Шляхи зростання ефективності діяльності підприємства

• ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;
• ліквідації фактів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних і якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, і отже, прибутку від реалізації;
• структурних зрушень в асортименті продукції, що виробляється і реалізується в бік випуску рентабельнішої продукції.

     Враховуючи  ці резерви розраховують скориговану  базову рентабельність продукції підприємства.

     Важливе значення як на стадії планування прибутку, так і в ході повсякденного  контролю за виконанням плану прибутку має виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів  сировини, матеріалів, інструменту  й інших цінностей. Фінансові  ресурси, вкладені в такі активи, уповільнюють обіговість коштів підприємства, і  природно знижують рентабельність виробництва.

     Для підприємства важливо, щоб воно мало систематичну оперативну інформацію про  хід виконання наміченого плану  прибутку. Маючи щоденні дані про  одержаний прибуток (а вони, як правило, досить точно показують дійсний  стан справ і уточнюються за даними бухгалтерського обліку після закінчення поточного місяця), керівництво підприємства має змогу:

1. оперативно впливати на цей процес;
2. оперативно планувати найбільш раціональне використання прибутку з точки зору потреб підприємства.

     У ході контролю за одержанням прибутку фінансова служба у координації  з юридичною службою ретельно вивчає факти застосування до підприємства фінансових санкцій з боку партнерів  по взаємних поставках матеріальних цінностей, фінансових, транспортних та інших органів. Ці санкції у вигляді  штрафів, неустойок тощо зменшують  чистий прибуток, ускладнюють фінансове  становище підприємства, в тому числі  вони негативно впливають на рентабельність підприємства. Тому кожний факт збитків  має бути оцінений з точки зору відповідальності конкретних посадових  осіб, з чиєї вини вони скоїлися, і  з точки зору розробки заходів  щодо недопущення їх у майбутньому. Отже, підприємства повинні активно  шукати всі можливі шляхи вдосконалення  виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної продукції, що повинно сприяти зростанню рентабельності підприємства.  
 

     3.2 Методи підвищення фінансового стану підприємства.

     Оцінка  фінансового стану підприємства є насамперед тим індикатором,

котрий  допомагає проаналізувати діяльність підприємства, зробити висновки на основі розрахунків та вжити необхідних заходів у раз їхньої потреби. Крім того, вона є запорукою для досягнення успіху підприємством, влиттям в нього нових інвестицій, гарантією отримання кредиту та якісних товарно-матеріальних цінностей тощо.

     Основними невирішеними питаннями у галузі оцінки фінансового стану підприємства на мою думку є певна впорядкованість  її методів в один закон або  положення, а також дуже важливим, на нашу думку, є розробка певних форм звітності та документації до кожного  з методів, котрі б дали змогу  офіційно оформлювати отримані результати і висновки.

     Універсальність оцінки фінансового стану полягає  у тому, що вона включає комплекс показників. Аналізувати діяльність підприємства в цілому або певну сторону його діяльності можна за допомогою одного загального показника, зміна котрого буде наштовхувати на відповідні висновки. Проте, якщо треба оцінити діяльність підприємства ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» загалом, бачачи одночасно вплив на фінансовий стан підприємства різнохарактерних показників і факторів, доцільно використовувати цілу низку показників, котрі нададуть в результаті раціональні висновки для прийняття найоптимальнішого рішення.

     Найкраще  проводити оцінку фінансового стану  на підприємстві ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» поетапно, а саме: формування системи оцінних показників, оцінка одиничних показників діяльності підприємства, синтез одиничних оцінок для отримання підсумкової і комплексної оцінок його діяльності.

      Систему первинних показників можна отримати шляхом порівняння певного показника фактичного до результату, який планувався або до аналогічного минулого періоду. Далі поетапно розрахувавши первинні показники, у процесі певного їх співставлення отримуємо узагальнюючий показник, котрий відображає певну сторону діяльності підприємства.

      Згідно  результатів проведеного аналізу, утворюється наступна система

підсумкових і одиничних показників: показники  майнового стану, показники

ліквідності, показники платоспроможності, показники  ділової активності,

показники рентабельності.

     Підсумкові  результати отримують шляхом синтезу  оцінок первинних

показників, що належать до відповідної групи, а  щоб отримати комплексні

узагальнення  – проводять синтез оцінок підсумкових  показників.

     Провівши  оцінку фінансового стану підприємства дуже легко відобразити її у графічному вигляді за кілька років у вигляді графіків, діаграм тощо, що дає можливість більш наявніше побачити фінансовий стан підприємства.

     Отже, оцінка фінансового стану в теоретичному ракурсі є досить розвиненою, проте більшість проблем виникає при практичному її застосуванні. Тому, на нашу думку, важливим кроком до її вдосконалення

може  стати розробка спеціальних форм звітності, котрі б могли забезпечити компактність у розрахунках та оформленні результатів. Звичайно, розробка нових методологій це також ще один шлях до покращення даної проблеми, і чим вона буде краща, тим краще можна буде функціонувати підприємство. 
 
 
 
 
 
 

Висновки

    Серед суб’єктів господарювання домінуюче місце належить підприємствам. Це зумовлено унікальними економічними і соціальними функціями підприємства у економічній системі, адже підприємство виконує функції товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства як суб’єкт господарювання є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

    Підприємство   -   самостійний   суб'єкт   господарювання, створений   компетентним   органом  державної  влади  або  органом місцевого самоврядування,  або іншими суб'єктами  для  задоволення  суспільних  та  особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої  господарської діяльності   в  порядку,  передбаченому  цим  Кодексом  та  іншими законами.

     В даному курсовому дослідженні я  дослідила роботу ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» в системі господарювання, охарактеризувала організаційно-правові форми підприємства, визначила принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку.

    Для ВАТ “Коростенький м’ясокомбінат” характерний високий ступінь зносу основних засобів і низький рівень придатних для виробництва засобів. Тому підприємству треба розширювати виробництво новим, модернізованим устаткуванням, що в недалекому майбутньому принесе більші доходи і це, в свою чергу, дасть змогу підвищити рентабельність підприємства.

    Проаналізувавши всі показники фінансового стану  ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат», можна зробити такі висновки: фінансовий стан підприємства є кризовим, тому що запаси і витрати незабезпечені  за рахунок власних оборотних  коштів і довгострокових позик, але  взагалі фінансовий стан  на кінець 2010 року почав покращуватися. Це видно  з усіх показників.

      Підприємство  є неплатоспроможним і неліквідним. Йому не вистачає власних коштів для розрахунку з кредиторами, ні негайно, ні в поточному періоді.

     Можливі шляхи вирішення всіх існуючих проблем  на підприємстві наведено в розділі 3 даної курсової роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел 

1. Господарський кодекс України, 2007р.
2. Манів З. О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. Посібник.т – К.:Знання , 2005 - 580 с. – (Вища освіта 20 століття ).
3. Економічна теорія: Політекономія / За ред. В. Д. Базилевича. — К.: 2005. – 231 с.
4. Мандриковський М. М. Господарське законодавство: Навчальний посібник. – К.:ВД «Професіонал», 2007.- 240с.
5. П. В. Круш, В. І. Повигіна, Б. М. Сердюк та ін. Економіка підприємства: Навчальний пос./ - К, Ельга.2007 - 780
6. Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. — К.: Вид-во КНЕУ, 2006. — 352 с.
7. Селіванов В. Правові передумови політики державної підтримки підприємництва в Україні//Право України. – 2007. - № 10. - С. 11.
8. Бойчик І. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – К.: Атіка, 2007. 528с.
9. Мочерний С. В., Устенко О. А., Чеботар С. І. Основи підприємницької дія-сті: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. - 280с.(Альма-матер).
10. Економіка підприємства: Підручник / За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2006 – 614 с.
11. О. Я. Салига, В. О. Желябін, О. В. Бойко, І. В. Дідовець, К. С. Салига Економіка підприємства. Практикум. Навч.посібник – К.: ВД «Професіонал», 2007 – 752 с.
12. Економіка та організація виробництва: Підручник / За ред. В. Г. Герасимчука, А. Е. Розенплантера. – К.: Знання, 2007. – 678 с. (Вища освіта 20 століття).
13. Семенов Г. А., Семенов А.Г., Станчевський В. К. Техніко-економічні розрахунки на підприємстві: Навч. Посібник: К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 184 с.
14. Багрова І. В. та ін. Організація виробництва: Навч. Посібник. – К.: ЦНЛ, 2005/ -248 c.
15. Організація виробництва: Навч. посіб. / За ред. Й. М. Петровича. – К.: ЦНЛ, – 2005. – 336 с.
16. Клівець Г. Г. Стратегія підприємства: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – 320 с. (Альма-матер).
17. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.
18. Хомяков В.І. Бакум І. В. Управління потенціалом підприємства. – К.: Кондор, - 2007 – 400 с.
19. Економіка підприємства: Підручник / За ред.. С. Ф. Покропивного. – 2-ге вид., пер. та доп. К.: 2006.
20. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства  Моногр. К.: 2005.
21. Волков О. М. , Скляренко В. Г. Економіка підприємства: курс лекцій. – М., 2005.