Фізична реабілітація при переломах нижіх кіцівок

Працетерапія є основою  побутової реакції, при якій хворий навчається основним навичкам самообслуговування (приймання їжі, гоління, одягання, пересування),тому у відділеннях працетерапії застосовують побутові стенди, на яких розміщують основні придмети побуту.

Психологічна реабілітація. Рання психологічна підготовка хворого до можливих змін професії попереджує виникнення невротичих реакцій, допомагає хворому в акивній і свідомій участі в процесі реабілітації. Вона включає психотерапевтичні бесіди, психотропні засоби [3; 22; 24].

Механотерапія.

Доцільно використовувати  апарати маятникового типу з вантажем різної маси.

За ступенем вольової участі хворого в здійсненні рухів на апаратах механотерапії їх ділять на три групи: пасивні, пасивно-активні та активні.

Основні завдання механотерапії:

- збільшення амплітуди рухів в уражених суглобах;

- зміцнення ослаблених  гіпотрофірованних м'язів і поліпшення  їхнього тонусу;

- поліпшення функції нервово-м'язового апарату вправлятися кінцівки;

- посилення крово-і лімфообігу, а також тканинного обміну ураженої кінцівки.

Перед початком процедур на механотерапевтичних апаратах хворого  треба обстежити. Необхідно перевірити амплітуду рухів у суглобі  за допомогою кутоміра, визначити ступінь м'язової гіпотрофії кінцівки візуально і за допомогою вимірювання її сантиметром, а також ступінь вираженості больового синдрому у спокої і при русі [9].

Методику механотерапії  суворо диференціюють залежно від  особливостей клінічних форм поразки. Слід строго враховувати вираженість ексудативного компонента запалення в суглобі, активність ревматоїдного процесу, стадію і давність захворювання, ступінь функціональної недостатності суглобів, особливості перебігу процесу.

Показання до застосування механотерапії:

- обмеження рухів у суглобах будь-якого ступеня;

- гіпотрофія м'язів  кінцівок;

- контрактури.

Протипоказання:

- наявність анкілозу.

Відповідно до систематизацією  вправ на механотерапевтичних апаратах слід застосовувати пасивно-активні  рухи з великим елементом активності [1].

Курс механотерапії  складається з трьох періодів: вступного, основного і заключного.

У вступному періоді  вправи на механотерапевтичних апаратах мають щадяще - тренування; в основному - тренує характер; в заключному додають елементи навчання для продовження самостійних занять лікувальною гімнастикою в домашніх умовах.

При анкілозі суглобів механотерапію для цих суглобів проводити недоцільно, але довколишні неанкілозуючі суглоби з профілактичною метою слід, якомога раніше тренувати на апаратах.

Застосовуючи механотерапію, слід дотримуватися принципу щадіння ураженого органу і поступового здійснення тренування.

У перші дні процедуру  механотерапії проводять один раз  на день, вправляючи всі уражені  суглоби, в подальшому - два рази і у тренованих хворих - до трьох разів на день (не більше). Навантаження збільшують вельми обережно як по числу процедур в день, так і по тривалості процедури і масі застосовуваного вантажу. Слід враховувати ступінь гіпотрофії вправлятися м'язів, вираженість больового синдрому, переносимість процедури і тим хворим, у яких ці симптоми менш виражені, можна більш активно збільшувати навантаження [16; 18].

Дотримуючись загальні положення проведення процедур механотерапії, слід індивідуалізувати її для різних суглобів.

Колінний суглоб . За допомогою апарату впливають на згиначі і розгиначі цього суглобах. В. П хворого - сидячи. Необхідно, щоб стілець і підставка для стегна знаходились на одному рівні. Стегно і гомілку фіксують ременями та пересувається на кронштейні з підставкою. При витягнутій нозі хворий робить активне згинання, при зігнутою - активне розгинання. Тривалість процедури - від 5 до 25 хв, маса вантажу одразу велика - 4 кг, в подальшому її можна доводити до 5 кг, але не більше.

            При використанні апарату для гомілковостопного суглоба впливають на згиначі, розгиначі, відвідні, що приводять м'язи стопи. В. П. хворого - сидячи на високому стільці. Вправляючу стопу фіксують на підстопнику за допомогою ременів, друга нога знаходиться на підставці висотою 25-30 см. Хворий сидить, коліно зігнуто - активне згинання стопи, при випрямленому колінному суглобі - активне її розгинання. У цьому ж В. П. виробляють відведення і приведення стопи. Тривалість процедури - від 5 до 15 хв, маса вантажу - від 2 до 3 кг. При вправі гомілковостопного суглоба швидше наступає стомлення м'язів гомілки, а тому збільшення тривалості процедури і маси вантажу небажано.

Під час процедур механотерапії  збільшення навантаження можна досягти  за рахунок зміни положення вантажу  на маятнику, подовження або укорочення самого маятника, зміни кута підставки для підтримки вправлятися сегмента, яку закріплюють за допомогою зубчастої муфти [20; 28].

 

ВИСНОВКИ

 

1. Отже можа зробити висновки щодо фізичної реабілітації при переломах нжніх кінцівок. Перелом – це порушення цілості кістки під впливом одномоментної дії травмуючої сили.

Переломи кісток виникають  під час різних рухів, ударів, падінь з висоти. Схильність людей до переломів  залежить від їхнього віку. Так, у  дітей та молодих людей переломи виникають значно рідше, ніж у літніх людей. Це пояснюється тим, що у молодих людей вміст органічних речовин у кістках переважає вміст мінеральних, а у людей похилого віку – навпаки. Найпоширенішими переломами нижніх кінцівок є такі як :

- так званий «бамперна  перелом» - широко розповсюджений вид травми, що виникає, як правило, при автодорожніх травмах.

- Перелом медіальної  і латеральної кісточок.

- Перелом шийки стегна. Важковиліковний, але досить поширений  перелом, особливо у літніх  людей. Найбільш ефективний спосіб  лікування - установка штучного кульшового суглобу.

Крім цих місць переломів  можливі і багато інших. Фактично, будь-яка кістка може бути зламана в будь-якій точці на всьому її протязі.

2. До основних і  найефективніших засобів фізичної  реабілітації можна віднести такі як ЛФК, масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію, психологічну реаблітацію. Всі ці засоби реабілітації слід виконувани комплексно. Лікувальна фізкультура - обов'язковий компонент комплексного лікування, так як сприяє відновленню функцій опорно-рухового апарату, сприятливо впливає на різні системи організму за принципом моторно-вісцеральних рефлексів.

ЛФК і масаж широко застосовуються в комплексі з  іншими методами при захворюваннях  і травмах, а також можуть бути самостійними методами лікування багатьох хронічних захворювань і наслідків травм: при паралічах, парезах, викривленнях хребта, емфіземі, наслідки перелому кісток та ін.

Механотерапія – це застосування фізичних вправ, які виконуються за допомогою спеціальних апаратів. На цих апаратах виконуються суворо дозовані  та спрямовані рухи. Основна мета цих рухів є відновлення рухливості в суглобах, зміцнюють силу м’язів за допомогою того що вони мають більш локальний вплив на тканини. Під час механотерапії посилюється крово та лімфообіг, збільшується еластичність м’язів та зв’язок, повертають суглобам властиву їм функцію.

При переломах нижніх кінцівок протягом всього курсу реабілітації слід проводити психологічну реабілітацію. Рання психологічна підготовка хворого до можливих змін професії попереджує виникнення невротичих реакцій, допомагає хворому в акивній і свідомій участі в процесі реабілітації. Вона включає психотерапевтичні бесіди, психотропні засоби.

