Дослідження розвитку сили в старших школярів засобами атлетичної гімнастики

 

 

Анотація. В статті представлена характеристика особливостей психофізіологічного розвитку слабочуючих дітей середнього та старшого шкільного віку; розглянуто вплив занять оздоровчими видами аеробіки на функціональні можливості їх організму і корекцію вторинних відхилень.

Ключові слова: слабочуючі, вторинні відхилення, фітнес, аеробіка.

Аннотация. Остапенко О.А. Влияние занятий  оздоровительной аэробикой на физическое и психофизиологическое состояние  детей среднего и старшего школьного возраста. В статье представлена характеристика особенностей психофизиологического развития слабослышащих детей среднего и старшего школьного возраста, рассмотрено влияние занятий оздоровительной аэробикой на функциональные возможности их организма и коррекцию вторичных отклонений.

Ключевые  слова: слабослышащие, вторичные отклонения, фитнесс, аэробика.

Annotation. Ostapenko O.A. The influence of exercises by an improving aerobic on a physical and psychophysiological state of children of average and higher school age. The article deals with the characteristics of peculiarities of psycho-physiological development of children with hearing disorders in junior and senior age groups; the author shows the influence of rehabilitative kinds of aerobics on functional abilities of their organisms and secondary deviation correction.

Keywords: children with hearing disorders, secondary deviations, fitness, aerobics.

 

Вступ.

В сучасних умовах реформування системи шкільного  виховання великого значення набувають питання гармонійного розвитку фізичних та духовних якостей школярів з обмеженими можливостями, їх індивідуальності, творчості, здібності до саморозвитку та самовдосконалення. Загально відомо, що складні акти поведінки людини у зовнішньому середовищі вимагають постійного аналізу навколишнього світу. Чітке сприйняття простору та просторова орієнтація рухів забезпечується функціонуванням зорової, слухової, вестибулярної, кінестетичної рецепції. Кожна з них, виконуючи свою індивідуальну функцію, створює комплексне уявлення про рухову дію, сприяє більш повному та широкому відображенню об'єктивної реальності. Вилучення якогось одного аналізатора з їх спільного функціонування призводить до уповільнення формування рухових вмінь та навичок у процесі навчання (Форостян О. І., 2003; Лещій Н. П.,2004). На основі цього постає необхідність у пошуку інноваційних підходів при розробці нових методик та технологій у процесі навчання та виховання дітей з відхиленнями у розвитку.

Згідно статистичних даних, з кожним роком чисельність дітей, що мають різноманітні порушення функцій аналізаторів збільшується (Гурійович Х. Є., Трач В. М., 2005). При цьому одну з найбільших типологічних груп складають діти з помірними, важкими та глибокими порушеннями слухової сенсорної системи. Повна глухота зустрічається рідко, у більшості випадків зберігаються залишки слуху. Згідно зі світовою статистикою із 1000 новонароджених 0,3-0,6% мають вроджене зниження слуху. Надалі цей відсоток збільшується за рахунок впливу на дітей негативних факторів різної етіології (Кочин Д. Д., 2005; Ляхова І. М., 2005). Направленість наукових досліджень останніх десятиріч вказує на стійку тенденцію у пошуках шляхів покращення фізичного здоров'я дітей з вадами слуху. Але більшість робіт присвячено вивченню функціонального стану та рухової сфери, проведенню корекційно-реабілітаційній роботи з глухими дітьми (Ляхова І. М., 1992; Байкіна Н. Г., 1992; Романенко О. В., 1997; Грибовская І. Б., 1998; Карабанов А. Г., 1999; Форостян О. І., 2001; Бабій І. М., 2002; Мут'єв А. В., 2003; Лещій Н. П., 2004; Гурійович Х. Є., 2005). Про особливості рухової діяльності дітей зі зниженим слухом у період навчання у спеціальній школі є лише окремі наукові роботи (Колишкін О. В., 2004; Колосовська А. А 2000; Ляхова І. М., 2005).

