Вплив світового ринку м’ясних товарів на забезпечення населення продуктами харчування

 

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

     Кіровоградський національний технічний університет

     Факультет економіки та менеджменту

     Кафедра міжнародної економіки 
 
 
 
 

     КУРСОВА РОБОТА

     З дисципліни «Світовий ринок товарів, ресурсів та послуг»

     на  тему: «Вплив світового ринку м’ясних товарів на забезпечення населення продуктами харчування» 
 
 

     Виконав:

     студент групи ЕМ 09

     Кульгейко Д.Ю.

     Перевірили:

     д.е.н., проф. Миценко І.М.

     ст. викладач Кролець О.А 
 
 
 
 
 

Кіровоград 2011

План

Вступ

Розділ 1. Світовий ринок як середовище розвитку міжнародних  продовольчих відносин.

1.1 Сутність та  структура світового ринку м’ясної  продукції 

1.2 Регулювання  світового ринку в сучасних  умовах.

1.3 Сегмент світового  ринку

Розділ 2. Оцінка ефективності функціонування світового  ринку м’ясних товарів.

2.1 Динаміка розвитку  ринку м’ясних продуктів.

2.2 Товарна структура  вітчизняного ринку м’ясних продуктів.

2.3 Місце України  на світовому ринку м’ясної  продукції .

Розділ 3. Підвищення ефективності функціонування світового  ринку м’ясної продукції.

3.1 Проблеми функціонування  ринку м’ясної продукції та  виходу України на цей ринок.

3.2 Проблеми і перспективи розвитку харчової промисловості в Україні

Висновки

Список використаної літератури  
 
 
 
 
 

Вступ

  Формування ефективного механізму забезпечення м’ясної продукції України як країни з перехідною економікою передбачає створення конкурентоспроможного продовольчого комплексу з оптимальною структурою виробництва, здатного в умовах міжнародної економічної інтеграції та глобалізації випускати високоякісну конкурентоспроможну продукцію, забезпечувати потреби населення у продуктах харчування та належний рівень продовольчої безпеки держави. Дослідженню економічних проблем розвитку продовольчого комплексу присвячено наукові праці вчених Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України,  Об’єднаного інституту економіки НАН України, Інституту економічного прогнозування НАН України.  Разом з тим актуальною залишається необхідність вивчення сучасних теоретичних і практичних аспектів розвитку продовольчого комплексу України, його структурно-динамічних змін в загальнодержавному та регіональному аспекті в умовах ринкових трансформацій на тривалу перспективу, що й зумовлює актуальність даного дослідження.

       Метою роботи:  розробка теоретико-методологічних  засад розвитку і розміщення  продовольчого комплексу України  та її регіонів на довготривалу  перспективу та вироблення відповідних  наукових рекомендацій щодо структурних  змін.

     Об’єкт  є державна політика у сфері розвитку продовольчого комплексу.

     Суб’єктом  є розробка основних напрямів удосконалення адміністративно-господарського та планово-економічного механізмів державного регулювання сталого розвитку продовольчого комплексу. 
 

Розділ 1. Світовий ринок як середовище розвитку міжнародних  продовольчих відносин.

1.1 Сутність та  структура м’ясної продукції 

     Взагалі м’ясна продукція включає в себе основний інгредієнт – м'ясо. М'ясо — м'язові тканини різноманітних тварин що вживаються у їжу. Важливий продукт харчування, основне джерело тваринного білка та одне з головних джерел білка взагалі. М'ясо наземних ссавців містить усі необхідні для людини речовини. За походженням розрізняють м'ясо великих ссавців та птицю.

     За  видами, м'ясо поділяється на:

• М'ясо домашніх ссавців — великої та дрібної рогатої худоби, свиней, коней, верблюдів, кролів тощо.
• М'ясо птиці це м'ясо домашніх птахів — курей, качок, гусей тощо.
• Дичина — м'ясо диких звірів чи птахів.

Конкретні види м'яса називаються:

• за видом тварин — яловичина, свинина, баранина тощо;
• за частиною туші — ошийок, нога, лопатка тощо.

     Для успішного розвитку спеціалізованої  галузі м’ясного скотарства середньорічна  потреба в капітальних вкладеннях у 2007 – 2011-му – 183,3 млн. грн. Цільове  використання коштів забезпечить створення  надійної матеріальної бази м’ясного скотарства й сприятливі передумови для прискореного розвитку галузі [1].

     З підвищенням ефективності м’ясного скотарства завдяки зменшенню витрат кормів на одиницю продукції (20 – 23 %), зниженням їхньої собівартості на 16 – 18 % продукцію м’ясної худоби можна здешевити на 12 – 14 % з розрахунку на 1 ц приросту живої маси. У  2005 – 2010 роках за рахунок заощаджених  коштів щорічно планується додатково  виробити й реалізувати яловичини  на суму  237 млн. грн., що перевищить середньорічну  суму капітальних вкладень за вказаний період відповідно у 2,3 і 1,3 рази. Основними елементами механізму управління та контролю за виконанням концептуальних положень передбачено: розробку науково обґрунтованої Національної програми розвитку м’ясного скотарства на 2007 – 2011 роки; реалізацію регіональних програм розвитку м’ясного скотарства на базі бізнес-планів для сільськогосподарських формувань, що розводять м’ясну худобу. Контроль за виконанням регіональних програм і бізнес–планів здійснюватиметься на основі державної статистичної звітності за такими показниками: рух поголів’я худоби, обсяги промислового схрещування, виробництва і реалізації яловичини тощо.

     Виробництво свинини в Україні займає в  загальному обсязі м’яса (у живій  масі) друге місце після яловичини. В 2007 році частка свинини в загальному обсязі м’ясної продукції по господарствах  усіх категорій становила 32,1%, а в 2010-му зросла до 36,3%. У сільськогосподарських  підприємствах обсяги її виробництва  зменшилися відповідно від 25 до 17,7%, а  в господарствах населення вона переважає: 51,1% – у 2007 році й 43,4% –  в 2010-му [2]. 

1.2 Регулювання  світового ринку в сучасних  умовах.

     У системі заходів по стабілізації галузі головним завданням на найближчі  роки повинно бути припинення зменшення  поголів'я і відновлення якісних  показників у галузі: продуктивності поголів'я, реалізаційної маси молодняку  та виходу приплоду. При обмеженому контингенті молодняку треба  забезпечити інтенсивне його вирощування  та відгодівлю і реалізацію високими ваговими категоріями. Цю проблему можна  вирішити лише на основі повноцінної  годівлі та нормальних умов утримання  худоби. З цією метою доцільно також  встановити надбавки до закупівельних  цін на молодняк великої рогатої  худоби, що продається переробним підприємствам  живою масою 350кг і більше. Економічна стабілізація в галузі практично не можлива без істотного здешевлення виробництва яловичини за рахунок використання внутрішніх резервів господарств, насамперед підвищення продуктивності худоби. Тому продуктивність худоби була і залишається одним з найважливіших факторів формування економічної ситуації в галузі.

     Основними факторами, що визначають структуру  стада, є напрям галузі скотарства, вік молодняку, призначеного для  реалізації, темпи зростання поголів'я, строки виробничого використання тварин, вік першого парування, вихід  молодняку та ін. Перші три з  них зумовлюються переважно організаційно-господарською  діяльністю, решта - природними умовами  та біологічними особливостями того чи іншого виду тварин. Структура стада  має відбивати напрям розвитку сільськогосподарського підприємства, відповідати прийнятій  спеціалізації господарства [3].

     Для забезпечення населення продуктами скотарства за науково обґрунтованими нормами (390кг молока і 33кг яловичини в забійній масі на душу населення за рік) частка корів у стаді повинна становити 40%, а молодняк великої рогатої худоби реалізувати на м'ясо в 16-місячному віці живою масою однієї голови близько в 400кг.

     Підвищену увагу необхідно забезпечити  розвитку свинарства як скороспілій  галузі і важливому резерву поліпшення ринку м'ясопродуктів. Серед заходів, що сприятимуть розвитку галузі, провідне місце посідають: зменшення собівартості продукції на основі дотримання технологічних  параметрів (одержання 1,5-2 опороси за рік на основну свиноматку та 16-18 поросят, середньодобових приростів  живої маси тварин на вирощуванні  і відгодівлі не менше 400-450г, забезпечення повноцінними кормами з розрахунку 110-120ц корм. од. на одну свиноматку із шлейфом); використання виробничих потужностей  галузі, особливо промислових комплексів з прогресивними технологіями; інтеграція виробництва свинини з її переробкою, впровадження поглибленої переробки  сировини та розширення асортименту готової продукції; розробка і впровадження інвестиційних проектів із застосуванням прогресивних технологій виробництва, переробки та реалізації готової продукції в конкретних підприємствах та нових формах господарювання (агрофірми, асоціації, корпорації тощо); встановлення стабільних технологічних і економічних зв'язків між сільськогосподарськими й переробними підприємствами та узгодження інтересів всіх учасників технологічного циклу по виробництву м'ясної продукції; створення кооперативів, асоціацій виробників свинини з переробниками і торгівлею, встановлення справедливої частини галузі в кінцевій ціні продукції [4].

     З метою збільшення виробництва продукції  птахівництва, забезпечення нею населення  України, використання науково-технічного потенціалу галузі, створення відповідних  умов для залучення вітчизняних, іноземних інвесторів та виходу з  кризового стану необхідно: створити відповідні економічні і соціальні  умови для товаровиробника, зокрема  звільнити птахогосподарства від  сплати штрафних санкцій за несвоєчасні  розрахунки з бюджетом; поліпшити  генофонд птиці, шляхом створення порід  і кросів, придбання перспективних  кросів; виділити з державних та місцевих бюджетів кошти на здійснення селекції та забезпечення птиці необхідними  біологічними препаратами та діагностиками; переорієнтувати структуру посівних площ птахогосподарств на виробництво  білково-вітамінних і енергетичних кормів; розширити площі земельних  угідь птахогосподарств за рахунок  приєднання або оренди земель колективних, державних та інших сільськогосподарських  підприємств, що збільшить питому вагу власних комбікормів і здешевить  їх; зміцнити матеріально-технічну базу шляхом заміни фізично зношеного  технологічного, енергетичного устаткування і впровадження енергозберігаючих  технологій; забезпечити рівні умови  функціонування товаровиробників різних форм власності; переорієнтувати потужності птахогосподарств з виробництва  м'яса птиці на виробництво товарних яєць, що дасть змогу зберегти їх матеріальну базу; стимулювати експорт продукції птахівництва; поглибити переробку продукції, розширити асортимент і мережу фірмової торгівлі; збільшити продаж молодняка населенню за рахунок дотацій птахівничим господарствам; створювати спільні підприємства з птахогосподарствами в межах єдиного технологічного процесу з вітчизняними та іноземними виробниками племінної продукції, комбікормів, технологічного устаткування, преміксів, ветеринарних препаратів, з комерційними і фінансовими структурами; розвивати птахівництво в фермерських та підсобних господарствах населення за рахунок практичної допомоги в забезпеченні молодняком птиці, завершити приватизацію птахогосподарств і створити ринкову структуру управління; поглибити кооперацію господарств суспільного сектору з особистими підсобними та фермерськими господарствами, спрямовану на поліпшення використання їх потенціалу у збільшенні виробництва продукції птахівництва; відновити і розширити виробництво продукції птахівництва на промисловій основі, використавши для цих цілей насамперед існуючий потенціал птахофабрик і спеціалізованих господарств; надати комплексам і птахофабрикам можливість одержання пільгових кредитів, встановити дотації птахівничим господарствам на добовий молодняк, птицю, що реалізується населенню; спрямувати інвестиції на реструктуризацію переробних підприємств і розширення виробництва продуктів, орієнтованих на експорт [5]. 

