Формування виробничої потужності та її використання на підприємстві

МІНІСТЕРСТВО ОВІТИ  І  НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

Кафедра економіки  підприємства і підприємництва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Формування виробничої потужності та її використання на підприємстві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Студент групи МПД-06-2                                                                         Вешко Н.В.

           Керівник                                                                                                        Диха М.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький, 2008

 

 

Зміст

 

Вступ.............................................................................................................3

    1. Загальна характеристика виробничої потужності    

        підприємства.................................................................................................5

                   1.1 Сутність виробничої потужності та її види.....................................5

                  1.2 Методики розрахунку виробничої потужності.................................8

                  1.3 Система показників виробничої потужності....................................13

          2. Розрахунковий досвід..................................................................................18

        2.1.   Загальна  характеристика діяльності підприємства та                           

                 аналіз його техніко-економічних показників.....................................18

         2.2 Напрями підвищення ефективності використання виробничої                                  

          потужності в діяльності підприємства.................................................32

3. Резерви збільшення виробничої потужності...............................................35

Висновок......................................................................................................44

Література

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        Вступ

  

            Виробнича потужність – вихідний елемент планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів з випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності посідає провідне місце в виявленні і оцінці резервів виробництва.

    Спроможність галузей  промисловості, підприємств і  їхніх підрозділів виробляти  максимальну кількість продукції залежить від кількості і дієздатності засобів праці, якими вони забезпечені. Засоби праці, передовсім їх активну частину – знаряддя праці, слід вважати основним чинником формування виробничої потужності підприємств. Однак з цього не варто робити висновок, що виробничу потужність можна визначати на основі виробничо-технічних параметрів засобів праці без врахування конкретних обставин, які оточують підприємство.

    Технічний підхід до  визначення виробничої потужності  засобів праці має певні недоліки. Головний – це відрив їх від виробничих відносин, умов в яких вони функціонують. Отже, для розуміння суттєвості і пізнання поняття виробничої потужності необхідно враховувати суспільно-економічні умови, в яких використовуються засоби праці.

   Сучасні знаряддя виробництва, в будь-якому вигляді (систем машин, комплексів машин), використовуються людьми в процесі праці. Процес праці, відповідно, завжди протікає при певній суспільній формі, що визначається характером власності на засоби виробництва. Отже, виробничі відносини складаються на основі певної форми власності на засоби виробництва.

     Основною метою споживання  засобів праці є виробництво  матеріальних благ. Воно здійснюється  сукупністю, що відображається в  створенні і функціонуванні ліній, дільниць, цехів і підприємств. В складі таких організаційних побудов засоби праці виступають речовинними носіями їхньої виробничої потужності. В найбільш загальному вигляді, потужність кожної виробничої одиниці визначає максимальну кількість продукції, що потенційно може бути вироблена, або максимальна кількість сировини, що потенційно може бути перероблена з допомогою даної сукупності засобів праці за одиницю часу. І відповідно потужність, як кількісна характеристика, найбільш повно відображає економічний зміст засобів праці, виступає в якості організаційної форми їхнього виробничого споживання. Вона відображає суспільні відносини людей з метою використання знарядь праці при здійсненні процесу виробництва продуктів. Таким чином, виробничу потужність створюють не засоби праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких організаційно функціонують дані засоби праці. Це дозволяє зробити висновок про те, що потужність відображає економічні відносини і можливості кожної виробничої одиниці як частини суспільного виробництва і являє собою економічну категорію.

    Таким чином, як економічна  категорія виробнича потужність  відображає виробничі відносини  з метою використання сукупності, що організувалася з найбільш активного виду засобів праці – машин і обладнання для забезпечення максимального випуску продукції.

    Виробнича потужність  об'єднання, підприємства (підрозділу) – це його потенційна спроможність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу роботи на встановлену дату з допомогою сукупності, що зорганізувалася з наявних у нього засобів праці, здатних погоджено функціонувати в часі і просторі, при досягнутому рівні їх технологічного засвоєння робітниками. Отже, сутність виробничої потужності розкривається повністю лише тоді, коли її розглядають як функцію сукупності, що зорганізувалася із засобів праці. Тоді вона буде характеризувати не тільки потенційну спроможність випускати максимальну кількість продукції підприємством, але і економічний потенціал цієї сукупності, що зорганізувалася із засобів праці.

   Під впливом науково-технічного  прогресу в розвитку техніки  відбуваються значні якісні зміни.  Вони проявляються, в ускладненні  техніки, збільшенні її одиничної  потужності. Створюються і впроваджуються  великі системи машин, здатні  значно покращити ефективність підприємств і прискорити виробничий процес за рахунок його поточності, безперервності і гнучкості. В результаті, виникають якісно нові можливості формування і зростання виробничих потужностей діючих підприємств. Тому на даному етапі розглядається механізм зв'язку,щоб найбільш ефективно керувати цими процесами.

    Система машин – сукупний механізм, що складається з різнорідних виробничих машин, що взаємодіють при виготовленні одного або декількох видів виробів на різних стадіях виробничого процесу.

    Система машин підприємства  складається з ряду підсистем,  що мають свою специфіку в  процесі виробництва і виконують  певні функції в її межах.  Тому на формування виробничої  потужності підприємства значно  впливає структура системи машин.

    Аналіз системи машин надасть інформацію про кількісний склад підсистеми, їхні якісні особливості, а також про організацію їхнього розташування в просторі і функціонування в часі. Необхідність такої організації зумовлюється тим, що система машин підприємства має динамічний характер, в ній відбуваються якісні і кількісні зміни, що безпосередньо відбиваються на обсязі виробничої потужності. Так, заміна зношеного або модернізація діючого обладнання, якщо його виробляти без врахування особливостей побудови даної системи, може в значній мірі вплинути на тривалість функціонування системи в цілому і її   окремих елементів.

    Аналіз практики побудови  окремих систем машин, формування  виробничої потужності підприємства, вдосконалення організаційної побудови  системи машин залежать від рівня пропорційності пропускної спроможності між машинами в окремій підсистемі.. Отже, кількість, структура і продуктивність машин в підсистемах повинні бути підібрані так, щоб за одиницю часу вони могли виготовляти однакову кількість продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна  характеристика виробничої потужності  підприємства

1.1 Сутність  виробничої потужності та її  види

     Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленням) є головним розділом річного плану тому, що інші розділи забезпечують його реалізацію. План випуску та реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі. Для підприємства, яке випускає кілька видів виробів, можна вимірювати випуск в умовних одиницях (за трудомісткістю, часом роботи устаткування).

Запланована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

      Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.          Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.
2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

     Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, – є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції.

       Вибуття потужності відбувається з наступних причин:

     · знос та вибуття обладнання;

      · збільшення трудомісткості виготовлення виробів;

       · зміна номенклатури і асортименту продукції, що випускається;

        · зменшення фонду робочого часу;

          · закінчення терміну лізингу обладнання.

     Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

    · натуральними;

        · умовно-натуральними;

             · у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

   При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники – штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дозволяють при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво продукції за складністю і трудомісткістю виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника. тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу по кількості і трудомісткості (хоча це не обов'язково). Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, прийнятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відбивають трудомісткість та складність продукції, що випускається.

Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

      Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

     Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

     Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:

· потужність на початок планового  періоду (вхідна);

· потужність на кінець планового періоду (вихідна);

· середньорічна  потужність.

    При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

· проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового  року;

· збільшення кількості  устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

· перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими     підрозділами;

· можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.

   Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:

· намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»;

· запровадження  в дію нових потужностей, у  тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

    Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.[1]