Робота над твором

       

26

 

         Що ж відбувається у тих  випадках, коли учневі не вдається  знайти внутрішній спокій, опанувати  собою в умовах сценічного  виступу?

         Збудження не чергується в нормальному режимі з гальмуванням, помітно переважаючи над ним, порушуються функції мозку, що керують руховим процесом і регулюють його. В результаті руховий апарат, не отримуючи потрібні сигнали від мозку ( або отримуючи їх у спотвореному вигляді, слабкі..) – дезорганізовується. У першу чергу втрачається відчуття клавіш, туше стає жорсткішим (іноді пальці «прилипають» до клавіш, або «бігають» , ледь торкаючись клавіатури, не керовані самі по собі), з’являються неточності там, де їх ніколи не було, порушується метро ритмічна організація музики, можливі тимчасові випадання роботи пам’яті, виникає напруженість, скутість… Про художній рівень такої гри говорити не доводиться – вона сумбурна (порушені усі пропорції), екзальтована, або боязка, невпевнена, знервована. Далі цей сумний перелік можна не продовжувати, і так зрозуміло, настільки катастрофічні наслідки настають у грі учня, якщо він занадто збуджується, не може оволодіти собою.

        На закінчення роботи декілька  побажань, рекомендацій, що стосуються  перед концертної підготовки  учня.

          Від того, як виконавець готує себе до концертного виступу, залежить його перебування на естраді, а отже, і якість виконання. Можна добре вивчити п’єсу або п’єси і все ж таки невдало зіграти їх на концерті.

       Необхідно  уникати багатогодинної гри в  останні дні перед виступом, особливо це стосується п’єс, які треба буде виконати на концерті. Якщо п’єса не до кінця вивчена, то за декілька днів до виступу навряд чи що-небуть вдасться  істотно поліпшити, а вдома, що неминуче виникає при такій роботі, нервова напруга тільки погіршить виконання. У таких випадках потрібно або взагалі відмовитися від виступу, або грати не звертаючи уваги на недопрацювання. У будь-якому випадку перед концертом краще багато не займатися, це дозволить зберегти свіжість рук і , що особливо важливо, голови.

      На концерті  учень почувається значно впевненіше, якщо він «обіграв» заздалегідь  кілька разів свою програму. У  нашому класі ми практикуємо  програвання п’єс, що виконуються  в концерті, за декілька тижнів  до виступу. Слухачі – учні, які по черзі виходять на сцену, батьки. Проходить таке прослуховування у тому  ж залі, де і відбувається виступ – учень повинен звикнути до акустики, до інтер’єру залу.

        Напередодні концерту потрібно добре виспатися, важливо не переїдати в день виступу, не їсти важку їжу.

        Грати в день концерту краще  небагато і бажано не ті  п’єси, які належить  виконати на сцені. Багато виконавців взагалі не займаються в день концерту, лише розігруються перед виступом. Різні виконавці розігруються настільки по-різному, що дати тут який-небудь певний рецепт неможливо. Зрозуміло лише, що виконавець, який легко збуджується, не повинен розігруватися

27

 

довго й емоційно, грати  в швидких темпах, активно. І навпаки  – виконавець з урівноваженою  психічною організацією, або дещо флегматичний, потребує нерідко активного і довготривалого розігрування. Проте дане спостереження є вельми відносним, і для кожного виконавця важливо знайти власний оптимальний варіант розігрування, який так само корегуватиметься постійно через відмінності його психофізичного стану перед концертом.

        Для більшості виконавців важливо  не «виплеснутися» заздалегідь,  зберегти нервову, фізичну енергію,  творчу активність на момент  самого виступу. Педагогові важливо  підвести свого учня до піку  його форми, як у плані оволодіння п’єсами для виступу, так і загального стану, саме в день концерту. Важливо, щоб учень, не дивлячись на можливе хвилювання перед виступом, що є цілком природно і певною мірою навіть корисно, не боявся. А головне, дуже хотів виступити. Відбувається це зазвичай у тих випадках, коли п’єса вивчена сумлінно, учневі вдається зберегти свіжість її сприйняття. Хороший загальний стан також необхідний для створення високого творчого тонусу. Якщо до цих умов додати ще й музично-артистичну обдарованість юного виконавця, то успішність виступу буде практично забезпечена.

          Не можна недооцінювати важливості  успішних виступів, вони стимулюють  учня на подальші заняття музикою,  його бажання виступати на  сцені, додають упевненості у  власних силах. Невдалий же виступ може сприяти скутості, виникненню відчуття страху у наступних концертах. Якщо невдачі переслідують учня у декількох виступах, то страх сцени може стати стійким психологічним комплексом, який надзвичайно складно подолати в майбутньому. Тому так важливо не випускати недостатньо підготовлених до виступу учнів на сцену, а також зробити усе можливе, щоб готовий до виступу учень зміг повноцінно себе реалізувати в концерті.

           Виступ і виконання перед публікою  створюють таке психологічне  навантаження, яке дорівнює стресовому. К. С. Станіславський називав причиною хвилювання «підвищене самолюбство і гордість артиста, що не дістаючи підтвердження, призводять до страху».

      Отже, виступ  перед публікою – непросте  випробовування  для артиста.На  концерті надзвичайно підвищується відповідальність за знання, вміння, дії і навіть рухи виконавця. Хвилювання трансформується у побоювання забути або ж недосконало відтворити текст.У вирішенні проблеми сценічного хвилювання домінуючого значення слід надавати зосередженості на предметі роботи – виконанні. Часто виконавець цьому не присвячує належної уваги і працює з постійним озиранням на себе.За словами Станіславського «Для того, щоб відволіктися від глядацького залу, потрібно захопитись тим, що на сцені».

        

        

 

 

28

 

Висновки

 

  Для високохудожнього  виконання концертної програми  чи окремого

твору в концерті, ключового  значення набувають наступні аспекти  виконавської підготовки, що виявляються  при опрацюванні музичного твору: 

           1)  В роботі над музичним твором доцільно опиратися на методи

психотехнічного напрямку у виконавстві, що базуються на втіленні моторикою звукового образу, який виникає в уяві виконавця;

           2) При опрацюванні музичного матеріалу  бажано дотримуватись

стадійності у роботі. Для баяніста-акордеоніста видається раціональною Інаступна послідовність роботи над музичним твором:

                -  ознайомлення з твором, прочитання  його з листа, визначення            

                   початкової емоційної гіпотези;

                -  підбір раціональної аплікатури;

               -  розучування твору, поділ  матеріалу на фрагменти, технічна         

                   робота,  початкове втілення образу;

робота над цілісністю образу і змісту;

 передконцертна    підготовка;

                 -    концертно-сценічне втілення  образу.

             

              3) Перед тим, як приступити  до вивчення нотного тексту, слід  прослухати, програти твір в цілому, щоб мата загальне враження  про характер та особливості  образно-емоційного змісту, побудову, технічні труднощі твору, вникнути у авторський задум, створити початковий план інтерпретації;

               4) У подальшому вивченні слід  відштовхуватись від монолітного

аплікатурного фундаменту. Аплікатура повинна бути логічна  і зручна;

               5) Щоденну роботу доцільно розпочинати  з початкового розігрування, після  чого бажано опрацювати деякі  епізоди з матеріалу, який може  бути виконаний в справжньому  темпі. Це буде сприяти позитивному  робочому тонусу;

               6) На стадії розучування є раціональним практикувати опрацювання  нотного тексту по фрагментах, в основі яких є логічний розподіл музичної тканини на періоди, речення, фрази або ж за відображеними в них емоційно- образними показниками;

               7) Опрацювання варто починати з найбільш важких, технічно

складних епізодів, що викликають найбільший робочий інтерес, захоплюють увагу і фантазію;

               8) Роботу над фрагментами слід  проводити до їх повного вивчення.

Якщо неможливо осягнути матеріал за один раз, доцільно замінити об’єкт вивчення іншим з наступним поверненням до попереднього, розподілити

29

 

роботу на кілька днів з подальшою кількаденною перервою у вивченні таких “ фрагментів;

               9) В роботі над повільними розділами  слід намагатися максимально

наблизитись до вокального звучання інструментальної кантилени;

              10) При опрацюванні віртуозних  фрагментів доцільно максимально   автоматизувати виконавські рухи. У роботі над матеріалом домінуюче  місце

 

слід відводити грі  в повільних і середніх темпах, працюючи твердими пальцями, різними штрихами, використовуючи різноманітні ритмічні варіанти та допоміжні вправи, які базуються на виділенні елементу фактури, що складає трудність. Особливо складні епізоди варто опрацювати методом “ланцюжка”;

