Валютний ринок України

justify">     - операції, пов’язані з переказом  і пересиланням за її межі  валютних цінностей.

     Валютними цінностями на території України  вважаються: валюта України, платіжні документи й інші папери, іноземна валюта, платіжні документи й інші папери виражені в іноземній валюті, монетарні метали, метали платинових груп.

     Валютний  ринок не може бути статичним –  це суперечить його природі. На ньому  постійно коливаються курси залежно  від ситуації.

     Важливими елементами зовнішньоекономічного  механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема  і валютна. В Україні ці процеси  мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.

     Ключовим  елементом зовнішньоекономічного  механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів  держави та центрального банку у  сфері валютних відносин (валютні  обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного  виробництва.

     Крім  зазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин і ряд специфічних  проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:

     - забезпечення стабільності гривні  відносно провідних валют світу;

     - залучення іноземної валюти в  країну і використання її як  засобу стабілізації національної  економіки; 

     - створення державного валютного  фонду й ринку валюти.

     На  жаль, валютні проблеми вирішуються  в Україні вкрай повільно і  наштовхуються на великі труднощі. Слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів  приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними  коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку. Зроблені лише перші кроки до організації  системи купівлі валюти Національним і комерційними банками, торгівлі валютою  за участю держави та її структур, функціонування української валютної біржі. Розбалансованість  механізму валютних операцій не дає  змоги звести валютний та платіжний  баланси України. Таким чином, нинішня  неефективна валютна політика є  фактором, що дестабілізує економіку, й одним із могутніх джерел інфляції.

     Найскладнішим і неоднозначним за своїми економічними наслідками елементом проведеної грошової реформи в Україні є введення валютної конвертованості. Конвертованість - це один з дійових заходів стабілізації національної грошової системи, посилення  її впливу на розвиток ринкових відносин, забезпечення ефективної структурної перебудови економіки, її конкурентоздатності та прискорення інтеграції у світове господарство.

     Нині  для валютних операцій використовуються обмінні курси іноземних валют, виражені у валюті України. Вони встановлюються Національним банком на основі результатів  торгів на міжбанківському валютному  ринку України.

     Включення валютних стабілізаторів у зовнішньоекономічний механізм забезпечило б значною  мірою створення умов для зниження курсу вільно конвертованої валюти відносно української гривні, формування передумов для її повної конвертованості, рееміграції валютних коштів в Україну, залучення іноземної валюти в  країну тощо. 

     2.4. Сучасна система валютного регулювання та валютного контролю в Україні

     Економічна  система України є економічною  системою перехідного періоду. Але  вже тепер можна констатувати, що в Україні функціонує досить міцна  система валютного регулювання  і контролю, правовою базою якої є такі законодавчі акти, як Конституція  України, Декрет Кабінету Міністрів  України “Про систему валютного  регулювання і валютного контролю”, Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”  та нормативні акти Національного банку  України

     Проблема  валютного регулювання є актуальною не тільки через те, що держава відіграє тут головну роль, але і через  те, що цей процес впливає на економічні показники діяльності суб'єктів  підприємництва, торкаючись певною мірою  інтересів кожного громадянина. 
 

     В Україні втручання держави в  економічну сферу, і передусім у  сферу валютного регулювання, надзвичайно  велике. Справді,адміністративні методи керівництва економічними процесами  в багатьох країнах світу продемонстрували неспроможність враховувати інтереси всіх суб'єктів господарської діяльності. Проте, як свідчить історичний досвід, ігнорування ролі держави щодо регулювання  економіки призводить до глобальних кризових явищ у суспільстві. За сучасних економічних умов простежується  об'єктивна тенденція міжнародної  кооперації виробництва та розширення міжнародної торгівлі, що обумовлено виходом процесу концентрації і  централізації капіталу за межі національних кордонів. Саме це створює сприятливі умови для обігу національних валют, які мають найбільшу купівельну спроможність, стабільність, тобто  високий ступінь конвертованості  за межами країн-емітентів.

     У зв'язку з цим зростає роль національного  законодавства у визначенні статусу  іноземної валюти, порядку її обігу  з урахуванням необхідності забезпечення пріоритету обігу національної валюти і захисту її купівельної спроможності та врегулювання інших факторів, які  впливають на конвертованість національної валюти. Отже, слід зазначити, що поглиблення  міжнародної економічної інтеграції та структуризація валютного ринку  кожної країни потребують політики державного регулювання економіки і певного  втручання державних органів  у валютно-кредитні відносини.

     Таке  регулювання здійснюється шляхом впливу на валютний курс та валютні операції, які здійснюють суб'єкти ринку. Наявність  валютного регулювання та контролю з боку держави є об'єктивною економічною  необхідністю, яка підтверджена багатим  досвідом розвинутих світових держав. Таке регулювання може бути прямим, тобто використання законодавчих актів державних органів, та непрямим - використання економічних, зокрема валютно-кредитних та монетарних заходів для впливу на поведінку економічних суб'єктів.  

     В.А. Ющенко та В.І.Міщенко у своєму посібнику  “Валютне регулювання” визначають такі основні завдання здійснення валютного  регулювання та контролю:

     - організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного  ступеня конвертованості національної  грошової одиниці;

     - регулювання платіжної функції  іноземної валюти та інших  іноземних інструментів, регламентація  поточних операцій платіжного  балансу;

     - організація внутрішнього валютного  ринку;

     - регламентація та регулювання  банківської діяльності з валютними  цінностями;

     - регулювання процесів утворення  та руху валютного капіталу, захист  іноземних інвестицій;

     - встановлення режиму та обмежень  на вивезення і ввезення через  кордон валютних цінностей;

     - забезпечення стабільних джерел  надходження іноземної валюти  на національний валютний ринок

     Отже, слід наголосити, що основними цілями валютного регулювання в Україні  повинні бути: по-перше, посилення  вагомості національної валюти і  зменшення інфляційного тиску валютного  курсу, по-друге, стимулювання потоку іноземної  валюти і контроль за поверненням  валютних надходжень експортерами і, по-третє, стимулювання активності зовнішньоекономічної діяльності, тобто заохочення промислового експорту і створення умов для  імпорту.

     Таким чином, мета валютного регулювання  полягає в підтримці економічної  стабільності та утворенні міцної основи для розвитку міжнародних економічних  відносин шляхом впливу на валютний курс та на операції обміну валюти. 

     Практично валютне регулювання відбувається шляхом коригування систем економічних  регуляторів для забезпечення стабільності обмінного курсу гривні, стимулювання економічної активності та вітчизняного споживання (внутрішнього попиту). При  цьому слід наголосити на тому, що валютне  регулювання не є альтернативою  механізму існування валютного  ринку. Ринковий механізм встановлення обмінного курсу передбачає лише забезпечення однакового доступу до ринку іноземної валюти всіх його суб'єктів. А це аж ніяк не виключає можливості і необхідності регулювання  динаміки обмінного курсу з застосуванням  інструментів прямого та опосередкованого (через вплив на дохідність за різними  активами, адекватну торговельну  політику тощо) впливу на попит та пропозицію іноземної валюти залежно від  зміни внутрішньої та зовнішньої кон'юнктури. Політика валютного регулювання  реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Одним із засобів валютного регулювання є валютні обмеження. Необхідність використання тих чи інших валютних обмежень обумовлюється передусім загальною економічною ситуацією в країні, і, окрім цього, - особливостями функціонування ринку. Як засвідчує світова практика, державні валютні обмеження використовуються досить широко як у розвинених країнах, так і в тих, що розвиваються.

     Якщо  детально аналізувати існуючу систему  валютного регулювання в Україні, то слід зазначити, що правовий режим  в ній можна охарактеризувати як режим валютних обмежень, під яким розуміється сукупність заходів та нормативних правил, встановлених в законодавчому або адміністративному порядку та направлених на обмеження операцій з валютними цінностями. Всі валютні обмеження, що використовуються в Україні закріплені в положеннях багатьох  підзаконних актах.

     Найважливішим нормативним документом, що визначає режим забезпечення таких операцій на території України, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему  валютного регулювання і валютного  контролю” від 19 лютого 1993року . Цим  Декретом регламентовані основні визначення і терміни, означені загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, функції банків та інших кредитно-фінансових установ  України в регулюванні валютних операцій, прав і обов'язків суб'єктів  валютних відносин, порядок забезпечення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Ним також узаконені право  власності на валютні цінності, визначений статус валюти України, порядок використання надходжень в іноземній валюті.

     Декретом  встановлено, що іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають  в обігу та є законним платіжним  засобом на території відповідної  іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються  з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають  в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних  розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться  до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України. Крім того, Декретом визначається статус валюти України, за яким валюта України є  єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

     Стан  та можливі напрями  вдосконалення валютного  контролю в Україні.

     Валютний  контроль — важлива складова економічної  політики держави. Він сприяє стабілізації потоків заощаджень резидентів на етапі, коли довіра до валютної політики держави  ще не зміцніла. У ситуації, що склалася в Україні, валютний контроль є однією з головних умов здійснення Національним банком політики твердої процентної ставки, оскільки свобода руху капіталів  та спекулятивні опе-рації можуть призвести  до зменшення обсягу валютних резервів, до криз у валютній сфері та девальвації  національної грошової одиниці . 

     Автори  аналізують проблеми відпливу коштів та їх повернення в Україну, пропонують заходи щодо вдосконалення валютного  контролю у сфері зовнішньоторговельних  операцій.

     Проблеми  відпливу капіталу в Україні виникли  у наслідок високого рівня відкритості  вітчизняної економіки зовнішні шоки через канали двосторонньої  торгівлі, потоки капіталу та взаємозалежність кредитних портфелів справляють відчутний негативний вплив на фінансовий ринок. Після приєднання України  до статті 8 cтатуту Міжнародного валютного фонду вона не може обмежувати проведення розрахунків; між резидентами та нерезидентами за поточними торговельними валютними операціями у національній грошовій одиниці. Тому органи валютного контролю для реалізації економічної політики держави змушені вживати адміністративні заходи, спрямованих на підтримку курсу гривні

               Нині визначальною для вітчизняної  економіки є проблема відпливу  валютних коштів. Відплив капіталу  — явище, властиве не лише  для України. Провідні країни  Заходу неодноразово і стикалися  із цією проблемою. Особливість  вітчизняного варіанта полягає  не лише в мотивах відпливу, каналах вивезення ресурсів і  макроекономічних наслідках, а,  насамперед, у специфіці первинного  нагромадження капіталу (шляхом  тіньового перерозподілу доходів  та отримання спекулятивних прибутків  на ринку фінансових інструментів) і намаганні суб'єктів і господарювання  стабілізувати рівень доходів  за спаду виробництва та несприятливих  умов для ведення бізнесу,важкого  податкового тягаря криміналізації  економіки, низького рівня гарантії  безпеки бізнесу, недобудованості  ринкової інституційної та правової  бази. Становлення нової системи  державного регулювання економіки,  фінансової і банківської сфер  загалом та внутрішнього валютного  ринку зокрема помітно відстає  від темпів їх лібералізації.  Внаслідок прогалин у законодавстві  капітал із країни стали вивозити  у легальних або легалізованих  формах.