Розробка дизайн та додркуарське оформлення пудліцистичного видання "пробуди в собі героя""

У цих досить різних видів  літератури багато загального, хоча кожна  має і особливості. Наукова література — друковані твори, створювані в результаті наукових досліджень і розробок, публікуються з метою інформувати інших вчених або фахівців вищої кваліфікації про останні досягнення науки або просто про проведені дослідження, незалежно від їх результатів.

Для цього виду літератури немає необхідності пристосовувати виклад до рівня читача. Навпаки, завдяки  великій кількості термінів і  всього знакового апарату науки  ця література зрозуміла тільки фахівцям. Складність знакової системи книги, використання різноманітних засобів  логічного мислення, прагнення до точності, обгрунтованості думок, строгість  аргументувань передбачають вдумливе її вивчення читачем, що, у свою чергу, вимагає розгалуженого апарату.

Виробнича література — друковані твори, змістом яких є опис виробничої або взагалі практичної діяльності людей або опис знарядь і засобів, що використовуються в цій діяльності. У виробничій літературі освітлюються передові методи праці і виробництва в цілому, знаряддя праці, технологія і інші виробничі питання в їх практичній постановці. Друковані твори цього роду розраховані вже на певного читача, залежно від його місця в процесі виробництва (наприклад, керівник або виконавець). Тому для окремих творів цієї літератури характерний відбір матеріалу і форма викладу, пристосована до певної групи читачів.

Разом з тим для наукової і виробничої літератури характерно, що вони розраховані на фахівців. Тому мова таких книг насичена, а для  вищої читацької ланки і рясніє термінами, скороченнями, масою цифрового  матеріалу, символами і іншими умовними позначеннями. Тому коректор в тій або іншій мірі повинен бути знайомий з основними формами запису ідей і спеціальною мовою. Необхідно також знати і специфіку деяких видань цих видів літератури. Так, в науковій монографії використовується весь склад термінів, включаються і терміни-новоутворення; в практичних же допомогах для робітників оперують обмеженим складом термінів і виключають терміни-новоутворення; термін, що використовується, зараз же роз'яснюється.

Особливості цих видів  літератури з погляду коректури  можна звести до наступних:

• поєднання загальнолітературної мови з такими спеціальними формами запису,  як  символи  і  формули,   цифри,   що вимагають правильного поєднання із записом на природній мові;
• широке використання спеціальної термінології і систем номенклатур;
• складна багатоступінчата система рубрикації, що вимагає ретельної   організації   прийомів   виділень   і   їх   уніфікації;
• об'ємний і розгалужений внутрішньотекстовий і затекстовий апарат і як наслідок — розгалужена система взаємних виносок, що вимагають напруженої уваги коректора.

Використання спеціальних  знакових систем змушує коректора оцінити, чи не порушуються при цьому норми  мови. Труднощі ще полягають і в  тому, що для цих видів літератури характерні ускладнені конструкції  речень, що вимагають від коректора  виявлення зв'язків узгодження і  управління, уваги до закінчень. Часте  використання спеціальних знаків зобов'язує розуміти різні способи організації  їх ряду (при переліку, порівняннях  і т. п.) вирішувати, як передавати, наприклад, число: цифрою або словом. Коректор може звернути увагу редактора на велику кількість цифрового матеріалу  в тексті і запропонувати організувати його в таблицю або, навпаки, перевести  малонасичену таблицю в текст.

Особливої уваги коректора  вимагає термінологія. Коректор зобов'язаний уніфікувати написання термінів і тому повинен займатися їх орфографією.

Об'єктами уваги коректора  при роботі над текстами з термінами  є: наявність термінів-синонімів  і термінів-омофонів, одноманітне  написання термінів одного логічного  ряду, оцінка правильності використання коротких форм терміну при повторах, наявність професіоналізмів вузького значення.

Методика коректури текстів  наукової і виробничої літератури вимагає від коректора гнучкості, уміння застосовуватися до характеру того або іншого тексту.

Основним методом читання  для складних видань рекомендується читання поодинці, «з пальцем», бо складність текстової форми, особливо при використанні символів і інших графічних позначень, вимагає зорового зіставлення знака  в оригіналі і знака у відбитку. Читання поодинці полегшує і контроль цифрового матеріалу.

Методично найважливіший  прийом коректури тут — вертикальний перегляд. [9] Виконуючи свої обов'язки і частково дублюючи у відомих межах роботу технічного редактора, коректор зобов'язаний перевірити систему графічних і шрифтових рубрик; одноманітність оформлення таблиць, висновків, малюнків і підписів до них, колонтитулів, виносок, відбиття, колонцифр; посилань на перелічені елементи на затекстовий апарат; перевірити алфавітне розташовування слів в покажчиках і т.п.

Вертикальний перегляд краще  вести по окремих елементах або  їх групах. Наприклад, спочатку перевірити колонцифри і виноски, потім таблиці  і висновки. Вертикальний перегляд заголовків корисно сумістити з  перевіркою тексту змісту; посилання  зручніше перевіряти по ходу читання  тексту і т.д.

2.8.5 Навчальна література

До навчальної літератури відносять друковані твори найрізноманітнішої тематики, призначені для використання в учбовому процесі. Вони розрізняються за місцем в учбовому процесі (підручник, практична допомога, задачник, хрестоматія, книга для читання, програма і т. п.) або за типом школи, рівнем освіти (вище, середнє, загальне, професійне і т. п.). Тому підручник на одну і ту ж тему може бути виданий в декількох варіантах, залежно від того, на підготовку якої спеціальності він розрахований. Також залежно від типу школи (вища, середня) або від класу (в середній школі) розрізняється читацька категорія і форми викладу. Підручники для вищої школи з погляду коректури мало чим відрізняються від наукової або виробничої літератури відповідного рівня. І навпаки, підручники для різних років навчання в середній школі різко відрізняються по формах викладу. Єдине, що відрізняє учбові видання з погляду коректора — вони доступні для розуміння неспеціаліста, що і полегшує їх читання.

Разом з тим робота над  текстом учбової книги складна, тому що текст її неоднорідний. В  ньому зустрічаються теоретична частина, висновки і правила для  запам'ятовування, приклади і методичний апарат: практичні завдання, матеріал для самостійної роботи, питання  для повторення. Кожний з цих елементів  повинен бути чітко відокремлений  від іншого шрифтовими і графічними засобами, і це розділення строго витримано  по всій книзі.

Методично доцільно коректору мовних підручників вести поодинці, «з пальцем» після вивчення специфікації коректора і технічної видавничої специфікації, а потім і ретельного вертикального перегляду коректури по окремих елементах. Об'єктами особливої уваги коректора є перераховані елементи тексту.

2.8.6 Довідкова література

До цього виду літератури відносять різноманітні друковані  твори, які можна об'єднати в дві  основні групи: словники і систематичні довідники. Цільове призначення  довідкової літератури — дати можливість широкому читачу або читачу-фахівцю  навести потрібну йому довідку, не вдаючись до систематичного читання. Довідкову  літературу відрізняє стислість  тексту при максимально великому об'ємі відомостей — те, що прийнято називати лаконічністю викладу, і зручність  відшукання потрібної довідки. Тому структура довідкового видання  повинна відповідати головним чином  легкому пошуку цієї довідки. Звідси для фахівця частіше всього призначають  довідники, побудовані систематично (по темах, розділах), а для широкого читача — за алфавітним, словарним  принципом. Максимальна стислість  викладу досягається і граматично-стилістичними засобами і вживанням скорочень різних типів, умовних знаків, що замінюють у ряді випадків характеристику.

