Фармацевтична фірма

 з метою контролю  за виконанням рішення;

 для підведення підсумків  і оцінки зробленої роботи;

 з метою обміну інформацією;

 для виявлення думок  та ін.

 Про наради часто  говорять, що найкращі з них  ті, котрі взагалі не проводяться.  Тому менеджер повинний насамперед  з'ясувати, чи доцільно проводити  нараду. При цьому оцінюються  альтернативні варіанти: домовленість  по телефону, рішення питання  в процесі майбутніх ділових  бесід, включення даного питання  до порядку денного іншої наради.

 Ефективність наради  багато в чому залежить від  якості її підготовки. Рекомендується:

 заздалегідь визначити  порядок денний, включивши в нього  один-два, максимум три питання;

 запросити лише тих  працівників, що мають відношення  до обговорюваних питань;

 вчасно сповістити  учасників про місце і час  проведення наради, ознайомити їх  з підготовленими документами  — порядком денним, текстами чи  тезами доповідей, довідками,  проектами рішень;

 завчасно повідомити  тих, чий виступ буде бажаним  чи необхідним;

 забезпечити підготовку  приміщення й організаційної  техніки;

 організувати стенографування  чи звукозапис.

 При проведенні наради  менеджер (головуючий) також повинен  дотримувати ряд правил.

 Починати нараду потрібно  точно в призначений час. Не  починати раніше і не чекати  тих, що спізнюються. Це дисциплінує  учасників.

 Якщо відсутні учасники, без яких проводити нараду  не можна, її краще перенести.  У відношенні винних треба  вжити заходів.

 Відкриваючи нараду, варто  чітко сформулювати її мету, запропонувати  регламент і загальну тривалість. Це направить нараду в потрібному  руслі.

 У процесі наради  потрібно стежити за регламентом,  задавати уточнюючі запитання,  направляти хід дискусії.

 Закриваючи нараду, варто  підбити коротко її підсумки  і конкретизувати результати. Інакше  в деяких учасників складеться  думка про її непотрібність.

 Нараду потрібно закінчити  точно в намічений час, що  забезпечить головуючому репутацію  вмілого керівника. Якщо завершити  її у встановлений термін не  вдається, то краще перенести  закінчення на інший час, але  не затримувати учасників.

 Деякі наради мають  свою специфіку. Наприклад, якщо  тези чи тексти доповідей і  виступів попередньо розмножені  і заздалегідь роздані, їх можна  не заслуховувати, а обмежитися  лише обговоренням. Наради за  підсумками виконання прийнятого  раніше рішення можуть бути  зведені лише до виступу головуючого  і відповідей на запитання.  Окремі наради проводяться з  використанням селекторного зв'язку.

 Наради доцільніше  проводити в другій половині  дня, оскільки перша більш корисна  для самостійної роботи. Тривалість  будь-яких нарад повинна бути  в межах 1,5 години, оперативних  - ЗО — 40 хвилин. На обговорення  одного питання рекомендується  виділяти 30 — 40 хвилин.

 Ефективність роботи  менеджера значною мірою залежить  від уміння розмовляти з підлеглими  й відвідувачами, виступати на  нарадах і зборах. Слово — тонкий  інструмент і сильна зброя.  Ним потрібно вміло користуватися.  Від уміння говорити і виступати  залежать популярність менеджера,  його авторитет у співробітників  і підлеглих. Але саме головне  -- це впливає на виконання рішень  і розпоряджень, а виходить, і  на результати всієї діяльності  організації.

 Менеджеру не обов'язково  бути оратором. Але він безперечно  повинен уміти говорити добре,  чітко, професійно грамотно.

 Треба усвідомити, що  в спілкуванні з людьми немає  дріб'язків. У будь-яких умовах  менеджер повинен говорити спокійно  і шанобливо. Не слід підвищувати  голос, прискорювати мову, ковтаючи  кінцівки слів.

 Вказівки підлеглим  повинні бути продуманими, інструкції  — короткими, ясними і зрозумілими.  Тоді працівники не сумніваються  в правильності своїх дій, зібрано  і цілеспрямовано виконують доручену  справу.

 Необхідно стежити  за правильністю використання  професійних термінів, технічних,  економічних і виробничих понять. Це особливо важливо для менеджерів, що працюють у науково-дослідних  і проектних організаціях, у колективах  з високим рівнем професійної  підготовки працівників. Передумовами  професійно грамотної мови менеджера  є знання ним предмета розмови,  гарне орієнтування в специфіці  діяльності підрозділів, швидке  схоплення суті справи при  розгляді конкретних виробничих  ситуацій.

 

Розділ 8: Характеристика інформаційного забезпечення діяльності керівника.

Сьогодні до сфери підтримки  прийняття рішень належать інформаційні і комп'ютерні технології. їх застосування дозволяє підвищувати оперативність, обґрунтованість і ефективність (у широкому значенні) управлінських  рішень. Застосування комп'ютерів для  управління сприяє стабільному розвитку в мінливій обстановці і отриманню  конкурентної переваги на ринку. Однак  практичне застосування комп'ютерів у сфері управління пов'язане  з рядом як об'єктивних, так і  суб'єктивних труднощів.

Об'єктивні труднощі зумовлені  переважно технологічними чинниками: недостатня інтеграція апаратно-програмних комплексів різних виробників; неузгодженість інтерфейсів і форматів даних; складності створення і експлуатації інформаційних  систем і т.ін. До об'єктивних чинників можна віднести також обмеження, пов'язані з фінансовими можливостями при впровадженні інформаційних  і комп'ютерних технологій в управлінський  процес. Суб'єктивні труднощі зумовлені  проблемами взаємодії управлінського персоналу з комп'ютерними системами.

Будь-яка організація - це динамічна структура, стан якої визначається як зовнішніми взаємодіями з навколишнім  середовищем, так і внутрішніми  взаємодіями між її елементами. Результатами цих взаємодій є різного роду зміни. Зміни можуть бути як негативними, що призводять до деградації, так і  позитивними, що сприяють розвитку організації. У будь-якому випадку цими змінами  потрібно управляти, компенсуючи негатив  і перешкоджаючи деградації, а  також посилюючи позитив і  забезпечуючи цілеспрямований розвиток. Таким чином, управління організацією будемо розглядати як вимушений акт, що обумовлюється процесами взаємодії  із зовнішнім середовищем і внутрішніми  взаємодіями між структурними елементами самої організації.

У термінах теорії управління процес управління організацією передбачає реалізацію ряду функцій: отримання  інформації про стан організації  і зовнішнього середовища; порівняння із заданим або бажаним станом; прийняття рішення про зміну  стану організації або досягнення нової мети; вироблення управлінського рішення; відпрацювання керівних впливів  відповідно до вибраного рішення.

Ці функції реалізуються системою управління.

Цілі організації формуються керівництвом. Для їх досягнення виробляються і затверджуються управлінські рішення, які втілюються в управлінські дії. У виробленні управлінських рішень бере участь система підтримки прийняття  управлінських рішень.

Цілі, критерії їх досягнення і обмеження формуються системою прийняття рішень. Інформація про  контрольовані параметри організації  і зовнішнього середовища надається  системою збору, обробки, зберігання, передачі та подання інформації. Фахівці, що відповідають за підтримку прийняття  управлінських рішень, здійснюють генерацію  можливих варіантів управлінських  рішень, їх оптимізацію, оформлення і  подання для остаточного вибору і затвердження особами, що приймають  рішення. Прийняті управлінські рішення матеріалізуються у вигляді управлінських дій, які передаються виконавчим органам і структурам, задіяним у бізнес-процесі.

З погляду управління організацією можна вважати, що матеріальні взаємодії  із зовнішнім середовищем відбуваються лише на рівні бізнес-процесів, а  інформаційні взаємодії - лише на рівні  управління. Необхідні інформаційні взаємодії бізнес-процеСу із зовнішнім  середовищем (запити на закупівлю, повідомлення про поставки і т.ін.) здійснюються через рівень управління. Окремо слід виділяти фінансову складову взаємодії  підприємств із зовнішнім середовищем. Інформаційний характер фінансових взаємовідносин підприємств, наприклад  банків, із зовнішнім середовищем  найбільш наочно виявляється в системі  електронних платежів.

Внутрішні інформаційні потоки являють собою спрямовані згори  вниз керівні рішення, які надходять  до виконавчих органів або структур, задіяних у бізнес-процесі, а також  інформацію зворотного зв'язку, що йде  знизу вгору, про перебіг бізнес-процесів організації і реакцію на керівні  дії. Будемо вважати, що всі внутрішні  взаємодії між рівнем управління і бізнес - процесом можна адекватно  подати у формі інформаційних  взаємодій.

Вищенаведені допущення  про взаємодію на рівні управління за допомогою інформаційних обмінів (трансакцій) відповідають підходам, прийнятим  у теорії, і цілком узгоджуються з практикою побудови і функціонування систем управління організаціями. Таким  чином, параметри, характеристики і, звичайно ж, зміст зовнішніх і внутрішніх інформаційних взаємодій є визначальними  при розгляді процесів управління.

 

Розділ 9:Ознайомлення з правовим забезпеченням  управління діяльності підприємства.

 

Загальний порядок реалізації лікарських засобів встановлений ст. 19–23 Закону України від 04.04.96 р. № 123/96-ВР «Про лікарські засоби». На території  України можуть реалізовуватися  тільки зареєстровані лікарські  препарати, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.

Для здійснення підприємницької  діяльності, зв'язаної з реалізацією  лікарських засобів, необхідне одержання  ліцензії (спеціального дозволу) у відповідності  зі ст. 4 закону України від 07.02.91 р. № 698-ХII «Про підприємництво» (зі змінами  і доповненнями).

До видів підприємницької  діяльності у сфері обігу лікарських засобів (ЛЗ), що підлягають ліцензуванню належать: роздрібна реалізація ліків, виготовлення та оптова реалізація лікарських засобів, діяльність, пов'язана з  виробництвом та обігом наркотичних  засобів і психотропних речовин.

Варто підкреслити, що реалізацію лікарських засобів в Україні  можна здійснювати тільки при  наявності сертифіката якості.

Що стосується вартості ліцензій на право здійснення оптової і  роздрібної реалізації лікарських засобів, те її розмір регламентований постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.99 р. № 6 «Про розміри і порядок  зарахування плати за видачу і  переоформлення ліцензій на здійснення визначених видів підприємницької  діяльності» (зі змінами і доповненнями) і складає:

- на виробництво й оптову  реалізацію лікарських засобів  - 12 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян для юридичних  осіб і 2 неоподатковуваних мінімуми  доходів громадян для фізичних  осіб - суб'єктів підприємницької  діяльності;

- на роздрібну реалізацію  лікарських засобів - 12 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян для  юридичних осіб і 2 неоподатковуваних  мінімуми доходів громадян для  фізичних осіб - суб'єктів підприємницької  діяльності.

У різний час ліцензування за окремими видами підприємницької  діяльності здійснювали Міністерство охорони здоров`я України, Національне  агенство з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів  та виробів медичного призначення, Комітет медичної та мікробіологічної промисловості та Комітет з контролю наркотиків. Але у зв`язку зі змінами  у структурі центральних органів  виконавчої влади Національне агенство та Коммедбіопром були ліквідовані. Правонаступником ліквідованих структур визначено Державний департамент  з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарВиробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими  засобами здійснюються суб'єктами господарювання на підставі ліцензії на певний вид  діяльності за умови виконання кваліфікаційних, організаційних, інших спеціальних  вимог, установлених ліцензійними умовами.

 

Виробництво лікарських засобів  здійснюється за умови наявності  технічного та технологічного регламентів (далі - регламент) виробництва лікарських засобів, аналітичної нормативної  документації (фармакопейна стаття, ТУ), розроблених у відповідності  до нормативних документів, стандартів, діючих у медичній та мікробіологічній промисловості. Регламент повинен  містити вимоги до виробництва конкретного  лікарського засобу та визначати  рівень технології, технологічного обладнання, кваліфікації персоналу, проведення виробничого  контролю якості лікарських засобів, а  також вимоги щодо охорони навколишнього  середовища, техніки безпеки виробництва, створення необхідних санітарно-гігієнічних  умов виробництва, що гарантують виробництво  лікарських засобів відповідно до вимог  аналітичної нормативної документації.