Аналіз дебіторської заборгованості

Для більш повної і  об’єктивної оцінки ліквідності  можна використати наступну факторну модель:

,

де Х1 – показник, який характеризує вартість поточних активів, які приходяться на 1грн прибутку; Х2 – показний, який свідчить про можливість підприємства погасити свої заборгованості за рахунок своєї діяльності. 

За допомогою методу ланцюгової підстановки розрахуємо вплив кожного фактора на ліквідність підприємства:

аналізуючи вплив кожного  показника можна сказати, що за звітний  рік зріс показник (на 1,87 (1,46-3,33)), який характеризує вартість поточних активів, які приходяться на 1грн прибутку, що є позитивним для підприємства, так як збільшує його ліквідність. Зміна (зменшення на 1,65 (3,33-1,68)) показника , який свідчить про спроможність підприємство погасити свої заборгованості за рахунок своєї діяльності, є негативним явищем, так як суттєво понизив ліквідність підприємства. Якщо порівняти минулий і звітний роки то можна спостерігати на деяке збільшення показника ліквідності на 0,22 (1,46-1,68), що відбулося в основному за рахунок збільшення поточних активів.

Підприємство можна визнати частково платоспроможним, тільки за рахунок того, що загальний коефіцієнт ліквідності за звітний рік більший від нормативного (1,68>1,5). Це пояснюється збільшенням поточних активів по групі 2 і 3, а саме готової продукції, дебіторської заборгованості, виробничих запасів. 

Ще одним показником ліквідності є коефіцієнт самофінансування – відношення суми самофінансуючого прибутку (прибуток + амортизація) до загальної  суми внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових доходів:

Ксамофінансування 2005 рік =(4313+2877):(4313+2877+103+13293)= 0,35

Ксамофінансування 2006 рік=(2252+3598):(2252+3598+14871)=0,28

З розрахунків видно, що коефіцієнт самофінансування за звітний  рік зменшився на 0,07 (0,35-0,28), і є  негативним явищем для підприємства. Це зумовлено насамперед тим, що підприємство в звітному році отримало на  2061тис.грн(4313-2252) менше прибутку ніж в попередньому році, а також збільшилась сума короткострокових зобов’язань 1578 тис.грн. (13293-14871).

Платоспроможність підприємства тісно пов’язане з поняттям кредитоспроможність. Кредитоспроможність це такий фінансовий стан, який дозволяє отримати кредит і своєчасно його повернути.

При оцінці кредитоспроможності  враховується репутація позичальника, розмір і склад його власності, стан економічної і ринкової коньюктури, стійкість фінансового стану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 5. Управління прибутком. 
І Інформаційно-методологічне забезпечення управління прибутком. 
1.1. Сутність та завдання управління прибутком підприємства. 
1.2. Фінансові звіти та управлінський облік. 
1.3. Стратегії управління прибутком підприємства. 
1.4. Особливості моделі управління прибутком підприємства. 
1.5. Нормативно-правові основи управління прибутком підприємства. 
 
II Цінова політика підприємства та її вплив на формування доходів. 
2.1. ціна продукції підприємства та її структура. 
2.2. Фінансові механізми стимулювання збуту. 
2.3. Грошові розрахунки та їх вплив на формування доходів. 
 
III Управління затратами підприємства. 
3.1. структура та класифікація затрат підприємства. 
3.2. Методи оптимізації абсолютної величини затрат підприємства. 
3.3. Основні методи і технології планування та прогнозування прибутку підприємства. 
3.4. Фінансування підприємства за рахунок прибутку (самофінансування).

Додатки

 
1. Інформаційно-методологічне забезпечення управління прибутком 
Функціонально-організаційна модель управління фінансами суб'єкта господарювання - фінансовий менеджмент - спрямована на забезпечення стабільності його фінансово-господарської діяльності та Підтримання конкурентоспроможності у короткостроковій та довгостроковій перспективах, це можливо досягти, перш за все, за рахунок забезпечення прийнятного та стабільного рівня самофінансування потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності. Тому, зважаючи на той факт, що основним джерелом самофінансування підприємств є прибуток, важливим напрямком фінансового менеджменту залишається управління прибутком. У свою чергу, ефективність та результативність моделі управління прибуток суб'єкта господарювання в ринковому середовищі безпосередньо залежить від рівня адекватності інформаційне методологічного забезпечення такої моделі, під яким необхідно розуміти сукупність інформаційних каналів отримання, первинного зведення, увільнення та обробки фінансової інформації з метою покриття потреб планування та контролінгу процесу формування, розподілу та споживання прибутку суб'єкта господарювання як інтегрального показника ефективності його підприємницької діяльності. 
 
1.1. Сутність та завдання управління прибутком підприємств. 
Під моделлю управління прибутком суб'єкта господарювання необхідно розуміти сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних механізмів та прийомів прогнозування, планування та контролю затрат та доходів підприємства з метою забезпечення підтримання прийнятного рівня рентабельності діяльності суб'єкта господарювання у довгостроковій перспективі, а також досягнення інших цілей, визначених корпоративною стратегією. 
Визначаючи поняття управління прибутком, необхідно чітко усвідомлювати, що прибуток не є безпосереднім об'єктом управління, оскільки його абсолютна величина являється результуючим показником і безпосередньо залежить від зміни абсолютних величини інших фінансових показників господарської діяльності суб'єкта господарювання - доходів та затрат суб'єкта 
Хоча перед кожним із визначених блоків стоять власні завдання, їх реалізація спрямована на досягнення загальних спільних цілей, що стоять перед моделлю управління прибутком суб'єкта господарювання. так, виходячи із функціонально-організаційних особливостей та базових характеристик моделі управління прибутком як складового блоку фінансового менеджменту, можна виділити сукупність відособлених, цілісних та логічно взаємоузгоджених цілей, зокрема: (1) максимізація добробуту власників; (2) максимізація ринкової вартості підприємства; (3) підтримання конкурентоспроможності у довгостроковому періоді; (4) забезпечення ліквідності підприємства та його платоспроможності; (5) підтримання прийнятного рівня самофінансування суб'єкта господарювання; (5) підтримання інвестиційної привабливості підприємства та інші цілі відповідно до визначених цілей, досягнення яких ставлять перед моделлю управління прибутком суб'єкта господарювання, формулюються завдання управління прибутком як форми поточної конкретизації цілей такого управління, подальша конкретизація завдань управління прибутком здійснюється на рівні функціонально-організаційних блоків моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, основні з яких були визначені вище. 
 
1.2. Фінансові звіти та управлінський облік. 
Зважаючи на ту роль, яку відіграє інформаційне забезпечення у фінансового менеджменту, а також об'єктивну необхідність публічного звітування суб'єкта господарювання перед іншими економічними агентами через оприлюднення публічної фінансової звітності, доцільно більш детально зупинитися та розглянути особливості формування фінансової звітної, її впливу на модель управління прибутком суб'єкта господарювання та провести співвідношення між фінансовим та управлінським обліком. 
До фінансової звітності суб'єктів господарювання відносять (1) баланс, (2) звіт про фінансові результати, (3) звіт про рух грошових коштів, (4) звіт про власний капітал та (5) примітки до фінансової звітності. Для потреб моделі управління прибутком суб'єкта господарювання основне значення має Звіт про фінансові результати, у якому відображаються основні параметри формування прибутку суб'єкта господарювання за звітний період, а також баланс та примітки до фінансової звітності. Слід відмітити, що фінансова звітність має двояке значення для моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, зокрема: 
по-перше, інформація фінансових звітів є основою для проведення ретроспективного аналізу фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання та фінансове математичного обґрунтування тенденцій та трендів, а також прогнозування та планування основних фінансових показників господарської діяльності суб’єкта господарювання; 
по-друге, фінансова інформація є доступною для зовнішніх осіб і може використовуватися ними для оцінки результатів діяльності суб'єкта господарювання, що висуває проблему інформаційної прозорості діяльності суб'єкта господарювання (далеко не завжди підприємство радо йде на оприлюднення окремих фінансових даних щодо господарської діяльності), у тому числі, використання дозволених методів управління інформацією, що підлягає оприлюдненню у публічній фінансовій звітності. 
Визначення проблема інформаційної прозорості господарської діяльності підприємства взагалі та моделі управління прибутком зокрема визначає форму узгодження та співставлення фінансового та управлінського обліку на підприємства, при цьому, як правило, на підприємстві провадиться як фінансових, так і управлінський облік, що є об'єктивною необхідністю та у жодному випадку не може розглядатися як порушення правових норм. Загалом, і фінансовий, і управлінський облік використовується підприємством для вирішення різних завдань та цілей, хоча і базується при цьому на єдиній інформаційній базі та спільних методах та технологіях, так, у загальному випадку, управлінський облік спрямований на інформаційні забезпечення фінансового менеджменту (у тому числі, моделі управління прибутком) достовірними, повними та оперативними фінансовими даними щодо основних параметрів фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, фінансовий - вирішує питання зведення, обробки, оптимізації та підготовки фінансової інформації щодо господарської діяльності суб'єкта господарювання для оприлюднення через публічну фінансову звітність. 
 