Систематичні довідники  мало відрізняються від наукової і виробничої літератури. Для них  характерні надзвичайна роздробленість структури і рубрикації, що доходить до того, що окремі абзаци нумеруються (частіше всього цифрою з крапкою) як структурні одиниці; це — перевага табличної форми організації  матеріалу, причому таблиця часто  стає самостійним розділом, а її тематичний заголовок — рубрикою тексту і набирається відповідним  шрифтом, нумераційний заголовок при  цьому стає табличним і йде  на друге місце. Для цих видань характерна наявність колонтитулів і інших пошукових засобів  типу «пальцевих покажчиків» — у  вигляді висікань на обрізі блоку.

Словник є виданням, побудованим  в алфавітному порядку слів-рубрик (слів-вокабул, від vоcabula — назва), значення яких розкривається в супроводжуючих рубрики статтях.

Розрізняють словники, тлумачні і перевідні словники. Найпростіший вигляд — словник (орфографічний, орфоепічний  і т. п.), в якому є тільки перелік  слів, розташованих в алфавітному  порядку у вертикальній колонці, для наведення довідок в правописі  або вимові. Складніший тлумачний  словник (тлумачні політичні словники, словники іноземних слів, термінологічні, енциклопедичні і т. п.) - Тут вокабула супроводжується текстом пояснення.

Найбільш складний текст  тлумачних і перевідних словників. В них текст статті є цілою  системою елементів, що включає як звичайні форми словесного викладу, так і  стійку систему умовних знаків, позначень  і систему виділень.

До складу роз'яснення  вокабули, наприклад, входять:

• слово;
• його вимова;
• його основні форми;
• позначення роду іменників;

— переклад слова;

— основні форми перевідного  слова ;

• граматичні примітки;
• приклади на слововживання.

Для тексту словників характерні: алфавітне розташовує вокабул, максимальна  лаконічність тексту, що поєднується  з можливо більшою повнотою розкриття  змісту слова. Звідси широке вживання абревіатур і умовних позначень.

Методика коректури словників. Робота над коректурами в смугах в цьому випадку проходить в такому порядку:

• вертикальний перегляд і перевірка дотримання технічних правил верстки;
• наскрізне читання відбитків по оригіналу з урахуванням авторської правки;
• перевірка алфавіту (носить попередній характер, оскільки після авторської правки можливі зміни);
• перенесення авторської правки.

Стислість викладу, вживання петиту, нонпарелі і різноманітних  шрифтових виділень дуже ускладнює  коректуру словників, примушує знижувати  темп читання, надавати більше уваги  техніці виправлень.

Тут коректор повинен бути особливо обережний, оскільки кожен  невірно виправлений знак може ускладнити користування словником або привести до помилок по суті. Правка повинна  бути виключно чіткою; всі букви, які  можуть неправильно зрозуміти, коректор обов'язково обумовлює і обводить ці пояснення кольоровим олівцем  на полях відтиснення.

3 СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ

Основним питанням, яке повинно бути вирішене у даному дипломному проекті є розробка найбільш оптимального дизайну навчального  видання з усіма витікаючими  звідси особливостями.

Оскільки, основною задачею, що вирішується, є сама верстка  та макетування, то останню можна  здійснювати за допомогою кількох найбільш розповсюджених програм верстки.

Кожна з них має  свої переваги та недоліки, які  спробуємо описати нижче. Проаналізувавши їх, зможемо здійснити вибір більш оптимальної програми верстки саме для розробки макету та верстки видання, що розробляється.

3.1 Аналіз програмних засобів додрукарської підготовки видань

Аналіз можливостей сучасних засобів додрукарської підготовки видань вказує на різноплановість їх технологічної орієнтації і, відповідно, можливостей автоматизованого опрацювання довільних елементів складності. Як наслідок - серед програм верстки спостерігається певна спеціалізація: одні використовуються для створення різного роду рекламної, журнальної, художньої продукції, інші - забезпечують необхідними засобами макетування спеціальну технічну і довідкову літературу, книги, каталоги. В одних (PageMaker, QuarkXpress, InDesign) зроблено акцент на роботу з графікою, тоді як в інших (FrameMaker, Ventura Publisher, Tex) - на автоматизацію оформлення складних структур тексту, нерідко насиченого таблицями, формулами, посиланнями.

Найчастіше розуміння  поліграфічних нюансів конкретної комп'ютерної видарничої системи  приходить в процесі її використання, що може позначитися на термінах підготовки видання та його якості. Відсутність  обґрунтованих рекомендацій щодо варіантів та способів опрацювання складних елементів видань (особливо це стосується таблиць) приводить до невиправданих затрат виробничих ресурсів.

Отже, наведення та порівняльний аналіз технологічних характеристик  комп'ютерних видавничих систем з  виробленням рекомендацій щодо опрацювання з їх допомогою найчастіше вживаних складних структур тексту є актуальною задачею сучасного книгодрукування.

Дослідження, проведені фірмою Adobe, показують, що ті, хто використовує для підготування друкованих видань їхню продукцію, становлять менш ніж 25% від усіх видавців.

і понад 70% публікують документи  в інших середовищах. Adobe також оцінює розмір видавничого ринку в 500 мли. дол. щорічно, та підкреслює, що він утворений майже повністю користувачами Windows. З кінця 1970-х видавці та учені комп'ютерної галузі поринули у пошуках шляхів, що в результаті вилились через низку рішень, які дозволили авторам і дизайнерам працювати на персональному комп'ютері та управляти виводом набору. Нині найбільш популярними програмними продуктами додрукарської підготовки видань с: PageMaker, QuarkXPress, InDcsign, FramcMaker, Ventura, Tex.

PageMaker. Вже з моменту своєї появи програма дозволяла досить легко компонувати текст (починаючи з другої версії, у ній з'явилася палітра стилів) і графіку. Наявність PC-версії і поява в подальшому коректної "русифікації" вплинули на розповсюдження програми в пострадянському просторі, де вона утримувалася багато років, конкуруючи із QuarkXPress. В 1994 році PageMaker разом з іншими розробками Aldus перейшла до Adobe і, незважаючи на розроблення нових версій, все більше стала поступатися QuarkXPress у боротьбі за професійний ринок.

QuarkXPress. Програма, задумана компанією Quark в 1986 році як текстовий процесор для Мас, вийшла в 1987 році в якості пакета верстки, який незабаром відібрав у Aldus левову частку видавничого ринку в світі. Версія для Windows вийшла лише в 1992 році; ці декілька років дали фору програмі PageMaker у країнах Східної Європи, де багато дрібних видавництв, як правило, не могли дозволити собі придбання Мас. QuarkXPress - професійний пакет верстки, на протязі багатьох років залишався фактично галузевим стандартом. Надзвичайна легкість і гнучкість, досягнута за рахунок великої кількості програмних надбудов, дозволить системі ще на протязі декількох років утримувати свої позиції. Цьому сприяє також ситуація, що склалася у видавничій справі і яка орієнтує видавничий процес на пакети такого типу.

InDesign. З моменту своєї появи на ринку видавничих систем програма InDesign була представлена в ролі головного конкурента QuarkXPress. Цей пакет не тільки краще за QuarkXPress інтегрований з такими програмами як Photoshop та Illustrator, але й імпортує таблиці із Word та Excel, зберігаючи при цьому їх форматування. В InDesign реалізовані такі важливі і потрібні засоби, як утворення власних складних таблиць, задання тіні і прозорості об'єктів, підтримка форматів PDF та PSD. У даній видавничій системі вбудовані функції збору файлів для віддаленого друкування і перевірка файлів на коректність (preflight). З метою залучення на свою сторону багаточисельних користувачів PageMaker та QuarkXPress в InDesign реалізована можливість відкриття публікацій, створених у названих програмах. Спільна ідеологія і взаємна інтегрованість продуктів Adobe також економлять час, необхідний на засвоєння цієї програми. Відносно слабким місцем програми InDesign можна назвати те, що для її нормального функціонування потрібні значні системні ресурси.