Шляхи навчання діалогічного мовлення

На  кінець кожного року навчання в програмі запропонована детальна характеристика мовленнєвої компетенції в різних видах мовленнєвої діяльності. Розглянемо нижче якими вміннями діалогічного мовлення повинні володіти учні середніх класів на кінець навчального року.

На  кінець 5 – го класу учні повинні  уміти (без попередньої підготовки) брати участь у діалозі, обмінюватися інформацією, висловлювати свою думку  про конкретні факти і події, використовуючи при цьому всі види запитань, репліки спонукального характеру і такі діалогічні єдності, як запрошення – подяка, згода або відмова, пропозиція – контрпропозиція; наказ – запитання про умови виконання наказу або про його причину.

Спілкування повинно бути адекватним цілям, завданням, умовам спілкування та комунікативному портрету партнера по комунікації.

Висловлювання кожного співрозмовника має бути побудоване на матеріали 1 – 5х класів і містити не менше 6 реплік, правильно  оформлених у мовленнєвому відношенні.

• На кінець 6-го класу учні повинні вміти вести діалог, згідно з вимог зазначених у програмі для попереднього навчального року, але обсяг реплік зростає до 7.
• На кінець 7-го класу умови для ведення діалогу залишаються такими ж, як і для 5 і 6-го класу, однак, кількість реплік у діалозі зростає до 8.
• На кінець 8-го класу для ефективного розвитку вмінь та навичок діалогічного мовлення учні повинні уміти без попередньої підготовки вести бесіду з однією чи кількома особами в контексті певної ситуації спілкування, а також, використовуючи зміст прочитаного, брати участь у діалогах різних типів, спонтанно реагуючи на зміни мовної поведінки співрозмовника і висловлюючи своє ставлення до предмета обговорювання в межах програми мовного матеріалу 8-го і попередніх класів; учень повинен вміти вести групове обговорювання без опори на зразок, використовуючи аргументацію, переконання, елементи полеміки та дискусію. Обсяг висловлювання – не менше 9 реплік.
• На кінець 9-го класу учень повинен вміти вести діалог у контексті вимог, зазначених у програмі для попереднього року навчання, але обсяг висловлювання – не менше 10 реплік.
• На кінець старших класів – 10,11,12 – вимоги до вмінь учнів вести діалог змінюються, удосконалюються і дещо ускладнюються. Обсяг реплік зростає поступово від 11 до 14 реплік. [2 ; 21-35]
• Наведені вище вимоги до навчання діалогічного мовлення були враховані при розробці системи комплексу вправ, що містяться у другому розділі нашого дослідження.

Висновки  до першого розділу

В цьому розділі ми розглянули ряд теоретичних положень, які необхідно знати і застосовувати при навчанні різними шляхами діалогічного мовлення. Важливі пункти цього розділу висвітлені у параграфах, які стосуються психологічних особливостей учнів у процесі навчання діалогічного мовлення; у параграфах, в яких розглянуто особливості діалогічного мовлення та його функціональні типи.

Для кращого  забезпечення навчання учнів різним шляхам діалогічного мовлення слід звернути увагу на вимоги до навчання діалогічного мовлення у середніх класах, які визначені у державній навчальній програмі. Дані вимоги необхідно враховувати у розробці завдань для ведення діалогу або дискусії:

Навчання  різним шляхам діалогічного мовлення неможливо без знання особливостей комунікативного підходу у навчанні іншомовного спілкування. Комунікативний напрямок передбачає самостійну роботу учнів в режимі «учень – учень»; учні самі відповідають за свої успіхи та невдачі; спілкування на уроці іноземної мови проходить інтегровано без використання рідної мови.

Розділ  ІІ. Практична частина дослідження

2.1. Характеристика  шляхів навчання діалогічного  мовлення

Існують різні шляхи навчання діалогічного мовлення, з яких можна виділити два основні. Перший шлях – «згори вниз» - навчання діалогічного мовлення розпочинається зі слухання діалогу зразка з його подальшим варіюванням, а згодом і створювання власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування.

Другий – «знизу вгору» - надання елементів для самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації, що не включає прослуховування діалогів – зразків. Відомо, що діалогічна єдність складається з реплік – ініціативних та репродуктивних. За висловом Скалкіна В.Л., учнів насам перед необхідно навчити «реплікування», тобто швидко й адекватно реагувати своєю реплікою на репліку вчителя, а також продукувати ініціативні репліки за зразком вчителя.

