Формування асортименту та якості посуду із полімерних матеріалів

        1.3   Вимоги до якості  посуду із полімерних  матеріалів 

    Хімічний  склад та фізико-механічні властивості  усіх пластмас повинні відповідати  вимогам чинних стандартів (ДСТУ і  ТУ). Виконання їх гарантується заводами-постачальниками, тому необхідна періодична перевірка  товарознавцями. Особливо ретельній  і всебічній перевірці повинні  піддаватися вироби з нових пластичних мас і нової конструкції. При  цьому в першу чергу встановлюють, наскільки правильно зроблений  вибір виду і складу пластмаси  для даного виробу і наскільки  раціональна його конструкція. Вироби повинні бути виготовлені тільки з тих пластмас і таких фарбувань, які передбачені технічними умовами, а показники хімічних і фізико-механічних властивостей виробів повинні відповідати  передбаченим нормам ДСТУ і технічних  умов.

      У залежності від призначення  виробів, які випускаються, пластмаси  випробовують на стійкість до  дії холодної і гарячої води, розчинників і нафтопродуктів, хімічних  реагентів (розчинів солей, кислот  і лугів), а також до впливу  світла, тепла, вогню, морозу й  інших атмосферних впливів. Іноді  визначають мікробіологічну стійкість,  оскільки не всі пластмаси  стійкі до дії мікроорганізмів.

    Визначення  багатьох властивостей пластмасових виробів, які характеризують поводження їх при  зіткненні з водою, нафтопродуктами, жирами, кислотами, при митті з  милом, при терті, нагріванні, вигині, ударі й інших впливах, не потребує спеціального устаткування і легко  може бути виконано у будь-яких умовах (у торговому підприємстві, домашніх умовах).

      При оцінці якості виробів  особливу увагу приділяють механічним  випробовуванням із метою визначення  твердості, еластичності, опору розриву,  стиску, вигину й іншим впливам (стиранню, царапанню) відповідно запропонованих до виробів вимог.

      Фізико-механічні і хімічні випробування  проводять у промисловості на  спеціально виготовлених зразках  стандартної форми (бруски або  диски) за стандартною методикою  (за ДСТУ). При цьому визначають  показники фізико-механічних властивостей, які мають дуже важливе значення  при товарознавчій оцінці виробів  із пластмас. Ці показники для  окремих пластмас вказують у  таблицях різноманітних довідкових  матеріалів. Товарознавці повинні  вміти користуватися цими довідковими  даними.

      До найважливіших показників  фізико-механічних властивостей  пластмас належать щільність,  що руйнує напругу при розтягу,  стиску і вигині, твердість, ударна  в'язкість, теплостійкість, морозостійкість,  водопоглинання, електричні характеристики  тощо. За розміром цих показників  визначають певні умови транспортування  і збереження виробів, розробляють  відповідні заходи по догляду  за виробами, з'ясовують можливості  їхнього використання в тих  або інших умовах. Так, показник  ударної в'язкості характеризує  стійкість виробів до ударів (ступінь  їхньої крихкості), показник теплостійкості (по Мартенсу або Віку) — температуру  початку розм'якшення, тобто верхня  температурна межа використання  виробів із твердих пластмас, а показник морозостійкості характеризує  нижня межа використання м'яких  пластиків (по початку крихкості  при вигині) і т.д.

    На  зовнішній поверхні виробів припустимі в обмеженій кількості лише крапкові вкраплення (діаметром до 0,3 мм) і  легкі добре заполіровані подряпини, якщо вони не псують зовнішнього вигляду  виробів. Місце зрізу литника  повинно бути добре оброблено. Оскільки литник, як правило, знаходиться не на зовнішній стороні виробу, то припускається поглиблення в  місці його зрізу до 0,5 мм.

      Приймання і перевірка якості  виробів із пластмас здійснюється  відповідно до чинних стандартів (ДСТУ). У цих стандартах указується  розмір вибірки при визначенні  того або іншого показника.  Перевірку якості виробів здійснюють  за їхнім зовнішнім виглядом, кольором, формою і розмірами,  тривкістю до удару при падінні,  за станом декорованої поверхні, відзначають міграцію барвників,  короблення й ін. Є ДСТУ на  групи (господарські, галантерейні, канцелярські) і на окремі види  виробу з пластмас.

    Санітарно-гігієнічна оцінка. Багато синтетичних смол і  пластмаси фізіологічно нешкідливі, проте утримуються в них (наприклад, недостатньому очищенні) залишки  вихідних низькомолекулярних речовин (стирол, капролактам, формальдегід, фенол  та ін.), а також деякі спеціально введені пластифікати, барвні речовини, каталізатори | і стабілізатори, які  є токсичними. Фізіологічно шкідливі речовини можуть виділятися з деяких пластмас також під впливом умов їхньої переробки й експлуатації виробів (особливо при підвищеній температурі  і під впливом деяких харчових середовищ і при пожежі). Тому виробництво і використання пластмасових побутових товарів, що знаходяться  в постійному контакті з людиною (харчовий посуд, тара й упаковування, іграшки й ін.), припускається  в нашій країні лише з дозволу  органів державного санітарного  нагляду, а житлових будівельних  матеріалів із пластмас, крім того, із дозволу органів пожежного нагляду.

      На підставі результатів токсикологічних  досліджень установлені визначені  норми гранично припустимих концентрацій (ГПК) токсичних речовин в атмосферному  повітрі (середньодобова і максимальна  разова), у воді водойм і повітрі  виробничих помешкань, де здійснюється  переробка тих або інших токсичних  речовин і матеріалів.

      Багато чистих полімерів, які  є водонерозчинними і хімічно  стійкими речовинами, природно, не  можуть переходити в харчові  або модельні середовища, тому їх можна вважати фізіологічно нешкідливими. Поліетилен, наприклад, нешкідливий для людського організму. Проте в процесі переробки його у вироби екструзією, литтям під тиском, роздуванням він піддається дії підвищених температур, що викликають термоокислюючу деструкцію його макромолекул. Утворені при цьому низькомолекулярні сполуки, які містять кисень, мають неприємний запах, що може передаватися упакованим харчовим продуктам. Те ж саме можна сказати про поліпропілен, який також нешкідливий, але легко окислюється (через третинні вуглецеві атоми в молекулі). Щоб попередити окисні процеси, у нього вводять спеціальні стабілізатори, які, на жаль, здебільшого шкідливі. Поліетилен низького тиску звичайно містить залишки каталізаторів (солі й окисли А1, Ті, Мо й ін.), також недопустиме його попадання в їжу.

    Вироби  з полістиролу і сополімерів  стиролу треба оберігати від  вогню не тільки тому, що вони горючі, але і внаслідок сильного виділення  при горінні великих кількостей токсичних мономерів. Продукти термоокислювального  розпаду сополімерів СНП і  СП містять крім стиролу ще й окис вуглецю і ціанисті з'єднання.

      Побутові товари з пластмас, що  постійно знаходяться в контакті  з людиною, особливо посуд,  тара, іграшки і пакувальні матеріали,  повинні піддаватися спеціальній  гігієнічній оцінці, із принципами  проведення якої повинні бути  добре знайомі товарознавці й  інші робітники торгівлі. Торгові  організації зобов'язані вимагати  від заводів-постачальників сертифікати,  що засвідчують нешкідливість  використання нових видів пластмасових  виробів, особливо 
 

РОЗДІЛ  2

ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ ТА ЯКОСТІ ПОСУДУ ІЗ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ В ЗАТ  «ФУРШЕТ» 

    2.1     Об’єкти  та  методи дослідження

     Об’єктом  дослідження є полімерні матеріали, які використовуються для виготовлення виробів контактуючих з харчовими  продуктами.

       Предметом дослідження є дослідження  якості полімерного посуду. Якість  полімерних матеріалів можливо  визначити за допомогою проведення  досліджень, які відповідають нормативним  документам.

      Якість товару розуміють як  сукупність споживчих властивостей, що визначають ступінь його  придатність для використання  за призначенням.

      Таким чином, якість залежить  від властивостей товару. Тобто  даючи оцінку якості товару, потрібно  знати не тільки його властивості,  але й умови використання. Отже, якість товару тісно пов’язана  з використанням і повністю  проявляється тільки у процесі  експлуатації.

      Якість для кожного виду виробу  є непостійною. Вона є відносною  категорією і змінюється з  розвитком науки, техніки та  попиту покупців. На якість стадії  розвитку виробництва якість  товару досягає оптимального  рівня, я через деякий час  появляється товар того ж виду  більш вищої якості, відповідно  змінюються і вимоги споживачів.

      Нормативними документами при  визначенні якості виробів з  пластмаси є галузеві стандарти,  технічні умови на конкретні  вироби, ГОСТи та ДСТУ на методи  випробування:

    За  складом хімічних та фізико-хімічних властивостей пластмаси та вироби з  них повинні задовольняти вимоги стандартів. Виконання їх гарантується заводами-виробниками, однак необхідна  перевірка ступеня виконання  цих вимог товарознавцями.

      Багато зовнішніх ознак виробів,  що вирізняються, обумовлені методом  їх виготовлення (сліди від литника,  шви і т. д.). Деякі з них  трохи спотворюють форму, але  вони неминучі і не можуть  бути основою для браку (за  умови, якщо шви добре оброблені).

      Залежно від призначення виробів  їх випробовують на стійкість  до дії холодної та гарячої  води, хімічних реагентів, а також  до дії світла, тепла, вогню,  морозу та інших атмосферних  впливів. Іноді визначають мікробіологічну  стійкість, оскільки не всі  пластмаси стійкі до дії мікроорганізмів.

      Забарвлені пластмасові вироби  досліджують на стійкість забарвлення  під час тертя. Це здійснюється  в результаті санітарно-хімічних  випробувань, щоб не допустити  до складу пластмас, що застосовуються  для виробів харчового призначення,  фізіологічно шкідливих складових  частин.

    Пластмасові вироби призначені для контакту з  харчовими продуктами виробляють одним  сортом. Сортним вважаються ті вироби, які повністю відповідають вимогам  галузевих стандартів і придатні для використання за призначенням. Вироби повинні мати блискучу, гладеньку, рівномірно пофарбовану поверхню, без  плям, раковин, залишків облою, тріщин і т. ін.. Допускається матовість  поверхні, якщо це обумовлено фасоном  або малюнком. Форма і розміри  виробів повинні відповідати  затвердженим зразкам-еталонам і технічному опису. Для кожного окремо взятого виробника характерні ті чи інші види дефектів і виявляються вони більшою або меншою мірою.

    Методи  дослідження виробів із пластмас поділяються на хімічні, фізичні, фізико-хімічні  та мікробіологічні.

    ГОСТ 12020 – 72 «Пластмассы. Методы определения  стойкости к действию химических сред».

      Сутність методів заключається  у визначенні зміни маси, лінійних  розмірів та механічних властивостей  у напруженому стані та розтріскування  їх у напружено-деформованому  стані після витримки протягом  визначеного часу у реагентах:  рідких хімічних середовищах  та розчинах твердих хімічних  речовин (кислота оцтова, лимонна,  олеїнова; спирт етиловий та ін.).

      Результати випробувань, отримані  по даному стандарту, дозволяють:

      Встановити порівняльну стійкість  різних пластмас у даному хімічному  середовищі;

      Встановити порівняльну стійкість  пластмаси, яку випробовують, у  різних хімічних середовищах;

      Встановити вплив введених у  пластмасу добавок на стійкість  у даному хімічному середовищі  та у кількох хімічних середовищах;

      Метод визначення зміни маси  пластмас після витримки у  хімічних реагентах також застосовують  для визначення кількості екстрагуємих  з пластмас речовин при впливі  на них хімічних реагентів.

    Проведення  випробування. Після кондиціювання  кожний зразок зважують у скляній  посудині, закритій кришкою, із точністю до 0.0001 г і визначають не менше  ніж п'яти точках лінійні розміри (товщину, діаметр) з погрішністю  не більше 0,01 мм. Зразки розміщують у  посудину з хімічним реагентом, нагрітим до температури випробування. В одну посудину допускається поміщати п'ять  зразків, виготовлених з того самого матеріалу, якщо він не містить экстрагуємих речовин. Зразки поміщають у посудину так, щоб вони повністю були занурені в хімічний реагент (зразки не повинні стикатися один з одним і зі стінками посудин) і витримують при температурі випробування.