1.3. Стратегії управління прибутком підприємства. 
При цьому, використання тих чи інших форм управління визначається специфікою господарської діяльності підприємства та його фінансовою стратегією, відповідно, модель управління прибутком для різних підприємств однозначно буде відрізнятися, що дозволяє говорить про існування різних стратегій управління. Однак, усю сукупність таких моделей можна згрупувати та виділити наступну їх типологію: 
агресивна (наступальна) стратегія - забезпечення максимізації рівня реалізації через стимулювання збуту з метою збільшення прибутку суб'єкта; 
захисна стратегія - забезпечення контролю витрат з метою збільшення прибутку суб'єкта господарювання як різниці між абсолютною величиною доходів та затрат, стратегія є ефективною у довгостроковій перспективі; 
диверсифікована стратегія - поєднує у собі виважений компроміс між агресивною та захисною стратегіями, що дозволяє взаємоузгодити переваги та недоліки обох варіантів стратегій управління прибутком суб'єкта господарювання. 
 
1.4. Особливості моделі управління прибутком підприємства. 
модель управління прибутком суб'єкта господарювання представляє собою взаємопов'язаних функціонально організаційних блоків, що пов'язані із вирішенням конкретних завдань, а також сукупність фінансово-математичних методів, які формують методологічну основу узгодження окремих блоків моделі. У свою чергу, метод управління прибутком підприємства можна визначити наступним чином: метод управління прибутком суб'єкта господарювання сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень формування затрат та доходів підприємства, а також форм їх виконання з метою забезпечення прийнятного рівня рентабельності фінансово-господарської діяльності такого суб'єкта господарювання. 
порівнюючи особливості моделі управління прибутком суб'єкта господарювання із іншими функціонально-організаційними блоками фінансового менеджменту (наприклад, моделі управління грошовими потоками (див. тема 3.), управління структурою капіталу (див. тема 7.) та іншими) можна визначити ряд особливостей, у тому числі: (1) об'єктом управління в моделі являється не факторний, а результуючий показник - прибуток як результат взаємодії затрат суб'єкта господарювання та його доходів; (2) модель управління прибуток цілісно інтегрує функціонально - організаційні блоки інших моделей (наприклад, бюджетування, управління дебіторською заборгованістю та інші); (3) модель управління прибуток взаємоузгоджується із потребами управління фінансуванням суб'єкта господарювання за рахунок власного капіталу; (4) управління прибутком суб'єкта господарювання основуються, переважно, на методах фінансового контролінгу (наприклад. О/Р-аналіз, АВС-аналіз та інші) тощо. 
 
1.5. Нормативно-правові основи антикризового фінансового менеджменту. 
важливим елементом моделі управління прибутком підприємства являється правове поле реалізації згаданої моделі, під яким слід розуміти сукупність кодексів та законів України, указів президента України, постанов кабінету міністрів, нормативних актів органів державного регулювання, що у межах своїх повноважень провадять державне регулювання підприємницької діяльності, а також сукупність внутрішньогосподарських документів. Звичайно, таке законодавче поле не існує відокремлено і являється органічною складовою фінансового права. 
Загалом, правове поле антикризового фінансового менеджменту проявляється двояко. По-перше, це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють фінансово-економічні та організаційно-правові аспекти реалізації моделі управління прибутком суб'єкта господарювання. Серед таких нормативно-правових актів, які безпосередньо чи опосередковано регулюють фінансові відносини на підприємстві, що пов'язані із планування, контролем, формування, розподілом, перерозподілом та споживанням прибутку суб'єкта господарювання, можна виділити наступні групи: (1) законодавчі акти; (2) підзаконні нормативні акти; (3) внутрішньогосподарські документи, по-друге, це сукупність державних органів, які здійснюють реалізацію певних функцій по державному регулюванню фінансів суб'єктів господарювання взагалі та управління прибутком підприємством зокрема, а також об'єктивно сформовані та відтворювані форми та методи участі держави у системі економічних відносин щодо підприємницької діяльності в ринковому середовищі України підприємств шляхом вироблення відповідних фінансових та економіко-правових норм та правил. 
Законодавче регулювання моделі управління прибутком суб'єктів господарювання в Україні формується як ієрархічна структура, в основі якої стоїть конституція України. Цивільний кодекс України, Арбітражний кодекс, Арбітражно-процесуальний кодекс, кодекс про адміністративні правопорушення та кримінальний кодекс регулюють управління фінансами підприємства через встановлення певних вимог або ж обмежень щодо фінансових відносин, які виникають з приводу формування, розподілу, перерозподілу на споживання прибутку підприємств, - встановлення правовідносин між суб'єктами управління, форм та методів цивільно-правового забезпечення управління прибутком, визначення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення відповідного законодавства України. 
Загалом, законодавчу базу моделі управління прибутком підприємств можна умовно розподілити на дві частини - група специфічних та група загальних законодавчих актів. При цьому головним елементом законодавчого поля, своєрідною конституцією управління прибутком суб'єктів господарювання в Україні незалежно від їх фінансово-правової організації являється Закон України „про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України, що діє з 1 липня 1997 року, з наступними змінами та доповненнями). 
під групою загальних законодавчих актів як складової законодавчої бази управління прибутком підприємств слід розуміти сукупність кодексів та законів України, які регулюють фінансове - господарську діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, визначаючи особливості організації фінансів підприємства відповідно до потреб моделі управління прибутком, у тому числі: (1) грошові розрахунки у готівковій та безготівковій формі; (2) регулювання виникнення, формування та визнання затрат суб'єктів господарювання; (3) регулювання виникнення, формування та визнання доходів суб'єктів господарювання; (4) валютне регулювання; (5) порядок виникнення та виконання договірних зобов'язань та інші. 
фінансово-економічні 
З іншого боку, підзаконні нормативні акти органів виконавчої влади, по суті, забезпечують виконання сукупності завдань нормативного регулювання підприємницької діяльності суб'єктів господарювання у ринковому середовищі України з метою отримання підприємницького прибутку, зокрема: (1) тлумачення та конкретизація положень законодавчих актів; (2) нормативне регулювання окремих питань, віднесених до компетенції відповідних державних органів; (3) контроль за дотриманням суб'єктами господарювання чинного законодавства України та правозастосування тощо, таким чином, підзаконні нормативні акти у системі нормативно-правового регулювання фінансового менеджменту на підприємстві щодо управління його прибутком являються продуктом державних органів виконавчої влади, які у межах своєї компетенції реалізують функції державного регулювання підприємницької діяльності, у даному випадку - фінансових відносин з приводу реалізації моделі управління прибутком суб'єкта господарювання. 
Для ефективної реалізації моделі управління прибутком суб'єкта господарювання підприємство має право приймати внутрішньогосподарські нормативні документи, спрямовані на вирішення наступних питань: (1) конкретизація положень законодавчих та підзаконних актів, а також визначення порядку їх виконання на підприємстві; (2) врегулювання питань, які віднесено до компетенції підприємства; (3) визначення питань, які не врегульовані законодавчими та підзаконними актами тощо. Слід відмітити, що прийняття внутрішньогосподарських документів можливе виключно у межах компетенції відповідного органу управління підприємством, при цьому, звичайно, такі документи не повинні суперечити чинному законодавству України.

 

 

Вступ  
 
Україна є незалежною самостійною державою, для якої відкрито реальні можливості переходу ії економіки до ринку. Побудова розвинутого ринкового господарства процес досить складний і тривалий. Досвід роботи в умовах ринкової економіки, який накопичено в промислово-розвинутих країнах, не можна автоматично перенести на управління економічними процесами в Україні. В таких скрутних умовах, що склалися в Україні, в умовах глибокої економічної, фінансово-кредитної, паливно-сировинної, екологічної та інших криз перехід до реального ринку надзвичайно утруднений. Серед факторів, що мають сприяти виходу України з кризового становища, важлива роль належить підготовці спеціалістів для ринкових структур та підвищення ролі економічної освіти. Економічні знання допомогають кваліфікованим спеціалістам у їхній практиці, зі знанням справи працювати в різних фірмах, корпораціях, у численних структурах внутрішнього та міжнародного бізнесу. Ринкова система господарювання, яка формується в Україні, обумовлює зміну форм та методів управління економікою підприємства, вимагає нових підходів до визначення місця та ролі підприємства в розвитку супільного виробництва. В перехідний період виникають і отримують розвиток принципово нові організаційно-правові форми господарювання, змінюється система економічних відносин з державою, власниками, господарськими партнерами, працівниками. Ринкова економіка, переваги якої доведені світовим досвідом, характеризується вільним підприємництвом господарюючих суб”єктів. Основним принципом регулювання діяльності підприємств є ринкове саморегулювання. Переважним видом власності є приватна та колективна власність, основною цільовою функцією діяльності отримання прибутку. В умовах ринковою економіки продавці намагаються найвигідніше продати товари, а покупці найдешевше їх купувати. Їх інтереси зрівноважуються у вільній грі сил попиту та пропозицій через механізм цін на ринку. Вільне формування виробництва та споживання, їх урівняння на нерегульованих ринках сприяє як оптимальному задовільненню потреб, так і росту добробуту підприємства та їх робітників при умові суспільного визнання результатів їхньої праці та об”єктивної оцінки результатів діяльності. У відповідності з Законом України “Про підприємства” підприємство є самостійним господарюючим уставним суб”єктом, яке володіє правами юридичної особи і здійснює виробничу, ( науково дослідну ) та комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку. Для здійснення своєї діяльності підприємство має розпоряджатися певними матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та засобами. Планомірне комбінування та використання цих факторів виробництва, організація виготовлення та реалізації продукції ( виконання робіт, надання послуг ) є основною для отримання прибутку, досягнення цілей підприємства та задовільнення економічних інтересів його власників. Фінансовим підсумком господарської діяльності підприємства є його прибуток. Прибуток в узагальненому вигляді відображає результати господарювання, продуктивність витрат живої і матеріалізованої праці і тому служить важливою економічною характеристикою ефективності роботи підприємств. Він займає центральне місце в загальній системі вартісних інструментів і важелів управління економікою. Це виражається в тому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість і другі економічні важелі прямо чи частково пов”язані з прибутком. Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільності фінансового стану. Саме це і зумовило актуальність вибраної теми. Метою дипломної роботи є поглиблене вивчення утворення прибутку підприємства, основи формування та вплив різних факторів та формування прибутку. Предметом дослідження є економічний аналіз фінансових результатів торговельного підприємства. Об”єктом дослідження вибрано спільне українсько-сірійське торговельно-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Афамія ЛТД” м.Чернівці. Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі розглядаються такі питання: - обгрунтовуються методологічні основи формування прибутку підприємства; - досліджується порядок формування прибутку підприємства за 1998-1999 роки та аналізуються валові доходи, валові витрати, прибуток і вплив факторів на його величину; - обгрунтування стратегії формування прибутку підприємства на наступний період; - зроблені конкретні висновки і запропоновано пропозиції щодо управління утворенням прибутку використання його на СП “Афамія ЛТД”.  
 
Теоретичною і практичною основою даної дипломної роботи стали сучасні літературні джерела з економіки торговельного підприємства та економічного аналізу господарської діяльності, переодичні публікації проведених вітчизняних та зарубежних економістів, законодавчі та нормативні акти підприємства, договори, закони та постанови Уряду України, статистична звітна документація. Згідно Установчого Договору (додаток №1) і Статуту (додаток №2) спільне українсько-сірійське підприємство “Афамія ЛТД” створенге 16 березня 1993 року. СП “Афамія ЛТД” здійснює свою діяльність на основі і відповідності з Законами України “Про господарські товариства”, “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”,”Про зовнішньоекономічну діяльність” та нормативними актами, що регулюють діяльність спільних підприємств, також засновницькими документами спільного підприємства Договором і Статутом. Засновниками спільного українсько-сірійського підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю “Афамія ЛТД” є: - громадянин України: - Дорофей Василь Васильович, зареєстрований виконкомом Ленінської районної Ради народний депутатів підприємцем, проживаючий в м.Чернівці, вул. Червоноармійська, 174 кв. 31; - Громадяни Сірійської Арабської Республики;  
 
Спільне підприємство “Афамія ЛТД” створено з метою: - створення на теріторії України високоефективного виробничого комплексу, задоволення потреб споживачів у високоякісних товарах народного споживання, наданні різноманітних послуг підвищення конкурентноспроможних товарів, розвиток комерційних зв”язків зарубіжними країнами для отримання прибутку.  
 
Предметом діяльності є: - організація виробництва товарів широкого вжитку; - виробництво, заготівля, переробка та реалізація сільскогосподарської продукції; - виробництво продуктів харчування; - створення мережі закладів громадянського харчування;  
 
- оптова, роздрібна, комісійна та консігаційна торговля товарами народного споживання та виробничо-технічного призначення (відкриття фірмових магазинів, салонів); - посередницькі операції з фрахтом, агенські послуги, організація автостоянок, надання складських послуг; - надання інформаційно-консультативних послуг, рекламно-видавнича діяльність; - інвеститаційна та іноваційна діяльність; - організація та проведення виставок-продажу, аукціонів; - зовнішньоекономічна діяльність.

 

СП “Афамія ЛТД” є  юридичною особою і діє на принципах  госпрахунку, самокупності та самофінансування, має самостійний баланс, рахунки в банках, може від свого імені укладати договори. СП має круглу печатку, фірмові бланки, фірмову емблему, товарний знак та інші реквізити. Майно СП складається з основних фондів, оборотниї коштів, також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі. Вищим органом СП “Афамія ЛТД” є Рада Правління, що складається з трьох учасників, від яких дві особи репрезентують сірійських, а одна особа українського учасника. Колегіальним органом управління справами СП є Правління, до складу якого входять всі учасники. Головою Ради Правління (він же керує роботою Правління) за взаємною згодою учасників є громадянин Мохамад Уаджих Джабасс, який має право першого подпису від СП, право репзентувати СП на всіх рівнях. У випадку відсутності Голові Ради Правління він має право надати частину своїх повноважень щодо управління іншому учаснику. Виконавчим органом підприємства є дирекція на чолі з генеральним директором, який здійснює поточне керівництво даним підприємством і самостійно вирішує всі питання його діяльності, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції Правління. Правління може винети рішення про передачу частини своїх повноважень директору. В період відсутності генерального директора його функції виконує замісник. Генеральний директор без довіреності діє від імені СП, представляє його інтереси на інших підприємствах, в установах, органах державної влади, розпоряджається майном СП в межах своєї компетенції, укладає договори (контракти), відкриває в банках рахунки СП, видає накази, розпорядження, пропонує на затвердження Правлінням осіб на посаду у СП. Фінансова діяльність СП контролюється аудиторською службою на підставі договорів. Майно і майнові інтереси СП за рішенням Правління підлягають страхуванню.  
 
Фінансові ресурси СП формуються із: · грошових внесків учасників; · доходів від господарської діяльності; · доходів від цінних паперів; · амортизаційних відрахувань; · кредитів банків і інших кредитів.  
 
Для забезпечення діяльності СП за рахунок грошових майнових внесків його учасників створен Статутний фонд СП. Спільне підприємство “Афамія ЛТД” створює резервний фонд у розмірі 25% Статутного фонду та слідуючи фонди: · фонд розвитку; · фонд накопичення; · фонд оплати праці і матеріального заохочення; · фонд споживання; · інші фонди.  
 
Розподіл чистого прибутку, що залишається після відрахувань обов”язкових платежів, здійснюється учасниками щорічно, пропорційно їх часткам у Статутному фонді СП. Фінансові результати СП “Афамія” відображені в таблиці 1. За даними таблиці бачимо, що у 1999 році порівняно з минулим роком на СП «Афамія» обсяг товарообороту знизився на 44,9 тис.грн., відповідно на 17,19 %; валовий доход не змінився за два роки, що складає 79,7 тис.грн.; витрати обігу збільшились на 20,6 тис.грн., відповідно на 26,6 %, що негативно вплинуло на розмір прибутку підприємства. Якщо у 1998 році на підприємстві спостерігається прибуткова діяльність: розмір прибутку складає 2,2 тис.грн., то у 1999 році значне зниження обсягу реалізації на суму 44,9 тис.грн. та при загальному рості витрат обігу - на суму 20,6 тис.грн., що призвело до збитків на суму 18,4 тис.грн. Прибуток (доходи) іноземних інвесторів або інші кошти, отримані і валюті України або іноземній валюті, може бути реінвестований з території України в порядку, встановленому законодавством України. Збитки в процесі господарської діяльності СП покриваються в першу чергу за рахунок резервного фонду. За рішенням Правління на покриття збитків можуть бути направлені кошти із інших фондів СП. За умовами Статуту спільного підприємства “Афамія ЛТД” режим праці і відпочинку працівників, інші правові відносини визначаються нормами трудового законодавства України, правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також трудовими контрактами з працівниками. СП самостійно визначає чисельність всіх працівників. СП забезпечує працівникам гарантоване державою мінімальний розмір заробітної плати, види соціального захисту, передбачені законодавством.  
 
Трудовий колектив СП “Афамія ЛТД” складається: · директор; · кваліфіковані спеціалісти; · продавці і робітники, які прийняті за трудовими умовами.  
 
Роздрібну торговлю СП “Афамія ЛТД” здійснює через магазин. Підприємство в своєму складі налічує один магазин з торговою площею 90 кв.м., складське приміщення площею 50 кв.м., кондитерський цех площею 32 кв.м., офіс площею 38 кв.м. Загальна площа СП “Афамія ЛТД” відповідно становить 200 кв.м. В штаті підприємства з 1.12.99р. працює 22 чоловіка, з яких один - директор, один головний бухгалтер, один замісник головного бухгалтера, один - завідуючий магазином, один - завідуючий виробництвом, один - референт перекладач, один програмист, три продавця, два старших продавця, чотири кондитера, один слюсар, один водій та чотири чоловіка робочих спеціальностей. В торговому залі СП “Афамія ЛТД” встановлено два тварно-касових апарата, магазин обладнан на сучасному рівні, шо створює сприятливі умови для обслуговування споживчів, для роботи торговельного персоналу та зберігання товарів. В магазині СП “Афамія ЛТД” всі продукти харчування, горілчані та тютюнові вироби, промислові товари, які поступають в торгову мережу, підтведжені сертифікатами якості продукції.  

 
1. Методологічні основи формування  прибутку підприємства.

 
Серед всіх економічних показників на підприємстві головна роль належить управлінню прибутком. Це пов”язано з тим, що в ньому концетрується ефект всієї господарської діяльності торговельного підприємства. Крім того, прибуток являє собою основне власне внутрішне фінансове джерело, яке забезпечує розвиток торговельного підприємства на принципах самофінансування. Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб”єкта, робітників і власника підприємства. Об”єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов”язкових платежів. Економічний інтерес підприемства як товаровиробника знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес робітників пов”язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідентів, а отже та частина прибутку, котра пов”язана з виробничим розвитком, приростом капіталу. Прибуток є якісним показником, в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величин витрат обертання. Прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому. В процесі управління прибутком торговельного підприємства використовують різні класифікації ( табл.1.1.):

1. Залежно від виду  діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:

- прибуток від реалізації  товарів та платних торговельних  послуг (прибуток від торговельної  діяльності );

- прибуток від реалізації  продукції неторгової діяльності ( виробничої, транспортної, посередницької  та інше );

- прибуток від реалізації  майна, що є власністю підприємства ( основних фондів, нематеріальних  активів );

- прибуток від позареалізаційних  операцій, у складі якого виділяють  : прибуток від інвестиційної  діяльності ; прибуток від орендних  операцій ; прибуток від інших позареалізаційних операцій;

2. Залежно від порядку визначення  розрізняють :

- балансовий прибуток, який характеризує  кінцевий результат проведення  всіх видів діяльності та є  сумою отриманих прибутків ( збитків  ). Обсяг балансового прибутку  визначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку.