Учасники проекту та їх функції в проекті

1.Учасники  проекту та їх  функції в проекті

Ініціатор – сторона, яка є автором ідеї проекту, попереднього обґрунтування та пропозицій щодо його здійснення. Ініціатором може бути практично кожний учасник проекту, але в кінцевому підсумку ділова ініціатива щодо здійснення проекту має виходити від його замовника.

Замовник – головна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його результатів. Замовник, тобто майбутній власник та користувач результатами проекту, визначає основні вимоги та масштаб проекту, забезпечує фінансування за рахунок власних коштів чи коштів залучених інвесторів, укладає контракти з головними виконавцями проекту, несе відповідальність за цими контрактами, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту. 

Команда проекту – специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створена на період його здійснення. Завдання команди – виконання функцій управління проектом для ефективного досягнення цілей проекту. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту. Проте в усіх випадках склад команди має забезпечувати високий професійний рівень усіх покладених на нього обов'язків. 

Постачальники – субконтрактори, які здійснюють різні види поставок на контрактній основі (матеріали, устаткування, транспортні засоби та ін.). 

Ліцензори – організації, що виділяють ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг та ін. 

Органи  влади – сторона, що задовольняє свої інтереси шляхом отримання податків від учасників проекту, висуває та підтримує екологічні, соціальні та інші суспільні й державні вимоги, пов'язані з реалізацією проекту. 

Виробник  кінцевої продукції – сторона, яка, експлуатуючи створені основні фонди, виробляє кінцеву продукцію. Головна мета – отримання прибутку від продажу готової продукції споживачам. Бере участь на всіх фазах проекту та взаємодіє з основними його учасниками. Його роль і функції залежать від частки власності у кінцевих результатах проекту. В багатьох випадках є замовником та виробником продукції за проектом. 

Споживачі кінцевої продукції – юридичні та фізичні особи – покупці й користувачі кінцевої продукції, що встановлюють вимоги до виробленої продукції та наданих послуг і формують попит на них. За рахунок коштів споживачів відшкодовуються витрати на проект і формується прибуток усіх учасників проекту. 

Інші  учасники проекту. На здійснення проекту впливають й інші сторони з оточення проекту, які, по суті, також можуть належати до учасників проекту. Це, зокрема, конкуренти основних учасників проекту; громадські групи та населення, чиї економічні і позаекономічні інтереси зачіпає реалізація проекту; спонсори проекту; різні консалтингові, інжинірингові, юридичні організації, залучені до процесу здійснення проекту, та ін.

Учасники  проекту реалізують різні інтереси у процесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей  та мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції  та ступеня залучення до проекту.

 Склад  учасників проекту, їх ролі, розподіл  функцій і відповідальності залежать  від типу, виду, масштабу й складності  проекту, а також від фаз  його життєвого циклу. Для визначення  складу учасників проекту, побудови  його функціональної та організаційної  структур для кожного проекту  на стадії розробки концепції  необхідно визначити:

• предметну галузь — цілі, завдання, роботи та основні результати, тобто що потрібно зробити, щоб реалізувати проект, а також його масштаби, складність, припустимі строки;
• відношення власності, залученої до процесу здійснення проекту (що скільки коштує та кому належить?);
• основні ідеї реалізації проекту (як зробити?);
• основні активні учасники проекту (хто робитиме?);
• основні пасивні учасники проекту (кого стосується проект?);
• які мотивації учасників проекту? (можливий прибуток, збитки, ризик і т. ін.).

 Відповіді  на ці запитання дозволяють  виявити учасників проекту, їхні  цілі, мотивації, визначити взаємовідносини  та на цій основі прийняти  обґрунтовані рішення щодо організації  та управління проектом.

  Розглянемо функції  деяких учасників  проекту детальніше.

  Ініціатор — сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій по здійсненню. Ініціатором може виступати практично кожний з учасників проекту, але в остаточному підсумку ділова ініціатива по здійсненню проекту повинна виходити від замовника проекту.

  Замовник — головна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його результатів. Замовник, тобто майбутній власник та користувач результатами проекту, визначає основні вимоги та масштаб проекту, забезпечує фінансування проекту за рахунок своїх коштів чи коштів залучених інвесторів, укладає контракти з головними виконавцями проекту, несе відповідальність за цими контрактами, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту.

Інвестор(и) — сторона(и), що вкладає інвестиції в проект. Якщо інвестор та замовник не одна й та сама особа, то інвесторами звичайно виступають банки, інвестиційні фонди та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами по мірі виконання проекту. Інвестори є повноправними партнерами проекту та співвласниками всього майна, яке залучається за рахунок їх інвестицій, доки їм не буде повернуто всі кошти, отримані по контракту із замовником чи за кредитною угодою.

 Керівник проекту — юридична (фізична) особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту — планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту. Склад функцій і повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником. Однак перед керівником проекту та його командою звичайно висувається завдання всеосяжного керівництва та координації робіт продовж усього життєвого циклу проекту до досягнення визначених у ньому цілей і результатів при додержанні встановлених строків, бюджету та якості.

 Команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створена на період здійснення проекту. Завдання команди — виконання функцій управління проектом для ефективного досягнення цілей проекту. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту. Проте в усіх випадках склад команди повинен забезпечувати високий професійний рівень усіх покладених на нього обов’язків.

 Контрактор (генеральний контрактор) — сторона чи учасник проекту, що вступає до відносин із замовником та бере на себе обов’язок за виконання робіт по контракту (це може бути увесь проект чи його частина). До функцій генконтрактора належать укладання контракту із замовником (інвестором), добір та укладання угод із субконтракторами, забезпечення координації їх робіт та прийняття виконаного обсягу, оплата праці співвиконавців. Контрактором може виступати керівник проекту чи інші активні учасники проекту.

 Субконтрактор — вступає в договірні відносини з контрактором чи субконтрактором більш високого рівня. Несе відповідальність за виконання робіт чи послуг відповідно до умов контракту.

 Проектувальник  — юридична особа, що виконує  за контрактом проектно-дослідницькі  роботи в межах проекту. Вступає  в договірні відносини з генконтрактором  проекту чи безпосередньо із  замовником.

 Генеральний підрядник — юридична особа, чия пропозиція прийнята замовником. Несе відповідальність за виконання робіт відповідно до умов контракту. Добирає субпідрядників та укладає угоди з ними на виконання окремих робіт і послуг. У будівельних проектах роль генпідрядника звичайно виконують будівельні або проектно-будівельні фірми чи організації.

 Постачальники — субконтрактори, які здійснюють різні види поставок на контрактній основі (матеріали, устаткування, транспортні засоби та ін.).

  Ліцензори — організації, що виділяють ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг і т. ін.

  Органи влади — сторона, що задовольняє свої інтереси шляхом отримання податків від учасників проекту, висуває та підтримує екологічні, соціальні та інші суспільні й державні вимоги, пов’язані з реалізацією проекту.

 Власник земельної ділянки — юридична (фізична) особа, яка є власником земельної ділянки, залученої до проекту. Вступає у відносини із замовником та передає на договірній основі право користування чи володіння цією ділянкою землі.

 Виробник кінцевої продукції проекту — здійснює експлуатацію створених основних фондів та виробляє кінцеву продукцію. Головна мета — отримання прибутку від продажу готової продукції споживачам. Бере участь на всіх фазах проекту та взаємодіє з основними учасниками проекту. Його роль і функції залежать від частки власності у кінцевих результатах проекту. В багатьох випадках є замовником та виробником продукції за проектом.

  Споживачі кінцевої  продукції — юридичні та фізичні особи, які є покупцями й користувачами кінцевої продукції, що встановлюють вимоги до виробленої продукції та наданих послуг і формують попит на них. За рахунок коштів споживачів відшкодовуються витрати на проект і формується прибуток усіх учасників проекту.

 Інші  учасники проекту. На здійснення  проекту впливають й інші сторони  з оточення проекту, які, по  суті, також можуть належати до  учасників проекту. Це — конкуренти  основних учасників проекту; громадські  групи та населення, чиї економічні  і позаекономічні інтереси зачіпає  реалізація прое-кту; спонсори  проекту; різні консалтингові,  інжинірингові, юридичні організації,  залучені до процесу здійснення  проекту, та ін.

2. Стрілчасті графіки  та їх особливості

 Графіки передування набули в останні  десятиліття більш широкого використання, розгляньмо порядок їх побудови і  обчислення необхідних параметрів. Треба  також зауважити, що всі процедури, описані далі, значно спрощуються  і прискорюються з використанням  програмних продуктів, і менеджеру  в основному потрібно вміти «читати» сіткові графіки, розуміти інформацію, яку вони містять. Але для цього  потрібно вміти це робити в «ручному» режимі.

   Побудова й обчислення параметрів  сіткового графіка здійснюється  у декілька кроків.

  1-й  крок. Визначення переліку й послідовності виконання робіт. Безпосередньо перелік робіт можна отримати з робочої структури проекту, проте WBS не показує, у якій послідовності мають виконуватися зазначені у ній роботи. Тому логічні зв’язки між ними повинен встановити сам менеджер.

 2-й  крок. Графічна побудова сіткового графіка.

 Треба накреслити сітковий графік із зображенням  робіт і логічних зв’язків між ними. Розміщення на графіку умовних позначок може бути різним у різних програмах, проте завжди наводиться так званий ключ, який визначає місця параметрів.

 3-й  крок. Означення тривалості робіт.

   4-й крок. Визначення ранніх термінів початку і закінчення проектних робіт шляхом «прямого проходження».

Шлях  — це послідовність взаємопов’язаних робіт від початку до завершення виконання проекту.

   Можна аналізувати й обчислювати  тривалість кожного з наявних  у проекті шляхів. Проте як це зробити, якщо проект припускає багато шляхів, а обчислення послідовно кожного з них вимагає багато часу?

   Для цього обчислюють так звані  ранні терміни початку і завершення  робіт прямим проходженням від  першої до останньої роботи  проекту (див. рис. 6.5).

   Ранній початок (ES — Early Start) —  найбільш ранній можливий термін  початку роботи.

   Раннє закінчення (EF — Early Finish) —  найбільш ранній можливий термін  завершення роботи.

   Ці параметри обчислюються за  такими формулами: