Інформаційні ресурси електронних бібліотек

Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Февраля 2013 в 02:18, курсовая работа

Описание работы

Мета дослідження - створення та обгрунтування цілісної концепції електронної бібліотеки як чинника вдосконалення бібліотечногоь обслуговування користувачів.
Виходячи з мети, основними завданнями є:
1. Проаналізувати терміносистему, пов'язану з поняттям «електронна бібліотека».
2. Дослідити сутнісні аспекти сучасної електронної бібліотеки.
3. Виявити варіанти структур електронних бібліотек різного призначення.
4. Досліджувати нові форми та методи використання ЕБ для ефективного бібліотечного обслуговування користувачів.
5. Сформулювати практичні рекомендації, спрямовані на широке впровадження ЕБ в бібліотечну практику в цілях підвищення ефективності бібліотечно-бібліографічного та інформаційного обслуговування користувачів.

Содержание

Вступ
І. Створення і становлення електронних бібліотек.
1. Поняття «інформаційний ресурс», його види та типи.
2. Визначення терміну «електронна бібліотека». Суть електронної бібліотеки як явища.
3. Класифікація електронних бібліотек
4. Проміжна ланка — гібридні бібліотеки
5. Формати матеріалів, що викладаються
6.Електронні бібліотеки у сучасній Україні
ІІ.Перспективи і пропозиції розвитку
1. Діяльність Української Держави в розвитку електронних бібліотечних систем
2. Пропозиції щодо активізації інформаційних ресурсів електронних бібліотек

Работа содержит 1 файл

тіло курсача.doc

— 48.15 Кб (Скачать)

Більша частина робіт з інформатизації у межах НПІ спрямована на створення інформаційно-аналітичних систем органів державної влади (Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, МВС, РНБО, Мінекономіки, Рахункової палати, Міноборони та ін.). Важливим напрямком роботи є координація діяльності владних структур різного рівня з питань виконання НПІ, у тому числі забезпечення сумісності та інтеграції відповідних мереж.

Ще один проект, "Створення регіональних інформаційних порталів та інформаційних центрів на базі публічних бібліотек" (2001-2003 pp.), здійснюють спільно Міжнародний фонд "Відродження" та Міністерство культури і мистецтв України. У рамках цього проекту було визначено, що загальний обсяг баз даних, створених науковими бібліотеками, сягає понад 2,5 млн. записів. З них понад 1,2 млн. складають електронні каталоги. В 11 бібліотеках читачі мають можливість самостійно користуватися наявними в цих установах базами даних. Власні веб-сайти розробили 14 бібліотек. Електронні видання наявні у фондах 21 бібліотеки. Представлені вони як електронними аналогами друкованих видань (75%), так і самостійними електронними виданнями (25%). Основну масу електронних видань у бібліотеках розміщено на CD-ROMax та DVD-ROMax загальною кількістю понад 2,2 тис. дисків.

Слід відзначити інформаційно-аналітичну правову базу даних "Ліга-Закон", яку використовують 16 бібліотек, та сайт Верховної Ради України, база даних якого налічує близько 70 тис документів.

Сьогодні бібліотеки України не можуть похвалитися значними досягненнями та високим рівнем фінансування програм створення електронних бібліотек. Однак ентузіазм тримається на найвищому рівні. З початку 90-х років 24 бібліотеки розробляли різноманітні за тематикою проекти щодо інформатизації, фінансування яких дуже часто було комбінованим і відбувалося, як шляхом залучення бюджетних коштів, так і за рахунок спонсорської допомоги, грантів.

Цілком очевидно, що необхідно вводити в штат бібліотек посади з достатнім фінансуванням, щоб утримати фахівців з комп’ютерних технологій, програмування, web-дизайну. Створення електронних копій документів досить недешева та і нелегка, як здається на перший погляд, справа. Оцифровування однієї сторінки тексту оцінюється приблизно від 0,8 грн. до 1,5 грн. Для порівняння та ж сама робота у США коштує $5. Отже, щоб створити електронну бібліотеку на професійному рівні необхідно, перш за все, створити сприятливі фінансові умови, а ініціативу та зусилля на цьому шляху виявили більшість бібліотек України.

Однак фінансування не єдина проблема, яка стоїть перед бібліотеками. Перешкодою на шляху формування фондів електронних бібліотек стає авторське право, а точніше, відсутність у законодавстві чіткого визначення прав книгозбірень на рахунок зберігання і надання можливості користуватися електронними версіями друкованих видань у наукових, освітянських і культурологічних цілях в онлайновому режимі. Законом про авторське право дозволяється сканування друкованих видань і репродукування в архівних цілях, проте можливість операцій обмежена. Тому на даний час бібліотекам необхідно отримати від авторів ліцензію на зберігання, необмежений перегляд, завантаження і друкування матеріалів, що знову ж таки залежить від наявності коштів.

Слід відзначити підвищену увагу ІФЛА до вирішення вказаної проблеми. На 62-й Генеральній конференції цієї федерації (Пекін, 25 -31 серпня 1996 р.) було прийнято заяву, яка відбиває офіційну позицію ІФЛА з питань авторського права в електронному середовищі. У ній наголошено, що користувачам бібліотек мають бути надані такі можливості:

    • «читати, прослуховувати чи переглядати приватним чином у бібліотеці чи в режимі віддаленого доступу наявні у вільній торгівлі матеріали, використання яких захищено авторським правом;
    • знайомитися в режимі перегляду з загальнодоступними матеріалами, захищеними авторським правом;
    • для приватного користування чи з освітньою метою, самостійно чи за допомогою бібліотекарів копіювати в розумних межах електронні документи, захищені авторським правом».

У заяві відзначається також, що «виготовлення бібліотекарями електронних копій матеріалів, захищених авторським правом, і їх тимчасове зберігання в системі електронної доставки документів не слід вважати порушенням авторських прав». «ІФЛА» також вважає необхідним законодавче закріплення за бібліотеками та архівами можливості переводу в цифрову форму захищених авторським правом текстів і зображень з метою забезпечення їх збереження і консервації. Потрібне й законодавче закріплення практики надання обов'язкового примірника електронних документів. Однак, офіційна позиція авторитетної міжнародної організації, якою є ІФЛА, поки що не знайшла законодавчої підтримки в національних нормативних актах. Не є винятком і наша держава. У Законі України «Про обов'язковий примірник документів» передача визначеному колу бібліотек комп'ютерних версій друкованих видань для них не передбачається.

Рішенням цієї проблеми могло б стати внесення до Закону України «Про обов'язковий примірник документів» доповнення про передачу видавництвами цифрових копій творів друку для депозитарного зберігання визначеному колу книгозбірень та ОУНБ.

Проблематичним є процес нагромадження і збереження електронної інформації. Він часто носить випадковий характер. Наприклад, створювані в рамках традиційної видавничої діяльності електронні оригінали-макети, матеріали телеконференцій, що виставляються для доступу в Інтернеті, після закінчення деякого часу знищуються. У першому випадку можна відтворити макет видання, однак це потребує додаткових зусиль, у другому – інформація втрачена назавжди.

Особливу проблему становить інвентаризація електронної інформації, що включає в себе визначення самостійних одиниць даної продукції, їх опис, облік та каталогізацію. Розглядаючи одиниці електронної інформації не можна не згадати ГОСТ 7.83-2001 на електронні видання, підготовлений Держстандартом Росії, та затверджений як міждержавний стандарт між семи країнами СНД, куди входить і Україна. В ньому визначені деякі важливі терміни та дається характеристика електронних видань. Наприклад електронний документ визначається як документ на інформаційному носії, для використання якого необхідні засоби обчислювальної техніки. Електронне видання – це електронний документ (група електронних документів), що пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження у незмінному вигляді та має вихідні дані. [11]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ.Перспективи і пропозиції розвитку

1. Діяльність Української Держави в розвитку електронних бібліотечних систем

На рівні рішень органів державної влади питання створення і розвитку національного електронного бібліотечного ресурсу періодично актуалізується від 1998 року, коли Законом України «Про Національну програму інформатизації» було передбачено розробку і затвердження Державної програми «Електронна бібліотека». Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» від 09.01.2007 року № 537-V також передбачає необхідність вирішення питання електронної бібліотеки. 2009 року Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1579-р було схвалено Концепцію Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека–XXI». Метою Програми є «підвищення ефективності використання, забезпечення доступності документів, які зберігаються у бібліотечних, архівних та музейних фондах».

