Сутність та види вільних економічних зон. Перспективи їх розвитку у світі та в Україні

Відпрацьовування ділових контактів  не на міждержавному, а на регіональному  рівні привела до появи так  званих еврорегіонів, як форми організації зовнішньоекономічної взаємодії. Еврорегіон являє собою добровільне об'єднання прикордонних областей різних держав, насамперед у господарській сфері, з метою інтенсифікації зв'язків один з одним. Вищі органи влади кожної країни, що здійснює свою діяльність у рамках еврорегіона, делегують даної області повноваження, що сприяють інтенсифікації прикордонних господарських і інших зв'язків. Активну роль у створенні еврорегіону грають Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, а також Україна і Бєларусь.

3. Перспективи їх розвитку у світі та в Україні

Світовий досвід функціонування ВЕЗ дозволяє сформулювати основні висновки про їхні досягнення, загальні риси й особливості розвитку. Функціонування ВЕЗ у промислово розвитих країнах свідчить, що в основі їхнього успіху лежить, з одного боку, гарне планування первісних стадій їхнього розвитку, а з іншого боку – гнучкість керування зонами. Ситуація, що змінюється, у світовому господарстві впливає на розвиток ВЕЗ і відповідно вимагає адекватного реагування на ці зміни.

Соціально-економічні вигоди від створення  зон (зовні - торгових у США, «Шеннон» в Ірландії та ін.) досить вагомі. Ці зони створили значне число робочих місць, оживили міжнародний торговий обмін, підвищили зовнішньоторговельну результативність, науково – виробничий потенціал і ін. Важливим аспектом діяльності вільних економічних зон у промислово розвитих країнах є те, що вони працюють не тільки на світовий, але і на внутрішній ринок.

ВЕЗ, що функціонують у країнах, що розвиваються, мають ряд загальних рис розвитку:

По-перше, найбільше поширення в  цих країнах одержали експортно-виробничі  зони. Як було сказано вище, створення  ЕВЗ визначається рядом економічних  причин, і насамперед, потребою розвитку і виробництва промислових товарів на експорт, залучення в країну іноземного капіталу, передової науки і технології, сучасної технічної інформації.

По-друге, особливий режим господарювання у вільних економічних зонах  стає більш ліберальним і пільговим  для іноземних підприємців. Це зв'язано  з посиленням міжнародної конкуренції  між спеціальними економічними зонами і відповідно спробами довести свої порівняльні переваги перед подібними  іншими ВЕЗ.

По-третє, у процесі функціонування вільних економічних зон відбувається торгово-промислова диверсифікованість їхньої діяльності, комплексний розвиток. Сучасна НТР на перший план висуває  вільні економічні зони, у яких зосереджуються наукомісткі галузі виробництва, зв'язані  з розробками нової і високої  технології.

Помітна роль ВЕЗ у соціально-економічному розвитку окремих відособлених районів різних країн, тієї чи іншої галузі виробництва, у залученні іноземного чи капіталу пожвавленні діяльності дрібного і середнього вітчизняного підприємництва, проте, не дає досить основ розглядати їх як універсальний спосіб модернізації економіки. Ступінь впливу функціонування спеціальних економічних зон на іншу територію країн, що розвиваються, є досить обмежений. Для промислово розвитих країн, як правило, і не ставиться спеціальною задачею поширення такого впливу. Організація ВЕЗ грає строго визначену роль у пожвавленні підприємницької діяльності даного чи регіону в акцентуванні уваги на розвиток тієї чи іншої галузі економіки. Крім того, утворення ВЕЗ сполучено, як правило, зі значними капіталовкладеннями і наступними істотними зусиллями держави по їхньому розвитку. Без строго визначеної централізованої підтримки вони практично нежиттєздатні.

Заснування  ВЕЗ в Україні повинно сприяти  створенню нових робочих місць  і розв’язанню таким чином  проблем зайнятості, стимулюванню припливу іноземного капіталу, розширенню експортної бази, покращанню платіжного балансу  країни за рахунок надходжень в іноземній  валюті, ефективного використання місцевих ресурсів, стимулюванню ринкових перетворень.

 Основними  передумовами створення та ефективного  функціонування ВЕЗ в Україні  є вигідне географічне розташування  нашої держави, розвиненість її  зовнішньоекономічних зв’язків, наявність  природно-кліматичних умов, значних  трудових та природних ресурсів, відповідного науково-технічного  потенціалу і транспортної інфраструктури.

Отже, в  Україні опрацьовуються декілька проектів ВЕЗ: «Закарпаття», «Славутич», у Трускавці, Яворі, Одесі тощо. Діє експериментальна зона «Сиваш», прийнято Закон про створення спеціальних економічних зон «Донецьк» та «Азов», а також території пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестування в Донецькій області.

 Після розгляду сучасного стану ВЕЗ в Україні можна зробити наступні висновки:

 –  по-перше, майже всі проекти ВЕЗ в Україні (крім Одеси і Севастополя) орієнтовані на виживання і певне пожвавлення депресивних регіонів, тому їх ефективність, скоріше за все буде не дуже високою;

 –  по-друге, процес створення ВЕЗ в Україні протікає дуже повільно і непослідовно;

 –  по-третє, за винятком ВЕЗ «Славутич», підходи до створення інших задекларованих вільних зон у цілому відповідають світовим стандартам (розвинені комунікації, виробнича і соціальна інфраструктура, природно-ресурсний потенціал).