Навчання  реп лікування можна вважати  підготовчим, або нульовим етапом формування навичок та вмінь діалогічного мовлення учнів. Коли учні засвоять репліку – реакцію та ініціативну репліку певної діалогічної єдності, можна переходити до першого етапу формування навичок і вмінь діалогічного мовлення – оволодіння певними діалогічними єдностями. Другим етапом формування навичок і вмінь діалогічного мовлення учнів є оволодіння ними мікродіалогом. На третьому етапі учні мають навчитися вести діалоги різних функціональних типів. (див. табл.. 3)

Під час  навчання учнів за комунікативною методикою  діалогічного мовлення  
слід використовувати такі методичні прийоми, як спілкування в межах певного 
контексту чи ситуації (соntехtuаlisеd рrасtісе), складання діалогу з розрізнених реплік (jumblеd dіаlоguеs), наповнення й завершення діалогу (dіаlоguе соmрlеtіоn), складання діалогу "крок за кроком" (disсоursе сhаіns), а також на основі програми чи схеми спілкування, складання діалогів за опорними сигналами (сuеd dіаlоguеs) та письмове складання діалогів.

Дуже  важливе місце у процесі навчання діалогічного мовлення необхідно відвести рольовій грі, наприклад, у формі  обміну інформацією, на основі сценарної 
розробки, у формі встановлення, підтримки й розвитку міжособистісних відносин, а також у вигляді різних ігрових прийомів (дія з предметами, пантоміма, використання фото і малюнків, текстів, газетних публікацій).

Значну увагу треба приділяти моделюванню ситуацій спілкування на міжособистісній основі (sіmulаtіоn), прийомам дискусійного обговорення, дебатам. Слід зазначити, що предметом особливої уваги є навчання самовираження в процесі іншомовного спілкування. Тому на цьому етапі перевагою е використання інтерв'ю, техніки дискусії, техніки розповіді та проектної методики.

Таблиця 3

Діалогічні  єдності, характерні для різних

функціональних  типів діалогу

Функціональні типи діалогу	Види діалогічних єдностей
1. Діалог – розпитування	Запитання – відповідь Повідомлення – запитання Питання – відповідь є повідомлення Повідомлення – повідомлення Повідомлення – повідомлення у відповідь є додаткове повідомлення
2. Діалог - домовленість	Запитання – відповідь + повідомлення Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення Повідомлення + повідомлення у відповідь є запитання Спонукання – згода Запитання – відповідь Повідомлення – запитання
3. Діалог – обмін враженнями, думками	Повідомлення – повідомлення Запитання – відповідь + повідомлення Повідомлення – запитання Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення Запитання – відповідь
4. діалог – дискусія	Повідомлення – повідомлення Запитання – відповідь Повідомлення – відповідь Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення

 

2.2. Система вправ  для навчання діалогічного мовлення

Система вправ для навчання діалогічного мовлення складається з трьох  основних етапів: І етап – початковий, на якому відбувається презентація  матеріалу; ІІ етап – середній, на якому відбувається практика сформованих вмінь та навичок діалогічного мовлення; ІІІ етап – останній, креативний – на цьому етапі відбувається творча, самостійна робота учнів у процесі діалогічного мовлення. Розглянемо типи вправ, які притаманні кожному з зазначених нами етапів.

Етап І. Вправи першого етапу умовно – мовленнєві, рецептивно – репродуктивні. Вони можуть бути імітативні, підстановчі, трансформаційні, запитання – відповіді, вправи на обмін репліками. Усі вправи на цьому етапі виконуються послідовно в таких режимах: «вчитель – учень», «учень – вчитель», «фонограма - учень», «учень – фонограма», «учень – учень».

Наприклад: Вправа 1

А: I’m interested in dancing.

В: I’m interested in dancing too.

А: I’m interested in reading books.

В: I’m interested in reading books too.

Етап ІІ. Вправи другого етапу спрямовані на розвиток умінь складати мікродіалоги і паралельно вдосконалювати навички оволодіння діалогічними єдностями. Використовуючи засвоєні раніше діалогічні єдності, учні складають діалоги із двох – трьох діалогічних єдностей.

Вправи  другого етапу відбуваються у  певних навчально – мовленнєвих  ситуаціях і з комунікативним завданням. Учням пропонують слухові  вербальні опори (фонограма діалогу  – зразка) і зорові вербальні  опори (мікродіалог – підстановчу таблицю і мікродіалог – схему), які складаються на основі мікродіалогу – зразка. Після перевірки розуміння мікродіалогу – зразка учні слухають його вдруге і в паузах повторюють кожну репліку за диктором або вчителем.

Наприклад: Вправа 2

- ……………………………..?

-It made a deep impression on me,too.How did you like the singing?