Новий етап у розвитку національної електронної бібліотечної системи було розпочато 2010 року, коли Президентом України було поставлено завдання щодо створення Національної електронної бібліотеки: «Національним проектом має стати створення Національної електронної бібліотеки, яка об’єднає освітні, наукові, університетські, музейні ресурси в єдину мережу». На найвищому державному рівні було зроблено чіткий наголос на необхідності комплексного вирішення проблеми – створення національної електронної бібліотеки, що, разом із завданням збереження історико-культурної спадщини, буде також виконувати функцію накопичення освітніх і наукових матеріалів та забезпечення доступу до них. Плани щодо створення «повномасштабної електронної бібліотеки» було підтверджено 17 березня 2011 року на засіданні Громадської гуманітарної ради при Президентові України. 7 квітня 2011 року, у своєму виступі зі щорічним Посланням до Верховної Ради України Президент ще раз підкреслив значення впровадження сучасних технологій, формування доступних навчальних електронних бібліотек як ключових напрямків реформи освіти.

Потрібно відзначити, що проект Національної електронної бібліотеки, поряд зі створенням історико-культурної складової, передбачає розвиток освітнього компонента, який може бути реалізовано у формі загальнодержавного ресурсу навчальних та науково-інформаційних матеріалів, призначених для активного використання в навчальному процесі на всіх освітніх рівнях. При цьому надзвичайно важливим є знаходження оптимального балансу між зусиллями держави та участю недержавних (громадських, приватних) організацій. Необхідно враховувати, що освітні матеріали, для їх повноцінного функціонування, повинні мати належний рівень якості, а електронні ресурси, що входитимуть до складу загальнодержавної електронної освітньої бібліотечної системи, мають відповідати певним критеріям. Виконання цих вимог, з огляду на специфіку вітчизняної системи освіти, можливе лише за умови активної участі держави. [13]

2. Пропозиції щодо активізації інформаційних ресурсів електро

На даний момент на території України 40 електронних бібліотек (дод.1.) та  величезну кількість гібридних бібліотек (майже у кожному вищому навчальному закладі є своя бібліотека з певною кількістю оцифрованої літератури). У даному розділі наведено пропозиції щодо  створення сучасної електронної бібліотечної освітньо-наукової системи та безпосередньо активізації інформаційних ресурсів електронних бібліотек.

З огляду на необхідність забезпечення повноцінного використання потенціалу електронних бібліотек у розвитку єдиної національної освітньо-наукової системи, а також на значення та масштабність завдання до його вирішення необхідно залучити низку органів державної влади та установ, котрі опікуються питаннями освіти і науки, інформатизації та зв’язку, бібліотечної справи і книговидання. Ефективна реалізація проекту створення і розвитку освітньо-наукової електронної бібліотечної системи потребує активної участі також представників освітньої та наукової спільноти, громадянського суспільства, приватного сектору.

Для створення сучасної електронної бібліотечної освітньо-наукової системи доцільним є вжиття таких заходів:

    • Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Державному агентству з питань науки, інновацій та інформатизації, Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського провести громадські обговорення Проекту Національної електронної бібліотеки за участі громадських організацій (у тому числі благодійних), підприємств приватного сектора для визначення способів їх участі у створенні і розвитку Національної електронної бібліотеки в цілому та її освітнього компоненту. Можливі форми роботи: круглі столи, конференції, експертні форуми тощо.
    • Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Державному агентству з питань науки, інновацій та інформатизації, Національній академії наук України провести інвентаризацію існуючих зібрань освітніх і наукових матеріалів у цифровому форматі з метою поширення кращого вітчизняного досвіду і формування освітніх цифрових колекцій Національної електронної бібліотеки.
    • Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Державному агентству з інвестицій та управління національними проектами, Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського розробити техніко-економічне обґрунтування проекту створення і розвитку Національної електронної бібліотеки з урахуванням необхідності поетапного модульного створення складових бібліотеки та початку їхньої роботи.
    • Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Національній академії наук України, Державному агентству з інвестицій та управління національними проектами провести переговори та укласти відповідні угоди з вітчизняними та міжнародними організаціями і компаніями, що сприяють впровадженням цифрових технологій у сферу освіти та бібліотечну справу (зокрема, ЮНЕСКО, міжнародні благодійні інституції, Google тощо), з метою налагодження співпраці у матеріальних, технічних та методичних аспектах реалізації проекту створення і розвитку Національної електронної бібліотеки України.
    • Кабінетові Міністрів України з урахуванням потреб вітчизняної освіти та наявних матеріально-технічних можливостей обрати платформу для створення національної освітньої електронної бібліотеки та розробити єдині стандарти оформлення електронних документів для неї.
    • Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського, Державній науковій установі «Книжкова палата України імені Івана Федорова» розпочати роботу з масового оцифровування пріоритетних для галузі освіти сегментів книжкових фондів для їх розміщення на спеціалізованих освітніх інтернет-ресурсах.
    • Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерству інфраструктури України, Державному агентству з інвестицій та управління національними проектами створити Єдиний портал цифрових освітніх ресурсів, що використовуються у середній освіті, на яких буде розміщено підручники, посібники, програми, методичні матеріали, додаткові матеріали для використання на уроках, найкращі матеріали для позакласної та позашкільної роботи для вчителів та учнів середніх шкіл. Забезпечити доступ до Єдиного порталу цифрових освітніх ресурсів усіх закладів середньої освіти в Україні. У перспективі сформувати корпус аналогічних матеріалів для вищої освіти та ресурс (ресурси) доступу до цих матеріалів.
    • Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерству інфраструктури України забезпечити функціонування великої кількості точок доступу різних рівнів, як фізичних, передусім у бібліотечних, наукових і навчальних закладах, так і віртуальних – на уповноважених веб-сайтах.
    • Кабінетові Міністрів України розробити єдині стандарти оформлення і депонування на створюваному інтернет-ресурсі наукових публікацій за результатами досліджень і розробок, що виконуються державним коштом у наукових та освітньо-наукових установах (включно з дисертаційними, а також дипломними роботами).

Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Національній академії педагогічних наук України, Державному агентству з питань науки, інновацій та інформатизації розробити стандарти професійних умінь і навичок для: а) підготовки спеціалістів, що безпосередньо займатимуться впровадженням цифрових технологій у культурну та освітньо-наукову практику; б) забезпечення необхідного рівня підготовки викладачів і студентів ВНЗ, вчителів і учнів середніх шкіл для забезпечення можливості активного користування електронними освітніми матеріалами у навчальному процесі. [13]

У статті «Теоретико-методологічні засади формування електронних бібліотек» М. С. Слободяник була розроблена модель, що ґрунтується на поєднанні пізнавальних можливостей інформаційного і діяльнісного підходів. Модель інтегрує взаємодію чотирьох необхідних і достатніх елементів:

    • кумуляція інформаційного потенціалу;
    • інтелектуальна обробка інформації;
    • виробництво власної інтегрованої синтезованої інформації;
    • забезпечення комунікативного процесу.

Для прикладу пропонується розглянути ці елементи на прикладі електронної бібліотеки архівних документів. Її доцільно вивчати в складній когнітивно-комунікативній системі:

епоха - пізнавальний процес - отримання нового знання, фіксація інформації в документній формі - кумуляція документів в архіві - включення архівного документу в систему комунікацій - введення документів до наукового обігу - засвоєння знання.

Кумуляція інформаційного потенціалу має здійснюватись на основі встановлення відповідності між ресурсами архівів і поточними та перспективними потребами їх користувачів. В цьому контексті формування електронної бібліотеки є засобом збереження багатоаспектни архівних фондів і забезпечення їх загальної доступності. Для цього на основі комплексного аналізу архівного фонду України доцільно виділити з його складу документи, які відображають ключові моменти історії та культури України. Їх переведення на оптичні диски забезпечить надійне збереження інформації і створення страхового фонду на особливо цінні документи, а також ті, що мають незадовільний стан. Переведення найцінніших фондів на електронні носії підвищить їх комунікативну орієнтацію і розширить можливість доступу громадян України до знань.

Для інтелектуального оброблення архівної інформації документ слід аналізувати на трьох рівнях - формальному, змістовному, комунікативному. Результатом цієї роботи має стати диференційована каталогізація в залежності від історико-культурної значимості і наукової цінності первинного документа. Інтелектуальне оброблення інформації пропонується здійснювати за такою принциповою схемою: археографічний опис - синтез - інтеграція у новій формі (електронний каталог або база даних) - інформаційна продукція - включення до системи комп'ютерних комунікацій.

Информация о работе Інформаційні ресурси електронних бібліотек