Аналіз існуючих авторських програм з фізичної культури для слабочуючих школярів показав, що вони спрямовані переважно на підвищення загального рівня здоров'я та рівня розвитку окремих фізичних якостей. При цьому цей процес відбувається у рамках лише однієї з форм фізичної культури – уроку. Але, загально відомо, що задовольнити потребу дитини у рухах тільки уроками фізичної культури можливо лише частково (Солодков А. С., Сологуб Е. Б. 2001), а для створення дієвої системи оздоровлення фізіологічно обумовленими є щоденні заняття фізичними вправами. Саме цим пояснюється необхідність у організації та проведенні позаурочних форм з фізичної культури для даної категорії дітей, які б забезпечили ефективність процесу корекції та компенсації рухових порушень. Важливо також зазначити, що ряд науково-дослідницьких робіт розглядають проблему фізичного виховання дітей зі зниженим слухом переважно дошкільного віку (Коржова А. А, 1992; Трофімова Г. В., 1980). За даними Ляхової І. М. [2005] проблема корекції рухової сфери дітей шкільного віку засобами фізичного виховання досі не стала предметом спеціального дослідження. У зв'язку з цим для вивчення особливостей рухової сфери та проведення дослідження нами була обрана вікова група дітей середнього та старшого шкільного віку.

Робота виконана у відповідності до плану НДР Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка.

Формулювання  цілей роботи.

Мета дослідження: вивчення впливу занять оздоровчою аеробікою  на фізичний та психофізіологічний стан слабочуючих школярів середнього та старшого віку.

Завдання роботи:

·  Встановити вихідний рівень фізичного розвитку та фізичної підготовленості слабочуючих школярів середнього та старшого віку.

·  Визначити рівень тривожності та рівень самооцінки слабочуючих дітей середнього та старшого шкільного віку.

·  Аналізувати існуючі види оздоровчої аеробіки.

·  Виявити вплив занять оздоровчою аеробікою на загальний стан організму та корекцію вторинних відхилень у слабочуючих дітей середнього та старшого шкільного віку

Методи дослідження: аналіз науково-методичної та спеціальної літератури; психолого-педагогічні дослідження (анкетування, бесіда, опитування, тестування рівня тривожності та рівня самооцінки).

Результати дослідження.

На фоні вказаної патології в  організмі що росте, з'являються вторинні відхилення, які негативно впливають на загальний розвиток дітей, обмежують їх рухові можливості. Серед них (в залежності від часу втрати слуху) виділяють порушення розумового розвитку та розвитку мовлення (Борщевська Л. В., 1998). Зниження слуху негативно позначається на розвитку швидкісних здібностей та витривалості. Враховуючи, що однією з основних функцій слухової сенсорної системи вважається оцінка часових інтервалів, у дітей зі зниженим слухом спостерігається порушення темпу і ритму рухів. Суттєвих порушень набувають і інші види координаційних здібностей, таких як статична та динамічна рівновага, просторове орієнтування (Лещій Н. П., 2004). Цим пояснюється значно знижений загальний фонд освоєних рухів, про що свідчить відставання у формуванні рухів у середньому на 1-2 роки порівняно з їх однолітками [ 3 ]. Вказані порушення уповільнюють швидкість орієнтації та пристосування до мінливих обставин, навчання новим трудовим та професійним діям. Окрім того, усвідомлення самою дитиною наявності у неї вказаної патології призводить до зниження її активності та потягу до спілкування, що виявляється у психоемоційній нестійкості, страху самовираження та високому рівні тривожності (Колишкін О. В., 2004). Це стає причиною тривалої гіподинамії, що додатково погіршує стан їх фізичного здоров'я. Згідно результатів дослідження Ляхової І.

 

М. [2005] серед слабочуючих дітей віком 7-16 років 69,7% хлопчиків та 74,8% дівчат мають низький рівень здоров'я. У більшості учнів вказаної типологічної групи спостерігаються низькі функціональні можливості серцево-судинної, дихальної та м'язової систем, порушення фізичного розвитку. За даними наукових досліджень виявлено, що у 62 % випадків втрата слуху дітей супроводжується дисгармонійним фізичним розвитком, у 43,6 % - порушеннями опорно-рухового апарату (сколіоз), сутулістю, плоскостопістю (Бабенкова Р. Д., 1967; Какузін В. А., 1973). Отже головними завданнями перед фізичним вихованням слабочуючих школярів є оздоровчі, які пов'язані з підвищенням аеробних можливостей їх організму та корекції вторинних відхилень.

На сьогодні фітнес-індустрія пропонує широкий вибір засобів оздоровлення, що дає змогу обрати такий напрямок занять, який би відповідав індивідуальним можливостям кожного, задовольняв його особистісні інтереси та потреби. Але, враховуючи складність сприйняття звукових сигналів, особливості функціонального стану слабочуючих дітей, коло вибору форм масової фізичної культури для них значно знижується. У більшості випадків неможливість реалізувати свої бажання у таких дітей обумовлена відсутністю спеціально організованих занять, а також коштів для користування платними послугами у фітнес-центрах. За даними результатів опитування, найбільшою популярністю серед сучасної молоді користуються оздоровчі види аеробіки, які відрізняються за змістом та побудовою занять. Серед них: аеробіка низької інтенсивності (використовуються у більшості ходьба, базові кроки без пружинних рухів гомілковостопного суглобу – піднімання на півпальці); аеробіка високої інтенсивності (стрибки, біг, базові кроки з підніманням на півпальці і фазою польоту); фанк (акцент на танцювальність, вільну пластику рук, пружинясту ходьбу); сіті-джем (композиція по типу вільних вправ із складними хореографічними зв'язками танцювального характеру); степ-аеробіка (вправи на спеціальній степ-платформі); слайд-аеробіка (вправи на гімнастичній доріжці, імітуючі ковзанярський спорт); фітбол (вправи на м'ячах); аквааеробіка (вправи у басейні); фітнес (вправи танцювального, а також силового характеру з обтяженням, на тренажерах) (Анісімова М. В., 2004). З метою підвищення функціональних можливостей організму і корекції вторинних відхилень, а також враховуючи обрану вікову групу (середній та старший шкільний вік), для позакласних занять з фізичного виховання було обрано фітнес-аеробіку, яка найбільш приваблює своєю доступністю, варіативністю навантаження, емоційністю та можливістю змінювати зміст занять в залежності від інтересів та рівня здоров'я дітей. Це означає, що в одному занятті будуть присутні основні стилі і напрямки аеробіки (танцювальна, силова, стретчинг та ін.).

Головною особливістю  проведення занять з аеробіки є безперервний спосіб виконання базових кроків під музичний супровід. Завдяки цьому  підвищується рівень функціональної активності фізіологічних систем, що сприяє розвитку загальної витривалості та інших фізичних якостей (координації, гнучкості, сили). Враховуючи, що слабочуючі діти мають низький рівень фізичної підготовленості та індивідуальні особливості розвитку, на пояснення техніки виконання вправ витрачається певний час, що значно знижує моторну щільність заняття та зацікавленість дітей (Залетаев І. П., 2002). В аеробіці переважають наочні методи навчання, що полегшує сприйняття дітьми інформації щодо рухової дії, а поточний спосіб виконання вправ значно збільшує моторну щільність заняття. Це позитивно впливає на серцево-судинну та дихальну системи, функціональний стан яких у слабочуючих характеризується як низький. Окрім того, в процесі занять аеробікою поряд із завданнями загального фізичного розвитку та оздоровлення дітей вирішуються завдання естетичного виховання. Провідна роль в цьому належить музиці, яка відіграє роль ритмічного та емоційного фактора. Як ритмічний фактор, вона створює у дітей уявлення про характер рухів, їх часові характеристики, підвищує просторову точність і виразність, розвиває естетичний смак (Ротерс Т. Т., 2001), а отже буде сприяти корекції координаційних здібностей слабочуючих учнів. При цьому естетичною характеристикою відчуття простору, часу, точності м'язових зусиль буде постава та хода (Ротерс Т. Т., 2005). Як емоційний – викликає сильні емоційні переживання, формує естетичні ідеали, підвищує виразність та емоційність занять, що дає змогу суттєво підвищувати ефективність виконання вправ, придавши їм нового естетичного наповнення, сучасних ліній, пластичності та танцювальності [4, 6]. Поряд з цим, позитивний емоційний фон в процесі занять полегшує перенесення тренувального навантаження. Іншою особливістю аеробіки є широке застосування найрізноманітніших елементів загально-розвиваючих вправ (з предметами та без предметів), хореографії, вправ художньої гімнастики, танцювальних вправ та елементів танців, які сприяють розширенню рухового фонду слабочуючих дітей та формують загальну культуру рухів. Окрім цього, виконання групових вправ під музику вимагає єдиних зусиль, активності та творчого ставлення до справи, що сприятиме формуванню почуття колективізму, підвищуватиме комунікаційні здібності, а твердий регламентований порядок занять дисциплінує дітей, привчає їх зосереджуватися та бути уважними [ 4 ]. Як вже було зазначено, слабочуючі діти мають низький рівень самооцінки, а також високий рівень тривожності (Колишкін О. В., 2004). Заняття аеробікою впливають на особистість і забезпечують ефект соціально-психологічної реабілітації, сприяють формуванню інтелекту, підвищенню моральної стійкості, активізують вольові зусилля та зміцнюють здоров'я. Цей факт підтверджується дослідженнями інших авторів (Просвірніна С. С., Мішньова Л. М., 2004). Встановлено, що розширення рухового арсеналу, підвищення фізичної активності, покращення психічного самопочуття дозволяють дітям повніше усвідомити свої потенційні можливості, змінити самооцінку і відношення до себе – повірити у свої сили (Залетаев І. П., 2002).

Висновок.

Вибір аеробіки для позаурочних занять із слабочуючими школярами є науково обґрунтованим, адже вона сприяє формуванню цілісної та гармонійної особистості, зальному оздоровленню дітей та корекції вторинних відхилень у їх розвитку. А саме, в процесі занять відбувається розвиток фізичних якостей (витривалості, сили, координації, швидкості, гнучкості); виховання навички правильної постави та корекція її різноманітних відхилень; знімається психоемоційна напруга, нейтралізуються стреси, депресії; розкриваються індивідуальні творчі здібностей слабочуючих дітей середнього та старшого шкільного віку.

Подальші дослідження  передбачається провести у напрямку вивчення інших проблем впливу занять оздоровчою аеробікою на фізичний та психофізіологічний стан слабочуючих  дітей середнього та старшого віку.

Література.

·  Анисимова М. В. Занимаясь оздоровительной аэробикой // Физическая культура в школе. - М., 2004. - №6. - С. 29-35.

·  Колишкін О. В. Адаптивне фізичне виховання учнів спеціальної школи. – Суми: СДПУ ім. А. С. Макаренка, 2003. – 156 с.

·  Ляхова І. М. Корекційно-педагогічні основи фізичного виховання дітей зі зниженим слухом: Монографія. – Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2005. – 506 с.

·  Мороз О. О. Музично-ритмічне виховання та художня гімнастика. Методичні вказівки. – Чернівці: ЧНУ, 2002. – 32 с.

·  Опришко Н. Тенденції сучасних фітнес-програм / Молода спортивна наука України: збірник наукових статей в галузі фізичної культури та спорту. - К., 2005 – Вип. 8. Том 3. - С. 266-269.

·  Ротерс Т. Т. Теория и методика развития личности школьника на ритмических занятиях в общеразвивающей школе. - Луганск: Альма матер, 2001. - 279 с.