- ……………………………….?

- Yes, he is my favourite opera singer.

Етап ІІІ. Вправи третього етапу направлені на навчання учнів складати і вести власні діалоги згідно з навчально – мовленнєвими ситуаціями на рівні вимог програм. Вправи третього етапу продуктивні. Усі опори зняті, вправи мають самостійний характер. На цьому етапі пропонується навчально – мовленнєві ситуації для учнів, ступінь розгорнутості кожного з компонентів поступово змінюється – зменшується – залежно від набутих учнями діалогічних умінь. Наведемо приклад вправи даного етапу.

Вправа 3. Тема «Покупки»

Завдання  першому партнеру: You are an absent-minded customer. Now you are at the Hat Department. Choose the hat.

Завдання  другому партнерові: You are a shop assistant .Your customer is very absent-minded. Help him to choose the right thing. Be polite.

Як  було зазначено нами у попередніх параграфах дослідження, існують різні  шляхи навчання діалогічного мовлення: навчання діалогічній єдності, навчання мікро діалогу та макродіалогу (самостійна робота учнів). Ми також відокремили і інші шляхи навчання діалогічного мовлення за допомогою тексту – зразка, на основі складання діалогу «Крок за кроком», створюючи певну ситуацію спілкування та використовуючи рольову гру. Розглянемо умови навчання діалогічного мовлення за даними засобами та наведемо приклади формулювання завдань до таких вправ.

Засіб 1. Навчання діалогічного мовлення з використанням тексту – зразка.

Робота  з діалогом – зразком орієнтована на оволодіння зразками – виразами іноземною мовою, тренування комунікативної взаємодії учнів, оперування мовним матеріалом у діалогічному мовленні, виконання різних трансформацій з текстом діалогу, а також на формування навичок і вмінь складання діалогу за зразком.

Робота  з діалогом – зразком може бути запропонована у таки вправах:

1. Прослухайте  діалог без тексту з попередніми  орієнтирами (запитання за змістом,  правдивими й неправдивими твердженнями, ключовими словами).

2. Прослухайте  діалог, використовуючи візуальну опору.

3. Прослухайте  окремі репліки для відпрацювання  правильної вимови та 
інтонації і прочитайте діалог.

4. Прочитайте  діалог за ролями.

5. Заповніть  порожні місця у репліках діалогу.

6. Розкрийте  дужки в репліках діалогу.

7. Відтворіть діалог у ролях.

8. Самостійно  розширте репліки в діалозі  відповідно до контексту.

9.Складіть  діалог, розміщуючи переплутані  репліки у відповідному порядку  (а jumbled dialоguе).

10.Складіть  діалог на основі теми, ситуації, ключових слів і з урахуванням 
певної комунікативної задачі.

Засіб 2. Навчання діалогічного мовлення на основі складання діалогу 
"Крок за кроком"

Навчання  складання діалогу "Крок за кроком" передбачає оволодіння учнями тактикою побудови діалогу відповідно до мовленнєвих  намірів комунікантів і з урахуванням взаємодії між ними, взаємозв'язку й характеру реплік спонукання та реплік реагування. Цей спосіб навчання орієнтований також на формування навичок і вмінь конструювання діалогу в різних ситуаціях з урахуванням характеру комунікативних партнерів та їх міжрольової взаємодії.

Складання діалогу "Крок за кроком" може бути запропоновано у таких вправах:

1. Опишіть  ситуацію й назвіть репліки,  адекватні цій ситуації.

2. Розширте  репліку реагування (наприклад, вкажіть  причину відмови).

3. Використайте інші форми реагування (пообіцяйте зробити це пізніше, 
виразіть небажання це робити).

4. Розбийте  діалог на мікродіалогічні одиниці  (спонукання - реакція) та 
представте їх у самостійно придуманих ситуаціях.

5. Розширте  діалог.

Засіб 3. Навчання діалогічного мовлення за допомогою створення ситуації спілкування.

Навчання  діалогічного мовлення за допомогою  серії вправ передбачає 
оволодіння навичками й вміннями, потрібними для реалізації ситуації 
спілкування відповідно до комунікативних задач комунікантів, з 
урахуванням конкретних умов спілкування, а також з опорою на різні типи 
міжособистісної та міжрольової взаємодії спврозмовників. У таких вправах 
передбачається також тренування ситуативного вживання як різнобічного 
мовного матеріалу, так і різних функціональних типів мовленнєвих висловлювань і типів комунікативної взаємодії учнів. Ситуативно обумовлене навчання діалогічного мовлення може бути запропоновано в таких вправах: