Відповідальність за недотриманням умов застосування стандартів ISO 9000

    4. Відповідальність за якість процесів.

    Планування  процесів повинно забезпечити їх здійснення в контрольованих умовах відповідним чином і в певній послідовності. Контрольовані умови передбачають наявність відповідних засобів оперативного управління матеріалами, атестованого виробничого, монтажного та обслуговувального обладнання, документально оформлених методик або програм якості, програмного забезпечення комп'ютерів, довідкових стандартів або зводів правил, належної атестації процесів та персоналу, а також відповідного постачання, оснащення та виробничого середовища. Опис процесів повинен бути у необхідному обсязі викладений у документально оформлених робочих інструкціях. Повинно проводитися дослідження можливостей процесів з метою визначення їх потенційної ефективності. Загальні методи роботи, які доцільно впровадити в масштабах усієї організації, повинні бути зафіксовані, а посилання на них повинні міститися в усіх відповідних методиках та інструкціях. В них повинні міститися критерії визначення задовільності виконаної роботи, а також її відповідності вимогам та нормативам якості роботи. Критерії якості роботи повинні бути викладені в наочній та зрозумілій формі у вигляді письмово оформлених нормативів, фотографій, ілюстрацій та (або) зразків.

    Оперативний контроль над процесами та оперативне управління ними повинні бути безпосередньо  взаємопов’язані з технічними вимогами на готову продукцію або внутрішнім вимогам.

    Усі перевірки в процесі виробництва  та остаточні перевірки повинні  бути встановлені та простежуватися відповідні методи очищення та зберігання, а також детально зазначені способи пакування, включаючи усунення вологості, амортизацію, герметизацію та вибір тари.

    Технологічні  процеси повинні перевірятися з  точки зору їх можливості забезпечувати  виробництво продукції відповідно до технічних умов. Під час перевірки процесів повинні перевірятися матеріали, обладнання, обчислювальна система та програмне забезпечення, методики та персонал.

5. Відповідальність при управлінні виробничими процесами.

    Забезпеченню  якості продукції необхідно приділяти  увагу на всіх стадіях її життєвого циклу.

    Управління  матеріалами. Перед запуском матеріалів та комплектувальних виробів у виробництво повинна проводитись перевірка їх відповідності встановленим вимогам. Продукція, що перебуває у процесі виробництва, а також та, що підлягає складуванню на проміжних етапах, необхідно належним чином зберігати, відокремлювати, транспортувати та захищати з метою дотримання її функціональної придатності. Особлива увага повинна приділятися управлінню зберіганням та запобіганню псуванню, у тому числі необхідно проводити регулярне оцінювання стану продукції на складі.

    Управління  виробничим обладнанням  та технічне обслуговування. Усе виробниче обладнання (стаціонарні механізми, пристрої, устаткування, інструменти, шаблони, моделі та калібри) перед їх введенням в експлуатацію повинні перевірятися на точність. З метою забезпечення стабільності виробничого процесу повинна бути розроблена програма профілактичного технічного обслуговування.

    Управління  технологічними процесами. Технологічні процеси повинні плануватися, затверджуватися, контролюватися та регулюватися. Особлива увага повинна приділятися тим характеристикам продукції, вимірювання яких громіздке або трудомістке і вимагає спеціальної підготовки.

    6. Відповідальність при перевірці продукції.

    У перевірку продукції включається: перевірка вхідних матеріалів та комплектувальних виробів, продукції  в процесі виробництва та готової  продукції.

    Перевірка вхідних матеріалів та комплектувальних виробів. Вибір методу, який потрібно застосовувати для забезпечення надходження до виробництва якісних купованих матеріалів, комплектувальних виробів та вузлів, залежить від впливу на якість конкретних чинників, стану оперативного управління та відповідної інформації, яка надходить від субпідрядників, і пов’язаних з цим методом витрат.

    Перевірка в процесі виробництва. Для встановлення відповідності у визначених точках виробничого процесу повинна проводитися перевірка, як правило, у вигляді контролю та випробувань. Визначення ділянок, що підлягають перевірці, та періодичність перевірок залежать від важливості характеристик та зручності проведення перевірок у процесі виробництва. Взагалі, перевірка повинна виконуватися якомога ближче до тієї точки, де забезпечується кожна конкретна характеристика.

