Фізична підготовка

          З психологічної  точки зору спортивна форма  характеризується активізацією  емоційно-вольових процесів. При  цьому значно швидше протікають  психічні процеси (реакції, сприйняття, орієнтування, прийняття рішень). Розширюється  обсяг уваги, дії добре контролюються,  виявляється воля до перемоги, впевненість у своїх силах, спортсмени відчувають емоційний підйом, бадьорий, життєрадісний настрій, відчуття здоров'я і т. д. У стані спортивної форми спортсмени тренуються із задоволенням.

          Стан спортивної  форми має вирішальне значення  в успіхах спортсмена, тому необхідно  знати, що є її показниками.  Найбільш важливим критерієм  виступають спортивні результати. Але вони характеризують загальну  картину, а не стан фізичної, технічної або будь-якої іншої  підготовки. Крім того, в окремих  видах спорту (гімнастики, стрибків  у воду, фігурному катанні на  ковзанах і т. п.) результати  спортсменів виражаються в суб'єктивних  оцінках. Тому необхідні додаткові  критерії спортивної форми, зокрема:  стан окремих органів і систем, що визначається методом функціональних  проб, реакції на максимальну  роботу, що дозволяє судити про  те, на яке граничне напруга  здатна дана функціональна система. 

          Якщо тренування  припиняється, то у відповідь  на це розвивається стан растренірованності, що характеризується зворотним розвитком тих позитивних пристосувальних змін, що були викликані тренувальним процесом. Для стану растренірованності характерно зниження діяльності всіх органів і систем; організм людини стає менш стійким по відношенню до різноманітних шкідливих дій зовнішнього середовища.

          Для досягнення  спортивної форми велике значення  має правильний вибір засобів  спортивного тренування, а також  умови побуту, харчування, раціональний  режим. Фізичні вправи, що застосовуються  в якості засобів тренування, можна розділити за їх значенням  для спеціалізації на основні  (або змагальні) - ті вправи, які  є предметом спеціалізації в  даному виді спорту, - і допоміжні  (всі інші вправи). Останні, в  свою чергу, поділяються на  загальнопідготовчі, за допомогою яких досягається загальна фізична підготовленість, і спеціально-підготовчі, вирішальні завдання спеціальної фізичної підготовки. Спеціально-підготовчі вправи підрозділяються на вправи, що розвивають основні фізичні якості (з урахуванням специфіки виду спорту), і на що підводять вправи, необхідні для формування та вдосконалення спортивної техніки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         ВИСНОВОК 

         Отже, в умовах сучасного  матеріального виробництва до фізичних і безпосередньо пов'язаних з  ними здібностей працівників пред'являються  нові вимоги. Все більше видів праці  вимагають замість грубих фізичних зусиль тонко скоординованих і точно  розрахованих рухових дій, замість  небагатьох суто стереотипних навичок  – здібності опановувати все  новими вдосконаленими формами рухів. Вже в числі існуючих професійних  спеціальностей немало таких, майстерність і виробничі досягнення в яких істотно залежать, образно кажучи, від витонченої культури рухів (як, наприклад, у налагоджувачів складних промислових агрегатів або випробувачів нової техніки, зокрема авіаційної). В багатьох сучасних трудових процесах потрібні також підвищена лабільність і стійкість функцій органів чуття (аналізаторів), загальна психофізична витривалість і ряд інших фізичних і безпосередньо пов'язаних з ними здібностей. Таким чином, технічний прогрес у сфері праці не знімає, а в певному аспекті усугубляє необхідність фізичної підготовки до трудової діяльності, хоча і в іншому, ніж раніше, відношенні.

         Основними з вирішуваних  в процесі фізичного виховання  специфічних задач є: 1) задачі по оптимізації фізичного розвитку людини у напрямку всебічного розвитку властивих їй фізичних якостей, вдосконалення  рухових здібностей, зміцнення і  багаторічного збереження здоров'я; 2) специфічні освітні задачі, що передбачають системне формування необхідного в  житті індивідуального фонду  рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань ("фізичної освіти"). Конкретніше кажучи, суть цих двох груп задач, що виражають специфічну спрямованість фізичного виховання, полягає в наступному.

         "Функціями спорту" при строгому тлумаченні їх  прийнято називати похідні від  його суті і разом з тим  залежні від конкретних умов  його культивування властивості,  які виражаються в характері  дії спорту на людину і людські  відносини, дозволяють задовольняти  через спорт певні потреби  особи і суспільства. В зв'язку  з цим говорять про роль  спорту, його значення і призначення  в суспільстві.

         Як ясно вже з  ввідного визначення поняття "спорт", основу специфіки його функцій складає  те, що він виник, розвивався і розвивається як діяльність власне-змагальне, яка  як би спеціально пристосована для  максимального виявлення, уніфікованого  порівняння і об'єктивної оцінки певних людських можливостей у формі  змагання, орієнтованого на перемогу або можливе високе досягнення в  самій цій діяльності змагання.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         ЛІТЕРАТУРА

1. Введение в теорию физической культуры: Учеб. пособие для ИФК // Под общ. ред. Л. П. Матвеева. – М.: ФиС, 1983.
2. Всемирный научный конгресс "Спорт в современном обществе": сборн. – М.: ФиС, 1980.
3. Грнненко М.Ф. Саноян Г. Г. Труд, здоровье, физическая культура. – М.: ФиС, 1974.
4. Жданова О. та ін. Організація та методика оздоровчої фізкультури і рекреаційного туризму. – Луцьк, 2000.
5. Иващенко Л.Я„ Страпко Н.П. Самостоятельные занятия физическими упражнениями. – К.: Здоров'я, 1988. – 160 с.
6. Использование тренажеров в оздоровительных целях / Шелюженко А.А., Душанин С.А., Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я. – К.: Здоров'я, 1984. – 136с.
7. Каганов Л.С. Развиваем выносливость – М.: Знание, 1990 (Новое в жизни, науке, технике. Серия "Физкульт. и спорт". – №5.) – 98 с.
8. Купер К. Аэробика для хорошего самочувствия: Пер.с англ. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Физкульт. и спорт, 1989. – 224 с.
9. Линец М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров'я, працездатність. – Львів, 1993. – 132 с.
10. Лозинский В.С. Учитесь быть здоровыми. – К.: Центр здоровья, 1993.-160 с.
11. Лоу Б. Красота спорта. М.: Радуга, 1984.
12. Матвеев Л. П. Основы спортивной тренировки. Гл. I. М., ФиС, 1977.
13. Матвеев П.П. Теория и методика физической культуры /Общие основы теории и методики физического воспитания; теоретико-методические аспекты спорта и профессионально-прикладных форм физической культуры: Учеб. для ин-тов физ. культуры – М.: Физкульт. и спорт, 1991. – 543 с.
14. Методология построения должных норм физической подготовленности. Сост. Е. Я. Бондаревский и др. – М.: ВНИИФК, 1983.
15. Мильнер Е.Г. Формула жизни: Медико-биологические основы оздоровительной физической культуры. – М.: Физкульт. и спорт, 1991. – 112 с.