Кінофотодокументи

                                                                                                                                              22

• Документи ЦДАКФФД УРСР про розвиток піонерського руху на Україні (До 60-річчя Всесоюзної піонерської організації ім. В. І. Леніна);
• Документи ЦДАКФФД УРСР про дружбу та співробітництво колгоспників Генічеського району Херсонської області і Махарадзевського району Грузинської РСР;
• Архівні документи про життя і творчість О. П. Довженка (Огляд фондів ЦДАЖР УРСР та ЦДАКФФД УРСР);
• Кінофотодокументи ЦДАКФФД УРСР про проведення ленінських комуністичних суботників на Україні;
• Кінофотодокументи ЦДАКФФД УРСР про будівництво Байкало-Амурської магістралі;
• Висвітлення трудового подвигу стахановців у документах ЦДАКФФД УРСР;
• Кінолітопис героїчного подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні;
• Кінофотофонодокументи ЦДАКФФД УРСР про життєвий і творчий шлях О. Є. Корнійчука;
• Документи ЦДАКФФД УРСР з історії святкування 1 Травня на Україні;
• Кінодокументи ЦДАКФФД УРСР про дружбу і взаємозв’язок літератур народів СРСР (1945-1985 рр.);
• На шляху до Жовтня (Документи ЦДАКФФД УРСР періоду боротьби за перемогу Великої Жовтневої Соціалістичної революції, березень-жовтень 1917 р.);
• Відображення подій Лютневої революції 1917 р. у фотодокументах ЦДАКФФД УРСР;
• Кінофотодокументи ЦДАКФФД УРСР про перемогу Великої Жовтневої Соціалістичної революції;
• Документи ЦДАКФФД УРСР з історії спорудження пам’ятників Т. Г. Шевченку на Україні;
• Кінофотод   кументи ЦДАФФД УРСР про бойове братство народів СРСР у період визволення України від німецько-фашистських загарбників;
• Документи ЦДАКФФД УРСР з історії комсомолу;
• Документи ЦДАКФФД УРСР з історії Червоної Армії;
• Вересневі дні 1939 на західноукраїнських землях у документах ЦДАКФФД УРСР;
• В. І. Ленін у кінофотодокументах;
• Фотодокументи з колекції М. М. Желєзняка;

        Втрачені пам’ятки Києва;

• Соломія Крушельницька у кінофотофонодокументах;
• Опис фотоальбомів з Празького музею визвольної боротьби України, що зберігаються у Центральному державному кінофотофоноархіві України;
• Документальний кінофонд ВУФКУ зберігається у ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного;

                                                                                                                                      23

• Фотолітопис: Всеросійська виставка 1913 року в Києві;
• Кінофотодокументи ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного про українсько-польські наукові та культурні зв’язки.

2.2  Мікрографічні   документ 
 
     У масиві документів особливе місце займають носії інформації, що містять одне або декілька мікрозображень, які отримали загальну назву микрографических до ¬ ментів або мікроформ. 

Мікрографічні (грец. mikros - малий, grapho - пишу) документ виконується на мікроносіях  у вигляді мікрокопії або оригіналу  мікродокумента. Їх відмінними рисами є малі фізичні розміри та вага, значна інформаційна ємність, компактність зберігання інформації ¬ ції, необхідність спеціальної апаратури для її зчитування. Прогнозований термін служби мікроформ - 500 і більше років. 
         До числа таких документів належать:

      Мікрокарти - документ у вигляді мікроформи на непрозорому форматному матеріалі, отриманий копіюванням на фотопапір або мікроофсетной печаткою; 

       Мікрофільм - мікроформа на рулонної світлочутливої ​​плівці з послідовним розташуванням кадрів в один або два ряди; 
  

       Мікрофіша - мікроформа на прозорій плівці форматної з послідовним розташуванням кадрів у кілька рядів; 

     Ультрамікрофіша - мікрофіша, що містить копії зображень предметів зі зменшенням більш ніж в 90 разів. 

    За способом документування розрізняють фотографічні і поліграфічні мікроформи. З них до відтворюваним фотографічним способом відносяться мікроотпечаткі на прозорій основі (мікрофільм рулонний, у відрізку, прозора мікрокарточка-мікрофіша); мікроотпечаткі на непрозорій основі (мікрокарточка непрозора, на паперовій основі, мікрокард, мікролекс, мікротейп, мікростріп). 
Мікроформи відносяться до машинних документів, для їх створення і використання потрібні спеціальні апарати (мікрофільмірующій читальному-копіювальний або читальний апарат). 

     Мікрофільм - зменшена копія документа, отримана фотографічним способом. МФ містить одне або кілька текстових і графічних мікрозображень, об'єднаних спільністю змісту.

                                                                                                                                   24

За часом появи в зовнішньому  середовищі мікрофільми діляться на два види: мікрофільми-копії і мікрофільми-оригінали. 
                                                                                                                                      
      Мікрофільм - оригінал - це мікрофільм першого покоління, виготовлений у результаті безпосереднього фотографування документа. Такий мікрофільм використовується на правах або замість оригіналу документа.

                                                                                                                                                   
      Мікрофільм - копія - це мікрофільм другого покоління, виготов ¬ ленний в результаті послідовного копіювання мікрофільму першого покоління п-ну кількість разів. 
     Мікрофільм на рулонної плівці іменується рулонним. Він може складатися з одного, декількох рулонів і на одному рулоні може бути кілька мікрофільмів. 
Такі носії, інформація на яких розміщується послідовно по всій довжині рулону - сторінка за сторінкою, креслення за кресленням, відносять до лінійних або безперервним мікроорігіналам. 
      Більшість рулонних мікрофільмів виробляється на стандартних фотоплівках шириною 16, 35 і 70 мм. Найбільш широко для мікрофільмування різних документів (книг, журналів, архівних матеріалів) застосовується плівка шириною 35 мм. На плівці шириною 16 мм, як правило, копіюються машинописні документи (ділові документи, звіти про НДР і ДКР, дисертації). Великі за форматом документи (карти, креслення, схеми) копіюють на плівці шириною 70 мм. Довжина рулону мікроплівки в основному складає 30-35 м. На рулоні 35 мм плівки міститься 750-860 кадрів, а на плівці шириною 70 мм - 240-280 кадрів.

       Мікрофільми зберігають у касетах, металевих коробках, поміщених в сейфах. Рулонні мікрофільми широко використовуються в якості носія інформації при виготовленні одиничних екземплярів мікроорігіналов, при створенні архівних фондів, організації масивів документів одноразового користування в НДІ, КБ, на підприємствах тощо; при мікрофільмування документів великих обсягів для мініатюризації бібліотечного і довідково-інформаційного фонду. 
      Мікрофільм у відрізку - мікрофільм на рулонної плівці у вигляді відрізка довжиною не більше 230 мм. 
     Відрізки мікрофільмів вперше були застосовані у 1950-х роках ля зберігання і ручного пошуку мікрофільмів. При використанні даної системи рулонну плівку після експонування й обробки розрізають на відрізки по 5-10 кадрів. Ці відрізки вкладаються потім у наклеєні на стандартні планшети прозорі конверти. На одному планшеті зміцнюється певну кількість конвертів. Планше ¬ ти з відрізками мікрофільмів зберігаються у папці. Пошук необхідної інформації здійснюється по змісту, в якому зазначаються номер планшета, а також координати кадру по вертикалі (номер конверта) і горизонталі (номер кадру).

                                                                                                                                                   25 
      Мікрофіша - плоска мікроформа з розташуванням мікрозображень у формі сітки. 
     Мікрофіша являє собою відрізок фото-, діазо-або везико-лярной плівки стандартного формату 75x125 мм, 105x148 мм, 180x240 мм, на якій у заданій послідовності розташовується мікрозображення. Читати мікрофішу можна на читальному апараті за допомогою діапроектора.

       В залежності від кратності зменшення зображення при зйомці і кількості кадрів мікрофіші поділяють на: 

      * Мікрофіші (колі ¬ кість кадрів від 60 до 90); 
      * Супермікрофіші (кількість кадрів від 200 до 300); 
     * Ультрамікрофіші (кількість кадрів до 3200). 

      Інформаційне поле ФШ складається з поля заголовка і растрового поля. Зверху розміщується человекочітаемий заголовок, що відображає зміст документа. Запис мік ¬ роізображеній в растровому полі проводять послідовно в горизонтальному і вертикальному напрямках; в рядку (ряду) - зліва направо, в графі (колонці) - зверху вниз. Положення кожного кадру однозначно визначається номе-ром ряду і стовпця. 
      Мікрофіша в порівнянні з рулонним мікрофільмом має ряд переваг. Пошук необхідної інформації, якщо відомий номер кадру, здійснюється більш просто, ніж в рулонних мікрофільмах. Менший механічний знос плівки, тому що при пошуку проглядається лише одна мік-рофіша, що містить потрібну інформацію, а не весь документ, крім того, знаючи пошукові ознаки (наприклад, номер мікрофіші і кадру), можна точно підвести потрібний кадр під об'єктив читального апарата. Для зберігання мікрофіші можна використовувати серійно випускається каталожне обладнання, а пересилати мікрофішу поштою так само просто, як і звичайний лист, листівку і т. д.

      Мікрокарти - носій інформації на фотоплівці, що вставляється в апертурну або кляссерную карту. 

    Мікрокарти - це документ, аналогічний мікрофіші, але виготовлений на непрозорій основі (на відрізку фотографічного або звичайного паперу, а також на металевій основі). Читають мікрокарти на читальних апаратах за допомогою епіпроектора (тобто у відбитому світлі). 
      Мікрокарти володіють механічною міцністю, порівнянної з міцністю книг, журналів, фотокопій. Для мікрокарт характерні всі переваги мікрофіш. Крім того, в мікрокарти можна використовувати і лицьову, і оборотну боку, розмістивши на одній стороні пошуковий образ документа, бібліографічний опис, анотацію або реферат документа, а на іншій - мікрозображення всього документа.

       Мікрокарти виготовляють двома способами: 
1. Використовують негатив на рулонному носії, отриманий на плівці звичайним способом. Після прояву плівку розрізають на смужки, які монтують у ряди. Для

                                                                                                                                     26

отримання позитиву монтаж копіюють контактним способом на світлочутливої ​​папері.

                                                                                                                                        2. Оригінали фотографують безпосередньо на світлочутливому форматному матеріалі. Зйомку роблять за допомогою спеціальної апаратури, в якій світлочутливий матеріал автоматично переміщається. 

      Різновиди  мікрокарт: 
      * Мікрокард (відповідає стандарту каталожної картки 75x125 і 105x148 мм); 
      * Мікролекс - 165x216 мм (два склеєних фотографічних відбитки, отриманих з негативів форматної плівки); 
      * Мікротейп - стандартний розмір; являє собою стандартну карту, на якій наклеєні смужки мікрозображень; 
     * Мікростріп - мікрокартааналогічна мікротейпу, але на зворотному боці смужки нанесений не клейовий шар (як на мікротейпе), а особливий склад, який стає липким тільки при зволоженні. 
     Мікрокарти з високою кратністю зменшення служать для тривалого архівного зберігання великих документних масивів у дуже малих обсягах. 
Першу непрозору мікрокопій - прародительку сучасної фотографії - виготовив Д. Даснер в 1839 р. (Франція). У 1852 р. йому вдалося виготовити першу мікрокопій на прозорій основі. У 1853 р. А. Рослінг зробив першу спробу мікрокопіровать друкований матеріал газети, а в 1854 р. X. Даймонд - рукопису.

     У 1860 р. Р. Дагроі виготовив перший апарат для перегляду мініатюрних зображень. У 1870 р. Г. Скамоні експериментує над виготовленням мікрокопій на непрозорій основі. 
     Після 1905 р. мікрокопірованіе почали використовувати бібліотеки. У 1919 р. Бродлі А. Фиске (США) запатентував перший апарат для читання мікрофільмів.

     У нашій країні розвиток мікрофільмування почалося в 1929 р. З 1930-х років воно розповсюджується і в країнах Західної Європи. Поступово розширюється номенклатура мікроносіях. Поряд з рулонним застосовується мікрофільм у відрізку. 
      У 1939 р. з'явилися мікрофіші. Ф. Райдер (США) вперше запропонував застосовувати мікрокопії для зберігання документів у фондах бібліотек. 
В середині 1950-х років у США вперше з'явилися оригінальні публікації на мікрофішах. В цей же час виникли перші автоматизовані мікрографічні системи. 
       У 1960-х роках стали відомі ультрафіші зі зменшенням площі в 62500 разів. При такому зменшенні в пачці плівок форматом 75x125 мм і висотою 8 см можна розмістити 1 млн. сторінок тексту. 
До кінця 1970-х років мікроформи вважали лише надійною формою збереження інформації і використовували для створення страхових фондів документів. На початку 1980-х років за кордоном з'явилися скануючі пристрої мікрокопірованія і передачі мікрокопірованной інформації на відстань. Була розроблена технологія корегування інформації на мікрофіші і перші

                                                                                                                                    27

електрооптичні носії інформації. 
Таким чином,кіно фотодокументи - це документ, створений фотографічним способом. До фотодокументи відносять фотографії і діапозитиви (слайди).