Курс лекций по "Логистике"

Крок = Пч / ОД

де П - чистий прибуток готельного комплексу; оД - оборотні активи.

Даний показник відображає ефективність використання оборотного капіталу готельного комплексу. Він  визначає, скільки гривень прибутку припадає на одну гривню, вкладену в  оборотні активи.

Управління сучасним готельним комплексом

Оборотність обігових активів - тривалість одного обігу в  днях, визначається за формулою:

КООА = ОА / Н х 360днів

де ОА = ОА початку  року + ОА кінця року / 2 Коефіцієнт оборотності (у оборотах):

Коок = Н/ ОАоборотів

У структурі обігових коштів значну питому вагу становлять товарно-матеріальні запаси і запаси. Тому їх скорочення до оптимальних  розмірів сприятиме підвищенню рентабельності, оскільки чим більшу суму обігових активів має в своєму розпорядженні  готельний комплекс при даному розмірі  прибутку, тим менша рентабельність.

Прискорення оборотності  обігових активів є центральною  економічною проблемою матеріально-технічного постачання. її вирішення дозволить  не тільки збільшити матеріальні  ресурси для повного задоволення  потреб, але і поліпшити економічні показники роботи.

2. Нормування обігових активів у витратах майбутніх періодів

Економічний зміст  витрат майбутніх періодів полягає  в необхідності фінансування деяких витрат, які здійснюються в даний  час, але будуть списані на собівартість у подальшому. До складу витрат майбутніх  періодів входять наступні витрати: на освоєння нового виду готельних  послуг і нових технологічних  процесів (за винятком деяких видів  готельних комплексів, де ці витрати  фінансуються з державних фондів та за винятком витрат, що здійснюються за рахунок капітальних вкладень); на передплату періодичних видань; орендна плата; на зв´язок; податки  і збори, що сплачуються за майбутній  час. Норматив визначається за формулою:

Нвмп = Сп+ Спл + Сс

де Нвмп - норматив обігових активів по витратах майбутніх періодів;

СП - сума витрат на початок планового року;

Спл - планована сума витрат у майбутньому періоді;

Сс - сума витрат, які відносяться до собівартості готельних послуг у планованому періоді.

Сума витрат на початок планованого року береться з балансу. Намічена сума витрат в  планованому році обчислюється на основі плану науково-технічного розвитку готельного комплексу, який передбачає освоєння нового виду готельних послуг і нових технологічних процесів, придбання і виготовлення для  цих цілей необхідних матеріалів і напівфабрикатів, інструменту  і пристосувань, оформлення технічної  документації та інші витрати. Сума витрат майбутніх періодів, що включається  в собівартість планованого періоду, визначається на основі планового кошторису  витрат на надання готельних послуг.

3. Нормування обігових активів у незавершеному виробництві (створених напівфабрикатах)

Обігові активи в  незавершеному виробництві (створених  напівфабрикатах) авансуються для  надання циклового, оборотного і  страхового заділів, що забезпечують безперебійний  хід процесу надання готельних  послуг. У натуральному виразі залишки  незавершеного виробництва (створених  напівфабрикатів) складаються з  їжі та напівфабрикатів, створених  для продажу або для використання в обслуговуванні. Розмір незавершеного  виробництва (створених напівфабрикатів) визначають наступні чинники:

- обсяг готельних  послуг, що надаються;

- тривалість циклу  надання готельних послуг;

- коефіцієнт наростання  витрат у незавершеному виробництві.

Коефіцієнт наростання витрат розраховується як відношення собівартості незавершеного виробництва (створених напівфабрикатів) до планової собівартості створених напівфабрикатів  і враховує тривалість циклу надання  готельних послуг. При нерівномірному наростанні витрат використовують формулу:

КНВ = Ві / С * Т (9.35),

де Ві - витрати на і-й період часу наростаючим підсумком, С - планова собівартість готельних послуг;

Т - тривалість повного  циклу надання готельних послуг у календарних часових одиницях (дні, тижні, місяці).

Норма обігових коштів у незавершеному виробництві (створених  напівфабрикатах) розраховується по готельному комплексу в цілому або по підрозділах  з подальшим підсумовуванням.

