Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин

Центральна спілка споживчих  товариств

УКООПСПІЛКА

Рівненський кооперативний  економіко-правовий коледж

 

 

 

 

 

 

                                                        Циклова комісія

                                                                                    юридичних дисциплін

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни”Цивільне  і сімейне право”

на тему : ”Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин”

 

 

 

 

                                              Студентки

                                                                          другого курсу,групи Ю-31

            спеціальність “Правознавство”

                                                                      денної форми навчання

                                                                                  Ігнатенко Анастасії Сергіївни

 

 

                                                                 Науковий керівник:

                                              викладач 

                                                                              Січкар Ельвіра Григорівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                             Рівне-2009

      

Зміст

 

 

Вступ

Розділ 1.Загальні положення про фізичну особу.Її правоздатність

та дієздатність

            1.1.Ім’я фізичної особи

            1.2.Місце проживання фізичної  особи

            1.3.Поняття фізичної особи у  цивільному праві зарубіжних  країн,і джерела її цивільно-правового статусу

Розділ 2.Обмеження дієздатності фізичної особи,визнання її недієздатною,безвісно відсутньою,і оголошення померлою

            2.1.Акти цивільного стану

            2.2.Поняття та зміст дієздатності  в різних  цивільно-правових системах.Обмеження  дієздатності фізичної особи

Розділ 3.Фізична особа-підприємець

Висновки

Список використаної літератури

Додаток 1.

Додаток 2.

Додаток 3.

Додаток 4.

Додаток 5.

Додаток 6.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Актуальність теми дослідження. Фізичною особою визнається людина.При цьому з правової точки зору фізичними особами є  не тільки громадяни України,а й іноземні громадяни,особи без громадянства.

З народженням людини в неї виникають різного роду права й обов’язки.Однак для виникнення у людини  прав і обов’язків недостатньо факту її народження.Необхідно враховувати,що фізична особа-це людина,яка має првоздатність.

    Цивільна правоздатність-це  здатність мати цивільні права  й обов’язки (ч.1 ст.25 ЦК),яка визнається за всіма фізичними особами.Вона виникає з моменту народження людини,і припиняється її смертю.У зв’язку з цим деякі автори висловлюють думку,що правоздатність-це природна властивість людини (З.В.Ромовська,Т.С.Шкрум).Проте інші автори (В.М.Хвостов,С.М.Братусь,С.М.Корнєєв,О.А.Пушкін,Ю.С.Червоний) трактують правоздатність,як визнану об’єктивним правом здатність мати суб’єктивні права та обов’язки,наголошуючи на тому,що,хоча правоздатність нерозривно пов’язана з життям людини,вона є суспільно-юридичною властивістю.

    Кожному суспільству  властиві свій характер і зміст правоздатності.Зміст цивільної правоздатності фізичної особи нині ширший,ніж у радянський період.Так,у ст.42 КУ,передбачене право кожної особи на заняття підприємницькою діяльністю,не забороненої законом.Ст.41 КУ,передбачає можливість придбання права приватної власності.Ст.54 КУ,передбачає право на заняття літературною,художньою,науковою,технічною творчістю,захист інтелектуальної власності.Фізичної особи можуть самостійно чи разом з іншими фізичними чи юридичними особами створювати підприємства і господарські товариства.

    Існування  правоздатності означає наявність  певного правового зв’язку між державою і особою(держава визнає за собою правоздатність і гарантує її).Разом з тим,правоздатність слід відрізняти від суб’єктивного права.Правоздатність-загальна передумова,на підставі якої в особи,за наявності певних юридичних фактів,виникає конкретне суб’єктивне право.Вона є можливістю мати зазначені в законі права й обов’язки,тоді як суб’єктивне право-вже існуюче конкретне право,що належить визначеній особі.

    Кожна фізична  особа має безліч різноманітних  ознак.Однією з найважливіших  ознак фізичної особи,яка її  індивідуалізує,є її ім’я.При здійсненні окремих прав фізична особа відповідно до закону,може використовувати псевдонім(вигадане ім’я)(ч.2 ст.28ЦК)Право на ім’я,як і інші немайнові права ,невідчужуване.Згідно глави 22 ЦК,право на ім’я є одним з особистих немайнових прав,що забезпечують соціальне буття фізичної особи.Ст.294 ЦК передбачає право кожної особи на ім’я і право на транскрипційний запис свого прізвища й імені,відповідно до національної традиції.У разі,якщо ім’я фізичної особи було перекручено,воно має бути обов’язково виправлене.Наприклад,якщо перекручування імені  було допущено в документі,такий документ підлягає заміні;перекручування імені було допущено в засобах масової інформації,воно повинно бути виправлене  в тому ж засобі масової інформації.

    Таким чином,викладений  вище матеріал зумовлює актуальність  дослідження даної курсової роботи.

    Об’єктом роботи є цивільне законодавство України.

    Предметом дослідження фізична особа,як суб’єкт цивільного права

    Метою курсової роботи є дослідження основних ознак фізичної особи,як суб’єкта цивільного права.

    Мета роботи  передбачає виконання таких завдань:

-дослідити поняття фізичної особи у цивільному праві України;

-охарактеризувати цивільну  правоздатність і дієздатність  фізичної особи;

-висвітлити основні  ознаки фізичної особи-підприємця.                      Структура курсової роботи дана робота складається з вступу,трьох розділів,п’яти підрозділів,висновку,списку використаної літератури,та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Загальні положення про  фізичну особу.Її правоздатність та дієздатність

                 У радянському цивільному праві  термін”фізична особа” не використовувся, оскільки ця категорія вважалася суто “буржуазною” і піддавалася відповідній критиці.Натомість у цивільному  законодавстві колишнього СРСР та республік,що входили до його складу,використовувалося поняття”громадянин”,котре розглядалося як таке,що більше відповідає суті відносин у цій галузі у соціалістичному суспільстві.

                 Однак після зменшення напруги  ідеологічної боротьби ставлення  до цивілістичної термінології  змінилося,що і зумовило повернення  до категорії “фізична особа”,яка вживається в усіх європейських правових системах.

                 У зв’язку з цим слід підкреслити,що йдеться не просто про зміну терміна,а про формування нового підходу.Якщо раніше в центрі уваги знаходилася характеристика людини як громадянина,і тим самим підкреслювалося значення її взаємин з державою,тепер увага загострюється на цінності і правовому статусі людини у прватно-правових(цивільно-правових)відносинах.

                 Згідно з ЦК фізична особа-це  людина,що виступає як учасник  цивільних відносин (ст.24).

                 Поняття “фізична особа” і  “людина” взаємопов’язані,але не тотожні.Фізична особа-це завжди і тільки людина.Проте людина може бути,а може і не бути учасником цивільних відносин.Крім того,людина може розглядатися як суб’єкт права,а може бути предметом наукового дослідження або розглядатися як об’єкт впливу у іншій системі суспільних зв’язків.

                Отже поняття фізичної особи  у цивілістиці може не співпадати  з поняттям людини,як істоти  біологічної: іноді ці поняття тотожні,а іноді-поняття “фізична особа” вужче за поняття “людина”.

                Правоздатність фізичної особи  –це здатність людини мати цивільні права і обов’язки.

                Цивільна правоздатність є необхідною  передумовою виникнення цивільних прав та обов’язків.Отже,правоздатність –це лише загальна,абстрактна можливість мати права чи обов’язки.Натомість конкретні права й обов’язки виникають з підстав,передбачених законом –юридичних фактів.Тому за рівної правоздатності всіх людей конкретні цивільні права  фізичної особи різняться залежно від її віку,майнового становища,стану здоров’я тощо.

               Згідно зі ст. 26 ЦК  усі фізичні  особи є рівними у здатності  мати особисті немайнові та  майнові цивільні права та  обов’язки,які встановлені КУ та цик Кодексом,а так само інші цивільні права,якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

               Відповідно до ст.ст. 21-24 КУ цивільна  правоздатність ґрунтується на  принципах рівноправності і соціальної  справедливості.Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної,расової,національної,мовної чи релігійної приналежності.Певні обмеження правоздатності іноземних громадян і осіб без громадянства встановлюються законом з метою  забезпечення  державної безпеки або як міра-відповідь для громадян тих держав,котрі встановили обмеження для українців.

             За загальним правилом правоздатність  не залежить також від віку,стану  здоров’я,можливості  здійснення прав і обов’язків,життєздатності людини.

           Отже, характерними ознаками правоздатності є:

• її рівність для всіх фізичних осіб;
• невідчужуваність її на користь інших фізичних осіб;
• неможливість її обмеження актами суб’єктів приватного чи суб’єктів публічного права окрім випадків,прямо встановлених законом;

існування як природної  невід’ємної властивості фізичної особи.

            Правоздатність фізичної особи  виникає у момент її народження  і припиняється у момент її  смерті (ст.25 ЦК).

            За усієї,здавалося б, “прозорості”  цього положення,при визначенні початку і кінця цивільної правоздатності виникає низка дискусійних питань.

            Так, потребує додаткового тлумачення  положення ч.2 ст.25 ЦК про те,що  у випадках,встановлених законом,охороняються  інтереси зачатої,але ще не  народженої дитини.Зокрема,виникає питання,чи може тут йтися про правоздатність дитини,яка ще не народилася ?Про необхідність пошуку відповіді на це питання свідчить і та обставина,що ст.1222 ЦК серед спадкоємців називає осіб,”які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини”.

            Для того,щоб усунути видимість  колізії наведених норм,доцільно  провести розмежування понять  “правоздатність” і “охорона  прв фізичної особи”.Тоді все  стає на свої місця : правоздатність  виникає тільки з моменту народження.До моменту можливого народження дитини,зачатої за життя спадкодавця,що помер,закон передбачає лише охорону прав такої дитини.Саме у такому сенсі і сформульоване згадане вище правило ст.25 ЦК.Народження живої дитини визначається медичними показниками за певними ознаками (вага,здатність до самостійного дихання тощо).Проте не вимагається,щоб дитина була народжена життєздатною.Якщо вона прожила хоча б деякий час,то вона визнається суб’єктом права.Це має значення,зокрема,для спадкових правовідносин,оскільки у цьому випадку така дитина може успадкувати майно і, у свою чергу,після неї можливе спадкування за законом (ст.ст.1222,1258,1268 тощо ЦК).

           Існують  також суперечки щодо значення  для припинення правоздатності  рішення суду про визнання фізичної особи померлою.

           Оскільки  ст.47ЦК вказує,що правові наслідки  оголошення фізичної особи померлою  прирівнюються до правових наслідків,які  наступають у разі смерті,виникає  питання,чи припиняється у цьому  випадку правоздатність ?

           Треба виходити з того,що оголошення фізичної особи померлою не припиняє її правоздатності,а лише створює презумцію її смерті у місці проживання фізичної особи.

           Передусім,такий  висновок ґрунтується на тлумаченні  правоздатності,як природної властивості людини,якої вона не може бути позбавлена рішенням суду або іншого суб’єкта публічного права.

           Такий  висновок має основою також  тлумачення  ст.25 ЦК,де згадується  лише смерть як підстава припинення  правоздатності фізичної особи.

           Отже,визнання фізичної особи померлою у місці її проживання не позбавляє людину можливості,якщо вона жива,бути учасником цивільних відносин у тому місці,де вона реально після цього знаходиться.                                                                                                             Зміст цивільної правоздатності фізичної особи — це сукупність (загальний обсяг) тих цивільних прав і обов'язків, які вона може мати.

Згідно зі ст.26 ЦК фізична  особа має всі особисті немайнові   права,встановлені Конституцією та ЦК, а також здатна мати усі майнові права, встановлені ЦК та іншими законами. Крім того, фізична особа може мати будь-які інші цивільні права, не передбачені законодавством, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.