Стилі і норми української літературної мови в професійному спілкуванні

  2. Акцентуаційні  (норми правильного наголошування), наприклад: ненависть, середина, новий, близький, чотирнадцять, текстовий, мабуть, завжди, літопис, байдуже, випадок, ідемо, підуть, разом, приятель, показ.

  3. Морфологічні (норми правильного вживання відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под.), наприклад:

•     вживання закінчень кличного відмінка: пане професоре, Андрію Петровичу, Ольго Василівно, добродію Панчук;
•    вживання паралельних закінчень іменників у давальному відмінку: декану і деканові, директору і директорові, сину і синові; при цьому, називаючи осіб, слід віддавати перевагу закінченням -ові, -еві, наприклад: панові Ткаченку, ректорові, але заводу, підприємству, відділу  тощо. У випадку, коли кілька іменників-назв осіб підряд стоять у давальному відмінку, закінчення потрібно чергувати: генеральному директорові Науково-дослідного інституту нафти і газу  панові Титаренку Сергію Олександровичу;
•    вживання іменників чоловічого роду на позначення жінок за професією або родом занять: професор Городенська, лікар Тарасова, заслужений учитель України Степова, декан Світлана Шевченко, викладач Олена Петрук (слова лікарка, викладачка, завідувачка і под. використовуються лише в розмовно-побутовому стилі, але аспірантка, артистка, журналістка, авторка – і в професійному мовленні);
•    чоловічі прізвища на   -ко,  - ук   відмінюються: Олегові Ткачуку (але Олені Ткачук),  Василя Марченка (але Мар’яни Марченко), Максимові Брикайлу (але Тетяні Брикайло);
•    форми ступенів порівняння прикметників та прислівників: дорожчий, найдорожчий (а не більш дорожчий, самий  дорогий);  швидше, найшвидше, якнайшвидше, щонайшвидше (а не саме швидше, більш швидше, більш швидкіше  і т.д.);
•    визначення роду іменників: так, слова шампунь, аерозоль, біль, степ, нежить, тюль, ступінь, Сибір, поні, ярмарок - чоловічого роду; слова бандероль, барель, ваніль, авеню, альма-матер – жіночого; євро, Тбілісі, табло – середнього;
•    використання іменників, прикметників тощо замість активних дієприкметників:  завідувач кафедри (а не завідуючий), виконувач обов’язків (а не виконуючий), чинний правопис (а не діючий), відпочивальники (замість відпочиваючі) і т.д.

        4. Лексичні  (норми правильного слововживання), наприклад:

  Правильно:                                           Неправильно:

  зіставляти                                             співставляти

  численний                                               багаточисельний 

  нечисленний                                           малочисельний

  збігатися                                               співпадати

  наступний, такий                                слідуючий

  навчальний                                            учбовий

  триденний                                             трьохденний

  протягом, упродовж тижня              на протязі тижня

  добре ставлення                                   добре відношення

  вживати заходи                                   приймати міри

  брати участь                                        приймати участь

  брати до уваги                                     приймати до уваги

    передплачувати                                   підписуватися на  газети                   

  захід                                                       міроприємство

  витяг із протоколу                               виписка з протоколу

  вважати помилкою                               рахувати помилкою

  принаймні                                               по крайній мірі

  висновок                                                  заключення

  укладати  угоду, підписувати  договір заключати  договір

  складати  іспит                                      здавати іспит

  накреслити, запланувати                     намітити

  скеровувати, спрямовувати                направляти

  навичка                                                   навик

  оголошення                                             об’ява

  для унаочнення                                       для наглядності

  з’ясувати                                                вияснити

  колишній                                                 бувший 

  відгук                                                       відзив

  завдати шкоди                                       нанести шкоду

        5. Синтаксичні (норми правильної побудови речень і словосполучень, уживання прийменників), наприклад:

        Правильно:                                              Неправильно:

  згідно  з наказом                                             згідно наказу

  відповідно  до інструкції                               у відповідності з інструкцією

