Вплив світового ринку м’ясних товарів на забезпечення населення продуктами харчування

2.3 Місце України  на світовому ринку м’ясної  продукції .

     Визначним чинником положення України на світовому  ринку являється її конкурентоспроможність, яка характеризується наступними даними.

     Скотарство  є домінуючою галуззю АПК України. Це обумовлено тим, що ВРХ дає 98 % молока і близько 60 % яловичини – головних тваринницьких продуктів харчування населення нашої планети. Зростання  виробництва якісних продуктів  скотарства – проблема, котра з  роками не втрачає актуальності, а  усе більше набуває значення як зі зростанням населення на планеті, так  і задоволення потреб людства  у продуктах харчування. У зв’язку  з цим розвитку і підвищенню конкурентоспроможності галузі м’ясного скотарства слід приділити велику увагу. До найважливіших чинників підвищення конкурентоспроможності м’ясного скотарства у контексті членства України у Світовій організації торгівлі слід відзначити такі:

1. Інтенсифікація  галузі м’ясного скотарства є  важливим чинником підвищення  конкурентоспроможності м’яса яловичини,  що передбачає інтенсивне вирощування  молодняку великої рогатої худоби. Інтенсифікація м’ясного скотарства  повинна здійснюватися за допомогою  вирішення таких питань: покращання  наявних порід худоби з урахуванням  їх потенціалу підвищення м’ясної  продуктивності; створення нових  перспективних м’ясних порід  для кожної природної зони; широке  використання найбільш ефективних  методів розведення, зокрема міжпородного  промислового і поглинального  схрещування, інтенсивне вирощування  і відгодівля великої рогатої  худоби; зменшення затрат кормів  на 1 кг приросту; покращання якості  м’яса і шкірсировини; зменшення  собівартості отриманої продукції.

2. Удосконалення  територіального розміщення м’ясного  скотарства і поглиблення зональної  спеціалізації тваринництва.

На розміщення м’ясного скотарства значною мірою  впливають такі фактори: зональні особливості, напрямки і рівень спеціалізації, наявність  природних і культурних пасовищ; розвиток виробництва кормів і наявність  додаткових джерел кормів (відходів харчової промисловості, цукрових і олійно-екстракційних  заводів.

3. Підвищення  якості м’яса яловичини.

Якість є одним  з основних чинників підвищення конкурентоспроможності м’яса, що дозволяє встановити взаємовигідні  економічні зв’язки між виробниками  та переробними й торговельними  підприємствами, скоригувати обсяги виробництва яловичини з попитом  на ринку, а також гарантувати  прибутки партнерам у ланках виробництво-переробка-збут.

4. Створення  ефективної ринкової інфраструктури  продажу м’яса яловичини.

Конкурентоспроможний  розвиток м’ясного скотарства в Україні  може відбуватися лише при наявності  усіх без винятку складових аграрного  ринку, ключове місце в якому  належить ринковій орієнтації на споживача. Пріоритетом формування ринкової інфраструктури має стати розвиток збутових кооперативів і об’єднань, а також дрібногуртових і крупногуртових ринків і аукціонів живої худоби.

5. Створення  і функціонування ефективної  служби маркетингу на підприємствах  м’ясного скотарства забезпечує  швидке підвищення конкурентоспроможності  м’яса яловичини.

Основними завданнями маркетингової діяльності на підприємствах  м’ясного скотарства є такі: комплексне дослідження ринку м’яса яловичини  в області та аналіз потенціалу ресурсів господарств, планування просування продукції, формування попиту і стимулювання збуту, рекламна діяльність.

6. Наукове забезпечення  підвищення конкурентоспроможності  м’ясного скотарства.

Основні завданнями наукового забезпечення підвищення конкурентоспроможності у м’ясному скотарстві є такі: збереження генофонду  сільськогосподарських тварин; впорядкування  та систематизація роботи господарюючих  суб’єктів з проведення зоотехнічного  та племінного обліку; забезпечення наукового  супроводу селекційного процесу  господарюючих суб’єктів; проведення оцінки племінної цінності тварин на основі передових вітчизняних і  зарубіжних методик; продовження роботи з прискореного відтворення високопродуктивних тварин і створення нових генотипів  на основі технології трансплантації ембріонів; створення та утримання  господарств-резерватів, генофондових стад, кріобанків сперми, ембріонів, зразків ДНК для тривалого зберігання та подальшого селекційного і біотехнологічного використання; організація ефективної національної системи селекції у тваринництві; розроблення нових та удосконалення існуючих технологій заготівлі кормових культур; розроблення високоефективних технологій переробки відходів тваринництва і птахівництва для отримання високоякісних та безпечних кормових домішок.

