Набуття права на об'єкт автрорського права

                                                                                                                                                  

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НМетАУ

Факультет БФН

Кафедра Інтелектуальної власності

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання

З дисципліни «Право інтелектуальної  власності»

На тему «Набуття права на об’єкт авторського права»

 

 

 

 

 Виконала: студентка гр. ІС-07

                                                                                                Петренко Василь                                                             

                                                                         Перевірила:   викладач

                                                                                                     Рупікова Н.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ, 2012 р.

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………….....3

1. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………..5
2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………....11

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………

 

ВСТУП

 

Головними напрямами  духовної творчості людей є наукова  діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої  діяльності, невичерпні за формами, способами об'єктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке і бере на себе авторське право.

 В об'єктивному розумінні авторське право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки. Авторське право встановлює сприятливі правові умови для творчої діяльності, забезпечує доступність результатів цієї діяльності всьому суспільстві. Воно визначає і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

 У суб'єктивному  розумінні, авторське право —  це сукупність прав, які належать  автору або його правонаступнику у зв'язку зі створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва.

 Основними нормативними  актами, які регулюють суспільні  відносини, пов'язані з авторським  правом, є Конституція України,  Цивільний кодекс України, Закон  України "Про авторське право та суміжні права" у редакції від 11 липня 2001 р. та інші закони. Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають також типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.

Особливу групу джерел сучасного авторського права  становлять міжнародні договори: Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське  право (1952 р.); Конвенція, що створює  Всесвітню організацію інтелектуальної  власності (підписана в Стокгольмі в 1967 р., чинна з 1970 р.); Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971 р.); Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передають через супутники (1974 р.). Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Україні укладення міжнародних договорів є конституційним правом. 
1. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

 

Законодавство України  про авторське право і суміжні  права базується на Конституції  України і складається з відповідних  норм Цивільного кодексу України, цього  Закону, законів України "Про власність", "Про кінематографію", "Про  телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.(1)

За громадянами України авторське право визнається і в тих випадках, коли їхні твори випущені в світ або знаходяться в будь-якій об'єктивній формі на території будь-якої іноземної держави.(2) Проте цю норму не слід розуміти так, що авторські права громадянина України захищаються і в тій країні, де твір уперше випущений у світ або знаходиться в будь-якій об'єктивній формі. Ця стаття лише проголошує норму, за якою авторські права громадянина України визнаються на території України, і в тих випадках, коли твір випущений у світ уперше або знаходиться в об'єктивній формі на території іноземної держави. Автор твору може дозволити чи заборонити:

- під час публічного  використання твору згадування  свого імені, якщо він як  автор твору бажає залишитись  анонімом;

- відтворення творів;

- публічне виконання і публічне сповіщення творів;

- публічну демонстрацію  і публічний показ;

- будь-яке повторне  оприлюднення творів, якщо воно  здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше  оприлюднення;

- переклади творів;

- переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

- включення творів  як складових частин до збірників,  антологій, енциклопедій тощо;

- розповсюдження творів  шляхом першого продажу, відчуження  іншим способом або шляхом  здавання в майновий найм чи  у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

- подання своїх творів  до загального відома публіки  таким чином, що її представники  можуть здійснити доступ до  творів з будь-якого місця і  у будь-який час за їх власним  вибором;

- здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

- імпорт примірників творів.

 Цей перелік не є вичерпним.

Авторське право - це право, що належить автору оригінального твору, який він створив. Воно об'єднує дві  основні групи прав: майнові і  особисті немайнові права автора.

 Майнові права - це виключне право на використання  твору, дозвіл або заборону  використання твору іншими особами тощо.

Суб'єктами авторського  права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього  Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські  майнові права.(3)

 

Об'єктами авторського  права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

 

1) літературні письмові  твори белетристичного, публіцистичного,  наукового, технічного або іншого  характеру (книги, брошури, статті  тощо);

 

2) виступи, лекції, промови,  проповіді та інші усні твори;

 

3) комп'ютерні програми;

 

4) бази даних;

 

5) музичні твори з  текстом і без тексту;

 

6) драматичні, музично-драматичні  твори, пантоміми, хореографічні  та інші твори, створені для  сценічного показу, та їх постановки;

 

7) аудіовізуальні твори;

 

8) твори образотворчого мистецтва;

 

9) твори архітектури,  містобудування і садово-паркового  мистецтва;

 

10) фотографічні твори,  у тому числі твори, виконані  способами, подібними до фотографії;

 

11) твори ужиткового  мистецтва, у тому числі твори  декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

(пункт 11 частини першої  статті 8 із змінами, внесеними

 згідно із Законом  України від 22.05.2003 р. N 850-IV)

 

12) ілюстрації, карти,  плани, креслення, ескізи, пластичні  твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

 

13) сценічні обробки  творів, зазначених у пункті 1 цієї  частини, і обробки фольклору,  придатні для сценічного показу;

 

14) похідні твори;

 

15) збірники творів, збірники  обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

 

16) тексти перекладів  для дублювання, озвучення, субтитрування  українською та іншими мовами  іноземних аудіовізуальних творів;

 

17) інші твори.(4)

Передбачена цим Законом  правова охорона поширюється  тільки на форму вираження твору  і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.(5)

Не є об'єктом авторського  права:

 

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

 

б) твори народної творчості (фольклор);

 

в) видані органами державної  влади у межах їх повноважень  офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

 

г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки  органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

 

д) грошові знаки;

 

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні  довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям  оригінальності і на які поширюється  право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

 

Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах "г" і "д" частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження розглядаються  як твори і охороняються відповідно до цього Закону.(6)

Також в даному законі розглядається таке явище як співавторство.

 

Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

 

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від  того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.

 

Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між  ними.

 

Право опублікування  та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам.

 

Якщо твір, створений  у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

 

У разі порушення спільного  авторського права кожен співавтор  може доводити своє право в судовому порядку.

 Якщо твір, створений  у співавторстві, складається  з частин, кожна з яких має  самостійне значення, то кожен  із співавторів має право використовувати  створену ним частину твору  на власний розсуд, якщо інше  не передбачено угодою між  співавторами.

 Співавторством є  також авторське право на інтерв'ю.  Співавторами інтерв'ю є особа,  яка дала інтерв'ю, та особа,  яка його взяла.

Опублікування запису інтерв'ю  допускається лише за згодою особи, яка  дала інтерв'ю.

 Винагорода за використання  твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

 Зазначені положення  не поширюються на випадки  оприлюднення чи надання інформації  на підставі Закону України  "Про доступ до публічної  інформації".(7)

 

 

 

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

Для практичної частини я обрала об’єкт інтелектуальної власності – твір художнього мистецтва, а саме – картину. Картина має назву «Я навчилась робити свято» Євгенії Гапчинської. Дана картина є однією з тематики «Постачальник щастя №1» в даній колекції присутні зображення чи - то маленьких дітей, чи - то  янголів, з ковбасами, шоколадом, огірками та іншими предметами. Дана картина не має присвяти, але уся серія цих дивовижних малюнків призвана дарувати щастя оточуючим.