Величина нормативу  незавершеного виробництва (створених  напівфабрикатів) (ННВ) може бути визначена  за формулою:

Ннв = V * Тц * Кнв

де V - плановий обсяг  випуску створених напівфабрикатів  за виробничою собівартістю;

Тц - тривалість циклу виробництва напівфабрикатів;

КНВ - коефіцієнт наростання витрат.

Таким чином, норматив обігових активів у незавершеному  виробництві залежить від добового обсягу створених напівфабрикатів, тривалості виробничого циклу і  коефіцієнта наростання витрат. Він  характеризує ступінь готовності напівфабрикатів  і визначається відношенням собівартості незавершеного виробництва до собівартості наданих послуг.

Фінансова вартість готельної послуги характеризує перехід обігових активів зі сфери  виробництва у сферу обігу. Це практично єдиний елемент фондів обігу, який нормується. Забезпечення регулярного надання послуг гостям вимагає обрання відповідного асортименту  готельних послуг, а також оформлення відповідних документів.

7. Управління товарно-матеріальними запасами

 Завдання управління  товарно-матеріальними запасами  виникає, коли необхідно створити  запаси матеріальних ресурсів  або предметів споживання з  метою задоволення попиту на  заданому інтервалі часу (кінцевому  або нескінченному). Для забезпечення  безперервного і ефективного  функціонування будь-якого готельного  комплексу необхідне створення  товарно-матеріальних запасів. У  будь-якому завданні управління  товарно-матеріальними запасами  потрібно визначати кількість  готельних послуг, що замовляються  і терміни розміщення замовлення. Попит можна задовольнити шляхом  одноразового створення товарно-матеріальних  запасів на весь даний період  часу або за допомогою створення  товарно-матеріальних запасів для  кожної одиниці часу цього  періоду. Ці два випадки відповідають  надмірному виду товарно-матеріальних  запасів (по відношенню до одиниці  часу) і недостатньому виду товарно-матеріальних  запасів (по відношенню до повного  періоду часу).

При надмірному вид  товарно-матеріальних запасів потрібні вищі питомі (віднесені до одиниці  часу) капітальні вкладення, але дефіцит  виникає рідше і частота розміщення замовлень менша. З іншого боку, при  недостатніх товарно-матеріальних запасах питомі капітальні вкладення  знижуються, але частота розміщення замовлень і ризик дефіциту зростає. Для будь-якого з вказаних крайніх  випадків характерні значні економічні втрати. Таким чином, рішення щодо розміру замовлення і моменту  його розміщення можуть рунтуватися на мінімізації відповідної функції загальних витрат, що включають витрати, обумовлені втратами від надмірних товарно-матеріальних запасів і дефіциту.

Чим менше розмір замовлення, тим частіше потрібно розміщувати нові замовлення. З іншого боку, із збільшенням розміру замовлення рівень товарно-матеріальних запасів  підвищується, але замовлення розміщуються рідше. Оскільки витрати залежать від  частоти розміщення замовлень і  обсягу товарно-матеріальних запасів, то величина запасів вибирається  з умови забезпечення збалансованості  між двома видами витрат. Це лежить в основі побудови відповідної моделі управління товарно-матеріальними  запасами.

 

1. Етапи  управління товарно-матеріальними  ресурсами готельного комплексу

1. Аналіз:

- аналіз і контроль  показників ефективності руху  і використання TMP у всіх ланках  постачальницько-виробничо-збутової  системи готельного комплексу;

- аналіз заявок, що надійшли, вироблення і пропозиція  варіантів використання товарів  і матеріалів;

- аналіз і управління  поточним станом товарно-матеріальних  запасів за номенклатурою та  асортиментом;

- аналіз витрат  з управління та обліку;

- аналіз потреб  продуктивності праці в системі  управління TMP і ефективності обслуговування  гостей;

- аналіз ефективності  закупівельних операцій;

- аналіз витрат  надання послуг і цін;

- аналіз статистичних  досліджень;

- аналіз виробничих  можливостей постачальників.

2. Організація:

- організація  процесу закупівель і поставки TMP;

- організація  зберігання матеріалів і товарів;

- організація  розподілу та обслуговування  відвідувачів;

- організація  поставок товарів та матеріалів;

- організація  переміщення товарів та матеріалів  у ході опрацювання.

