Шляхи зростання ефективності діяльності підприємства

     Основними показниками, які характеризують  фінансовий стан підприємства  є:

• прибутковість (рентабельність);
• оптимальний розподіл прибутку;
• наявність оптимальних розмірів власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;
• наявність власних джерел формування оборотних активів в обсязі, достатньому для їх покриття;
• платоспроможність підприємства та ін.

     Інформаційною базою для оцінки  фінансового стану підприємства  служать: дані «Баланс підприємства»,  ф.№1; дані «Звіт про фінансові  результати», ф.№2; дані «Звіту  про рух грошових коштів», ф.№3; дані «Звіту про власний капітал», ф.№4; статистична звітність та  інша звітність.

     Аналіз показників фінансового  стану ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» наведений в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Аналіз показників рентабельності та прибутковості ВАТ «Коростенського м’ясокомбінату» за 2009-2010рр. 

        Аналіз рентабельності здійснюється  на основі показника чистого  прибутку підприємства, який розраховують  у Звіті про фінансові результати.

      Із  всіх показників рентабельності на ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат»  можемо розрахувати  лише рентабельність продукції, тому що підприємство -  збиткове. Отже рентабельність продукції в 2010році зросла впорівнянні з 2009 роком і становить 0,6% і 1,02% відповідно. Підприємство отримало 1 гривню 02 копійки прибутку на кожну гривню, яка була витрачена (вкладена) у виробництво кінцевого продукту.

      Проаналізувавши всі показники фінансового стану ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат», можна зробити такі висновки: фінансовий стан підприємства є кризовим, тому що запаси і витрати незабезпечені за рахунок власних оборотних коштів і довгострокових позик, але взагалі фінансовий стан  на кінець 2010 року почав покращуватися. Це видно з усіх показників.

      Підприємство  є неплатоспроможним і неліквідним. Йому не вистачає власних коштів для  розрахунку з кредиторами, ні негайно, ні в поточному періоді.

      Також підприємство є не рентабельним, адже воно збиткове і не має чистого  прибутку. Такому підприємству не вигідно  давати кредит, так як воно не має  можливості вчасно розраховуватись  за нього. Кредитний рейтинг підприємства в результаті аналізу позичальника відноситься до Класу Г (2 бали), тому що фінансова діяльність і перспективи проблематичні, але менеджмент і ринкове положення на задовільному рівні, тобто кредитоспроможність реальна, але під сумнівом, підприємству необхідний інтенсивний моніторинг. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Шляхи зростання ефективності діяльності підприємства. 

3.1 Підвищення рентабельності  підприємства.

     Міру  прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники  рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва  і реалізації товарів, робіт і  послуг. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні  підприємства після сплати податків. Адже в умовах ринкової економіки  чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати  прибуток. А це можна зробити наступними методами:

1. нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
2. здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
3. зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;
4. з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;
5. кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
6. грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;
7. вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

     Останні три напрями чималою мірою  залежать від сумлінності, кваліфікації економістів, бухгалтерів, фінансистів.

     При укладанні угод з покупцями дуже важливо домовитись про оптимальні ціни на товари, роботи, послуги, строки їх перегляду у зв’язку з інфляційними процесами, змінами на ринку.

     Важливо при визначенні показників прибутковості  підприємства враховувати фактор інфляції. Адже періоди зростання інфляції створюють несприятливі умови для  інвестиційної діяльності. Ймовірність  прийняття помилкових інвестиційних  рішень в цей період різко зростає. І передусім тому, що в умовах високих темпів інфляції значно спотворюється  звітна бухгалтерська інформація підприємства. Використовуючи цю інформацію, інвестори  та інші користувачі бухгалтерської звітності підприємства проводять  його фінансовий аналіз, в тому числі  і аналіз показників рентабельності, ризикуючи отримати помилкові результати і далеку від реальної картину  фінансового стану підприємства. Щоб уникнути впливу інфляції на розрахунок фінансових коефіцієнтів прибутковості  підприємства, які є одними з найважливіших показників при проведенні фінансового аналізу, і для визначення їх реального значення необхідно виконати:

• коригування бухгалтерської звітності за поточним рівнем цін;
• розрахунок реальних фінансових коефіцієнтів на основі скоригованої за рівнем інфляції бухгалтерської звітності;
• порівняння фінансових коефіцієнтів, розрахованих до і після коригування.

