Визначення оптимального обсягу виробництва промислового підприємства

     (Х  – з 2000 р. Міністерство вугільної  промисловості України  та  Міністерство енергетики України  були об’єднані в Міністерство палива й енергетики України; в бюджетах України на 2000, 2001 та 2004 р. Витрати по департаментах , що входили в це міністерство, не виділялись) 

      Однак кошти з бюджету у першу  чергу направлялись на фінансування соціальних витрат і підтримку паливно-енергетичного  комплексу. Так, витрати Міністерства вугільної промисловості України й Міністерства енергетики України (з 2000 р. – Міністерство палива і енергетики України) на протязі 7 років незмінно складали 6-8% частини витрат держбюджету і зросли з 1657 млн. грн. В 1998 р. До 4619 млн. грн.. в 2004 р. Порівняймо: витрати Міністерства промислової політики України, яке об’єднує космічне, літако-, судо-, автомобілебудування та інші галузі в яких створюється сучасна техніка, тільки в 2004 р. перевищили витрати 1998р. Що стосується попередніх років, то в 2001 р. витрати цього міністерства склали 34% від його витрат в 1998 р., в 2002 р. – 46%, в 2003 р., - 71%.

    Про яку направленість держбюджету  можна казати, якщо в 2000-2004 рр. витрати Міністерства палива  і енергетики України перевищили  витрати Міністерства промислової політики України в 20 разів, суми, що були направлені на конверсію і створення нових видів цивільної продукції, зменшились з 35 млн. грн.. в 1999 р. до 14 млн. грн. В 2004 р. на розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, відповідно, - з 45 до 10 млн. грн., на реконструкцію залізорудних підприємств – з 30                                 до 15 млн. грн.?!

     Не  є позитивним фактором розвитку вітчизняних  підприємств і податкова система, що діє в Україні. Основні надходження  до бюджету країни забезпечуються податком на додану вартість (ПДВ), податком на прибуток, акцизним збором і прибутковим податком з фізичних осіб. Так, в 2004 р. планувалося за рахунок цих чотирьох статей забезпечити 88% податкових, або 60% всіх надходжень до бюджету. За рівнем податкового тиску на вітчизняні підприємства Україна знаходиться на середньому рівні в Європі.

     Враховуючи  все це можна стверджувати, що відсутність  радикальних реформ, а саме –  зниження податкового тягаря на промислові підприємства, здійснення приоритетного фінансування наукоємних галузей, - не дозволило українській економіці навіть на протязі 5-річного 8-10%-ого зростання ВВП забезпечити суттєве підвищення рівню життя населення.

     Процес  зменшення податкового тиску  на підприємства має проходити в 5 етапів, на протязі яких необхідно поступово зменшити начислення на фонд заробітної плати з 38,5% (середній показник 2004 р.) до 20%, податок на прибуток – з 25% до 20%, а ПДВ – з 20% до 14%.

     Щоб забезпечити прискорений розвиток економіки України, приріст ВВП має перевищувати приріст мінімальної заробітної плати і фонду оплати праці закладів, які фінансуються з бюджетних коштів.

     Таким чином, щоб забезпечити прискорений  розвиток економіки України необхідно:

   - Забезпечити фінансування фундаментальних  і прикладних досліджень наукоємних галузей і виробництв;

     -Здійснити  поетапне зниження податкового  тиску на підприємства, що дозволить  швидко накопичити стабілізаційний  капітал, розширити виробництво,  втриматися на плаву в умовах  нестабільності фінансового ринку;

     - Зв’язати темпи збільшення доходів  і соціальних гарантій населенню  з випереджуючими темпами зростання  ВВП. [4, с. 20-23]

     Забезпечення  економічного зростання можливе  лише за умови активізації інвестиційної  діяльності,  яка на сьогодні не може вважатися задовільною. Слабка і недосконала інвестиційна політика у 90-х роках ХХ ст. призвела до того, що вітчизняна економіка втрачає здатність не тільки до розвитку, а й до само відтворення. На початку 90-х рр. потреба економіки України у відтворенні основних виробничих фондів (ОВФ) задовольнялися лише на 50%. Негайної заміни вимагали близько 25% загального обсягу ОВФ, у тому числі майже 40% машин і обладнання.

     Вихід із такої негативної ситуації і подальший  розвиток національної економіки потребує інноваційно-інвестиційного пожвавлення, оновлення ОВФ на принципово новій, конкурентоспроможній основі.

     Важливе значення для підвищення ефективності інвестиційної діяльності має поліпшення технологічної структури капітальних  вкладень за рахунок збільшення питомої  ваги витрат на відтворення активної частини ОВФ – машин та устаткування.

     Аналіз  показує, що за останні роки технологічна структура інвестицій в економіку  України поліпшилась (табл. 3) 
 
 
 

     Табл. 3 Технологічна структура інвестицій в основний капітал України за 1995-2001 роки (в %)

     З наведених даних видно, що за останні  роки технологічна структура капітальних  вкладень поліпшилась. Якщо 1995-1997 роках  спостерігалося падіння питомої  ваги витрат на устаткування, то в 2001 р. відбулося збільшення питомої ваги витрат на устаткування – з 27% в 1995 р., до 51 % в 2001 р. Позитивним є також те, що в 2001 р. зменшилася питома вага капітальних вкладень у будівельно-монтажні роботи з 66% в 1995 р.                 до 42%  у 2001 р.

     Вважають, що динаміка обсягів інвестицій у  значній мірі залежить від стану  інвестиційного клімату. Важливими  чинниками, що формують інвестиційний  клімат, є рівень розвитку продуктивних сил і стан ринку інвестицій, стан фінансово-кредитної системи, статус іноземного інвестора, інвестиційна активність підприємства. На жаль поки що інвестиційний клімат в Україні оцінюється, як непривабливий.[5, с.25-26]

     Обов’язковою  умовою забезпечення економічного зростання  є поліпшення інвестиційного клімату, тобто здійснення державою виваженої інвестиційної політики.

     Головні напрямки активізації державних  інвестицій:

          - Взаємозв’язок бюджетної та  грошової політики;

          - Активізація державних інвестицій  на цілі структурної перебудови;

    - Здійснення державної амортизаційної політики, яка має забезпечити  надійне внутрішнє джерело капітальних вкладень;

          - Впровадження і подальше розповсюдження  лізингових відносин;

          - Активізація залучення іноземних  інвестицій в Україну.

     Реалізація зазначених важливих напрямків вдосконалення державного регулювання відтворення основного капіталу дозволить успішно вирішувати актуальні проблеми, пов’язані з активізацією інвестиційної діяльності і оновленням ОВФ, забезпечити необхідні умови для сталого економічного розвитку. [6, с.17-22]

     В умовах досягнення фінансової  стабілізації активізація інвестиційної діяльності повинна бути спрямована на забезпечення прогресивних структурних зрушень  в економіці, оновлення виробничої бази, формування конкурентоспроможних господарських структур, соціальної орієнтації виробництва, вирішення питань зайнятості населення. [4]

     Ефективність  виробничих інвестицій характеризує економічні, соціальні або інші результати і  господарську доцільність їхнього  здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівняння вигідності того чи іншого проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.

     Офіційна  методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень передусім визначає загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі:

1. розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються за: розробки різних проектів і планових документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення ОВФ; оцінювання ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства;

    2) у розрахунках визначають загальну  економічну ефективність як відношення  до ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу;

3. з метою всебічного обґрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників – узагальнених і поодиноких. До узагальнених  показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення ( розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) – капіталомісткість. Окрім узагальнених до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаломісткість (енергоємність) , собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (як порівняти із соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища;
4. за визначення ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, запровадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу тощо.

     У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення, зв‘язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну  величину  їхньої  віддачі 

(їхню  результативність) на тому чи  тому підприємстві. Її розрахунки  потрібні для оцінки очікуваного  або фактичного ефекту від  реальних інвестицій за певний  період часу.

     Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів  вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення ліпшого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва. Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємозв‘язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на зіставленні показників абсолютної їхнього ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.                         [7, с.178-179]