3. Контроль:

- контроль за  виконанням заявок;

- контроль за  виконанням стратегічних, тактичних,  оперативних планів в управлінні TMP;

- контроль якості TMP;

- контроль і  активне регулювання використання TMP.

4. Планування:

- стратегічне,  тактичне та оперативне планування  потреби в товарах та матеріалах;

- розробка графіків  закупівлі.

5. Координація  та регулювання:

- координація  роботи усіх функціональних і  лінійних служб;

- співставлення  різних методів відвантажень;

- розробка маршрутів  перевезення;

- розробка графіків.

6. Дослідження:

- аналіз заявок, що надійшли;

- вироблення пропозицій  і варіантів використання різних  матеріалів і товарів;

- конструювання  вартості використання тих або  інших видів матеріалів;

- дослідження,  що проводяться з метою удосконалення  форм документів (документообігу);

- дослідження  ринку збуту;

- дослідження  ринку матеріалів.

Важливість ефективного  управління TMP на всіх етапах діяльності готельного комплексу пояснюється  тим, що готельна послуга як остаточний товар характеризується несхоронністю, невідчутністю, що значною мірою  ускладнює процес її надання і  робить управління TMP готельного комплексу  однією з найвідповідальніших і  складних ланок у системі обслугування, що має на меті задоволення потреб кожного конкретного клієнта в конкретний час, з постійною високою якістю. Тому надзвичайно важливим є розвиток і вдосконалення системи управління TMP у готельному комплексі. Ця система повинна підтримувати оптимальний рівень TMP, оскільки якщо цей рівень буде нижче необхідного, можливі втрати фінансових коштів, а надлишковий рівень TMP призведе до зростання витрат на їхнє обслуговування. У більшості випадків, через неефективне і нераціональне використання TMP в готелях виникає недостача обігових коштів і виникає необхідність залучення додаткових для їх нормального функціонування, що у свою чергу приводить до додаткових витрат.

TMP - один із  найбільш дорогих активів більшості  готельних комплексів, що складає  8-10% загальних коштів, які інвестуються  в надання готельних послуг. Витрати  на TMP готельних комплексів можна  класифікувати так:

- капітальні витрати  (витрати, пов´язані з вкладанням капіталу в TMP);

- витрати, пов´язані  з оформленням замовлень на TMP (підготовка та оформлення заявок  на закупівлю необхідних товарів  і матеріалів);

- витрати зберігання (складське господарство, приймання  товарів і матеріалів на склад,  видача зі складу і переміщення  у складському приміщенні);

- витрати, пов´язані  із знецінюванням TMP (зміна властивостей  товарів і матеріалів, дрібні  крадіжки, фізичний і моральний  знос);

- витрати, пов´язані  зі страхуванням;

- витрати, пов´язані  з податками;

- інші витрати  (витрати, пов´язані з терміновою закупівлею TMP, витрати від скорочення виробництва і реалізації готельних послуг);

- витрати, пов´язані  з розміщенням замовлень;

- витрати, пов´язані  з перевіркою та аналізом замовлень.

Управління TMP складається  з ряду відособлених процесів і функцій, що носять суперечливий характер. Кожен  функціональний підрозділ діє відповідно до поставлених перед ним мети, задач і критеріїв щодо збільшення прибутку і мінімізації витрат у  собівартості готельних послуг. У  цих умовах виникає необхідність комплексного, системного підходу до оптимізації параметрів TMP, що надасть  можливість забезпечити реальне  і постійне зростання ефективності роботи операційної системи готельного комплексу за допомогою постачальницько-збутових операцій, як ключового елемента у  виробничо-господарській діяльності готельного комплексу.

 

2. Системи  управління товарно-матеріальними  запасами

В умовах конкуренції, що загострилася, серед заходів, за допомогою яких можна забезпечити  раціоналізацію виробництва і удосконалити його технологію, слід виділити зниження часу на проходження напівфабрикатів  і товарно-матеріальних запасів  у кухонних і складських приміщеннях. Використовувані сьогодні для цього  системи управління наданням готельних  послуг мають наступні основні недоліки:

- дуже великі  відхилення кошторисного планування  від реального стану справ,  не дивлячись на значні витрати  на електронну обробку даних  і систему в цілому;

- відсутність  можливостей ефективно впливати  на продуктивність, терміни проходження  циклу і необхідний рівень  товарно-матеріальних запасів;