Вплив світового ринку м’ясних товарів на забезпечення населення продуктами харчування

На відміну  від ринку ВРХ у свинарстві в 2009 році з'явились нові великі гравці при активному розширенні виробничих потужностей діючих лідерів. Приміром, більш чверті загального приросту поголів'я  свиней у сільськогосподарських  підприємствах за рік було отримано першою десяткою найбільших компаній, при цьому з них половина більш  ніж у два рази наростила поголів'я.

Що стосується птахівництва, то тут основні трансформаційні  процеси відбувалися трохи раніше середини першого десятиріччя 2000-х. Наразі відбувається процес поглинань  і перерозподілу ринку, зокрема, в основному секторі птахівництва — виробництві м'яса бройлерів. Інші види птахівництва, такі як вирощування  індиків, качок, гусаків та інших  видів птиці є привабливими, але  на великі масштаби виробництва на даний момент не претендують.

У цілому в 2009 році збереглася тенденція зменшення  кількості підприємств, що займаються вирощуванням птиці. Необхідно відзначити, що, незважаючи на велику поточну виробничу  концентрацію: у десяти найбільших підприємствах перебуває майже 45% усього поголів'я птиці, продовжують  з'являтися нові великі підприємства. Приміром, в 2009 році було запущено нове підприємство "Птахокомплекс "Дніпровський", яке усього за рік вийшло на виробничу потужність в 3,0 млн. голів. У найближчому майбутньому так само планує розширення виробничих потужностей компанія "Миронівський хлібопродукт" — одна з найбільших компаній у Європі по вирощуванню й переробленню м'яса птиці [8]. 
 

Розділ 2. Оцінка ефективності функціонування світового  ринку м’ясних товарів.

2.1 Динаміка розвитку  ринку м’ясних продуктів.

Сегмент м'ясної  переробки займає достатньо велику нішу в харчовій промисловості України, поступаючись за обсягами реалізованої продукції лише секторам молочного  виробництва та виробництва напоїв. В середньому за останні п'ять  років частка м'ясопереробної галузі в структурі харчової промисловості  склала 15,4%. За підсумками 2009 року з  ряду об'єктивних причин частка галузі знизилася до 13,2%.

Слід зазначити, що м'ясна промисловість після розпаду  СРСР опинилася в найбільш складній ситуації. За перше десятиліття незалежності галузь, на яку в 1990 р. припадало більше 20% виробництва всієї харчової промисловості  України, до 2000 року скоротилася в 5 разів. І це при тому, що в цілому харчова промисловість зазнала  лише дворазового падіння. На початку  нового тисячоліття процеси відновлення  та розвитку м'ясопереробної промисловості  значно активізувалися.

Рис 3. Індекси обсягів  виробництва харчової промисловості в  цілому та м'ясної  промисловості зокрема  в 2000-2009 рр. 

Тільки за перші  шість років, щорічно демонструючи значний приріст показників роботи, м'ясопереробники збільшили обсяги виробництва більш ніж у два рази. У цілому, це прямо відображає катастрофічне падіння ринку в попередні роки, що й дало можливість реалізувати такий потенціал зростання навіть із урахуванням щорічного погіршення стану тваринницької галузі. Необхідно відзначити, що подібне зростання було обумовлено, насамперед, галопуючими темпами розвитку птахівництва. В 2008 р. темпи росту м'ясної галузі сповільнилися до 2,6%. Зниження темпів було обумовлене наростанням хвилі кризових явищ в економіці України. Хоча і за результатами першого докризового півріччя багато експертів відзначали поступове зниження обсягів виробництва м'ясної продукції.

Слід  зазначити, що невідповідність інтенсивності  розвитку сировинної і переробної галузей  зробило цілком реальною проблему сировинного  дефіциту. Власне, це був один з факторів, який обумовив стрімке нарощування  імпорту м'яса в 2004-2008 рр. Починаючи  з 2000 р., імпорт м'яса збільшився в 29 разів - до рекордних 550 тис. тонн в 2008 р. За той же період обсяги експорту скоротились  в 6,5 раз - до 28 тис. тонн.

Минулий 2009 рік  виявився достатньо складним для  м'ясної галузі. За підсумками року в м'ясній галузі було зафіксовано  одне з найбільших падінь по всій харчовій промисловості — 12,2%. При цьому  з усіх видів виробленої м'ясної  продукції позитивний приріст показало тільки виробництво м'яса птиці [9].

Виробничі потужності м'ясопереробної  галузі

Виробнича структура  м'ясної галузі нараховує більше 3,5 тисяч підприємств, на яких зайнято  більш 70 тисяч осіб. Форма власності  підприємств — переважно приватна.

Істотне скорочення обсягів виробництва в 1991-2000 рр. супроводжувалось також ростом кількості дрібних  виробників м'яса й м'ясопродуктів. Наприкінці 90-их років частка таких  підприємств в загальному виробництві  продукції становила більше 30%. Відновлення й динамічний розвиток м'ясної промисловості в наступні роки створювали жорсткі конкурентні умови роботи до яких багато дрібних підприємств виявилися непристосованими. З початком нового тисячоліття в м'ясному секторі поступово почався процес розширення й концентрації виробничих потужностей.

