Інвестеційна привабливість України

Відповідно до Закону України  «Про режим іноземного інвестування»  іноземні інвестори мають право  здійснювати інвестиції на території  України в наступних формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
• придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
• придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею, та використання природних ресурсів на території України;
• придбання інших майнових прав.[2]

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися також в інших  формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення  юридичної особи на підставі договорів  із суб'єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися на основі концесійних  договорів, договорів (контрактів) про  виробничу кооперацію, спільне виробництво  та інші види спільної інвестиційної  діяльності.

Іноземні інвестори мають  право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво  тощо), не пов'язану із створенням юридичної  особи, відповідно до законодавства  України.

Господарська діяльність на підставі зазначених договорів (контрактів) регулюється законодавством України.

Прибуток, одержаний від  спільної інвестиційної діяльності за договорами (контрактами), оподатковується  відповідно до законодавства України.

Специфіка регулювання іноземних  інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Правовий режим  іноземних інвестицій, що встановлюється у спеціальних (вільних) економічних  зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені  Законом України «Про режим іноземного інвестування».

Об'єктами іноземного інвестування є всі об'єкти, інвестування в  які не заборонено законами України. Так, згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності в Україні  може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти у всіх галузях і сферах народного господарства України, цінні  папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а  також майнові права. При цьому, забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних  та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права  та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, які охороняються законом.[2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ІНОЗЕМНИХ  ІНВЕСТИЦІЙ

 

Від облікової ставки процента Національного банку залежить попит  на інвестиції. Тобто, ставка процента визначає граничну можливість використання капіталу під інвестування. Як свідчить рис. 2.1, крива попиту на інвестиції відображає зворотну залежність між  ставкою процента і ціною інвестування та сукупним розміром необхідних інвестицій.[6]

Рис.2.1 Крива попиту на інвестиції

Хоча правова система  України знаходиться на стадії активної законодавчої діяльності, а правовий інвестиційний процес в Україні  регулюється більш ніж десятьма спеціалізованими інвестиційними законами, активної зарубіжної інвестиційної  діяльності в Україні не спостерігається. Така тенденція пов'язана не тільки із законодавчою діяльністю, але й  з економічними, політичними і  соціальними тенденціями.[12, с.3]

Економічні процеси в  Україні мають кримінальну направленість, а тіньовий характер розподільчих і  перерозподільних відносин підриває всю  систему зацікавленості, надійності і перспективності розвитку інвестиційної  діяльності. Крім того, закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно  не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів в ринковій економіці. Надто велика лібералізація  економіки в умовах нерозвиненості державного регулювання, низької виконавчої дисципліни і відповідальності призвела до появи анархії і невизначеності в економіці.

Низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання в процес інвестування державних службовців з метою  задоволення власних потреб. В  цьому аспекті має неабияке значення тіньовий експорт капіталу, який зменшує  вітчизняні інвестиційні можливості. Основу цього явища складає недовіра власників капіталів до економічного режиму, бажання приховати капітали від непомірного оподаткування  та посягань кримінальних структур. Тіньовий експорт капіталів лежить в основі отримання нелегальних доходів  керівниками господарств і працівниками державних установ.[12, с.4]

Акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном створює головну  проблему - повернення їх у вигляді  інвестицій на батьківщину. Це явище  має суперечливу властивість. З  одного боку, власники капіталу зацікавлені  в поверненні коштів на батьківщину, оскільки норма прибутку в Україні  з урахуванням можливостей офіційної  та тіньової економіки значно перевищує  норму прибутку від використання коштів за кордоном.

З іншого боку, тіньовий характер капіталу стримує його повернення внаслідок  високого ступеня ризику, що пов'язано  з необхідністю обґрунтування характеру  походження коштів, які використовуються для особистих цілей, закупівлі  високовартісної техніки, автомобілів, нерухомості тощо. Крім того, ризик  обумовлено ще й необхідністю отримання  офіційних кредитних та інвестиційних  ресурсів, участі в приватизації, нейтралізації  переслідувань тіньової діяльності державними органами.

В Україні відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора  через механізм участі в процесі  приватизації. Механізм приватизації в Україні націлений лише на приватизацію, як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються  поза увагою цього процесу.[12, с.5-6]

Визначилась галузева структура  інвестицій в економіку України. Переважно це сфера послуг та збуту, торгівля та громадське харчування, тобто  діяльність, яка не потребує значних  початкових інвестицій, має швидку оборотність засобів і розрахована на існуючий великий попит на внутрішньому ринку, а галузі та виробництва, які дійсно потребують негайних інвестицій залишаються поза увагою інвесторів.

Політична і фінансова  стабільність необхідна, але недостатня умова для активізації іноземного інвестування. Потрібен відповідний  рівень прибутковості вкладень як у  проект в цілому, так і для іноземного інвестора зокрема. Якщо норма прибутку в будівництві об'єкта в західноєвропейських  країнах складає 38,6%, то в Україні  відповідно 21%. Ліквідувати цей розрив не можна ніяким чином, оскільки економіка  іноземних країн також не стоїть на місці. Але скоротити розрив, створити найвищу норму прибутковості  капіталовкладень можна за рахунок  структурної перебудови економіки  через механізм залучення іноземних  інвестицій під наукомісткі технології.[13]

Спільною проблемою для  країн із перехідною економікою, до яких належить і Україна, на різних етапах розвитку є те, що інвестиційний  процес у роки реформ значною мірою  визначається нестачею власних коштів підприємств, зниженням частки довгострокових кредитів, які залучаються, скороченням  обсягів централізованих капітальних вкладень. [13]

Активізація інвестиційного процесу, зростання прямих капітальних  вкладень в економіку є одним  із головних інструментів успішного  проведення економічних реформ в  Україні.

