Способи словотворення в українській мові

• онімізація (перехід загальної назви у власну);
• трансонімізація (перехід власної назви з одного класу назв до іншого);
• онімотрансонімізація (комбіноване використання різновидів способу за моделлю: онімізація + трансонімізація).

Кожен з цих різновидів пов’язаний із семантичними і граматичними змінами мовних одиниць. Збереження мотиваційних зв’язків між базовим словом і семантичним новотвором дозволяє відносити лексико-семантичний спосіб словотвору в системі номінації власних назв до явищ синхронічного плану.

Наявність у мовній системі  типових, регулярних і закономірних мотиваційних зв’язків уможливлює виділення  таких різновидів семантичного способу  словотвору, як дериваційна метафора і дериваційна метонімія. Метонімія  визнається найбільш важливим джерелом номінації як у кількісному плані, так і щодо різноманітності мотивацій  для називання

3. Висновок 

Основне значення багатьох слів може поширюватися і поглиблюватися, варіювати досить численними відгалуженнями та відтінками. При цьому слово  може фіксувати називання найдрібніших фактів інтелектуального й емоціонального світу, їх деталей, хоч яких витончених явищ об’єктивної дійсності, але  усвідомлених людиною. Слово як значеннєву одиницю треба розглядати всебічно, відповідно до його різноманітних функцій  у мовному процесі, не тільки в  основному, загальному значенні, а в  усій складності, в зв’язку з  конкретним його осмисленням. Словниковий  склад мови не можна розглядати як просту “сукупність” слів, так само не можна й значеннєві складники  одного слова розглядати як просту їх “суму”. Подібне до цього окреслення його було б не тільки дуже загальним, а й спрощеним. І весь лексичний  склад мови і кожне слово у  всіх його значеннях – все разом  строго організовано, кожна складова частина пов’язана зі своїм більшим  цілим та з іншою частиною. Твориться  відповідно до цього й ціла лексична система мови і певна система  значень слів, а також значень  кожного слова, внутрішньо організована і вмотивована мовним життям. Лексична система мови багатослівна у своєму складі, а більшість слів характеризується багатозначністю (полісемією). Так твориться  велике багатство мови на лексичному ґрунті, що задовольняє найвищі вимоги сучасного мовця.

4. Список використаної літератури

1. Вакарюк, Л., Панцьо, С. Українська мова. Морфеміка і словотвір. — С.99 – 118.
2. Горпинич, В.О. Українська словотвірна дериватологія. – Дніпропетровськ, 1998. – С.124-130.
3. Карпенко, Ю.О. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору // Мовознавство. – 1992. – № 4. – С.3-9.
4. Клименко, Н.Ф. Як народжується слово. – К.: Рад. шк., 1991. – С.82-97.
5. Ковалик, І. І. Вчення про словотвір. – Львів, 1961. – С.15-20.
6. Питання словотвору. – К.: Вища школа, 1979. – С.3-13.
7. Словотвір сучасної української літературної мови. – К.: Наук. думка, 1979. – С.29-33.

Размещено на Allbest.ru