тонн  на добу

0% 5% 10% 15% 20% 25% 30%

■ Частка в загальнім виробництві м'яса та м'ясопродукції

Рис 4. Розподіл підприємств  по добових обсягах  виробництва м'яса  та їх сумарна частка на ринку в 2010 р.

Незважаючи на те, що кількість дрібних виробників усе ще залишається досить великою  — близько 2,6 тисяч одиниць, частка їх продукції на ринку невпинно знижується. Зокрема, в 2009 р. частка підприємств  із обсягами виробництва менше 1 тонн/на добу склала всього 4,4% у загальному виробництві. І це не дивно, навіть незважаючи на поширену думку, що у міні-цехів є більше можливостей з виробництва дешевої продукції, вони не витримують конкуренції з боку великих підприємств. В умовах скорочення пропозиції сировини великим підприємствам легше знайти альтернативні джерела поставок (прямі імпортні закупівлі, закупівля через систему Державного резерву й інші). Це ж відноситься й до закупівель усіляких виробничих інгредієнтів. Знову ж, на більшості великих підприємств установлюється оновлене обладнання, що дозволяє дотримуватися більш високих стандартів якості. Останнім часом також має місце розвиток нового формату міні-виробництв м'ясного напрямку при великих торговельних мережах, але такі процеси характерні лише для великих міст [10].

Свою нішу займають і будуть займати невеликі, переважно, регіонального масштабу, виробники  з обсягами виробництва до 10 тонн м'яса та м'ясопродуктів на добу. Як правило, багато хто з них починав  власний бізнес з міні-цехів. За час  реструктуризації й розвитку ринку, коли працювати прибутково міг тільки той виробник, який умів швидко адаптуватися до існуючого попиту та рівня платоспроможності, невеликі підприємства зуміли не просто вижити, але й значно розширити  виробництво. На сьогодні такі компанії найчастіше використовують європейське  обладнання, сучасні інгредієнти  й оболонки, а також можуть випускати  досить широкий спектр продукції. За підсумками двох останніх років налічувалося 245 таких підприємств.

В 2009 році майже  третину продукції було вироблено  на середніх і великих підприємствах  з добовими обсягами виробництва  м'яса й м'ясної продукції в  межах 1050 тонн. Здебільшого, база, що формує, такі підприємства, - виробнича спадщина минулого, частково або повністю модернізована під сучасні умови й вимоги ринку. Таких підприємств в Україні налічується більше 50 одиниць.

І, нарешті, великі підприємства з обсягами виробництва  понад 50 тонн на добу. Дані підприємства формують майже половину всієї пропозиції на ринку м'яса та м'ясопродуктів. З такими обсягами виробництва в  Україні працює 17-20 підприємств. Це підприємства-лідери з розвинутою системою збуту й логістики, багато з яких мають свої власні сировинні ресурси. Більше половини з даних підприємств, відносяться до сектору птахівництва. В цілому, перша п'ятірка рейтингу складається винятково з підприємств, що займаються переробкою м'яса птиці [11]. 

2.2 Товарна структура  вітчизняного ринку м’ясних продуктів.

       Трансформації та зміни, які відбувалися останні 15 років у тваринництві України, не могли не позначитися на загальній  карті регіонального розподілу. У різних галузях регіональні  зміни відбувалися з різними  темпами й визначальними тенденціями, при цьому маючи схожу траєкторію змін. Це перехід від принципу місцевого  самозабезпечення до концентрації виробництва  з метою використання регіональних конкурентних переваг.

       У скотарстві суттєвого регіонального  перерозподілу виробничих потужностей  за останні 15 років фактично не відбулося. З основних змін можна відзначити поступове скорочення загального поголів'я  ВРХ і виробництва яловичини  та телятини в центральному та східному регіонах України із зміщенням концентрації виробництва убік західних областей. За цей період частка поголів'я ВРХ  у східних областях скоротилась  більш ніж на 10%. Дніпропетровська та Донецька області, що були в лідерах  по чисельності ВРХ, опустилися до середини рейтингу.

Таблиця. 1. Регіональні  рейтинги концентрації поголів'я ВРХ  та виробництва яловичини й телятини

     Станом  на 1 січня 2010 р. основне поголів'я  ВРХ було сконцентровано у Вінницькій, Львівській, Полтавській, Хмельницькій та Чернігівській областях. Сумарна  частка даних областей у загальному поголів'ї ВРХ склала 30,1%. Сумарні  обсяги виробництва яловичини та телятини в даних регіонах були трохи  нижче в процентному співвідношенні до загального показника по Україні. В 2009 р. виробництво яловичини в  даних регіонах становило 116,6 тис. тонн або 25,7% від загального виробництва. Це пов'язане з концентрацією  в даних регіонах підприємств, що спеціалізуються на молочному скотарстві. Насамперед, це відноситься до Полтавської  та Хмельницької областей [12].