурну спадщину, виховання активної життєвої позиції.

23

ВИСНОВКИ

Таким чином, система вищої освіти в Україні має складну багаторівневу структуру європейського типу. Наявність такої багатоступеневої за рівнями структури має принципове значення, оскільки гарантує людині вільний вибір і дає можливість здобуття освіти відповідно до розумових і професійних здібностей. Такі можливості додатково розширюють право громадян на здобуття освіти за різними формами навчання.                                                        Для реалізації концептуальних основ болонської декларації в Україні необхідно: вдосконалити дворівневу систему вищої освіти; ухвалити прозорі й зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій; використовувати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома; врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти; підтримувати і розвивати європейські стандарти якості; усувати перешкоди для розширення мобільності студентів, викладачів і дослідників; впровадити сучасні підходи інтеграції вищої освіти і науки в справі підготовки магістрів і аспірантів.                                                                                                           Реалізація цієї програми дає можливість провести системну модернізацію системи освіти; наблизити якість вищої освіти до вимог і стандартів, напрацьованих Європейським співтовариством; впровадити в Україні загальноєвропейську систему наукових ступенів; ввести систему кредитів, сумісну з Європейською кредитно-трансферною системою навчання; сприяти мобільності громадян України, які навчаються або надають освітні послуги.

24

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Немира, Л.  Чеська система освіти: досвід для України в контексті Болонського процесу / Л. Немира // Студентський науковий вісник Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. – Тернопіль, 2008. – Вип. 16. – С. 82-84.

2. Савельєв, В.  Вища освіта України перед викликами XXI століття : критичний вимір / В. Савельєв // Психологія і суспільство. – 2009. – № 4. – С. 242-247.

3. Бабин,  І. І.  Вища освіта України і Болонський процес : стан, проблеми. перспективи / І. І. Бабин // Шляхи модернізації вищої освіти в контексті євроінтеграції : матер. регіон. наук.-практ. семінару, 20-21 трав. 2008 р. / за заг. ред. Г.В.Терещука. – Тернопіль, 2008. – С. 16-19.

4. Вища освіта України - європейський вимір : стан, проблеми. перспективи : матеріали до підсумкової колегії (21 березня 2008 року, м. Київ) // Освіта України. – 2008. – № 21-22. – С. 1-24.

5. Боженко,  Н.  Болонський процес в нашій освіті: за і проти / Н. Боженко // Гуманістичний вісник / шеф-ред. Б. Трач ; редкол.: Ю. Ковалів, С. Дністрова, І. Зимомря. – Львів, 2008. – С. 322-326.

6. Заєць, О.  Основні завдання управління освітою / О. Заєць // Вища освіта України. Болонський процес і Україна 2008. – № 2. – С. 52-61.

7. Степко, М. Ф.  Проблеми вищої освіти в контексті Болонського процесу / М. Ф. Степко // Педагогіка і психологія / Вісник АПН України /. – 2008. – № 1. – С. 75-81.