 Також  потрібно відмітити, що в нашій  країні світовий досвід створення  вільних економічних зон застосовується  лише частково. Якщо в іноземній  практиці подібні зони є невеликими  територіальними анклавами, майже  не пов’язаними з національним  ринком, то в Україні вони проектуються  скоріше як засіб вирішення  не стільки зовнішньоекономічних, скільки внутрішньогосподарських  завдань.

Висновки

Отже, можна  зробити висновки, що вільна економічна зона – це територія, що володіє вигідним географічним положенням, наділена своїм політичним центром більш пільговим у порівнянні з загальноприйнятим для даної держави режимом господарської діяльності. Іншими словами, вона виявляє собою анклав , де здійснюється вибіркове скорочення державного втручання в економічні процеси, тобто складає відособлену частину національного економічного простору, на якій застосовується визначена система пільг, не використовувана на інших територіях даної держави.

Метою організації  вільних економічних зон є  стимулювання економічного розвитку якоїсь чи території конкретної галузі виробництва.

Можна відмітити наступні характерні риси ВЕЗ: застосування різних видів пільг та стимулів (зовнішньоторговельних, фіскальних, фінансових, адміністративних); наявність локальної, відносно відокремленої системи управління зоною, наділеною правом приймати самостійні рішення в широкому економічному спектрі; всебічна підтримка зі сторони центральної державної влади.

Досвід  функціонування ВЕЗ дозволяє провести їх класифікацію по видам:

• комплексні спеціальні економічні зони виробничого характеру. Такі зони доцільно створювати на порівняно обмежених територіях, які мають сприятливе географічне положення на перехрестях міжнародних транспортних систем. Це безмитні зони, в яких створюються умови для широкого залучення іноземного капіталу і де можна створити для цього необхідну інфраструктуру;
• зони вільної торгівлі - вільні митні зони і порти, транзитні зони;
• промислово-виробничі зони, в т.ч.: експортні промислові зони, які орієнтовані головним чином на зовнішню торгівлю; імпортно-промислові зони та зони по заміщенню імпорту, які покликані забезпечити країну, що приймає, сучасними товарами, а місцеві підприємства - передовою технологією;
• техніко-впроваджувальні ВЕЗ - створюються на основі існуючого у країні, що приймає, науково-технічного потенціалу, з участю іноземного капіталу і з використанням зарубіжного досвіду;
• сервісні (зони страхових і банківських послуг, офшорні);
• туристичні зони та інші.

Світовий досвід функціонування ВЕЗ дозволяє сформулювати основні висновки про їхні досягнення, загальні риси й особливості розвитку. ВЕЗ, що функціонують у країнах, що розвиваються, мають ряд загальних рис розвитку: найбільше поширення в цих країнах одержали експортно-виробничі зони; особливий режим господарювання у вільних економічних зонах стає більш ліберальним і пільговим для іноземних підприємців; у процесі функціонування ВЕЗ відбувається торгово-промислова диверсифікованість їхньої діяльності, комплексний розвиток.

Заснування  ВЕЗ в Україні повинно сприяти  створенню нових робочих місць  і розв’язанню таким чином  проблем зайнятості, стимулюванню припливу іноземного капіталу, розширенню експортної бази, покращанню платіжного балансу  країни за рахунок надходжень в іноземній  валюті, ефективного використання місцевих ресурсів, стимулюванню ринкових перетворень.

 Основними  передумовами створення та ефективного  функціонування ВЕЗ в Україні  є вигідне географічне розташування  нашої держави, розвиненість її  зовнішньоекономічних зв’язків, наявність  природно-кліматичних умов, значних  трудових та природних ресурсів, відповідного науково-технічного  потенціалу і транспортної інфраструктури.

Список  використаної літератури

1. Задоя А. О., Тарсевич В. М. Міжнародна економіка: Підручник. - К.: ЦУЛ, 2012. - 416 с.
2. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Логвінова Н.С., Наумчик А.А. Світова економіка: Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2010. – 328с.
3. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008. – 382с.
4. Бестужева, С.В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – Х: ХНЕУ, 2009. – 384с.
5. Фомішин С.В., Колесник Ю.В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – Л.: Новий Світ-2000, 2010. – 360 с.
6. Руденко Л.В. Міжнародна інвестиційна діяльністі: Навчально-методичний посібник. - К.: КНЕУ, 2008. - 168с.
7. Міжнародна економічна діяльність України [Текст] : навч. посіб / С. В. Бестужева. – Х. : ХНЕУ, 2010. – 212 с.
8. Білоцерківець В.В., Завгородня О.О., Лебедєва В.К. Міжнародна економіка: Навчальний посібник / за ред. А.О. Задої, В.М. Тарасевича. - Д.: Вид-во ДУЕП, 2010. – 340 с.
9. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – 8-е вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2011. – 469с.