Болонський процес: сутністьта основні напрямки змінв сиемі підготовки фахівців з вищою освітою

Висновки

1. Впродовж наступних років після підписання Болонської декларації були напрацьовані нові додаткові інструменти та механізми: концепція навчання впродовж життя; нові програми мобільності загальноєвропейські аналітичні та дослідницькі проекти, одним найбільш відомих з них – TUNING; Додаток до диплома; Рамка кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (ЄПВО); співпраця між ЄПВО та Європейським науковим простором; загальноєвропейські стандарти та рекомендації із забезпечення якості освіти; процедури визнання попереднього навчання та неформального навчання; перетворення ECTS в систему не тільки перезарахування, а й акумулювання кредитів; нові технології навчання. Перелік інструментів і механізмів постійно доповнюється, адже болонський процес розвивається та удосконалюється впродовж своєї реалізації.
2. Україна визнала Болонські принципи та й в організації навчального процесу у багатьох вищих навчальних закладах відбулися суттєві зміни відповідно до «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», проте надалі залишаються актуальними питання: з недостатнім фінансуванням всіх видів діяльності вищого навчального закладу; з розширенням автономії вищих навчальних закладів, груповою формою навчання студентів, нормативами чисельності студентів денної форми навчання на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника у вищих навчальних закладах ІІІ і IV рівня акредитації державної форми власності; прийняттям закону України “Про вищу освіту” та відповідними стандартами вищої освіти встановлені терміни навчання: на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра – 4 роки, на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра – 1 рік та ін.

     3. При формуванні національної системи контролю якості освіти Міністерство освіти і науки України повинно враховувати порівняльні критерії, механізми і методи їх оцінки відповідно до вимог ENQA та EQAR (європейської асоціації забезпечення якості та європейського реєстру забезпечення якості). Надзвичайно важливим є посилення роботи над створенням систем менеджменту якості вищої освіти, впровадженням європейських стандартів забезпечення якості в Україні та створення незалежних агентств гарантування якості вищої освіти, удосконалення національної системи моніторингу якості вищої освіти, розробка нових державних стандартів якості вищої освіти.

     4. Зважаючи на несприятливу демографічну ситуацію, важливим аспектом модернізації системи вищої освіти є оптимізація мережі ВНЗ. Окрім цього, введення європейських стандартів у сфері вищої освіти передбачає серйозні зміни в мережі вищих навчальних закладів та їхній структурі.  

Список використаних літературних джерел 

1. Зона європейської вищої освіти. Спільна заява європейських міністрів освіти. м. Болонья, 19 червня 1999 р. – Режим доступу: http://bologna.spbu.ru/documents.php.
2. До зони європейської вищої освіти. Комюніке зустрічі європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту, м. Прага, 19 травня 2001 р. – Режим доступу: http://bologna.spbu.ru/documents.php.
3. Створюючи Зону вищої освіти Європи. Комюніке конференції міністрів вищої освіти, м. Берлін, 19 вересня 2003 р. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/main.php?query=education/higher.
4. Європейський простір вищої освіти: добиваючись поставлених цілей. Комюніке європейської конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту. М. Берген, 19-20 травня 2005 р. – Режим доступу: http://bologna.spbu.ru/documents.php.
5. На шляху до європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації. Комюніке конференції міністрів європейських країн, відповідальних за сферу вищої освіти. м. Лондон, 16-19 травня 2007 р. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/main.php?query=education/higher.
6. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (наказ Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р., № 161). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
7. Про затвердження нормативів чисельності студентів (курсантів), аспірантів (ад’юнктів), докторантів, здобувачів наукового ступеня кандидата наук, слухачів, інтернів, клінічних ординаторів на одну штатну посаду науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації та вищих навчальних закладах післядипломної освіти державної форми власності (постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1134). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.