     Ці  кроки є дуже важливими при  визначенні показників рентабельності, адже здійснюючи їх аналіз в період високих темпів інфляції одержують  завищені значення цих показників, що не дає змогу об’єктивно оцінити  фінансовий стан підприємства. Тому підприємству потрібно проводити коригування  бухгалтерської звітності підприємства відповідно до рівня цін за період часу, що досліджуються; використовувати  об’єктивні й відповідні щодо коригованої статті індекси цін.

     Проте коригування бухгалтерської звітності  підприємства має значення тільки в  умовах високих темпів інфляції. При  низькій інфляції спотворення незначні і ними можна нехтувати. Мінімально допустимий рівень інфляції для коригування бухгалтерської звітності підприємства становить 10% на рік. Оскільки в 2009 році рівень інфляції був нижчий за 10%, то потреби в коригуванні показників звітності для ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» не виникало.

     Одним з найважливіших шляхів підвищення рентабельності даного підприємства є  наступні:

1. покращення маркетингу, пов’язане з коригуванням стратегії і тактики маркетингу. Для ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» це є дуже важливим аспектом діяльності. Адже на даному підприємстві маркетингу приділяється незначна увага, неефективно працює відділ маркетингу, внаслідок чого підприємство втрачає багато потенційних споживачів і ринків збуту продукції, а йому на даний момент потрібно відновлювати свою виробничу діяльність після фінансової кризи і кризи управління. Удосконалення роботи відділу маркетингу передбачає:

• виробляти тільки те, що безумовно буде купуватися, тому підприємству потрібно згрупувати свою продукції за ознакою рентабельності і зосередити свою увагу на тій продукції, яка є високорентабельною, також потрібно удосконалювати продукцію з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну продукцію зняти з виробництва;
• організовувати виробничий процес так, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;
• постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;

2. приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Адже реклама є дуже важливим засобом доведення інформації про підприємство, продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів. І ця реклама повинна бути ефективною, тобто вона повинна сприяти існуванню зворотного зв’язку, який іде від споживача, на якого направлена інформація, до фірми-відправника інформації. Для ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» реклама є вагомим засобом, за допомогою якого підприємство зможе підвищити попит на свою продукцію, що призведе до збільшення обсягів продажу, прибутку і рентабельності, підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості, покращення дизайну, зовнішнього вигляду продукції;
3. усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);
4. чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції;
5. підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції.

   Рентабельність  використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає  того ж обсягу прибутку, але зменшує  при цьому суму коштів, які вкладені в основні і оборотні засоби (наприклад, реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знизить залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції,  товарів, вивільнить гроші, іммобілізовані в дебіторську  заборгованість). Це випливає з самої  формули рентабельності виробничих фондів. Але для ВАТ «Коростенький м’ясокомбінат» характерний високий ступінь зносу основних засобів і низький рівень придатних для виробництва засобів. Тому підприємству треба розширювати виробництво новим, модернізованим устаткуванням, що в недалекому майбутньому принесе більші доходи і це, в свою чергу, дасть змогу підвищити рентабельність підприємства.

   Аналізуючи  діяльність підприємства, виявлено, що ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» фактично на використовує зовнішніх  джерел фінансування для основної діяльності. При даній критичній ситуації було б доцільним залучення довгострокових запозичень для відновлення діяльності підприємства, після негативного  впливу світової фінансової кризи та кризи управління ( за останні 3 роки на підприємстві змінилося 5 управлінців).

   Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає  в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників періоду, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними і якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних.

   Планування  прибутку беруть участь – при організаційній відповідальності за цю справу фінансової служби – всі виробничі і функціональні  підрозділи підприємства. Тільки в  такому разі план буде правильно віддзеркалювати  внутрішньогосподарські резерви виробництва  на базі більш раціонального використання матеріалів, трудових і фінансових ресурсів.

   Рентабельність  продукції, яка досягнута підприємством  в базовому періоді повинна бути скоригованою з урахуванням умов ціноутворення планового періоду. Так ми розраховуємо базову рентабельність, але вона буде відображати лише цінові фактори, які слід брати до уваги  при плануванні прибутку. Далі можна  визначити резерви, які не були використані  підприємством у базовому періоді  для зростання прибутку, а саме за рахунок: