Соціалістична Республіка В’єтнам на шляху «оновлення»

Відкрита політика, скасування віз для ту­ристів з Японії, Південної Кореї і деяких країн Південно-Східної Азії, відкриття прямих авіаліній до головних туристичних ринків, туристичні заходи державного значення, зокрема Рік туризму в Дієнбієнфу «Шлях спадщини центрального В'єтнаму», Тисячо­літній маршрут в'єтнамських столиць, Тран-сазіатський туризм — все назване сприяло тому, що в 2001 р. кількість іноземних турис­тів досягла 2,33 млн осіб, у 2004 р. — 2,93 млн осіб., збільшилося на 20,5% у порівнянні з 2003 роком. Тільки за 7 місяців 2005 р. кіль­кість іноземних туристів досягла 2,048 млн чоловік*. Головні туристичні ринки для СРВ, що зберігаються і розвиваються, — це Японія, Південна Корея, Сінгапур, Таїланд, Австралія, США і Китай.

Туристичні структури мають партнерські відносини з більш як 1 тис. туристичних кор­порацій, у т. ч. — багато корпорацій з 60-ти країн, територій і членів Міжнародної турис­тичної організації, спілок туризму Азіатсько-Тихоокеанського регіону і Південно-Східної Азії. В'єтнам підписав 25 двосторонніх Угод про співробітництво в галузі туризму, актив­но бере участь у туристичному мікрорайон­ному, регіональному і міжрегіональному співробітництві; звідти залучаються джерела капіталу, технологія, досвід для розвитку людських ресурсів, прискорення інтеграції в міжнародний туризм.

На початку 2005 р. уже проведено й до кінця року ще буде організовано велику кількість заходів, від Као Банга до мису Ка-мау. Туристична галузь разом із провідними промисловими підприємствами братиме участь у 11-ти виставках з міжнародного ту­ризму. За попередніми підрахунками, кіль­кість іноземних гостей у В'єтнамі і доходи від туризму піднімуться в два рази порів­няно з 1999 р. і буде більше 3,2 млн турис­тів. Прибуток становитиме понад 2 млрд дол. США.

2.2. Вирішення соціальних проблем

Приділяючи увагу розвитку економіки, держава турбується й про вирішення соці­альних проблем, виділяє більш 1/3 інвести­ційного капіталу всього суспільства на такі завдання, як ліквідація голоду і подолання бідності, розвиток людських ресурсів, осві­та, наука і техніка, охорона здоров'я, куль­тура...

За 60 років загальні показники здоров'я в'єтнамського населення набагато покращи­лися порівняно з країнами з подібним середнім рівнем доходів на людину. Показник роз­витку людини невпинно збільшується протя­гом 20 минулих років; середня тривалість життя у В'єтнамі досягла 71 року

Життя в'єтнамського народу у всіх сферах, від села до міста, від рівнини до гірських ра­йонів стрімко поліпшується. Майже всі по­казники соціального розвитку досягнуті і план щодо них перевиконано: за період 2001–2005 рр. щороку створювалося 1,5 млн нових робочих місць, дохід ВВП на людину збільшився вдвічі за період 1995–2003 рр.... У 2003–2004 рр. середній дохід однієї люди­ни на місяць за наявною ціною збільшився на 36% порівняно з 2001–2002 роками. За ос­танніми оцінками (1/7/2005) Інституту со­ціальних наук В'єтнаму, Програми розвитку ООН (ПРООН) і Організації зі співробіт­ництва й міжнародного розвитку Швеції (на 2-му з'їзді за підсумками 20 років відновлен­ня В'єтнаму), підраховуючи за графіком се­редніх світових доходів 150 країн, В'єтнам перемістився з низької маргінальної позиції в 1980 р. на високу маргінальну позицію в 1999 році. У той же час майже всі країни залишилися на тому самому місці за період 1980–1999 років.

В'єтнам успішно здійснив Програму Націо­нального значення з ліквідації голоду і подо­лання бідності в 2001–2005 рр., швидко змен­шив відсоток бідних родин з 17,2% у 2001 р. (2,8 млн родин) до 8,3% у 2004 р. (1,44 млн родин)**. Уряд затвердив такі нові критерії для бідних родин на період 2006–2010 рр.:

•    щодо сільського регіону, родини із серед­нім доходом на людину на місяць від 200 тис. донгів і нижче;

•    для міста, родини із середнім доходом на людину на місяць від 260 тис. донгів і нижче.

За цими новими нормами бідності у кінці 2005 р. у країні мешкало близько 4,6 млн бід­них родин, що становить 26–27% родин усієї країни. Райони з найбільшою кількістю бід­них родин — Тайбак (62,3%), Тайнгуен (52,2%); із найменшою кількістю — південно-східний район (10,8%).

2.3. Розширення демократії

Народовладдя здійснюється за принципом «народ знає, народ обговорює, народ робить, народ перевіряє, народ споживає». За роки відновлення В'єтнам провів багатоступінчас­ту реформу, оновив організацію та діяльність політичної і законодавчої системи. Політичний лад і законодавча система В'єтнаму без­перервно вдосконалювалися з метою побудо­ви правової держави народом і в ім'я народу. Відновлення політичної системи здійснюєть­ся за трьома основними напрямками.

Підняття ролі виборних органів, серед них — Національні Збори і Народні коміте­ти всіх рівнів. Національні Збори — найви­щий представницький орган народної влади, орган найвищої державної влади В'єтнаму, що має обов'язок творити конституцію та закони; контролювати, вирішувати основні питання зовнішньої і внутрішньої політики, соціально-економічні завдання, питання оборони і безпеки — основні принципи дер­жавного апарату, а також вирішувати проб­леми суспільних відносин і діяльності гро­мадян (окреслення витрат держбюджету, контроль за діяльністю і спрямування запи­тів урядові). Багато нових законів, що їх оп­рилюднили Національні Збори, урядових указів, регулюють відносини у всіх соціаль­но-економічних сферах. Партія не втруча­ється в діяльність Національних Зборів, яка відбувається у межах Конституції і законів В'єтнаму.

Здійснюючи демократію на міському, ра­йонному рівні, державні установи і підпри­ємства спонукають громадян цікавитися і брати участь у реалізації свого права наро­довладдя. Установки партії і держави щодо розвитку економіки, культури, суспільства, гарантій держбезпеки народ добре розуміє, бере участь в обговоренні і змагається в реа­лізації, тому досягнуто кращих результатів, зроблено внесок у зміцнення співдружності народу, створено атмосферу дружби, відкри­тості в співтоваристві, що має важливе зна­чення для збереження політичної і громад­ської стабільності.

Будівництво відкритого суспільства: В'єт­нам має більш як 500 професійних спілок і всебічно розвинуту систему журналістики (в арсеналі якої — різноманітні журналіст­ські жанри), що задовольняє право народу на інформацію і передачу інформації про діяль­ність усіх сфер в'єтнамської країни, культу­ри, громадян, а також діаспори за рубежем, іноземних друзів. Це робить свій внесок у процес відновлення країни, інтеграції з іно­земними друзями. Право на свободу преси, свободу слова громадян у пресі поважається і розвивається в соціально-економічному жит­ті. Зараз у В'єтнамі діють 553 органи журна­лістики, у т. ч. 157 газет і 396 журналів. Діють центральне телебачення, 4 регіональних, 64 у провінції, всі міста центрального підпорядку­вання охоплено телерадіомовленням; в'єт­намське інформаційне агентство — банк ін­формаційних даних — має близько 90 філій у країні і за рубежем; електронні газети, що їх недавно створено відповідно до Закону про пресу (поправка 1999 р.), нині їх кількість становить 50 одиниць електронних газет і постачальників інформації, близько 2500 веб-сторінок, які діють у всій країні і 13 тис. репортерів, редакторів — членів спілки жур­налістів...

