Маркетингове дослідження туристичних послуг у сільській місцевості на прикладі Івано-Франківської області

По-третє, етнокультура села репрезентує Україну світові й приваблює також іноземних туристів. Тому як передумову успішного розвитку відпочинку в сільських етнографічних районах треба розглядати формування ідеології відродження й розвитку всього спектра традиційної культури, починаючи від форм господарських занять до надбань духовної сфери, що діятимуть як сприятливі чинники для індивідуального відпочинку в етнографічних районах України.

 Сільське населення  України здатне отримувати реальні  доходи у сфері сільського  туризму від таких видів діяльності, як:

- облаштування туристичних  маршрутів;

- облаштування й експлуатація  стоянок для туристів;

- робота гідом чи екскурсоводом;

- транспортне обслуговування  туристів;

- єгерська діяльність (полювання,  аматорське та спортивне рибальство);

- прокат туристичного  спорядження;

- послуги приймання туристів;

- кулінарні послуги;

- підготовка культурних  програм;

- народні промисли;

- виробництво та реалізація  туристам екологічно чистих продуктів  харчування;

- реалізація туристам  ягід та грибів.

 Окрім того, як зазначалося  вище, у створенні цікавої відпочинкової  пропозиції власник агрооселі повинен дбати про якість двох ключових аспектів агротуристичного продукту:

- матеріально-технічної  якості (наприклад, розміри та  умеблювання кімнати, оснащення  їх побутовою технікою, оснащення  гігієнічного вузла);

- емоційно-абстракційної якості (рівень сервісного обслуговування відпочиваючих).

 Власники агроосель мають усвідомлювати відповідальність, яку беруть на себе, організовуючи відпочинок у своїх оселях. Адже недоброякісне обслуговування може назавжди відбити у клієнта бажання відпочивати в селі.

 Гість, який приїжджає  відпочити у сільську оселю,  бажає оглядати красиву природу.  І тому краєвиди села повинні  мати привабливий вигляд. Сільська  громада має дотримуватися санітарно-гігієнічних  умов проживання, дбати про відсутність  сміттєзвалищ, естетичний вигляд  будинків, вулиць, садів, громадських  закладів. Дбати про зелені насадження, використовувати вільні території,  враховуючи інтереси відпочиваючих.

 Однією з головних  складових відпочинкової пропозиції  є умови проживання. Умови проживання  повинні гарантувати можливість  зручного нічлігу, дотримання особистої гігієни, наявність повноцінного харчування. Тому господарям варто керуватися рекомендаціями з категоризації сільського житла Української спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Присвоєння категорії житлу, що надається у користування відпочиваючим, дає право господареві оселі повідомляти про відповідну якість житлових умов у рекламних засобах Спілки, що сприятиме збільшенню відпочинкового попиту та доходів господаря.

 Більшість господарів  надають таку послугу, як харчування, яке базується на продуктах,  вироблених у власному господарстві. Утім, для туристів необов'язково  готувати окремо, оскільки це  є однією з характерних рис  сільського відпочинку.

 Як правило, більшість  відпочиваючих скаржаться на  брак інформації щодо відпочинку. Отже, надзвичайно важливими є  визначники якості проживання, такі  як інформаційні позначки на  дорогах і біля оселі, а також  у самій оселі.

 Треба довести до  свідомості всіх селян регіону, що організація прийому гостей сприятиме зміцненню їхніх індивідуальних (фермерських) господарств. При цьому зацікавлені селяни більше переймуться проблемами збереження сільських ландшафтів та чистоти довкілля. Сільський туризм також може допомагати лісівництву, урізноманітнюючи джерела його доходів.

Сприйняття сільського відпочинку пересічним міським мешканцем України  зараз коливається у широкому діапазоні: від цілковитого неприйняття  цієї форми відпочинку до величезного  захоплення його екологічністю та економічністю. Це свідчить лише про необізнаність  загалу українців із такою формою відпочинку.

 Певний скептицизм  до сільського відпочинку з  боку городян першого покоління  зумовлений тим, що вони ще  тісно пов'язані із сільською  місцевістю – часті поїздки у село, відвідини родичів, догляд за житлом батьків, участь у сільськогосподарських роботах, - і не сприймають це як відпочинок. І люди вважають, що це частина їхньої індивідуальної самодіяльної відпочинково-господарської діяльності на селі, якій не треба надавати спеціального статусу[8].

 Поряд із цим, в  українських містах є категорії  людей, які активно сприйняли  ідеї народження (чи відродження)  сільського відпочинку. На сьогодні  в Україні основні сегменти  потенційних споживачів послуг  сільського зеленого туризму  утворюють:

- мешканці промислових  центрів (через екологічність  цієї форми відпочинку);

- справжні городяни (3-4-те  покоління - через екзотичність);

- шанувальники українських  народних традицій (через принади  сільського способу життя та  чистоту довкілля);

- люди з малим і  середнім достатком (через вартість  відпочинку у селі).

 Разом із тим, проведені  в останні роки за допомогою  мас-медіа рекламні акції більше  уваги звертали на привабливі  сторони села, ніж на роботу  з певними категоріями городян  та технолого-економічні аспекти цього відпочинку. Отже, потрібно урізноманітнити форми пошуку прихильників цього виду відпочинку, якомога швидше створити механізм, що дозволить забезпечити реальних відпочиваючих для сіл нашого регіону[12].

 

Висновки

Туризм є однією з провідних  галузей світової економіки, яка  розвивається найдинамічніше. Ця галузь господарства є фундаментальною основою багатьох розвинених країн світу та країн, що розвиваються. Зокрема за визнаннями експертів ВТО одним з секторів туристичної індустрії, що динамічно зростають у ХХІ ст. є туризм у сільській місцевості.

