Вплив світового ринку м’ясних товарів на забезпечення населення продуктами харчування

     Важливою  стратегічною метою розвитку харчового  сектора України є розширення меж ринку збуту продукції.

     Основні заходи вирішення проблем у харчовій промисловості:

• проведення підготовчих робіт з метою забезпечення оптимальних умов взаємозв’язку України із СОТ, удосконалення механізмів захисту внутрішнього ринку відповідно до вимог багатосторонньої міжнародної торговельної системи;
• гармонізація системи сертифікації та стандартизації з міжнародними вимогами; прискорення створення правового поля щодо системи гарантій виконання форвардних контрактів та розвитку ринку товарних деривативів з метою формування об'єктивних цінових індикаторів;
• запровадження сучасних ринкових механізмів стимулювання збільшення експорту продукції харчової промисловості та продовольства, вдосконалення його інфраструктури;
• створення умов для формування сприятливого інвестиційного клімату;
• забезпечення правових та інституційних передумов впровадження системи іпотечного кредитування з метою забезпечення середньо та довгострокових вкладень у виробництво; [15].

ВИСНОВКИ

Проведенні дослідження  на основі теоретичного узагальнення дозволили зробити висновки та сформувати пропозиції концептуального, теоретичного і науково-практичного спрямування  щодо розв’язання наукової проблеми забезпечення конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості  України:

1. М’ясна промисловість - це галузь, яка повинна сприяти інтеграції економіки України у світову економічну систему. Експортні поставки м’ясної продукції були одним із перевірених досвідом шляхів подолання кризового стану на підприємствах, накопичення валютних ресурсів, оздоровлення економіки країни. В умовах вступу України до Світової організації торгівлі невирішеними проблемами підприємств м’ясної промисловості, що впливають на їх конкурентоспроможність, є: недостатні обсяги та низька якість вітчизняної сировини;  збитковість підприємств галузі; відсутність стандартів на м’ясну продукцію, які б відповідали вимогам світового рівня; недостатній захист споживачів від неякісної продукції, зокрема високий вміст речовин, шкідливих для здоров’я людини − генетично модифіковані джерела; відсутність державної програми розвитку м’ясної промисловості, яка б гарантувала якість та безпеку продукції для споживачів; наявність на ринку великої кількості малих підприємств, які виробляють м’ясну продукцію сумнівної якості за низькими цінами; фальсифікація продукції; ввезення з-за кордону обладнання, синтетичних оболонок, харчових добавок, штучних інгредієнтів і сировини; недостатність науково-методичних розробок, зокрема застосування застарілих виробничих інструкцій, положень; відсутність навчальної літератури економічного спрямування для підготовки фахівців галузі; недостатність на ринку праці спеціалістів та робітників високої кваліфікації; невирішеність соціально-виробничих питань на підприємствах галузі; недостатнє дотримання екологічної безпеки підприємств.

2. Узагальнення існуючих теоретичних підходів до забезпечення конкурентоспроможності підприємств дало змогу обґрунтувати методологічні підходи до формування системи забезпечення конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості, які за рахунок сукупності науково-практичних підходів: інноваційного, геронтологічного, кластерного, ресурсозберігаючого, логістичного, корпоративно-командного та реінжинірингу сприяють розвитку партнерства між суб’єктами ринкових відносин та виробництва − науковцями, постачальниками, потенційними конкурентами, посередниками, споживачами. Побудова системи забезпечення конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості базується на підсистемах: техніко-технологічній, соціально-трудовій, організаційно-економічній і фінансово-інвестиційній, які характеризують внутрішнє середовище підприємства та формують передумови для досягнення конкурентних переваг. Кожна підсистема забезпечує конкурентоспроможність різних об’єктів − персоналу, виробництва, технології, продукції, ефективно взаємодіючи і доповнюючи дію інших підсистем, тому запропоновано визначати систему забезпечення конкурентоспроможності підприємств як сукупність послідовних дій керуючої підсистеми (підходів і методів), підсистеми забезпечення (інформаційної, наукової, правової, нормативної, ресурсної), що здійснюють взаємовплив на керовану підсистему (техніко-технологічну, соціально-трудову, організаційно-економічну, фінансово-інвестиційну складові) для виконання основного завдання − досягнення конкурентоспроможності на ринку.

3. Техніко-технологічна складова системи забезпечення конкуренто-спроможності підприємств націлена на активізацію інноваційного розвитку, впровадження міжнародних стандартів з менеджменту, формування екологічної політики. Запропонована модель активізації інноваційного розвитку підприємств м’ясної промисловості базується на формуванні конкурентних переваг за такими напрямами: впровадження досягнень науково-технічного прогресу; автоматизація виробничих процесів, мікропроцесорної техніки; виробництво геронтологічно цінних продуктів; застосування ресурсозберігаючих технологій; створення ефективної системи зберігання продукції відповідно до вимог ФАО і СОТ.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Балабанов Г. Продовольчий ринок України: оцінка регіональних відмінностей //Український географічний журнал. - 2009. - № 1. - C. 19-26
2. Борщевський П.П., Ушкаренко В.О., Чернюк Л.Г. та ін. Регіональні АПК України. - К.: Наук, думка, 2008.-262 с
3. Булах Н. Аналіз сучасного стану та тенденції розвитку ринку продовольства як передумова нарощування конкурентного потенціалу //Економіст. - 2008. - № 7. - C. 57-59.
4. Гальчинський А.С. Україна: поступ у майбутнє. - К.: Основи, 2007. - 220 с
5.   Гудзинський С. Активність продовольчого ринку в трансформації сільської зайнятості //Україна: аспекти праці. - 2005. - № 5. - C. 13-20
6. Дейнеко Л. Фінансово-економічні важелі розвитку продовольчого комплексу //Фінанси України. - 2008. - № 12. - C. 34-38
7. Долішній М., Даниленко А., Мицишин С, Подольський М. Інтегровані територіальні агропромислові комплекси: концептуальний аспект формування // Економіка України. -2007. - № 4. -С 61-67.
8. Зеленський С.М. Пріоритети розвитку агропродовольчої сфери регіону//Економіка АПК. - 2008. - № 7. - C. 23-26
9. Кавецький В. Український ринок продовольства : проблеми імпорту//Український географічний журнал. - 2009. - № 1. - C. 9-16.
10. Лебединський Ю.П., Ганечко Л.А. Продовольственный комплекс Украинской CCR- К.: Наук, думка, 2010.-253 с.
11. Пасхавер Б. Продовольча доступність //Економіка України. - 2008. - № 7. - C. 69-77
12. Про стан продовольчого забезпечення країни: Головне управління з питань економічної політики Адміністрації Президента України //Урядовий кур'єр. - 2009. - 28 листопада. - C. 2
13. Сільське господарство України за 2006 рік: Стат. щорічник. - К.: Держкомстат України, 2007. -319 с.
14. Статистичний щорічник України за 2003 рік/ За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Консультант, 2008. -631с.
15. Структура і критерії розвитку регіонального продовольчого комплексу //Управління сучасним містом. - 2009. - № 1-2. - C. 155-164