Цивільні права, записані в Конституції, у т. ч. свобода віросповідання і законної релі­гійної діяльності у В'єтнамі є реально га­рантованими, їх поважають. Свободу віро­сповідання закріплено в Конституції (Кон­ституція 1992 р. СРВ, пункт 70) і конкрети­зовано у багатьох правових документах. Указ про віросповідання й релігію, що на­брав чинності з 15 листопада 2004 р., уста­новив курс політики про вірування, релігію в'єтнамської держави, забезпечив громадя­нам реалізацію права на свободу віроспові­дання. 1 березня 2005 р. уряд оприлюднив Постанову 22/2005/ND-CP, що роз'ясняє деякі пункти Указу про віросповідання і ре­лігію. Стосовно протестантства, прем'єр-мі­ністр видав Розпорядження 01/2005/СТ-ТТ від 4 лютого 2005 р. про деякі дії щодо про­тестантства з метою створення умов діяль­ності вірних і служителів протестантської церкви.

Кількість вірних, ченців у В'єтнамі пов­сякчас зростає. Близько 20 млн осіб беруть участь у релігійному житті, 62500 священ­нослужителів, ченців і 22354 релігійних храми; розвинено мережу релігійних шкіл. Нині у В'єтнамі діє 10 релігійних універси­тетів, 3 інститути буддизму, 6 католицьких семінарій, 1 духовний біблійний інститут протестантського союзу В'єтнаму, 40 шкіл для священнослужителів різних рівнів; ви­дання релігійної друкованої продукції, особливо священних книг, здійснюються на вимогу.

Віруючі вільні в проведенні релігійних об­рядів, у вираженні свого віросповідання. Священнослужителі, ченці всіх релігій вільні в реалізації релігійних заходів відповідно до релігійних канонів. Релігійні організації, виз­нані як юридичні особи, за останні роки збільшили кількість громад, вірних, служите­лів, ченців, храми заново побудовано або від­ремонтовані… Священнослужителі, ченці навчаються в країні і за кордоном або беруть участь у тамтешньому релігійному житті. Ба­гато іноземних релігійних організацій кон­тактують із в'єтнамськими релігійними орга­нізаціями.

2.4. Реалізація незалежної зовнішньої політики, суверенітету, відкритості

Зовнішня політика «готовності бути дру­гом, надійним партнером усіх країн» дала державі позитивні результати. Досі В'єтнам налагодив дипломатичні стосунки з 168-ти країнами світу й економічні відносини з 165-ти країнами і територіями. Було підписа­но безліч двосторонніх і багатосторонніх до­говорів, угод, зокрема 80 двосторонніх Торго­вельних угод, 41 двостороння Угода, що заохочує і захищає інвестиції, а також багато інших угод майже у всіх галузях. В'єтнам має нормальні відносини з усіма могутніми дер­жавами світу; зовнішні відносини країни роз­ширюються з кожним днем та переходять на більш глибокий рівень. Нині В'єтнам — ак­тивний член багатьох міжнародних і регіо­нальних організацій, форумів, таких як ООН, АСЕАН, АПЕК, АСЕМ...

В'єтнам подав офіційну заяву у січні 1995 р. на вступ до Світової організації торгівлі (СОТ) За багатосторонніми переговорами, донині В'єтнам провів 10 засідань (у т. ч. одне неофіційне) з Комітетом з прийняття В'єтна­му до СОТ, а з 7-го засідання вже почалися власне переговори. На 9-му засіданні (15 грудня 2004 р.) почалося обговорення проекту Протоколу про вступ В'єтнаму до СОТ На неофіційному засіданні (20 травня 2005 р.), В'єтнам надав чимало багатобічних зобов'язань, це зокрема об'єднання акцизно­го збору з мотоциклів, зроблених у країні й імпортних; урівноваження акцизного збору з розливного й свіжого пива; ліквідація спон­сорства експорту у формі прямих платежів державного бюджету на основі експортних успіхів; розширення права на експортну та імпортну діяльність підприємствам з інозем­ним капіталом (крім деяких найменувань то­варів). В'єтнам підписав також угоди про за­вершення двосторонніх переговорів з 20-ти партнерами: Кубою, ЄС, Сінгапуром, Брази­лією, Чилі, Аргентиною, Уругваєм, Колумбі­єю, Південною Кореєю, Японією, Індією, Ка­надою, Китаєм, Тайванем, Норвегією, Швей­царією, Туреччиною, у той час переговори з такими партнерами, як Австралія, Нова Зе­ландія і США мають значні зрушення. Наці­ональні Збори й парламент В'єтнаму і надалі здійснюватимуть активні реформи в сфері законодавства, регулюватимуть економічну структуру країни, щоб відповідати міжнарод­ним торговельним стандартам і прийнятим порядкам, а також основним принципам СОТ для створення умов стимуляції процесу вступу до цієї організації.

Результати дипломатичних зусиль зміцни­ли та підняли міжнародну позицію В'єтнаму, надійно зберегли безпеку, створили сприят­ливі умови для розбудови й захисту Батьків­щини.

Висновки

Отже, завдяки курсу оновлення усталився незалежний соціа­лістичний лад, також піднялися позиції й ав­торитет В'єтнаму на міжнародній арені. Уряд В'єтнаму доклав величез­них зусиль в управлінні справами, у реаліза­ції курсу партії. Консолі­довано зусилля народу, його патріотизм, муж­ність, працьовитість, динамічність, творчість у процесі оновлення. Досягнуто політичної стабільності — основної передумови для розвитку країни.

Однак поряд з успіхами в реалізації курсу є і недоліки, проблеми. Економіка розвивалася, але не дуже ефективно, конкурентність була невисокою. В'єтнам ще залишається економічно відста­лою країною, порівняно з деякими держава­ми регіону. Продуктивність праці є низькою, якість продукції невисокою, а собівартість товарів висока, контрабанда, фальсифікація товарів й торговельне шахрайство негативно вплинули на соціально-економічне станови­ще країни; фінансово-банківська система ще слабка, держсектор має багато проблем.

Друге. Повільно вирішуються гострі та зло­боденні соціально-культурні проблеми: якість освіти і підготовка кадрів не задоволь­няють високих вимог, деякі культурні і мо­ральні цінності знижуються, життєвий рі­вень у деяких регіонах дуже низький, швидко відбувається розшарування на багатих і бідних, поширилися соціальні пороки: наркома­нія, СНІД. Спостерігаються корупція, марнот­ратство і бюрократія.

Адміністративну реформу проведено повільно, нерішуче й малоефективно, організаційна кадрова робота повільно онов­лювалася, не відповідала вимогам керівниц­тва.

Отож, треба докласти ще багато зусиль аби В'єтнам став багатою, могутньою, справедли­вою, демократичною і цивілізованою держа­вою.

Список використаних джерел

1.    Комуністична партія В'єтнаму: Документи VI З'їзду Комуністичної партії В'єтнаму. — Ханой, 1986.

2.    Комуністична партія В'єтнаму: Документи VII З'їзду Комуністичної партії В'єтнаму. — Ханой, 1991.

3.    Комуністична партія В'єтнаму: Документи VIII З'їзду Комуністичної партії В'єтнаму. — Ханой, 1996.

4.    Нонг Дик Мань. Виступ під час відвідання колиски революції Као Банг, 19 серпня 2005. — Vietexpress.

Російською мовою:

5.    Коммунистическая партия Вьетнама: Документы ІХ Съезда КПВ. — Ханой, 2001; Вьетнам сегодня. — Ха­ной, 2002.

6.    Данг Дик Дам. Макроэкономика и различные типы предприятий во Вьетнаме. — Ханой, 1998.

7.    Нгуен Фу Чонг. Вьетнам в процессе обновления. — Ханой, 2005.

Англійською мовою:

8.    Vietnam 1995-1996. — Thegioi publishers. — Hanoi, 1995.