Україна має великий потенціал  у розвитку даного сектору туристичної  індустрії завдяки тому, що українське село має надзвичайно багату історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, даровані природою мальовничі ландшафти, а також лікувально-рекреаційні ресурси.

Зокрема, Карпатський регіон вирізняється різноманітним, різнобічним і цілеспрямованим туристичним потенціалом, що характеризується:

• гірським рельєфом, який гармонійно поєднується на всій території;
• сприятливим кліматом для туризму протягом року;
• різноманіттям фауни і флори, їх видів та унікальних екосистем у Європі;
• природними факторами;
• історико-архітектурною спадщиною, що визначає регіон на міжнародному рівні, як одним із найпривабливіших у Європі та світі.

Тому, туристично-рекреаційну галузь проголошено стратегічним напрямом розвитку даного регіону, і вона є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки, зокрема транспорту, торгівлі, сільському господарстві.

Стратегія розвитку туристично-рекреаційної галузі в Івано-Франківській області передбачає  створення конкурентоспроможного туристичного продукту здатного максимально задовольнити потреби внутрішнього і міжнародного (в’їзного) туризму.

Для реалізації даної стратегії  було проведено низку маркетингових  досліджень, на основі яких визначено цільові групи споживачів туристичних послуг регіону та їх потреби, а відповідно до них – стратегічні групи туристичних продуктів, які є найефективнішими для розвитку туризму та економіки регіону загалом.

Спектр  туристичних послуг у сільській місцевості Івано-Франківської області представлений послугами  проживання, харчування, екскурсійними послугами, транспортними послугами, послугами культури, мистецтва та спорту, інформаційними послугами, послугами мережі Інтернет, розважальними програмами, оздоровчими послугами тощо.

Більшість споживачів туристичних  послуг надають перевагу літньому відпочинку у сільській місцевості, на другому місці відпочинок взимку, на третьому і четвертому – осінь та весна відповідно.

Туристами було відзначено ряд послуг, брак яких спричиняє найбільший дискомфорт, зокрема було відзначено такі: відсутність хорошого мобільного зв’язку та доступу до Інтернету, місць для паркування автомобіля , відсутність холодильника , можливості користуватися пральною машинкою, можливості користуватися кухнею, відсутність туалету в будинку, відсутність душу та ванни, можливості дивитися телевізор та інше.

 Серед проблем розвитку туристичних послуг у сільській місцевості Івано-Франківської області виділяють: проблему зайнятості населення; низький рівень комфорту закладів розміщення; погане транспортне сполучення; низький рівень надання послуг; низький рівень маркетингу; недостатність методичного забезпечення та відсутність цілеспрямованої діяльності; конкуренція з боку сусідніх країн; відсутність дійового господарського механізму розвитку даного виду діяльності сільського населення.

Перспективи розвитку туризму у сільській місцевості зумовлюються  тим, що він є чинником стабільного динамічного збільшення надходжень до бюджету, активізації розвитку різних галузей економіки.

Загалом, сільський відпочинок в Україні за рахунок збереження етнографічної самобутності повинен набути національного значення оскільки він дає поштовх для відродження й розвитку традиційної культури, завдяки якому жителі урбанізованих територій мають змогу пізнати справжні українські традиції, етнокультура села репрезентує Україну світові й приваблює також іноземних туристів. Розвиток туризму у сільській місцевості при сучасних економіко-демографічних умовах здатний реально допомогти малим поселенням України вижити, а також внести значний внесок в економіку країни в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Васильєв В. Актуальні проблеми сільського туризму / В. Васильєв //Туризм сільський зелений. - 1999. - №2. - С. 30-31
2. Вачевський М. В. Маркетинг в сферах послуг/ М.В. Вачевський , В.Г. Скотний . — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 232 с.
3. Кудла Н.Є. Маркетинг туристичних послуг / Н. Є. Кудла – К., 2011. – 351 с.
4. Лужанська Т.Ю. Проблеми розвитку сільського зеленого туризму [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/lugan.htm
5. Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Карпатського регіону) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tourlib.net/books_ukr/mazur12.htm
6. Маркетинговий аудит туристичних послуг у сільській місцевості карпатського регіону // Матеріали проекту «Гармонізація розвитку туризму у сільській місцевості Карпатського регіону». – Івано-Франківськ, 2012. – 32 с.

7. Мельниченко С.В., Єременко А. Ю. Соціально-економічне значення та проблеми розвитку сільського зеленого туризму в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/melnychenko.htm

8. Панченко Т. Сільський зелений туризм – вид нового екологічного туризму / Т. Панченко//Туризм сільський зелений. - 1998. - №4. - С. 10-11
9. Соціологічне  дослідження якості надання туристичних послуг у сільській місцевості Карпатського регіону // Матеріали проекту «Гармонізація розвитку туризму у сільській місцевості Карпатського регіону». – Івано-Франківськ, 2012. – 44 с.
10. Стратегія розвитку Карпатського села// Матеріали проекту «Гармонізація розвитку туризму у сільській місцевості Карпатського регіону». – Івано-Франківськ, 2012. – 32 с.
11. Фельдман В. Актуальні проблеми сільського туризму//Туризм сільський зелений. - 2003. - №2. - С. 4-7
12. Шейко В. Проблеми і перспективи розвитку сільського туризму в Україні / В. Шейко // Туризм сільський зелений. - 2003. - №2. - С.2