Робота над твором

Зміст

 

 

 

Вступ....................................................................................................  3

 

1. Ознайомлення з твором……………………………………   5

                   1.1.   Принципи вибору твору……………………………………….. .5

                   1.2.   Перше знайомство з твором, вигравання в нього……………. 6

2. Технічне освоєння твору…………………………………… .8

                    2.1.    Слухово-рухові уявлення………………………………………8

                    2.2.    Уміння аналізувати…………………………………………….10

                    2.3.     Повторення…………………………………………   ……     .12

                    2.4.     Робота над важкими місцями ……………………………… .  14       

                    2.5.     Технічне освоєння  твору і художньо-змістова 

                               сторона роботи над ним…………………………   ………….17

3.  Художнє допрацювання твору…………………………….20

                    

4.   Сценічне виконання………………………………………… .24

 

Висновки……………………………………………………………………28

Список використаної літератури……………………………………. 30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

1.  Ознайомлення з твором

1.1.  Принципи вибору твору

 

 

           В основу роботи над музичним  твором слід покласти всестороннє  вивчення його змістової сторони.  Підтримувати інтерес до нього,  зберігати свіже ставлення дозволяє  якомога більше заглиблення в  художній образ твору. Особливості його форми. Ладової та гармонічної будови й інших засобів виразності.

            Ознайомлення з твором – початкова  стадія його вивчення. Початкове  опрацювання музичного твору  доволі часто відбувається шляхом  вивчення і своєрідного «нанизування» окремих структурних ланок. Практично це виглядає наступним чином: вивчається перший такт, потім наступний, вони об’єднуються у фрази і так далі, уривок за уривком, не переходячи до наступного, поки не зроблений попередній і так далі.

             Проте, для того, щоб отримати хоча б наближене уявлення про характер музики, виражальні засоби, які використовуються, необхідно програти твір повністю або великими розділами. Іноді для цього достатньо два-три програвання, в інших випадках така робота продовжується декілька місяців – важливо, щоб учень зміг отримати цілісне уявлення про музику. Читаючи з листа, потрібно по можливості зберігати темп і характер музики, технічні неточності не повинні бентежити учня. У процесі подальшої роботи уявлення про твір будуть уточнюватися, корегуватися, але значення перших програвань важко переоцінити. Отримана  інформація дозволяє ефективно організувати всю художню і технічну роботу: співвіднести деталі й ціле, драматургію п’єси і характер застосування виражальних засобів, осмислено, раціонально вести технічну роботу. Таке програвання – читка з листа –звичайно доволі ефективне. Більше того, у обдарованих виконавців дане вміння досягає високого рівня. Наприклад, видатними майстрами читки з листа були Ф. Ліст і С. Рахманінов. На акордеоні дане мистецтво досить важко розвивати у зв’язку з специфікою інструмента (відсутності візуального контролю над лівою рукою і його обмеженістю щодо правої руки). Але, не зважаючи на зазначені вади, цілісний перегляд твору, перед вивченням його по частинах є необхідною ланкою роботи виконавця. Недоцільно починати опрацювання тексту, не маючи уявлення про його особливості.  Програвання п’єси з листа може поєднуватися з її прослуховуванням у записі, демонстрацією педагогом, іншими учнями. Слід проте зазначити, що, не дивлячись на користь таких прослуховувань. Вони аж ніякою мірою не можуть замінити самостійного програвання, а можуть лише доповнити отримані від нього уявлення. Потрібно враховувати і те, що хороше виконання в записі або педагогом може сприяти виникнення бажання скопіювати його, обмежити власну творчу ініціативу учня.

6

 

         Надзвичайно великий вплив на  роботу має зацікавленість виконавця  твором. При щирій зацікавленості  швидкість і якість вивчення  будуть набагато вищі, аніж при прохолодному відношенні до п’єси, бо вчиться вона з більшою емоційною віддачею, відповідно сконцентрованішою є увага.

         Початкове ознайомлення з твором , крім безпосереднього ознайомлення, ще й сприяє отриманню відповідної  уяви про характер і побудову п’єси, визначення приблизного плану інтерпретації, початкового виконавського задуму.

         Щоб виконати ці завдання, звичайно  не достатньо одного-двох програвань. Багато чого залежить від обсягу  та складності твору, рівня  читки з листа. Подекуди стадія ознайомлення може бути тривалою (декілька днів), але не бажано надто довго затримуватися на цьому етапі, щоб не закріплювалися навики недосконалої, приблизної гри. Отже, доцільність цього етапу полягає в ознайомленні, а не робочій функції і по суті, тільки передує справжній роботі.

   

1.2.   Перше знайомство з  твором, вигравання в нього.

 

Перед тим як розглядати деякі аспекти роботи над музичним твором, необхідно зупинитися на мотивах, якими повинен керуватися педагог при виборі тієї чи іншої п’єси для учня (ініціатива в підборі репертуару правомірна тільки тоді, коли його пошуки були направлені педагогом).

          Чим більше різнообразне коло  розучуваних творів, тим різносторонні  ший розвиток виконавця; і,  навпаки, одно образний репертуар  обмежує ріст учня.

         Навчальний репертуар повинен  бути підпорядкованим послідовному  надбанню учнем виконавських(не  тільки технічних) навиків, з  врахуванням його попередньої  підготовки(якщо учень вже володіє  більшістю навиків необхідних  для виконання даного твору). Необхідно керуватися головним чином наступними виконавськими завданнями:

           1. Вироблення легких, швидких рухів  пальців. Для розвитку цього  навику, крім інструктивного матеріалу,  потрібно використовувати художні  твори моторного характеру з гамоподібними і арпеджованими рухами.

           2. оволодіння акордовою технікою,кистьовою  репетицією. Для розвитку цього  виду техніки рекомендується  виконання, наприклад, токат Г.  Шендерьова, Т. Сотникова,  К. М’яскова, «Краков’яка» із опери «Іван Сусанін» М. Глінки, Рапсодії № 6 Ф.Ліста. Ці ж твори також корисні і для розвитку ритмічної стійкості, виконавської витримки; але вони небезпечні тим, що може виникнути напруження виконавського апарату, тому тут особливо важлива строга послідовність в технічній підготовці, попередня робота над більш легкими п’єсами з подібною фактурою.

 

7

 

           3. Вироблення навиків володіння  міхом. Виразне фразування, відповідна  звучності мелодії і акомпанемента,  динамічна співвідношеня одного  голосу і підголоска – все це знаходиться в прямій залежності від манери ведення міха виконавцем, від зміни напрямку руху. Для виробки цього навику можна включити в репертуар. Наприклад, Пісню і Фінал із «Сюїти для баяна» А. Холмінова і інші п’єси поліфонічного складу. Для роботи над фразуванням найбільш корисно виконувати твори з ясним членування мелодії: п’єси П. Чайковського, мазурки і вальси Ф. Шопена.

            Вибір твору пов’язаний також із послідовним вивченням музичної форми. В сучасній педагогіці баянної практики цей принцип зберігається не завжди. Не рідкі випадки, коли Токата і Фуга ре мінор Й. С. Баха включається педагогом в репертуар учня без попереднього вивчення в класі більш легких поліфонічних творів. Це ж саме можна сказати і про форми сонатного алегро і рондо-сонати.

           Дуже важливо правильно використовувати  репертуар для виробки в учня  поняття стилю і його особливостей. Для цього необхідно виконувати  твори як можна більшого кола  авторів, різних часів і напрямків.  Багато в цьому відношенні  можна зробити вже в музичній школі. Де ця робота значно не дооцінюється.  

          Потрібно пам’ятати про те, що кожний новий твір повинен сприяти розширенню сфери емоції, розвитку образних уявлень учня. Важко врахувати і склад характеру, особливості темпераменту учня. Природно, що п’єси бадьорого, веселого настрою краще получаються в учня із живим темпераментом, а у меланхоліка – повільні, ліричні. Зазвичай і їх репертуарний напрямок знаходиться у відповідності з цим. Однак репертуар слід вибирати по протилежному принципу: так, учням, виконання яких страждає від лишньої чуттєвості, потрібно порадити твори строгих почуттів, стриманих емоцій – наприклад п’єси Й. С. Баха, Л. Бетховена,  Д. Шостаковича; а учням, граючим не достатньо виразно і тепло, потрібно дати можливість  більше працювати над музикою ліричного, романтичного характера.

           Розвитку образних уявлень стимулює  вивчення творів, яскраво виражаючих  той чи інший характер або  емоційний стан: старовинні народні  пісні і танці,а також п’єси, назви яких відображають оприділений настрій (гумореска, ноктюрн і т. д.). Наступним етапом в розвитку образного мислення учня може бути виконання циклу мініатюр, сюїти.

           До сказаного про підбір репертуара  слід добавити, що вибраний твір  повинен добре  пов’язуватися і всією програмою. В репертуарі учня повинні бути твори, якими він  зміг би  спокійно розпочати свій виступ, роз приділити потому складні, темпові (ефектні) п’єси по всій програмі із збереженням принципу контраста.

 

 

8

2.  Технічне освоєння твору.

 

Процес технічного освоєння твору часто займає в учнів непропорційно і невиправно багато часу щодо інших етапів роботи. Затягування другого етапу викликає цілий ряд негативних наслідків: втрачається інтерес до п’єси (особливо в учнів- початківців); технічні засоби, все більше закриваючи собою художню мету, займають поступово її місце; у психологічному плані  в учня виробляється комплекс неповноцінності, невпевненості, заняття стають формальними…Природне завершення довготривалої, усе вихолощуючої муштри, - низький художній рівень виконавця. Відбувається це, мабуть, через нечіткі цільові установки, невміння працювати над твором, погану технічну підготовку. Спробуємо розібратися – на які ж моменти слід звернути увагу учня на цьому етапі роботи.

2.1.  Слухово – рухові уявлення.

 

 

          Зміст роботи з технічного  освоєння твору пов’язують зазвичай із структурним розчленуванням п’єси – грою невеликих епізодів з поступовим їх зєднанням, продумуванням аплікатури і фіксацією її в нотах, з проставлянням зміни міха, грою в стриманих темпах, кожною рукою окремо; рекомендується починати освоєння п’єс із складних місць…

          Приєднуючись в цілому до цих  та інших традиційних рекомендацій, зазначимо в той же час, що  усі вони можуть залишатися  лише зовнішньою формую того, що належить зробити учневі, якщо вся робота в цих напрямках не матиме в своїй основі формування якомога виразніших. Яскравих слухово-рухових уявлень.

           Наступні слухово-рухові уявлення  є ,на наш погляд. Найбільш значними  в процесі роботи з технічного освоєння п’єси.

         

Слухові уявлення

 

1. Слухові уявлення тексту твору6

а)    Горизонтальні, вертикальні лінії – мелодія, гармонія, голоси в              

поліфонії.

б)    Метроритм.

в)     Форма  твору.

    

2. Слухові уявлення художньо-змістової сторони, інтерпретації музики і засобів її виразності:

           а)    Тембро-динамічні.

           б)    Артикуляція,акценти.

                в)     Інтонування.

9

          

     г)     Відчуття часу – темп, характер  руху, агогіка.

                д)     Розчленованість музики – структурна будова, фразування. 

 

Рухові уявлення підпорядковані слуховим і найтіснішим чином  пов язані з ними.

1. Уявлення звукових ліній з одночасним уявленням аплікатури, клавіатурного малюнка.
2. Уявлення про положення рук в клавіатурному просторі, всього тіла виконавця у зв’язку з фоктурою твору, художніми і технічними завданнями, які вирішуються.
3. Характер туше.
4. Психофізіологічні уявлення рівнів напруження і розслаблення ігрового апарату.
5. Уявлення про характер допоміжних рухів.                                                                                                               

 

Рухові уявлення

 

        Існує немало способів для  активізації процесу формування  слухово-рухових уявлень і їх  реалізації в ігрових рухах  виконавця.

         Ось що пише, наприклад, відомий  російський педагог-піаніст: «Ми  радимо вивчати найважчі місця  спочатку оком і лише тоді, коли пасаж абсолютно ясно  буде відображений у памяті…перейти  до гри його напамять, на клавіатурі».  Інший російський піаніст А. Ніколаєв стверджував, що перш, ніж твір буде готовий в пальцях, він повинен бути готовий в голові. Анологічні способи роботи над формуванням слухово-рухових уявлень застосовують і багато інших педагогів. Можна назвати їх розумовою роботою. Або роботою без інструмента. Не зосереджуючи тут уваги на численних перевагах способу занять без інструмента, зазначимо лише те, що застосування його навіть в найелементарнішому вигляді передбачає наявність в учня достатньо розвиненої здатності до слухово-рухових уявлень. Ефективне використання цього способу можливе тільки при високо розвинутих уявленнях і сприяє їх подальшому розвитку і вдосконаленню.

          Для учнів-початківців або учнів  із слаборозвиненими слуховими  і руховими уявленнями розучування  п’єси. Окремих епізодів по  нотах очима) без інструмента навряд чи є можливим. У цих випадках доцільно спрямувати увагу на ретельне вслухання у звучання п’єси – перш за все на звуковисотний та ритмічний малюнки, інтонування, характер руху і т. д., а також проконтролювати рухи і рухові відчуття – клавіатурний малюнок, туше, рівні напруження, розслаблення, допоміжні рухи… Після занять на інструменті учень прагне відтворити ті або інші аспекти своєї гри. Краще це робити без перерви, поки пам'ять його «міцно тримає» слухові і рухові уявлення, а від недавньої гри в свідомості залишається ніби «шлейф».

       

10

 

   За допомогою  наступних вправ можна вдосконалити  і одночасно перевіряти рівень  слухово-рухових уявлень: епізод, вивчений напам’ять. Потрібно проспівати, по можливості називаючи при цьому ноти; без інструмента записати текст п’єси, вивченої напам’ять; грати без звуку на клавіатурах, зберігаючи характер туше, анологічний звуковому варіанту; грати з різних мість, по голосах; транспонувати кожною рукою окремо і т. д.

           Чималі зусилля, які належить  зробити і педагогові, і учневі  при формування слухово-рухових  уявлень, компенсуються як якість  гри, так і швидким, міцним  засвоєнням  тексту творів, стабільним  виконанням.