Економіко – статистичний аналіз і шляхи підвищення рентабельності зернових культур

     - для збільшення урожайності зернових  важливу роль грає також посівний матеріал. Насіння повинне бути добре відкалібровані за розмірами, з високими посівними кондиціями, протравлено і оброблено препаратами проти шкідників.

     - необхідно підвищувати рівень  агротехніки і якості робіт,  що сприятиме впровадженню прогресивних  форм організації і стимулюванню  праці з оплатою за кінцевий результат;

     - до найважливіших джерел підвищення  врожайності слід віднести раціоналізацію  виконання робіт, особливо посівних  і прибиральних;

     - підвищити ефективність виробництва  зернових можливо за рахунок  підвищення продуктивності праці,  за рахунок підвищення ефективності  використання робочого часу, зниження  витрат праці на виробництво продукції рослинництва. 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ 

     Для розкриття теми курсової роботи використовувались дані підприємства ООО«Перемога» , яке як виявилось при аналізі, має високі показники і стійкість в нинішній нестійкій ринковій економіці.

    Питома  вага діяльності господарства належить виробництву продукції рослинництва, а тваринництво займає не значне місце.

     Велика  кількість галузей у господарстві гальмує високоефективне використання основних засобів. Необхідно поступово  ліквідувати в господарстві дрібні малоефективні галузі, збільшити  розміри головних і додаткових галузей.

     Виробництво зернових  в аналізованому господарстві в 2009 році,  склало 79,61 % в загальній структурі виручки господарства. За результаттами проведеного аналізу можна зробити наступні пропозиції:

     1) По-перше, для отримання максимального прибутку підприємство повинне більш повно використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, і в першу чергу, воно повинне використовувати виявлений резерв по виробництву на наявному у нього устаткуванні додаткової продукції. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції, тобто витрати на її виготовлення з розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що зрештою веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Ну, а окрім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації рентабельної продукції збільшується прибуток з розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої враховує загальну суму прибутку. Внаслідок цього, збільшення рентабельної  продукції, що випускається, за умови її реалізації дає значний приріст об'єму прибутку.

         2) Зниження собівартості також  значно може збільшити одержуваний підприємством прибуток. Як описувалося в попередньому пункті, одним з чинників зниження собівартості є збільшення об'єму продукції, що випускається. Іншими чинниками є:

     - поліпшення рівня організації виробництва, що має собі на меті звести до мінімуму або взагалі ліквідовувати нераціональні витрати;

     - злагоджена робота всіх складових  виробничого процесу (основного,  допоміжного, обслуговуючого виробництво);

     - оптимізація потокових процесів  на підприємстві.

     3) Важливим чинником отримання додаткового прибутку є оптимізація структури збуту. При проведенні даної оптимізації питома вага продукції, що реалізовується за договірними, вищими цінами, повинен збільшитися до свого максимального рівня, а в ідеалі - до 100%. Відповідно, частка продукції, що реалізовується підприємством іншим організаціям по лінії взаєморозрахунків за нижчими цінами повинна бути якнайнижче. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЛІТЕРАТУРА 

1. Економіка сільського господарства. Коваленко Н.Я. – М.: ЄКМОС, 1998р.

2 Статистика  сельского хазяйства: Учебник  / О. П. Замосковний, Л. И. Ващуков  и др. - М.: Финансы и статистика, 1990. – 344 с.

3. Опря А.Т. Статистика – К.: „Урожай”, 2002р.

4. Царенко  О. М. Економічний аналіз діяльності  агропромислового комплексу: Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб.  – Суми: ВТД «Університетська  книга», 2006. – 240 с.

5. Мармоза А. Т. Практикум із сільськогосподарської статистики: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – 450 с.

6. Сергеев  С. С. Сельскохозяйственная статистика  с основами социально-экономической  статистики: Ученик. – 6-е издание,  перераб. и дополн. – М. Финансы  и статистика, 1989. – 656 с.

7. Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. Статистика підприємництва: Підручник. Київ: Вища школа, 1999. 521 с.

8. Закон України «Про державну статистику» від 17.09.1992 року//Голос України.-1992, 21 жовтня.

9. Про концепцію побудови національної статистики України та державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 року, № 326 // Зібрання постанов Уряду України.-1994.-№2.

10. Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Е.Н. Теорія статистики. – «Либідь», 2001 р.

11. Мармоза А. Т. Практикум з теорії статистики. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 344 с.

12. Громико Г.Л. Общая теория статистики: Практикум.- М.: ИНФРА-М, 2000.-139с.

13. Гаркавий В.К. Статистика: Підручник.- К: Вища школа, 1995.-415с.

14. Мармоза А.Т. Статистика: підручник(для студентів вищ. Навч. Закладів)/А.Т. Мармоза.-К.: Елью.Н, КНТ, 2009.-896 с:

15. Статистика: Підручник/ А.В. Головач, А.М.Єріна, О.В.Козирєв та ін..-К: Вища школа,1993.

16. Статистика. Курс лекций /Харченко Л.П., Долженко В.Г., Ионин В.Г., и др.; Под ред. В.Г. Ионина.- Новосибирск: Изд-во ГНАЭ и У,М.: Инфро-М, 2000.-301 с.

17. Статистика: Підручник / С.С.Герасименко, А.В.Головач, А.М.Єрінва та ін. – К.: КНЕУ,2000. – 467 с.

18. Чекотовський Е. В. Основи статистики сільсьського господарства: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 432 с.

19. . Річні звіти 2008 - 2009 років, ООО «Перемога» Краснодонського району Луганської області.