1.3 Сегмент світового  ринку

За останні  роки суттєвих структурних змін в  сільськогосподарських підприємствах, що займаються тваринництвом, які б  глобально впливали на зміни у  тваринницькій галузі України, виділити не можна. Однак необхідно виокремити окремі тренди, які в найближчій перспективі можуть стати визначальними  для галузі. Насамперед, це розуміння  необхідності чіткого структурування й спеціалізації виробничої діяльності, побудованої на сучасних інноваційних технологічних рішеннях. Другий момент реалій українського ринку — це необхідність поетапного розвитку виробництва з наступною (або первісною) трансформацією у вертикально-інтегровану компанію для максимального забезпечення й незалежності всього виробничого ланцюжка з основного виду діяльності. На поточному етапі розвитку тваринництва в Україні ці тренди проявляються в процесі поступового зменшення територіального й кількісного розосередження здебільшого неефективного дрібнотоварного виробництва. Птахівництво, як уже не раз відзначалося, у цьому випадку є винятком, тому що даний етап розвитку даний сегмент уже пройшов.

М'ясне скотарство вже багато років перебуває в  глибокій кризі. Не став виключенням  і 2009 рік. Наведемо деякі цифри. Поголів'я  ВРХ у сільськогосподарських  підприємствах в 2009 р. скоротилося  на 5,4% до 1,63 млн. голів. Обсяги вирощування  ВРХ зменшились на 4,1% до 191,1 тис. тонн, при цьому обсяги реалізація на забій  знизилися на 13,3% до 192,2 тис. тонн [6].

Тільки за підсумками 2009 року майже 7% підприємств, що до цього  займалися скотарством, вирізали повністю власне поголів'я ВРХ. Середній розмір вирізаного стада склав 133 голів. У  цілому, в останні роки активніше  за все тотальне зменшення поголів'я  відбувалося в дрібних і середніх підприємствах із чисельність поголів'я  ВРХ до 500 голів.

Рис 1. Структурні зміни  підприємств, що займаються вирощуванням ВРХ

Джерело: Держкомстат

Водночас, в 2009 році відзначається збільшення поголів'я  ВРХ у великих підприємствах  з поголів'ям більше 5000 голів з 34,4 тис. голів до 49,6 тис. гол. Однак в  основній масі даний приріст був  отриманий в основному завдяки  збільшенню поголів'я корів спеціалізованими підприємствами молочного скотарства. Появи нових великих товаровиробників у 2009 році відмічено не було.

Оптимістичніше  виглядає ситуація в галузі свинарства. Після масового скорочення виробничих показників (вирощування й реалізації на забій) у середині першого десятиріччя 2000-х, в останні два роки в сільськогосподарських  підприємствах спостерігаються  позитивні процеси нарощування  виробництва. При цьому необхідно  відзначити той факт, що вперше за багато років локомотивом даного зростання  послужили нові або модернізовані  великі спеціалізовані свиноферми із середнім поголів'ям свиней понад 20 тис. голів. Таких підприємств в Україні  на початок року налічувалося 15 одиниць. В цілому, частка великих і середніх с.-г. підприємств із поголів'ям свиней більше 6 тис. голів в загальному поголів'ї протягом 2007-2009 рр. стабільно  зростала: з 23,7% на 1 січня 2007 р. до 34,3% на 1 січня 2010 р. Водночас із цим поступово  знижується частка дрібних підприємств. За підсумками 2009 року 560 підприємств  повністю відмовились від свинарства. Середній розмір поголів'я свиней в таких підприємствах склав 148 голів [7].