Управління запасами підприємства на прикладі П.П «Медіан»

      4. По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників:

      - запаси у постачальників;

      - запаси у споживачів;

      - запаси у торгових посередників;

      - запаси у посередників фізичного  розподілу.

      Класифікація  запасів підприємства за вищевказаними  ознаками досить умовна і призначена в основному для їх контролю та поповнення.

      Матеріальні запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і  обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ  у процес виробничого або особистого споживання.

      Незважаючи  на те, що утримання запасів пов’язане  з певними витратами, підприємці змушені створювати їх. Основні мотиви створення матеріальних запасів: імовірність  порушення встановленого графіка  постачань; можливість коливання попиту; сезонні коливання виробництва деяких видів товарів; знижки за покупку великої партії товарів також можуть стати причиною створення запасів; спекуляція; витрати, пов’язані з оформленням замовлення; можливість рівномірного здійснення операцій виробництва і розподілу; можливість негайного обслуговування покупців.

      До  основних чинників, які впливають  на оборотність і величину запасів, відносяться наступні.

1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит населення перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їхня оборотність, товарообіг здійснюється з меншими товарними запасами. По мірі збільшення пропозиції товарів, насичення ринку, спостерігається деяке уповільнення швидкості обігу товарів. Вивчення попиту населення – одне з умов, що сприяють нормалізації товарних запасів.

      2. Складність асортименту товарів. Час обігу товарів складного асортименту, як правив, набагато перевищує час обігу товарів простого асортименту.

      3. Організація і частота завозу товарів. Чим  частіше завозяться товари в крамниці, тим з меншими товарними запасами можна виконати план товарообігу. В свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження торгових підприємств, умов транспортування, розміщення виробничих підприємств. Чим ближче розміщені промислові підприємства або оптові бази до районів споживання, тих частіше виробляється завіз товарів, тим менш часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для товарів,  що швидко псуються.

4. Споживчі властивості товарів. Вони або обмежують, або подовжують час обороту.
5. Ритмічність надходження товарів в течію кварталу і місяця, порядок завозу товарів.

      На  обіг товарів впливає і безліч інших чинників: організація реклами  і продажу товарів, транспортні  умови, стан матеріально-технічної бази, особливості фасування товарів тощо. Важливе значення мають кваліфікація кадрів і рівень керівництва складним торговим процесом, організація праці і тощо.

      Оптимізація управління запасами.

      В розвинених країнах управління товарними  запасами базується на використанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практично щодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати розміщення замовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до оптимального рівня. Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що засновані на використанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двох секторного засобу. В останній час отримав розповсюдження метод управління запасами по принципу Just-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної бази забезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародної системи кодування товарів.

      Загальний принцип, на якому засновані всі  системи управління запасами - це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів, що зазначені на на рис. 1.1

                   

     Рис 1.1 Система управління запасами

     Такі  системи створюються для найбільш ефективного рішення наступних  проблем:

• Реальної оцінки поточного стану запасів;
• Встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;
• Визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;
• Визначення необхідного обсягу страхових запасів;
• Оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.

     Перша проблема вирішується шляхом використання систем контролю рівня запасів, що забезпечують управлінські потреби оперативною  інформацією про динаміку їхньої реалізації і поточного стану.

     Системи контролю рівня запасів

     Існуючі системи контролю рівня запасів  варіюють від найбільш простих до достатньо складних в залежності від розміру підприємства, політики і технології менеджменту, обсягу, видів і інших особливостей запасів.

     Однім з розповсюджених виглядів систем контролю рівня запасів є системи, засновані  на застосуванні засобу червоної лінії. Суть засобу полягає в фіксації граничного кордону, нижче якого рівень запасів  не повинен опускатися. При досягненні цього кордону відбувається автоматичне розміщення нового замовлення.

     Другий  тип систем контролю заснований на використанні двохсекторного засобу, в відповідності з яким запаси для зберігання містяться в двох секторах – робітничому і резервному. Коли запаси робітничого сектора вичерпані, включаються два процесу – поповнюється робітничий сектор за рахунок резервного, і розміщається нове замовлення.

     Широке  розповсюдження в розвинених країнах  отримав класифікаційний підхід до управління запасами (ABC system). Його ідея полягає в використанні класифікації запасів і виділенні трьох груп – А, В, і С, в залежності від ступеня впливу даного виду запасів на зростання товарообороту підприємства. До групи А відносять запаси, реалізація яких вносить найбільший вклад в обсяг товарообороту в грошовому вираженні. До цієї групи відносяться запаси, що забезпечують 70% обсягу реалізації. Як правило, це найбільш дорогі товари, і їхня питома вага в обсязі запасів в натуральному вираженні не перевищує 10%. Запаси цього вигляду вимагають особливої уваги менеджерів і використання кількісних засобів і моделей для оптимізації прийняття рішень. До групи В відносять запаси середнього рівня важливості, що забезпечують 20% обсягу реалізації підприємства. Їхня питома вага в натуральному вираженні, як правило, складає біля 20%. Вибір засобів управління запасами групи В повинен бути заснований на зіставленні витрат на управління і економічного ефекту від їхнього використання. Товарні запаси, реалізація яких має незначний вклад в обсяг товарообороту, порядку 10%, відносять до групи С. Достатньо часто вони складають значну частину в обсязі запасів в натуральному вираженні, – біля 70%. До управління запасами групи С недоцільно застосовувати складні кількісні методи управління, бо при цьому, витрати на управління можуть бути більше економічного ефекту від їхнього використання. Принцип класифікації запасів на групи за їх важливістю для підприємства наведений в таблиці 1.1