    Перевірка готової продукції. Для поглиблення технічного контролю та випробувань, які проводяться в процесі виробництва, використовують два методи перевірки готової продукції. Залежно від обставин застосовують один з методів або обидва одночасно:

• приймальний контроль або приймальні випробування застосовують для підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам. Для перевірки того, що тип та кількість продукції, яка підлягає відвантаженню, відповідають замовленим, можна звірити ці дані із замовленням на закупівлю. Прикладами такої перевірки є суцільний контроль продукції, вибірковий контроль партій або безперервний вибірковий контроль;
• може проводитися безперервна або періодична перевірка якості контролем відібраних зразків продукції з готової партії.

7. Відповідальність за управління контрольним, вимірювальним та випробувальним обладнанням.

    Постійне  управління всіма вимірювальними системами, застосовуваними в процесі розроблення, виробництва, монтажу та технічного обслуговування продукції, повинно гарантувати впевненість у правильності рішень чи дій, що базуються на результатах вимірювань.

    Повинні бути впроваджені документально  оформлені методики оперативного контролю та забезпечення безпосередньо процесу вимірювань методом статистичного контролю, який має охоплювати обладнання, методики та професійну підготовку працівників. Контрольне, вимірювальне та випробувальне обладнання повинно застосовуватися разом з відповідними документально оформленими методиками таким чином, щоб була впевненість у тому, що невизначеність вимірювань відома і відповідає необхідній точності вимірювань. В разі виявлення того, що для належного вимірювання параметрів виробничого процесу та продукції забезпечуваної точності недостатньо, повинні бути вжиті відповідні заходи.

    Управління  контрольним, вимірювальним та випробувальним обладнанням та методи проведення випробувань повинні включати:

• правильне визначення технічних характеристик та їх вибір, з урахуванням діапазону вимірювань, точності та роботоздатності в заданих умовах навколишнього середовища;
• вихідну перевірку до початку .використання з метою забезпечення необхідної точності { перевірці також підлягають програмне забезпечення та методики оперативного управління автоматичним випробувальним обладнанням);
• періодичне відкликання використовуваного обладнання на налагодження, ремонт та повторну перевірку відповідно до технічних умов виробника, результатів попередньої перевірки, а також методу та інтенсивності експлуатації, з метою підтримання необхідної точності цього обладнання;
• оформлення документа з зазначенням єдиної ідентифікації приладів, періодичності перевірок, статусу перевірки, а також методик повернення, внутрішнього обслуговування (у тому числі вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування), зберігання та складування, налагодження, ремонту, виконання перевірок, монтажу та експлуатації;
• простежуваність відповідності вимірювального обладнання еталонам з відомою точністю та стабільністю, переважно національним або міжнародним, а у випадку їх відсутності зазначення у документах застосовуваної для перевірки бази.

    8. Відповідальність за управління продукцією, яка не відповідає встановленим вимогам.

      У документально оформлених методиках  повинні бути встановлені заходи  щодо невідповідної продукції.  Методики з управління невідповідною продукцією призначені для попередження неумисного отримання споживачем невідповідної продукції і запобігання витратам на проходження невідповідною продукцією решти технологічного процесу.

    Повинні бути якомога швидше вжиті заходи щодо попередження неумисного використання або монтажу невідповідної продукції. Такі заходи можуть включати аналіз іншої продукції, спроектованої або виробленої за тими самими методиками, що і ця не відповідна продукція.

    Управління  контрольним, вимірювальним та випробувальним обладнанням та методи проведення випробувань повинні включати:

• правильне визначення технічних характеристик та їх вибір, з урахуванням діапазону вимірювань, точності та роботоздатності в заданих умовах навколишнього середовища;
• вихідну перевірку до початку .використання з метою забезпечення необхідної точності ;
• періодичне відкликання використовуваного обладнання на налагодження, ремонт та повторну перевірку відповідно до технічних умов виробника, результатів попередньої перевірки, а також методу та інтенсивності експлуатації, з метою підтримання необхідної точності цього обладнання;
• оформлення документа з зазначенням єдиної ідентифікації приладів, внутрішнього обслуговування , зберігання та складування, налагодження, ремонту, виконання перевірок, монтажу та експлуатації;
• простежуваність відповідності вимірювального обладнання еталонам з відомою точністю та стабільністю, переважно національним або міжнародним, а у випадку їх відсутності зазначення у документах застосовуваної для перевірки бази.

8. Адміністративна відповідальність за недотримання умов застосування сертифікатів ISO 9000.

• Недодержання стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні  і  використанні  (експлуатації)  продукції,  якщо   це спричинило зниження  якості,  псування  або  наднормативні  втрати продукції - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від  3 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Кодекс України про адміністративні правопорушення КАП, ст. 170).
• Заготівля,  переробка  з  метою  збуту  або  збут   продуктів харчування чи  іншої  продукції,  радіоактивно  забруднених  понад рівні, що допускаються, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від 8  до 25  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  з  конфіскацією  зазначеної продукції або без такої, і на посадових осіб  - від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої (Кодекс України про адміністративні правопорушення КАП, ст. 42-2).
• Виробництво, зберігання,   транспортування   або   реалізація продуктів   харчування  чи  продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами,   іншими біологічними агентами, біологічно активними речовинами  та  продуктами біотехнологій понад гранично допустимі рівні - тягнуть за  собою накладення штрафу на громадян від 1 до 20  неоподатковуваних   мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої і на посадових осіб - від 6 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої (Кодекс України про адміністративні правопорушення КАП, ст. 42-3).
• Умисне придбання і використання для виробничих потреб винесених або вивезених з території, що зазнала радіоактивного забруднення, без радіометричного контролю і відповідного дозволу будівельних матеріалів, устаткування, транспортних засобів - тягне за собою накладення штрафу від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією або вилученням цих предметів (Кодекс України про адміністративні правопорушення КАП, ст. 46-1).
• Виготовлення  або  реалізацію продукції,  що не відповідає вимогам нормативних документів  - у розмірі 50%  вартості  виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної  роботи,  наданої   послуги,   але  не  менше 10неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян,  а у разі,  коли відповідно до закону  суб'єкт  господарської  діяльності  не  веде обов'язковий   облік   доходів   і  витрат -  у розмірі  10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Закон України «Про захист прав споживачів», ст. 23).
• Виготовлення  або  реалізацію продукції,  що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки  для  життя,  здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища - у розмірі 300%  вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи,   наданої   послуги,   але  не  менше  25 неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян (Закон України «Про захист прав споживачів», ст. 23).
• Випуск (в тому числі з ремонту) або реалізація продукції, якане відпо відає вимогам стандартів, сертифікатів  відповідності, норм, правил і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки  (за  винятком  випадків,  передбачених  законодавством України) - тягне за  собою накладення  штрафу  на  посадових  осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм  власності, громадян-власників підприємств  чи  уповноважених  ними  осіб від 3 до 88  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян (Кодекс України про адміністративні правопорушення КАП, ст. 167)

     ВИСНОВОК

    Стандарти ISO серії 9000 були розроблені  технічним  комітетом  ISO/TK 176 в результаті  узагальнення  накопиченого  національного досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем  якості.  Вони не стосуються конкретного сектору прмисловості чи економіки і являють  собою настанови з управління якістю та загальні вимоги шодо  забезпечення  якості, вибору і побудови елементів систем якості. Вони містять опис  елементів,  що їх мають включати системи якості, а не порядок запровадження  цих  елементів тією чи іншою організацією. Вони не мають на  меті  спонукати  до  створення однакових систем якості, оскількі різні  організації  мають  різні  потреби. Побудова  та  шляхи   впровадження   систем   якості   повинні   обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка  нею  виготовляється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці. Порушення умов застосування цих стандартів веде до порушення всієї системи організації, підприємства, установи.

    За  роки що  пройшли  від  часу  олублікування,  вони  отримали  широке визнання  та  розповсюдження,  а  більш  як  50  країн   прийняли   їх   как національні. Після розповсюдження почався процес  їх широкого  застосування при сертифікації систем  якості.  Це  викликало потребу визначення  правил самої процедури сертифікації,  а також вимог експертів,  які здійснюють перевірку системи.

     СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про адміністративні порушення: Кодекс України: Постанова Верховної Ради Української РСР від 07.12.1984р.// Відомості Верховної Ради України. – 1984.
2. Про захист прав споживачів: Закон України: Постанова Верховної Ради України від 15.12.1993р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993.
3. Про порядок зняття з виробництва та експлуатації, вилучення з реалізації, відкликання, повернення від споживачів недопустимо небезпечної продукції: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.01.91р.// Збірник постанов Уряду України. – 1991. - №11.
4. Сертифікація в Україні. Нормативні акти 3 ч. – К.: Держстандарт України, 1998 – 2002. – 811 с.
5. Мережко  Н.В. Сертифікація товарів та послуг.– К.: КНТЕУ, 2002. – 378 с.
6. Самойленко А.А. Сертифікація послуг: навч. посіб. – К.: КНТЕУ, 2003. – 144 с.
7. www.iso.org
8. www.dssu.gov.ua
9. http://www.5ka.ru/search/hl/ba?url=http%3A