Валютний ринок України

     Відплив значної частини валютних коштів (за станом на 21.11.2000 р. близько 1.5 млрд. доларів США) є наслідком неповернення експортного валютного виторгу, ненадходження товарів і послуг у рахунок погашення авансових  платежів за імпортом, заниження цін  експортної та завищення цін імпортної  продукції.

     У країні сформувалась організована мережа економічних суб'єктів, які господарюють, «спеціалізуючись» на використанні «сірих» схем переказу валютних коштів за межі України та формально прикриваючись  зовнішньоторговельними контрактами (фактично — фіктивними угодами). Такий  стан речей значною мірою є  наслідком вільного доступу суб'єктів  господарювання на зовнішній ринок. Нині, через десять років роботи в умовах лібералізації зовнішньоторговельної діяльності, стають очевидними негативні сторони практики вільного, необмеженого виходу на зовнішній ринок. Власне кажучи, це дає змогу організовувати широкомасштабний відплив валютних ресурсів із країни. Одним із найважливіших завдань органів валютного контролю у сфері зовнішньоторговельних операцій суб'єктів господарювання є питання повернення валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами. Чинним законодавством України встановлено 90-денний термін надходження товарів та платежів за експортно-імпортними операціями резидентів. Перевищення цього терміну дозволяється лише за наявності ліцензії Національного банку. Недотримання зазначених норм тягне за собою застосування штрафних санкцій до резидентів-порушників.

     Розрахунки  за експортно-імпортними операціями між  резидентами України та юридичними особами-нерезидентами України проводяться  через кореспондентські рахунки  банків-не-резидентів, відкриті у вітчизняних  уповноважених банках у гривні та іноземній валюті.

     Аналіз  свідчить, що основними «боржниками» за експортно-імпортними операціями є  країни СНД і Балтії (54% від загальної  заборгованості за експортними операціями та 65% — за імпортними операціями), а  також США (13% від загальної заборгованості за імпортними операціями) та Швейцарія (11% від загальної заборгованості за експортними операціями) .

     Аналізуючи  стан справ із неповерненням валютної виручки, зазначимо, що основне завдання валютного контролю нині залишається  незмінним: обмеження масштабів  відпливу капіталу з країни за одночасної підтримки рівня пропозиції валюти на внутрішньому валютному ринку.

     Отже, можемо сформулювати такі засади вдосконалення  системи валютного контролю в  Україні.

     Головне — посилити дієвість заходів, що перешкоджають  відпливу капіталу. За своєю природою він належить до категорії процесів, які не можна зупинити, не усунувши фундаментальні причини. В умовах України  це означає, що зусилля органів валютного  контролю щодо протидії відпливу капіталу випливають із вирішення проблеми забезпечення інвестиційної активності, піднесення на цій основі економіки країни та підтримання її стійкого розвитку.

     Зростання масштабів відпливу капіталу свідчить про критичність ситуації. Пропонується кілька шляхів вирішення цієї проблеми.

     Щоб відсікти від зовнішньоторговельної  діяльності величезну кількість  «фірм-одноденок», необхідно запровадити  ліцензування зовнішньоекономічної діяльності: займатися зовнішньоторговельною  діяльністю можуть лише ті фірми, які  мають тривалий (не менше двох років) досвід роботи на внутрішньому ринку, бездоганну податкову і кредитну історію та кваліфіковані кадри, що вміють працювати на зовнішньому  ринку.

     Добре продумана й організаційно забезпечена  процедура ліцензування, безумовно, дасть значний ефект як щодо скорочення масштабів відпливу капіталу з країни, так і щодо стабілізації споживчого й валютного ринків за рахунок  зведення до мінімуму спекулятивних  операцій з іноземною валютою.

     Останнім  часом багато мовиться про створення  сприятливих умов для повернення із-за кордону валютних коштів українських  резидентів шляхом амністії тіньових капіталів. Та перш ніж реалізувати  цю привабливу, на перший погляд, ідею, треба зважити, що тінізація економіки відбувається внаслідок: а) надмірно високих по-датків; б) прогалин у чинному законодавстві.

     Оскільки  передумови тінізації економіки  України не ліквідовано, доходимо логічного  висновку: амністія тіньових капіталів  торкнеться лише тих тіньовиків, яких уже виявлено правоохоронними органами. Що ж до правопорушників, котрі не легалізували свої капітали, то вони продовжуватимуть працювати в «тіні», оскільки їх основна мотивація — не страх  притягнення до відповідальності за порушення законодавства, а прагнення  ухилитися від податків.

     Важливим  елементом валютного контролю є  контроль не лише за суб'єктами господарювання, а й безпосередньо за каналами відпливу капіталів та за установами, через які цей відплив здійснюється. Не піддаються економічній логіці обсяги валютних коштів, що обертаються на кореспондентських рахунках, відкритих  в українських банках іноземними бан-ками, зареєстрованими в офшорних зонах. Ці обсяги свідчать про очевидну деформованість зовнішньоторговельних  і фінансових потоків та використання схем вивезення валютних коштів за кордон через кореспондентські рахунки  офшорних банків.

     Щоб запобігти відпливу капіталів з  України, пропонуємо такі заходи валютного  регулювання і контролю

     - запровадити вимогу щодо обов'язкового  відкриття юридичними особами-резидентами  гривневих депозитів в уповноважених  банках у розмірі 100% коштів, перерахованих  на купівлю валюти для оплати  імпорту товарів до їх увезення  в країну, тобто під контракти,  якими передбачається здійснення  авансових платежів. Це послабить  вплив несумлінного бізнесу в  зовнішній торгівлі на стан  внутрішнього валютного ринку.  Однак при цьому 
 

     - і це треба сказати прямо  — можуть бути частково порушені  й інтереси добросовісних імпортерів. Тому слід нормативно звільнити  імпортерів від необхідності  депонувати гривневі кошти при  купівлі валюти з використанням  ними таких загальноприйнятих  у міжнародній зовнішньоторговельній  практиці інструментів забезпечення, як відкриття безвідкличних акредитивів;

     - використовувати договори страхування  ризику неповернення переведеної  за імпортними контрактами іноземної  валюти шляхом отримання гарантій  першокласних іноземних банків  як забезпечення виконання зобов'язань  нерезидентів за договорами, а  також векселів, виданих нерезидентами  та авальованих іноземними бан-ками;

     - використовувати факторинг як  іще один метод вирішення проблеми  неплатежів у зовнішньоекономічній  діяльності. Перевагою факторингу  над звичайним страхуванням ризику  є те, що фактор у зазначений  у контракті строк повністю  виплачує кошти (у попередньо  визначеному обсязі) експортеру, а  потім за допомогою своїх важелів  отримує цю суму від імпортера,  тоді як при страхуванні товару  експортер отримує кошти лише  за умови офіційного підтвердження  неплатоспроможності імпортера.  Слід зазначити, що факторингові  операції при інкасовій формі  розрахунків застосовуються в  разі здійснення торговельних  операцій із "сумнівними" або  невідомими (новачками у сфері  зовнішньоекономічної діяльності) контрагентами, а також експортерами, які мають проблеми з потоком  готівки. Впровадження в Україні  факторингових операцій дасть  змогу вітчизняним експортерам  отримувати достовірну інформацію  про фінансово-господарський стан  закордонних партнерів перед  укладенням експортних контрактів  та гарантовано одержувати платежі  за експорт продукції, що загалом сприятливо вплине на стан національної економіки; 

     Висновок

     В ході даної роботи було досліджено валютний ринок України з усіма  проблемними аспектами функціонування у міжнародних валютних відносинах. Так, в першому розділі роботи досліджено основи валютного ринку. Підсумовуючи інформацію викладену  в даному розділі можна зробити  наступні висновки. Сучасний валютний ринок  це не просто місце здійснення валютних операцій. Він представляє  систему різноманітних економічних  та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання  послуг, залучення інвестицій та інших  видів діяльності, які вимагають  обміну і використання іноземної  валюти. Валютний ринок розгалужена  система фінансово-кредитних інститутів та механізмів, функціонування яких покликане  забезпечити купівлю і продаж іноземних валют для обслуговування іноземних платежів. Вибір валютної стратегії має враховувати фактори, які мають значний вплив на валютний ринок, а саме: темпи інфляції, стан платіжного балансу, різницю процентних ставок за кредит, спекулятивні валютні  операції, прискорення або затримування міжнародних платежів, ступінь довіри до національної грошової одиниці на національному та світових валютних ринках. Роль валютного ринку в  економіці визначається його функціями: - обслуговування міжнародного обігу  товарів; - формування валютного курсу  під впливом попиту та пропозиції; - механізм захисту від валютного  ризику і додатку спекулятивних  капіталів; - інструмент держави для  цілей грошово-кредитної й економічної  політики; - конвертування національної валюти в іноземну для використання її купівельної спроможності за кордоном; кліринг розрахунків між резидентами різних країн; - надання кредитів для розвитку міжнародної торгівлі. В другому розділі дипломної роботи здійснено оцінку стану валютного ринку України. Після розпаду СРСР українська економіка отримала в спадок цілу низку негативних явищ, серед яких у валютній сфері, які були характерні для початкового етапу розвитку валютного ринку України. Слід зазначити: - організаційну слабкість банківської системи; - низький рівень державних валютних резервів; - кризу неплатежів у безготівковому обігу з країнами СНД, зокрема з Росією; - відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов’язкового продажу іноземної валюти; - не розробленість системи контролю за проведенням валютних операцій та порядку переміщення валюти через кордон України; Варто також відзначити, що розвиток валютного ринку України упродовж січня-серпня 2006 року характеризувався збільшенням попиту та пропозиції іноземних валют за умовами збереження стабільності валютного курсу гривні. Також було розглянуто напрями розвитку валютного ринку України: проаналізовано пропозиції щодо підвищення ефективності валютного ринку України за рахунок обертання грошових коштів; розглянуто наслідки впровадження системи факторингу в розвиток валютних операцій; розглянуто пропозиції щодо поліпшення нормативно-правової бази. Конструктивну роль у підвищенні ефективності механізмів регулювання валютних відносин має відіграти юридична наука. Однак, на жаль, в Україні за роки незалежності ще не було комплексних спеціальних досліджень питань регулювання банківських валютних відносин.