  проректор з наукової роботи     проректор по науковій роботі        

  лекція  з математики    лекція по математиці 

  повідомити  факсом                                   повідомити по факсу

  робота  за сумісництвом                                   робота по сумісництву

  після розгляду заяви                                           по розгляді заяви

  незважаючи  на це                                              не дивлячись на це

  досвід (щодо) розроблення                                досвід по розробці

  комісія з питань                                                 комісія по питанням

  на  замовлення                                                     по замовленню

  за  формою                                                          по формі

  за  допомогою                                                     при допомозі

  за  наявності, у разі                                           при наявності

  тому  що, оскільки                                             так як

  деякою  мірою                                                    в деякій мірі

  завод, що виробляє                                           завод по виробництву

  залежно від                                                      в залежності від

        6. Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від ситуації), наприклад:

            Неправильно:                                                     Правильно:

  залишилося  лише                                           залишилося тільки

  пам’ятний сувенір                                  сувенір, пам’ятний подарунок

  моя автобіографія                            автобіографія, моя  біографія, життєпис

  захисний  імунітет                                       імунітет

  глухий  тупик                                                глухий кут, тупик

        7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі);

        8. Орфографічні (норми написання слів);

        9. Пунктуаційні (норми вживання розділових знаків).

        Останні три типи мовних норм (графічні, орфографічні, пунктуаційні) називаються правописними. 
 

        4. Становлення українського  правопису і його  сучасні проблеми

        Правопис кожної мови складається з трьох підсистем: графіки (літер, які передають звуки), орфографії (правил написання слів) і пунктуації (правил уживання розділових знаків).

        Кожен із цих розділів має свою історію. Українська графіка бере початок від старослов'янського письма. У сучасному українському алфавіті є тільки дві літери, яких не було в Кирило-Мефодіївськім абетці - ґ і ї. Решту літер, як стверджують мовознавці, давні українці знали ще з VII ст. н.е. Щоправда, у старослов'янському алфавіті були літери, які не відповідали жодним українським звукам, а тому з часом зникли. У 1708 році традиційну кирилицю було замінено «гражданкою» - спрощеним кириличним письмом.

        Формування правопису  кожної мови безпосередньо залежить від ставлення держави до цього  процесу. Тривала бездержавність української  нації зумовила те, що становлення  нашого правопису, особливо орфографії і пунктуації, було великою мірою стихійним. Так, протягом XIX ст. було створено близько 50 правописних систем - більш чи менш поширених, часом індивідуальних. Найвідоміші серед них - правописні системи О.Павловського, «Русалки Дністрової», П.Куліша,                         Є.Желехівського.

        Поступово було вироблено  основний принцип українського правопису - фонетичний (відповідність між звуком і літерою: «як вимовляю, так і пишу»), який уперше було застосовано в 1873 р. в «Записках юго-западного отдела Русского географического общества». Проте вже в 1876 р. цей правопис було поставлено поза законом.

        У 1907-1909 рр. виходить знаменитий словник Бориса Грінченка - «Словник української мови» в 4-х тт., у якому було практично використано фонетичний принцип.

        Перший офіційний  український правописний кодекс було видано лише в 1919 році під назвою «Головніші правила українського правопису». У його підготовці брали участь Іван Огієнко, Агатангел Кримський, Євген Тимченко.

        Проте багато правописних  проблем було не вирішено. А тому в 1928 році в Харкові відбулася Всеукраїнська правописна конференція, яка схвалила новий, розширений український правопис. У ньому було збережено традиційну графіку, доопрацьовано орфографію (вона орієнтувалася на східноукраїнські і західноукраїнські традиції) і вперше внормовано пунктуацію. Проте цей правопис використовувався недовго: у 1933 р. його було заборонено як «націоналістичний» і замінено іншим, який орієнтувався лише на східноукраїнські традиції і російську мову. До 1939 року правопис 1928 року використовувався в Західній Україні, до сьогодні ним послуговується значна частина української діаспори.