Фармацевтична фірма

Приміщення для виробництва  лікарських засобів повинні бути розміщені та впорядковані відповідно до технологічних зон: виробничих, складських, зон контролю якості, допоміжних зон.

Ліцензійні умови містять  вимоги до виробничих, складських, зон  контролю якості та допоміжних зон, а  також спеціальні вимоги до стерильного  виробництва, в виробництва імунобіологічних препаратів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

До виробництва допускаються лікарські засоби після їх державної  реєстрації, крім випадків, передбачених Законом України "Про лікарські  засоби". До оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами допускаються лише зареєстровані в Україні  лікарські засоби за наявності сертифіката  якості, що видається виробником.

Виробництво лікарських засобів  здійснюється з додержанням вимог  діючої Державної фармакопеї, інших  нормативно-технічних документів, які  встановлюють вимоги до лікарського  засобу, його упаковки, умов і термінів зберігання та методів контролю якості лікарського засобу.

Торгівля лікарськими  засобами здійснюється лише через аптеки, аптечні бази (склади).

Відповідно до кваліфікаційних  вимог, особи, які безпосередньо  займаються виробництвом, оптовою і  роздрібною торгівлею лікарськими  засобами, повинні мати відповідну спеціальну освіту і відповідати  єдиним кваліфікаційним вимогам.

Зазначені особи повинні  мати:

а) диплом державного зразка про фармацевтичну освіту;

б) сертифікат про присвоєння (підтвердження) звання провізора загального профілю (для фахівців, які закінчили  вищий учбовий заклад після 1992 року).

Посади завідувачів, заступників  завідувачів аптеки, аптечної бази (складу) можуть заміщатися лише фахівцями  з вищою фармацевтичною освітою (провізорами). Для аптек, аптечних баз (складів), розташованих в сільській місцевості, посади завідувачів, заступників завідувачів можуть займати фахівці із середньою фармацевтичною освітою.

Працівники аптек, аптечних баз (складів), підприємств-виробників лікарських засобів при прийманні  на роботу проходять медичне обстеження, а надалі - періодичний медичний огляд згідно з діючими вимогами.

У суб'єкта господарювання повинні  бути затверджені посадові інструкції для спеціалістів, діяльність яких безпосередньо пов'язана з виробництвом лікарських засобів, оптовою, роздрібною торгівлею лікарськими засобами, у яких викладені основні функції, професійні знання, компетенція та інші вимоги до працівників.

Фармацевтична промисловість  відноситься до однієї з жорстко  регульованих. Останні роки були "врожайними" у прийнятті законів і постанов, що торкаються фармацевтику. Постановою Кабінету міністрів №1419 від 26.09.02 р. "Деякі питання підвищення якості лікарських засобів" була створена національна Інспекція по GMP. Інспекція  є підрозділом Державної служби лікарських засобів і виробів  медичного призначення. Ця служба створена Указом Президента України №91/2003 від 07.02.03 р. "Про заходи для поліпшення забезпечення населення лікарськими  засобами і виробами медичного призначення, а також підвищенню ефективності державного управління в цій сфері". Прийняття цих документів позитивно  відбилося на роботі підприємств. Лише зі створенням Інспекції з'явилася  можливість хоч якось виконувати положення щодо модернізації виробництва  відповідно до вимог GMP.

Негативно на роботі фармацевтичних компаній позначився Закон України  №195-IV від 24.10.02 р. "Про внесення змін у деякі Закони України про  оподатковування, виробництво й  оборот підакцизних товарів", де вказується про підвищення пільгової  ставки акцизного збору на спирт.

Невдоволення фармацевтів  викликають і методи ціноутворення  на препарати. На їхню думку, державний  ціновий контроль повинний здійснюватися  тільки на тій частині фармринку, що "живе" на бюджетні засоби.

Існуюча система обмеження  торговельних націнок робить реалізацію дешевих препаратів невигідною. На думку виробників лікарських засобів "повзуче" підвищення цін на медикаменти  все рівно буде мати місце.

Скаржаться виробники  і на інформаційний голод. Дуже пізно  до них приходить інформація про  зміни і доповнення, внесенні у  перелік рецептурних і безрецептурних препаратів.

Загалом, про підтримку  вітчизняних виробників з боку держави  поки говорити не приходиться. Вимоги до якості продукції посилюються, а  левина частка державних закупівель приходиться на імпортні ліки. Скажімо, уведення заборони на такі дії чиновників могло б істотно поліпшити  положення українських виробників. Для цього, наприклад, можна збільшити  ввізні мита на закордонні аналоги  вироблених в Україні препаратів, виключити з Переліку життєво  необхідних лікарських засобів імпортні препарати, що мають вітчизняні аналоги.

Індивідуальне завдання: Конкуренція  на фармацевтичному ринку.

 

Щорічне зростання українського фармацевтичного ринку складає  близько 20% вже упродовж кількох  років. Сьогодні на ринку з зареєстрованих лікарських засобів 34% – препарати  українського виробництва, решта –  іноземного. У фінансовому вираженні  приблизно 70% ринку займають імпортні препарати, 30% – вітчизняні. В упаковках  навпаки: українські препарати – 70%, імпортні – 30%.

Експерти прогнозують, що в найближчі роки більш високими темпами буде розвиватися сегмент  препаратів вартістю від 3 до 5 USD, а споживання препаратів вартістю до 1 USD помітно  скоротиться. Хоча дешеві препарати  також залишаться затребуваними  певним прошарком населення.

Крім цього, так зване  госпітальне споживання медикаментів (у державних лікувальних установах) найближчим часом характеризуватиметься  споживанням дешевших препаратів.

Сьогодні на лікарняні  закупівлі припадає близько 16% фармацевтичного  ринку України, а ще 12% ринку –  на прямі державні закупівлі. Решту  займає аптечний роздріб. Тут, за даними досліджень, 55% проданих медикаментів є рецептурними препаратами, а решта 45% – безрецептурними.

Зараз близько чверті споживаних в Україні препаратів виготовляється вітчизняними виробниками, а решта  – імпортується.

Поточна ситуація на фармацевтичному  ринку України може бути могутнім стимулом для реструктуризації галузі, посилення конкуренції і переходу на технічні стандарти ЄС. Внаслідок  цього можна очікувати деякого  скорочення кількості фармацевтичних підприємств України. Ті підприємства, що успішно реструктуруються і витримають жорстку конкуренцію, зможуть конкурувати  на міжнародних ринках.

Формування національної системи медичного страхування  також поліпшить і впорядкує  існуючий ринок фармацевтичної промисловості, консолідує виробників фармацевтичної продукції, а також оптової і  роздрібної ланки в середньостроковому періоді.

Основною макроекономічною метою наступних років, яку українські фармацевтичні компанії ставлять перед  собою, є зростання співпраці  українських виробників фармацевтичної продукції з виробниками аналогічної  продукції країн ЄС. Співпраця  може здійснюватися у вигляді  спільних підприємств, альянсів, спільного  маркетингу і просування продукції, перенесення безрецептурних препаратів до України. Основною мотивацією цього  перенесення буде не проникнення  на ринок України, а експорт на ринки Західної, Центральної і  Східної Європи.

 

Експортна мотивація транснаціональних  корпорацій при налагоджуванні виробництва  на території України збереже  наукову базу, яку необхідно реструктурувати  відповідно до нових тенденцій ринку.

Збереження наукової бази, створення розвинутих і спеціалізованих  детермінантів конкурентної переваги держави, а також залучення іноземних  інвестицій для розвитку фармацевтичної галузі – все це створює довгострокову  основу для конкурентної переваги і  сприяє переорієнтації експорту українських  виробників з ринків країн з перехідною економікою до країн Західної, Центральної  і Східної Європи, посиленню їх конкурентоспроможності. Крім того, гармонізація основних технічних вимог з вимогами Європейського Союзу може одночасно  служити заходом із захисту українського виробника фармацевтичної продукції  від конкуренції з низькоякісною  фармацевтичною продукцією.

На фармацевтичному ринку  сьогодні наявна продукція понад 300 виробників з країн далекого зарубіжжя, країн СНД і Балтії, а також 160 вітчизняних виробників, серед  яких 22 виробники, що займалися виробництвом лікарських засобів ще за часів Радянського  Союзу.

Українські фармацевтичні  компанії намагаються диверсифікувати  асортимент з метою задоволення  потреб покупців, з кожним роком  покращуючи якість і асортимент продукції, що випускається. Одним із основних факторів розвитку ринку фармацевтики є загальне зростання купівельної  спроможності населення. Однак дана причина зовсім не єдина. За даними експертів, на ринку спостерігається  тенденція до збільшення частки більш  дорогих і, як правило, ефективніших препаратів за рахунок зниження сегмента дешевих класичних препаратів. Є  також суб’єктивні причини збільшення на ринку частки дорогих препаратів: покупець, як і в інших сферах споживання, наслідує віянням моди. Часто виходить, що фактично люди платять  лише за нову упаковку і бренд.

Зараз багато українських  компаній переорієнтовуються з виробництва  генериків на створення власних  брендів з метою збільшення своєї  частки на ринку, а також підвищення лояльності споживачів.

У групі провідних вітчизняних  виробників лікарських засобів (щомісячний випуск понад 5,1 млн грн. – 1 млн USD) знаходяться  ЗАТ «ФФ «Дарниця», Корпорація «Артеріум» (ТОВ «Київмедпрепарат» і АТ «Галичфарм»), ТОВ ФК «Здоров’я», ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», ВАТ «Фармак».

Кожний із цих гігантів фарміндустрії займає близько 10% ринку  вітчизняних лікарських засобів. Далі йде група більш ніж з трьох  десятків підприємств, продукція кожного  з них займає від 1% до кількох  відсотків ринку. Серед них –  АТ «Індар», АТ «Київський вітамінний завод», АТ «Стиролбіофарм» та інші. До третьої групи належать більше сотні підприємств, що випускають лише по 1-2 лікарських засоби, найпростіших у виробництві і дешевих: йод, зеленка, перекис водню.

 

Висновок:

 

В ході виконання практичних завдань у компанії «АПОФАРМ» я ознайомилась з характеристикою діяльності підприємства,асортиментом продукції ,а також станом цієї продукції на сучасному ринку,мала можливість ознайомитись з бізнес-планом підприємства,провела аналіз організаційної структури управління підприємства,дослідила основні функції управління,проаналізувала ефективність використання робочого часу,приймала участь у засіданнях керівництва та зборах колективу,охарактеризувала інформаційне забезпечення діяльності керівника.

Практика надала мені гарну  можливість отримати практичні навички  роботи в реальній організації. Окрім  цього ,вона дозволила мені закріпити  свої теоретичні знання з менеджменту. Отримані навички дозволять мені в майбутньому гармонійно ввійти в колектив працівників при моєму  майбутньому працевлаштуванні після  закінчення навчання. Під час практики я також виконувала індивідуальні  завдання, такі як: фасування та розкладання документів,робота з архівами,робота в базі данних.

Це дало мені прекрасну  можливість побачити робочий процес,а  головне випробувати його на собі, і тепер в майбутньому я  маю великі шанси не помилитись із вибором роботи. Також мені випала прекрасна нагода працювати у  колективі інших працівників,що теж не є менш важливим в отриманні  навичок спілкування у колективі. Під час практики я зрозуміла,що завжди треба залишатись чесним та справедливм у своїй роботі,перед  колегами та іншими працінакими,перед  керівником,а також намагатись сумлінно виконувати свої обов’язки.

 Також в мене є  пропозиції та побажання щодо  покращення діяльності у компанії  «АПОФАРМ». На мій погляд, потрібно більше уваги приділити діловому спілкуванню та корпоративній культурі підприємства ,вводити чітке дотримання розпорядку дня, а також організацію харчування на робочому місці , створити можливість для об’єднання колективу на засадах спільних цінностей та ідеалів. Керівник повинен чітко та точно надавати завдання,а також вміти справедливо розподіляти завдання між працівниками. Працівникам слід уникати панібратства.

 

Список використаної літератури:

 

1. Абчук А.И. Теория организации и  основы менеджмента: Учеб. пособие. —СПб.: РПГУ, 2001.
2. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник / Под ред. проф. Г.А. Титоренко. — М.: Компьютер; ЮНИТИ" 2008.
3. Виноградський М.Д., Виноградська А.М„ Шкапова О.М. Менеджмент в організації: Навч. посіб. — К.: КОНДОР, 2002.— 654 с.
4. Кузьмін O.E. Сучасний менеджмент: Навч. приклад, посіб. — Л.: Центр Європи, 1995. — 176 с.
5. Менеджмент організацій: Підручник / За заг. ред. Л.І. Федулової. — К.: Либідь, 2004. — 448 с.
6. Минцберг Г. Структура в кулаке: создание эффективной организации / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 2001. — 512 с.
7. Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2005. — 860 с.
8. редісов А.І. Менеджмент для керівників / А.І. Кредісов, Є.Г. Павленко, В.А. Кредісов. — К.: Т-во "Знання", КОО, 1999.— 557 с.