У передконцертний період першочергову увагу слід присвятити досягненню монолітності форми твору, переконливості передачі головної ідеї, досконалості інтерпретації;

На якість втілення художнього образу суттєвий вплив має виконавська  техніка музиканта, що базується не стільки на розвитку техніки рук, а й на максимальному розвитку музичного інтелекту виконавця;

Для впевненого, стабільного  виконання ключову роль відіграє музична пам’ять, методи запам’ятовування. В роботі над твором, відразу після  ретельного аналізу-розбору, бажане оперативне вивчення напам’ять;

Сценічне хвилювання - необхідний компонент виконавської діяльності. Найкращий засіб протистояти  йому - зосередитись на завданнях, які  ставить перед артистом виконання  даного твору, хвилюватися в образі;

Безпосередньо перед  початком концертного виконання  слід зосередитись і нагадати собі характер, початковий темп п’єси, звуки перших нот, подумки проспівати перший мотив твору.

При виконанні артист, не зважаючи на зовнішню емоційність, повинен зберігати внутрішній спокій, контролювати ситуацію.

Однією з найважливіших якостей виконавця є артистизм, який виявляється в здатності правдиво і емоційно передати образ твору, чутливо вловлювати слухацьку реакцію і відповідно до неї коректувати виконання, умінні захопити увагу публіки;

Для досягнення повного  сценічного ефекту слухове і зорове враження від виконавця повинні органічно поєднуватись і взаємодоповнювати одне одного. У сценічній поведінці повинні об’єднуватися інтелектуальна і емоційна сфери артиста. Артистична поведінка має бути правдивою, природньою, що і сприятиме переконливості концертного виступу.

Для досягнення успіхів  у виконавському мистецтві потрібна довга і наполеглива праця, яка  має базуватися на методах, що будуть сприяти оперативному та якісному опануванню музичного матеріалу і повноцінній  підготовці до концертно-сценічної виконавської діяльності.

 

30

 

 

Список використаної літератури

 

 

1. Давидов М.  Теоретичні  основи формування виконавської  майстерності баяніста. – К.; Музична  Україна, 1997.

 

2.  Говорушко П. Основы игры на баяне. – М.; Музыка,1966.

 

3.  Савшинський С. Робота пианиста над музыкальным произведением. – Л.; Сов. Композитор, 1964.

 

4.   Акимов Ю., Кузовлев  В. О проблеме сценического  самочувствия исполнителя баяниста // Баян и баянисты: Сборник статтэй.  Вып. 4. – М.; Сов. Композитор, 1978. – с. 79-97.

 

5.   Пуриц І. Гра  на баяні. Методичні статті. –  Тернопіль, 2007.

 

6.   Серотюк П.  Баян відкриває світ музики. –  Тернопіль, 2001.

 

7.   Коган Г. Робота  пианиста. – М., 1979.

 

8.   Теплов Б. Психология музыкальных способностей. – М.: АПН, 1947.

 

9.   Баренбойм Л.  Музыкальная педагогика и исполнительство.  – М.: Музыка,          1974.

 

10.   Воробкевич Т. П. Методика викладання гри на фортепіано. – Львів: ЛДМА, 2001. – 244с. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

          

Робота над творами має велике значення в естетичному  вихованні

учня, розвитку його загально-музичної культури. Під час роботи над

п’єсами педагог повинен пробуджувати в учня цікавість до творів над

якими працює, а також  до авторів п’єс, епохи їх створення. Потрібно

уміло підбирати  художні твори, враховуючи рівень технічної підготовки,

індивідуальні особливості, а також ціль, яку ставить перед  собою педагог

по відношенні даного учня на даному етапі.Основні принципи роботи над музичним твором, які склалися в учбовійпрактиці, передбачає ділення процесу розучування твору на чотири етапи.

         Образно – художнє, технічне  виховання учня відбувається  передусім на основі вивчення  творів різних стилів, жанрів, характерів  та різного фактурного викладу.  У методичних дослідженнях використовуються різні способи викладу пояснень праці над музичними творами. Одним із способів є детальний аналіз конкретного музичного твору. На основі такого аналізу педагог мусить сам зробити узагальнення для подальших праці над подібними творами. Існують інші способи методичних порад. На підставі попередніх аналізів створюється загальний план вивчення творів, складається схема спільної праці педагога з учнем на уроці та індивідуального засвоєння учнем завдань вдома, визначається важливість певних етапів цього процесу.