Підстави та момент виникнення права на торговельну марку

– вилучення  з цивільного обігу матеріалів та знаряддя, що використовуються переважно для виготовлення товарів, промаркованих чужою торговельною маркою;

– застосування разових грошових стягнень замість  відшкодування збитків за неправомірне використання торговельної марки;

– опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку і зміст судового рішення щодо такого порушення.

Зупинимося тільки на деяких способах цивільно-правового захисту  права інтелектуальної власності.

У зв'язку з тим, що в деяких випадках сліди порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку легко приховати, суддя може одноосібно за заявою заявника, яким може бути власник свідоцтва на торговельну марку, застосувати запобіжні (тимчасові) заходи щодо збереження доказів порушень прав власника свідоцтва на торговельну марку. Ці запобіжні (тимчасові) заходи можуть застосовуватися до пред'явлення позову або до початку розгляду справи про порушення прав у суді. До таких запобіжних (тимчасових) заходів, зокрема, належать:

– винесення  постанови про огляд приміщень, в яких, як передбачається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав власника свідоцтва на торговельну  марку, наприклад, у приміщенні знаходиться  призначений до продажу товар, промаркований  торговельною маркою заявника;

– накладення арешту і вилучення товарів, стосовно яких є підстави вважати, що їх промарковано торговельною маркою заявника;

– накладення арешту і вилучення рахунків, договорів  та інших документів, які можуть бути доказом порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку чи підготовки до порушення цих прав.

Постанова суду про застосування запобіжних (тимчасових) заходів підлягає негайному виконанню органами державної  виконавчої служби. Слід зауважити, що виконання постанови суду може здійснюватися за участі власника свідоцтва на торговельну марку чи іншого заявника.

У тому випадку, коли суд прийняв постанову про  вжиття запобіжних (тимчасових) заходів, заявник зобов'язаний подати до суду позов про захист порушених прав.

З метою унеможливлення зловживань із боку позивача при застосуванні запобіжних (тимчасових) заходів суд має право вимагати від позивача внесення застави чи іншої гарантії для компенсації відповідачу шкоди, заподіяної застосуванням запобіжних (тимчасових) заходів. Ця подія може настати, якщо суд відмовить у прийнятті заяви або не задовольнить позов.

Одним зі способів цивільно-правового  захисту є відшкодування збитків, яких зазнала особа, права якої порушено. Відповідно до ЦКУ (частина 2 ст. 22) збитками власника свідоцтва на торговельну марку є:

– витрати, яких зазнав або змушений буде понести  власник свідоцтва на торговельну  марку у зв'язку з відновленням свого порушеного права (реальні  збитки);

– доходи, які  власник свідоцтва на торговельну  марку міг би отримати у звичайних умовах, якби його права не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються  в повному обсязі, якщо законом  не передбачено їх відшкодування  в меншому чи більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила права власника свідоцтва на торговельну марку, отримала у зв'язку з цим дохід, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися власнику свідоцтва на торговельну марку, не може бути менше цього доходу (частина 3 ст. 22 ЦКУ).

Дуже часто неправомірне використання торговельної марки виражається  у створенні для власника свідоцтва на торговельну марку конкуренції на ринку товарів та послуг. У цьому випадку довести збитки дуже важко, оскільки на вибір споживачами товарів та послуг конкурентів можуть впливати й інші фактори: якість товару, додаткові послуги тощо. Для того щоб вийти з такої, прямо скажемо, неприємної ситуації, суд може застосувати разове грошове стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання торговельної марки. Розмір разового грошового стягнення визначається судом з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

У разі встановлення в судовому порядку факту порушення прав власника свідоцтва на торговельну  марку суд має право винести  рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У нашому випадку моральну шкоду може бути завдано діловій репутації власника свідоцтва на торговельну марку (п. 4 частини 2 ст. 23 ЦКУ).

В Україні відсутній  достатньо розвинений інститут юридичної  відповідальності за правопорушення у  сфері створення та використання торговельних марок, особливо на стадії розгляду заявок та експертизи (на стадії отримання правоохоронних документів). На законодавчому рівні відсутній механізм розгляду справ в адміністративному порядку, що виникають у процесі створення та використання торговельних марок в Україні. Такий організаційно-правовий механізм має бути спрямований на розвиток інституту, насамперед юридичної відповідальності у сфері промислової власності, вдосконалення процедури захисту прав заявників знаків, створення та розвиток організаційно-правових гарантій охорони та захисту   прав на торговельні марки.

На основі всього вище зазначеного, можна зробити висновок, що під захистом прав і законних інтересів суб’єктів права власності на торговельну марку слід розуміти передбачені законом заходи, спрямовані на їх визнання й відновлення, припинення їхнього порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист прав і законних інтересів суб’єктів права власності на торговельну марку реалізується через механізм захисту, що є системою форм, способів і засобів діяльності відповідних юрисдикційних органів і зацікавлених осіб, спрямованою на захист прав і інтересів суб’єктів права власності на торговельну марку.