7. Державне регулювання  і підтримка галузі.

Галузь м’ясного скотарства України має усі потенційні можливості за допомогою розробки і  впровадження стратегії розвитку, державного регулювання і підтримки з  урахуванням зарубіжного досвіду  збільшити виробництво і споживання м’яса яловичини. Тільки за ефективної регуляторної функції держави, за жорсткого  контролю на ринку м’яса, галузь м’ясного скотарства України має можливість стати конкурентною на світовому  аграрному ринку. Виконання державою своїх обов’язків дасть можливість галузі м’ясного скотарства реалізувати  наявний високий ресурсний потенціал  АПК України.

Окреслені шляхи  сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності розвитку галузі м’ясного скотарства [13]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Підвищення ефективності функціонування світового  ринку м’ясної продукції.

3.1 Проблеми функціонування  ринку м’ясної продукції та виходу України на світовий ринок.

Сучасний стан економіки України супроводжується  гострою загальноекономічною кризою. При таких соціально-економічних  умовах неможливо досягти відповідного рівня ефективності виробництва, отримати максимальний прибуток, бути лідером  в жорсткій конкурентній боротьбі. Становлення виробничих відносин у  птахівництві вимагає розробки дійових  механізмів і підходів, які б дали змогу підвищити ефективність виробництва, створити сприятливі інвестиційні умови, забезпечити конкурентоспроможність продукції на споживчому ринку. Як свідчать вітчизняні та зарубіжні експерти українське птахівництво вже за кілька років досягне європейського рівня, хоча на сьогодні споживання м'яса птиці в Україні є одним з найнижчих Європі, адже один українець споживає лише 10-12 кг курятини (європейці близько 25 кг на особу). Тому Україна має величезні перспективи для розвитку цього ринку з огляду на низьку ціну даного продукту та низьку затратність його виробництва . Зважаючи на постійне загострення конкуренції на світових ринках продукції птахівництва, особливої ваги набуває завдання вибору правильної регуляторної політики держави, яка повинна бути спрямована на захист вітчизняних виробників курятини. Саме тому питання організації ринку продукції птахівничих підприємств, визначення економічної ефективності виробництва та споживання курятини, дослідження шляхів організації виходу підприємств АПК на зовнішній ринок є досить актуальними. Не дивлячись на тенденцію збільшення споживання м'ясної продукції в Україні впродовж 2007-2011 років, як вже згадувалося вище, рівень споживання м'яса на душу населення істотно поступається показникам економічно розвинених країн. 

У структурі  споживання м'яса в Україні приблизно  рівні частки за підсумками 2011 року належать птиці, свинині і яловичині. У 2011 році в м'ясному раціоні середньостатистичного  українця 35% займало м'ясо птиці. Наступною йде свинина з часткою  споживання на рівні 32% і яловичина  – 31%. При цьому, найбільші темпи  зростання вжитку демонструє курятина, що пов'язане з наявністю стійкої  кореляції між споживанням м'яса  птиці і рівнем доходів населення. Подібна кореляція не спостерігається для інших видів м'яса. Споживання яловичини в 2011 році знаходилося на рівні 2008 року, а споживання свинини поступово скорочувалося з 2005 року. Заміщення м'ясом птиці споживання інших видів м'яса на фоні загального зростання споживання, відбувалося у результаті більших темпів зростання цін на яловичину та свинину. Куряче м'ясо є найбільш доступним видом м'яса для населення. Зростання доходів населення впродовж 2009-2011 років сприяв збільшенню платоспроможного попиту на продукцію птахофабрик. Друга причина збільшення споживання - світова тенденція часткового заміщення свинини і яловичини птицею, що спостерігається і в Україні. Сприяло зміцненню позицій курятини і обмеженість внутрішньої пропозиції з боку виробників свинини і скорочення промислового виробництва яловичини.

     На  українському ринку м'яса птиці  попит перевищує над пропозицією (оцінений дефіцит курячого м'яса  за підсумками 2011 р. досяг 200 тис. т). В  той же час, в 2011 році в Україні  спостерігалося стабільне  зростання  промислового виробництва м'яса  птиці, що стимулюється ненасиченістю ринку: На спеціалізованих птахофабриках було вироблено 314,1 тис. т. м'яса, що на 35% вище, ніж в 2010 році.

     У 2011 році на українському м'ясному ринку  промислове виробництво м'яса бройлера продовжує збільшуватися, відображаючи тенденцію неухильного зростання  у сфері птахівництва . Збільшення обсягів виробництва обумовлено у першу чергу технічним переоснащенням підприємств, підвищенням показників продуктивності птиці, удосконаленням ветеринарного забезпечення і контролю якості продукції, а також державною підтримкою виробництва м'яса бройлерів. Паралельно спостерігається зменшення з року в рік відповідного показника в домогосподарствах населення (в 2011 році. на 15% ). За оцінками GFK (GfK Ukraine – компанія з маркетингових та соціальних досліджень в Україні), впродовж найближчих 2-3 років збільшуватимуться як абсолютні показники виробництва курячого м'яса, так і частка м'яса птиці в структурі вжитку. Це викликано, в першу чергу, неможливістю швидкого нарощування виробництва яловичини, у зв'язку із скороченням поголів'я великої рогатої худоби, а також істотною (більш ніж двократною), різницею у вартості продукції. Враховуючи низький потенціал нарощування пропозиції з боку домашніх господарств, а також низьку вірогідність збільшення споживання імпортної продукції (частка заморожених м'ясопродуктів у споживанні постійно знижується), за оцінками експертів зростання споживання здійснюватиметься за рахунок продукції внутрішніх промислових виробників курячого м'яса. За оцінками учасників ринку, обсяг нелегального імпорту курячого м'яса приблизно дорівнює легальному обсягу, проте через свою низьку якість дана продукція не створює істотної конкуренції вітчизняним виробникам.

     Потрібно  зазначити, що промислове птахівництво з усіх галузей тваринництва на сьогодні найбільш динамічно розвивається, демонструє позитивні результати і залишається  інвестиційно привабливим. А тому в  розвитку даної галузі першочерговим  завданням потрібно ставити забезпечення вітчизняних споживачів якісною  сільськогосподарською продукцією, в тому числі і продукцією птахівництва.

Вітчизняні виробники  набирають темпи, збільшують випуск продукції і в першу чергу, що особливо важливо, завдяки підвищенню продуктивності при одночасному  зменшенні затрат кормів. Завдяки  скоростиглості та високій якості харчових продуктів, основою яких є продукція птахівництва, ця галузь займає пріоритетне місце серед галузей тваринництва. За даними ФАО, щорічний приріст птахівничої продукції у світовому масштабі становить: яєць - 3,0-3,5, м'яса - 4,4% [14]. 

3.2 Проблеми і перспективи розвитку харчової промисловості в Україні

     У розв'язанні продовольчої проблеми значне місце займає харчова промисловість, яка є заключним ланцюгом у  виробництві продовольчої продукції. Вона має розгалужену структуру, потужний виробничий потенціал і  може практично повністю забезпечити  потреби населення у високоякісних  продуктах харчування в широкому асортименті.

     Проте внаслідок загострення економічної  кризи виробничий потенціал харчової промисловості повністю не використовується. Вона зазнає великих труднощів у  своєму дальшому розвитку та вдосконаленні.

     Останніми роками здійснення заходів щодо дальшого реформування економіки призвело до деякого уповільнення темпів спаду  виробництва продукції сільського господарства. Основною причиною спаду  стало в останні роки скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської  продукції. Слід зазначити, що криза  призвела до скорочення випуску насамперед найнеобхідніших у фізіологічному відношенні продуктів харчування — м'яса, молока та продуктів їх переробки. Харчова промисловість змінилася у складному становищі. В більшості країн із розвинутою економікою на продовольчі продукти першої необхідності ставки податку на додану вартість значно зменшені або відсутні. На внутрішньому ринку продовольства України триває зростання цін.

     Перехід України до ринкових методів господарювання негативно позначився на аграрних галузях. Так, до проблем, які потребують вирішення, належать:

• зростання витратності виробництва, яке призводить до кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств харчової промисловості;
• відсутність ринку страхових послуг, ефективної системи регулювання та підтримки виробництва харчових продуктів, що піддає доходи селянина коливанням цінової кон'юнктури, а відтак призводить до обігу продукції за тіньовими схемами;
• питання технічного переоснащення сільського господарства, оскільки за останні три роки забезпеченість галузі технікою зменшилася на;
• належне фінансування видатків на розвиток харчової промисловості;
• вдосконалення відносин власності в секторі харчової промисловості,
• формування розгалуженої інфраструктури ринків, зокрема, системи збуту сільськогосподарської продукції та інфраструктури банківських фінансових інститутів, удосконалення механізмів заставних закупівель та запровадження інтервенції на ринку зерна, створення правового поля щодо запровадження ф'ючерсної торгівлі базовими товарними активами (зерном, насінням соняшнику тощо);
• проведення активної інформаційної підтримки просування харчової продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках і гармонізація системи стандартизації та сертифікації з міжнародними вимогами;