Розробка дизайн та додркуарське оформлення пудліцистичного видання "пробуди в собі героя""

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1 ХАРАКТЕРИСТИКА  ОБ’ЄКТА ПРОЕКТУВАННЯ 4

2 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ  ДЖЕРЕЛ 8

2.1 Верстка.  Її особливості та правила  застосування 8

2.2. Верстка  складних видань 12

2.3 Верстка  з ілюстраціями 14

2.4 Багатоколонкова верстка 16

2.5 Макетування 17

2.6.Особливості  здійснення коректури 26

2.7 Типографічний шрифт як елемент дизайну та верстки 28

2.8 Особливості верстки залежно від виду літератури 32

3 СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ 46

3.1 Аналіз  програмних засобів додрукарської  підготовки видань 46

3.2 Формати  файлів для поліграфічних видань 53

4 ТЕХНОЛОГІЧНЕ РІШЕННЯ 56

4.1 Опрацювання текстової інформації 56

4.2 Опрацювання  графічної інформації 56

4.3 Вибір формату видання та технології друку 57

4.4 Розробка  дизайну 57

4.5 Верстка 61

4.6 Коректування 62

4.7 Розробка обкладинки 62

4.8 Переведення  тексту в криві 63

4.9 Зміст 64

4.10 Генерація  PostScript та PDF 65

5 ЕКОНОМІЧНА  ОЦІНКА ПРОЕКТНОГО РІШЕННЯ 66

5.1 Економічна  характеристика проектного рішення 66

5.2 Розрахунок  витрат на розробку та впровадження  проектного рішення 67

5.3 Визначення  комплексного показника якості  розробленого програмного засобу 71

5.4 Визначення  експлуатаційних витрат 74

5.5 Розрахунок  ціни споживання проектного рішення 76

5.6 Визначення  показників економічної ефективності 78

Висновки 80

ВИСНОВКИ 81

РЕЗЮМЕ 82

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 83

 

 

 

ВСТУП

Верстка є однією з основних процесів поліграфічного виробництва, у ході якої авторський оригінал приймає  остаточний вигляд. Від її виконання  залежить якість готової книги, журналу  або газети. Це також один з найскладніших  процесів, що вимагає дотримання обов'язкових  технічних правил стильової і  технічної єдності оформлення і  художньої цілісності видання, відповідності  кожної шпальти, кожного розвороту  як їхньому змістові, так і загальному принципові оформлення видання [1].

Основними вимогами до зверстаних шпальт є: точні (до 0,5 пункту) розміри  шпальт як по ширині (тобто розмір формату  рядка), так і по висоті, без яких-небудь перекосів; однаковість верстки  по виданню в цілому.[1, 2]

Документи професійної якості створюються завдяки програмному  пакету Adobe Indesign. Він містить засоби для створення нових публікацій з підтримкою нових форматів графічних додатків, бібліотеки шаблонів. У Adobe Indesign є інтерпретатор мови опису сторінок Post Script, який на сьогоднішній день служить зв’язковою ланкою між видавництвом та друкарнею. Крім того, дана програма здійснює кольороподіл самостійно.[3, 4]

Верстка включає компоновку текстових та графічних матеріалів. Акуратність верстки досягається  при дотриманні єдиності стилей. Для  цього слід застосовувати шаблони, модульні сітки. Підготовка оригінал-макету до видання містить багато рутинних операцій. Деякі спробуємо автоматизувати, хоча би частково, зокрема застосовуючи стилі.[5]

 

1 ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА ПРОЕКТУВАННЯ

Підготовка публікацій до видання – непростий та тривалий процес. Він складається з довгого  ланцюжка взаємопов’язаних етапів. Ще до недавніх часів кожен етап виконував  професіонал вузької спеціалізації: редактор, коректор, художник, набірник, друкар.

Поява настільних видавничих систем (Desktop Publishing – DTP) [3] сприяла зникненню перешкод між окремими етапами підготовки видань. Потужність засобів автоматизації видавничої роботи, що включені до складу DTP, настільки велика, що практично увесь процес підготовки публікації до видання може виконати одна людина. Очевидним є те, що такий «професіонал широкого профілю» повинен добре розумітися на технологічних особливостях окремих етапів, враховуючи при цьому їхній взаємозв’язок та взаємозалежність.

Процес підготовки макету складається з ряду взаємозв’язаних  етапів:

• макетування;
• підготовка тексту;
• підготовка ілюстрацій;
• вибір шрифтів;
• верстка;
• друк оригінал-макету.

Основними особливостями  етапу макетування є розробка ескізу майбутнього видання, вибір  його формату, орієнтація сторінки (книжна чи альбомна), поля (вони залежать від  технології друку та вибраної друкарської  машини), використання елементів дизайну (випуск за обріз, буквиця, виворотка, куля, лінійки, рамка) та використання модульної  сітки (шаблон видання).

Щодо етапу підготовки тексту, то останній повинен бути підготовлений  у форматі, який сприймається програмою  дизайну та верстки.

Те ж саме стосується й  ілюстративних матеріалів. Адже існує  декілька варіантів отримання зображення для публікації (а відповідно і  різні формати файлів): сканування зображень; зображення з цифрової камери; зображення, що отримані з екрана комп’ютера; оригінальні векторні чи графічні малюнки.

Щодо вибору шрифтів видання, то притримуються наступних вимог.

Для основного тексту використовують пряме світле накреслення шрифту. При виборі шрифту (особливо це стосується дуже світлих гарнітур) потрібно визначити, на якому пристрої буде виводитися ваш документ. Справа в тім, що лазерні  принтери друкують букви більш товстими, чим вони виходять на фотонабірних автоматах, причому чим гірше  роздільна здатність принтера, тим товстішими виходять букви. У будь-якому випадку, перш ніж приймати рішення, потрібно переглянути пробні відбитки.

Для заголовків і підзаголовків  потрібно застосовувати більш жирне  накреслення. Також потрібно уникати однакових гарнітур для заголовків і основного тексту. З іншого боку, для заголовків і підзаголовків краще використовувати схожі гарнітури.[4]

Якщо заголовок займає більше трьох рядків, то гарнітура  повинна бути рівною по насиченості  основному тексту. Якщо гарнітури  заголовка і тексту збігаються, то треба відокремити заголовок  від тексту. Використовуючи напівжирне накреслення шрифту для перших слів заголовка, ви як би даєте шапку, а  набір курсивом допоможе відокремити  заголовок від основного тексту, не відволікаючи уваги. Якщо заголовок займає менше трьох рядків, то ефектно виглядає гарнітура більш солідного виду, ніж в основного тексту.

Також потрібно намагатись не застосовувати на полосі більше трьох  різних гарнітур, необхідно намагатись використовувати лише різні накресленнями (стилі) однієї гарнітури в елементах документа (заголовках, основному тексті, шапках і ін). Однак деякі гарнітури дуже схожі між собою, і можна використовувати їх як варіанти однієї гарнітури.

Основні вимоги до верстки. Версія та платформа програмного забезпечення, яке використовується при верстці макету видання, повинні, якщо це можливо, відповідати тому програмному забезпеченню, яке встановлене там, де ви плануєте проводити друк чи виведення на плівки.

Верстку видань необхідно  здійснювати лише у програмах, які  спеціально для неї призначені. Так, наприклад, недопустимою є верстка  видання засобами Microsoft Word. Також  недопустимим вважається використання при верстці системних шрифтів. Системними шрифтами на платформі PC вважаються: Arial, Courier, Times, Verdana, Tahoma, Symbol, System.

Графічні файли  видання  доцільно не включати у файл верстки, а зв’язати їх за допомогою спеціального механізму, який вбудований у програму верстки. Перш за все, це допоможе набагато зменшити розмір вихідного файлу  зверстаного макету видання, в порівнянні з тим розміром, який би ми отримали, якби включали повні версії графічних  файлів до складу файлу верстки. При  чому слід відзначити, що габаритні  розміри усіх растрових зв’язаних  файлів повинні бути представлені у  співвідношенні 1:1 до тих розмірів, які використані в макеті. Тобто  не рекомендується масштабування засобами програми верстки, що використовується. При вставці зображень в макет  небажаним є використання Clipboard для  включення об’єктів до складу верстки. Це може викликати цілий ряд проблем  та помилки OLE.

Верстка та дизайн видання  багато в чому залежать від тематики даного видання. Так, наприклад, якщо видання  дитяче, то доцільно й прийнято при  розробці дизайну застосовувати  велику кількість великих за розміром багатоколірних ілюстрацій. Що ж до шрифтового оформлення такого видання, то при виборі шрифту потрібно керуватися тим, на кого націлене дане видання, яка  у нього цільова аудиторія. Так, для дитячого видання, слід застосовувати  каліграфічні та красиві рукописні  шрифти з великим кеглем, а для  офіційних видань – строгі шрифти без засічок і без декоративних елементів.

Також дуже важливим фактором, що впливає на вибір дизайнера  при розробці дизайну, є тип матеріалу, на якому буде друкуватися дане видання  та технологія, яку використовує друкарська машина. Адже дуже часто проблеми з  якістю видання як друкарської продукції  виникають не через помилки дизайнера (поганий дизайн, верстка) чи друкаря, а саме через неузгодженість в  діях обидвох. Так, наприклад, може скластися  ситуація, що дизайнер підготував файли, з яких виводитимуться фотоплівки для  однієї технології, а друк відбуватиметься за допомогою зовсім іншої технології (пряме та дзеркальне зображення).

Після усіх цих процесів іще  ідуть процеси друку та післядрукарська  обробка готової продукції. Щодо процесу друку, то оптимально, з точки  зору ціни, якості та простоти технології, буде вибрати офсетний друк з використанням  офсетної рулонної друкарської машини.

Після здійснення друку надруковану  продукцію необхідно порізати та здійснити скріплення.

 

2 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Опрацювавши велику кількість  друкованих та електронних видань, що стосуються розробки дизайну та верстки видань, а також суміжних з цим питань, я опрацював та узагальнив усю інформацію, намагаючись  виділити основні задачі, які пов’язані  з проблематикою мого дипломного проекту.

2.1 Верстка. Її особливості та правила застосування

Оскільки верстка –  це тип комплектування ілюстрацій на шпальті, то її поділяють на:

а) відкрита верстка, при якій ілюстрація розміщується зверху або знизу шпальти або в  одному з її кутів;

б) закрита верстка: текст прикриває ілюстрацію зверху і знизу;

в) шпальтова верстка: ілюстрація повністю займає шпальту;

г) глуха верстка: ілюстрація з усіх сторін прикрита текстом;

д) верстка з  виходом ілюстрацій за поля так, що поля немає зовсім;

е) верстка з  ілюстраціями на полях;

є) комбінована верстка: поєднуються  різні типи верстки (відкрита верстка  з закритою і т.д.). [4]

Верстка шпальт повинна бути одноманітною по відбитті заголовків і додаткових текстів, по розміщенню таблиць, формул, виносок, ілюстрацій і  підписів до них. У газетних, журнальних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії виконання  цієї вимоги не обов’язкове. [13]

Порядок проходження і  розташування окремих частин видання  при верстці визначається оригіналом, макетом (якщо він є) і видавничою специфікацією.

У книжкових виданнях титульний  лист, авантитул, шмуцтитули, початок  першої з передмов і основного  тексту рекомендується заверстувати на непарних шпальтах, контртитул або  фронтиспис — на парній шпальті.[1]

Формат шпальт набору у  виданні визначає видавнича специфікація, причому висота шпальт повинна бути розрахована (і вказана в специфікації) в цілому числі рядків основного тексту (без колонцифри, але з колонтитулом).[13]

Висота всіх шпальт видання  незалежно від вживаних кеглів шрифту і видів набору повинна бути строго однакова.[1]

У газетних, інформаційних  виданнях і виданнях оперативної  поліграфії з метою доведення  шпальти до заданої висоти дозволяється розбивати абзаци або окремі рядки  тексту шпонами.

Верстка тексту повинна бути приводною, тобто рядки тексту повинні  точно співпадати з відповідними рядками на звороті. Всі частини  тексту, набрані іншим кеглем або  за іншими правилами (заголовки, додаткові  тексти, виноски, формули, таблиці), а  також ілюстрації з підписами  повинні бути приведені за допомогою  відбиття до висоти, яка кратна кеглю  основного тексту (при наборі основного  тексту на шпони — до висоти, яка кратна сумарній величині кегля тексту і шпони). У газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії виконання цього правила не обов'язкове.[4]

Не дозволяється на початку  шпальти або колонки залишати неповний останній рядок абзацу. У  журнальних, газетних, інформаційних  виданнях і виданнях оперативної  поліграфії останні рядки на початку  шпальти допустимі при довжині  рядка не менше 2/3 початкового формату.[8]

Не слід в кінці шпальти  або колонки залишати рядок з  абзацним відступом. У журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії допускається залишати абзацний рядок, якщо кінцевий рядок над абзацом буде не менше  2/3 початкового формату.

Не слід закінчувати останній рядок друкарської шпальти знаком переносу. Правило може бути порушене, якщо його виконання значно погіршить  якість виключення рядків.

Розміри спусків в початкових шпальтах повинні відповідати вказівкам  у видавничій специфікації і бути однаковими у всьому виданні. Допускається відхилення від заданої величини спуску на один рядок.[1]

Заголовки, підзаголовки, заставки, ініціали, які виступають над текстом  і розміщені в межах спуску, повинні бути заверстані в рахунок  спуску (розмір спуску рахують від  верхнього краю шпальти до першого  рядка тексту).

Колонцифри (без колонтитулів) в рахунок заданої висоти шпальти  не входять і відбиваються від  тексту з розрахунком, щоб загальна висота шпальти з колонцифрою  була кратною цицеро.

Якщо колонцифри оформляються із знаками тире або з набірними  прикрасами, то відбиття колонцифр  від цих знаків роблять на напівкегль.[3]

Колонцифри не повинні  бути на титульних листах, шмуцтитулах, шпальтах з вихідними відомостями  і на шпальтах, які повністю зайняті  ілюстраціями (у науково-технічних  виданнях ілюстраційні шпальти зазвичай мають колонцифри), а також на кінцевих шпальтах і на верху шпальти  — на початкових (спускових) шпальтах.