Таким чином, інвестиційне середовище на сьогодні не сприяє пожвавленню  інвестиційної діяльності в Україні. Зокрема, велика частка тіньового сектора, низький рівень віддачі на вкладення. В той же час прямі іноземні інвестиції сьогодні для України  є надзвичайно необхідними і  можуть стати “рятівним колом” на шляху до побудови цивілізованого суспільства. Для того, аби стимулювати  приплив таких інвестицій, необхідно  знати основи методики їх здійснення, яка складається з декількох  етапів.

 

 

РОЗДІЛ 3 СУЧАСНИЙ СТАН І  ПРЕСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ  ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ

 

Після 1991 року в Україні  відбулися глибокі зміни. Була прийнята нова Конституція країни, що сприяло  розвитку процесів демократизації суспільства. За роки проведення реформ в Україні  вдалося домогтися деяких позитивних результатів, однак все ще продовжується  спад виробництва, великий дефіцит  бюджету, збільшуються неплатежі підприємств. Саме на цьому етапі розвитку країни, коли намітився вихід із кризи  і цілком реальні стабілізація, а  потім і пожвавлення в економіці, особливо актуальною стає задача притягнення  прямих іноземних інвестицій. Вони повинні не тільки дати серйозний  імпульс оздоровленню української  економіки, але і сприяти її входженню  у світову економіку. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну на 1 січня 2011 р. становив 44 млрд 708,0 млн дол, що на 11,6% більше за обсяг інвестицій на початок 2010 р., та в розрахунку на одну особу становив 978,5 дол. Про це повідомила Державна служба статистики України.

Інвестиції надійшли зі 125 країн  світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 9 млрд 914,6 млн дол, Німеччина - 7 млрд 076,9 млн дол, Нідерланди - 4 млрд 707,8 млн  дол, Російська Федерація - 3 млрд 402,8 млн дол, Австрія - 2 млрд 658,2 млн дол, Франція - 2 млрд 367,1 млн дол, Сполучене  Королівство - 2 млрд 298,8 млн дол, Швеція - 1 млрд 729,9 млн дол, Британські Віргінські Острови, - 1 млрд 460,8 млн дол та Сполучені  Штати Америки - 1 млрд 192,4 млн дол. [21] Серед регіонів найбільші обсяги іноземного капіталу було вкладено в Київ - 21 859,2 млн доларів, Дніпропетровську область - 7 486,7 млн доларів і Харківську область - 2 705,4 млн доларів. Найбільші обсяги інвестицій на 1 січня року було зафіксовано на промислових підприємствах - 14 042,6 млн доларів, у фінансових установах - 15 059,5 млн доларів, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого споживання - 4 764,5 млн доларів, в організаціях, які здійснюють операції з нерухомістю, інжиніринг і надають послуги підприємцям - 4 754,1 млн доларів. За уточненими даними, обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну у 2009 році становив 40 053,0 млн доларів. Як повідомляло агентство, обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну в січні-вересні зріс на 21,2%, або на 8 459,2 млн доларів і на 1 жовтня становив 48 424,4 млн доларів. Структура прямих іноземних інвестицій в Україну у 2010 році, млн доларів (Додаток Б). [22]

Досвід багатьох країн  світу показує доцільність притягнення  іноземних інвестицій. Для України, як і для інших постсоціалістичних країн, існує ряд перешкод на шляху  здійснення цього процесу. До них  можна віднести:

- відсутність відповідного інвестиційного клімату в країні;

- недосконалість ринкового механізму економіки;

- нестабільність політичної ситуації;

- низький рівень ділової і професійної кваліфікації підприємців;

- недостатньо привабливі інвестиційні проекти і водночас нестача зацікавлених партнерів.

Крім того, на інтенсивність  іноземних інвестицій діє:

- руйнівна податкова система;

- відсутність діючої системи страхування інвестицій;

- надмірна монополізація економіки;

- високий рівень інфляції.

Також відзначається відсутність  приватної власності на землю  і неконвертованість національної валюти.[14] Мотиви компаній, що інвестують в Україну (Додаток В). Пріоритети державної політики України (Додаток Д)

За оцінками деяких спеціалістів, прямі іноземні інвестиції в Україну  обмежені підприємницьким ризиком, який досягає 80%. В рейтингу інвестиційної  привабливості країн світу Україна  посідає 135 місце. 62,9% прийнятих Україною інвестицій направлено на фінансування рухомого і нерухомого майна, 32% надійшло у вигляді грошових внесків –  це менше 20% від необхідного рівня  інвестування.[14]

РОЗДІЛ 4 СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ

 

Формування сприятливого інвестиційного клімату є завданням  будь-якої держави на сучасному етапі, реалізація якого призводить до покращення соціально-економічного стану держави, рівня розвитку інфраструктури, можливостей  модернізації.

Українське економічне середовище одночасно і приваблює і відштовхує. Хоча Україна й займає стратегічне  географічне положення, має багаті природні ресурси та робочу силу з  високим рівнем освіти, що робить її привабливим інвестиційним середовищем, вона ще не досягла свого очікуваного  потенціалу через те, що не змогла звести до мінімуму втручання держави у  дію ринків, усунути адміністративні  перепони, що заважають веденню бізнесу, виконати намічені показники приватизації та стати привабливою для іноземних  та внутрішніх інвесторів.

Потенційно Україна може бути однією з провідних країн Європи вкладання  прямих та портфельних іноземних  інвестицій. Цьому сприяє її великий  внутрішній ринок, значний промисловий  і сільськогосподарський потенціал, а також вигідність геополітичного розташування України на перехресті торговельних шляхів Європи та Азії. [23]