Отже розглянувши ці методи реабілітації можа сказати, що вони є надзвичайно ефективними  при переломах нижніх кінцівок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Амосов Н. М. Здоров'я людини / Н. М. Амосов, Я. М. Бендер - М.: 1984.
2. Артеменко Е. П. Удосконалення методики відновлення працездатності після переломів кісток гомілки: Автореф.- Омськ, 2006. - 23 с.
3. .Бакулев А. Н. Популярна медична енциклопедія / А. Н. Бакулев , Ф. Ф. Петров - К.: СПб. - 2001р
4. Бахрах І. І. Організаційні, методичні та правові основи фізичної реабілітації. Навчальний посібник / І. І. Бахрах, Г. М. Грец :  - Смоленськ: СГИФК, 2003. - 151 с.
5. Бєлова В. І. Енциклопедія здоров'я./ В. І. Бєлова - 2003р.
6. Біла Н. А. Лікувальна фізкультура та масаж. Навчально-методичний посібник для медичних працівників/ Н. А. Біла - М.: Радянський спорт, 2004.
7. Валєєв Н. М. Практикум з ЛФК: мет. разраб. / Автореф.: Н. М. Валеев, Н. Е. Кудрявцев, А .Г. Шактрев. - М., 2003.-44 с.
8. Доленко Ф. Л. Бережіть суглоби / Ф. Л. Доленко  - М.: ФиС, 2000.
9. Дубровский В.  И. Спортивная медицина : [Учебник для студентов вузов] / В. И. Дубровский. – М.: Гуманит. изд. Центр Владос, 2002. – 512 с.
10. Дьомін Д. Ф. Лікарський контроль при заняттях ФК./ Д. Ф. Дьомін – К.:СПб.: 1999.
11. Епіфанова В. А. Лікувальна фізична культура. Довідник. / В.А.Епіфанова - 2001р.
12. Епіфанова В. А. Медична реабілітація / Епіфанова В. А. - К.:- С. 283-290
13. Євсєєв С. П. Адаптивна фізична культура: Навч. Посібник / С. П. Євсєєв , Л. В. Шапкова - М.: Радянський спорт, 2000. - 240с.
14. Єпіфанов В. А. ЛФК: Навчальний посібник для вузів / В. А. Єпіфанов  - М.: ГЕОТАР- мед, 2009.
15. Єпіфанов В. А. Реабілітація в травматології / В. А. Єпіфанов, А. В. Єпіфанов - М.: ГЕОТАР - мед, 2010.
16. Заруцький Я. Л. Ортопелия травматология и протизирование / Я. Л. Заруцький , Л. М. Анкін, К. В. Пендраковський - Мед.журнал-2002 -№3-ст.54-59
17. Іваницький М. Ф. Анатомія людини / М. Ф. Іваницький  - М.: ФиС, 2008. - 463 с.
18. Краснов А. Ф. Травматология : [Справочник] / А. Ф. Краснов, В. М. Аршин, В. В. Аршин. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 602 с.
19. Коц Я. М. Спортивна фізіологія / Я. М. Коц - М.: Фізкультура і спорт, 2000р.
20. Крупко І. Л. Керівництво з травматології і ортопедії / І. Л. Крупко - Ленінград: Медицина, 2001р.
21. Ланда В. А. Ортопедия, травматология, протезирование / В. А. Ланда, Т. И. Мищеряков -2004-№4-ст.83-86
22. Мілюкова І. В., Євдокимова Т. А. Лікувальна фізкультура: Новітній довідник / І. В. Мілюкова , Т. А. Євдокимова. під ред. проф. Т. А. Евдокімовой М.: Изд-во Ексмо, 2003. - 862 с.
23. Місула І. Р. Медична та соціальна реабілітація / Місула І. Р., Вакуменко Л. О. – К.: Медицина, 2005. - ст. 297-302
24. Олекса А. П. Травматологія і ортопедія : [Підручник для вузів] / А. П. Олекса. –  Київ: Вища школа, 2000. – 511 с.
25. Петровського Б. В. Велика медична енциклопедія / Б. В. Петровського - М: Рад. Енциклопедія, 1999р.
26. Полуструев А. В. Теоретичні та методичні засади відновлення фізичної працездатності травматологічних хворих з переломами верхніх і нижніх кінцівок: Навчальний посібник / А. В. Полуструев -Омськ: ОГАФК, 2009. - 150 с.
27. Попов С. Н. Физическая реабилитация: [Учебник для вузов] / С. Н. Попов. –  Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. – 605 с.
28. Саттаров А. Р. Галицький лікарський вісник / Саттаров А. Р.-2003-№4.-ст.122
29. Юр'єв В. П. ЛФК при діафізарних переломах кісток нижніх кінцівок: Методичні рекомендації. - Л., 2002.
30. Юмашев Г. С. Травматологія та ортопедія. - М.: Медицина,1999р.
31. Юмашев Г. С. Оперативна травматологія і реабілітація хворих з пошкодженнями ОРА / Г. С. Юмашев , В. А. Єпіфанов - М.: Медицина, 2003. - 384 с.