			Таблиця 1.1
Класифікація запасів (АВС system).
Групи запасів	Доля  в об'ємі товарообороту в грошовому  вимірі	Доля  в об'ємі запасів в натуральному вимірі	Чи  варто використовувати складні  кількісні методи управління
1. Група А	70%	10%	Так.
2. Група В	20%	20%	В деяких випадках.
3. Група С	10%	70%	Не  варто.

     Відносно  новим підходом до управління запасами, є принцип управління Just-In-Time ("просто вчасно"). Цей підхід вперше був  використаний японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження в всьому мирі. Основна ідея полягає  в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими. Замовлення містяться з інтервалом 3-4 години і негайно реалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що призведуть до порушенню технології,  не  дозволяє  використати цей підхід в країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.

     Управління  більшістю торговельних компаній розвинених країн засноване на використанні комп'ютерної технології. Системи управління включають автоматизовану систему обліку запасів і розміщення замовлень у постачальників. Рух кожної одиниці товарів, з допомогою магнітного штрихового кодування, відбивається в базі даних, що охоплює інформацію по всій торговій мережі компанії. Система управління базами даних дозволяє постійно оновлювати інформацію про стан запасів, при досягненні крапки замовлення, автоматичні розміщувати замовлення через комп'ютерну мережу і враховувати інформацію про поповнення запасів. При цьому, інформація про реалізацію товарів надходить в систему управління товарними запасами, дебіторською заборгованістю і грошовими засобами і обробляється на основі вбудованого в систему модельного інструментарію.

     У теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління: система управління з фіксованою величиною запасу та система управління з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

     1.2 Система з фіксованою величиною запасу.

     Основним  параметром цієї системи є величина замовлення.

     У вітчизняній практиці часто виникає  ситуація, коли величина замовлення визначається організаційними міркуваннями. Наприклад, зручністю транспортування або  можливістю завантаження складських приміщень.

     Однак у системі з фіксованою величиною  замовлення обсяг закупівлі має бути не тільки раціональним, а й оптимальним. Критерієм оптимізації є мінімум сукупних (загальних) витрат на зберігання запасів і повторення замовлення. Цей критерій ураховує три фактори, які впливають на величину загальних витрат, а саме: площу складських приміщень, витрати на зберігання запасів, вартість оформлення замовлення. Ці фактори тісно пов’язані між собою. Бажання максимально зменшити витрати на зберігання запасів зумовлює збільшення витрат на оформлення та поставку замовлення. Економія витрат на повторення замовлення призводить до збитків, пов’язаних з утриманням надлишкових складських приміщень, та знижує рівень якості обслуговування споживача. При максимальному завантаженні складських приміщень значно збільшуються витрати на зберігання запасів, підвищується ризик виникнення неліквідних запасів.

     Таким чином, величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства, і вплив цей  не однозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки.

     З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а більшою мірою обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пересилання документів, роз’їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок зумовлює зворотний ефект: втрати й витрати, пов’язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають (рис. 1.2). 

     

     Рис. 1.2 Графік залежності річних витрат на придбання і зберігання матеріалів від величини партії поставки: Сm.c – cумарні витрати на придбання і зберігання запасів; Cm.z – витрати на зберігання матеріалів; Cm.p – витрати на придбання матеріалів

     Використання  критерію мінімізації сукупних витрат на зберігання запасів і повторне замовлення не мають сенсу, якщо термін виконання замовлення досить тривалий, попит і ціни на елементи виробничих запасів істотно коливаються. У такому разі недоцільно економити на зберіганні запасів. Це може призвести до порушення безперервного обслуговування споживача. В інших випадках визначення оптимальної величини запасу забезпечує зменшення витрат на їх зберігання без втрати якості обслуговування.

     Оптимальна  величина запасу за критерієм мінімізації  сукупних витрат на зберігання та повторення запасів розраховується за формулою Вільсона: 

      ,                                                                    (1.1) 

     де  - річна потреба у матеріалах

      - транспортно-заготівельні витрати  на одну партію поставки

      - ціна одиниці матеріалу без  урахування транспортно-заготівельних  витрат

      - коефіцієнт, що враховує витрати,  пов’язані з відволіканням коштів у запаси і витрати на зберігання матеріалів.

     Порядок розрахунку всіх параметрів системи  управління запасами з фіксованою величиною  запасу наведено в табл. 1.2