Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Апреля 2012 в 20:52, курсовая работа
Ціль роботи: закріпити теоретичні знання по загальній теорії систем та процедурі системного аналізу та отримати практичні навички застосування системного підходу до аналізу діяльності транспортного підприємства як складної системи.
В ході цієї роботи:
1.Опишемо транспортне підприємство в термінах теорії систем.
2.Охарактеризуємо систему та її властивості.
3.Опишемо структуру транспортного підприємства та структуру його підсистем, зробимо їхній аналіз.
4.Опишемо особливості зовнішнього середовища транспортного підприємства.
5.Проаналізуємо основні види діяльності транспортного підприємства, визначемо головну ціль, інші цілі. Побудуємо дерево цілей транспортного підприємства.
Проведемо аналіз «Swiss-Air» на наявність цих чотирьох характерних особливостей. Зробимо це у формі таблиці:
Особливість |
Прояв даної особливості в «Swiss-Air» |
Цілісність і подільність системи |
«Swiss-Air» є цілісною системою, оскільки діє як єдине ціле, що може бути підтверджено цілями і завданнями компанії на період 2007-2010 років:
Окрім цього, факт цілісності підтверджує системний підхід до управління: «Виявлення бізнес-процесів, організація взаємозв'язків між ними і управління взаємозв'язаними процесами як єдиною системою підвищує результативність і ефективність в досягненні поставленої мети. Особлива роль виділяється системному управлінню в поліпшенні операційної діяльності авіакомпанії.» В той же час авіакомпанія
безумовно складається з |
Наявність суттєвих зв’язків між елементами |
Про наявність у авіакомпанії суттєвих звя`зків між елементами свідчать такі положення Статуту та інших нормативних документів: Залучення співробітників «Діяльність авіакомпанії зв'язує в єдиний колектив співробітників різних рівнів і спеціалізацій, і їх повне залучення в процес управління якістю дозволить компанії найбільш ефективно використовувати їх знання і здібності, оцінюючи по гідності внесок кожного співробітника.» «Генеральний Директор, організовує роботу апарату Товариства, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий і інші рахунки Товариства, приймає на роботу і звільняє працівників Товариства, заохочує їх і накладає на них стягнення, визначає компетенцію посадовців Товариства і організовує ведення засідання Правління.» «Виконавський орган Товариства організовує виконання рішень загального збору акціонерів і Ради директорів Товариства.» «Голова Ради директорів Товариства організовує його роботу, скликає засідання Ради директорів Товариства і головує на них, організовує на засіданнях ведення протоколу, головує на загальному зборі акціонерів.» Як бачимо, суттєвими зв’язками є ті, що сприяють виникненню та існуванню таких інтегративних факторів як діяльність компанії, спрямованість на клієнта, на прибуток, на покращення якості транспортних послуг. Всі це, безумовно, пов’язує елементи компанії між собою (проте лише в межах компанії, адже значна кількість компонентів є водночас частинами інших систем) набагато міцніше, ніж з елементами, які не входять до неї. Щоправда, такі зв'язки як покращення якості транспортних послуг, розвиток транспортного ринку пов’язують авіакомпанію з іншими системами (елементами), що не входять до неї. Це пояснюється тим що авіакомпанія є підсистемою більшої системи – транспортної, і це є виявом ще однієї властивості системи – еквіпотенційності. |
Наявність визначеної організації |
В авіакомпанії «Swiss-Air» досить легко виділяється чітка організація, за якої всі взаємовідносини між елементами доволі строго регламентовані. Як і в будь якій складній людино-машинній системі, кожен елемент злагоджено виконує покладені на нього обов’язки, тобто ентропії фактично немає, як і немає невизначеності, адже всі знають що їм потрібно робити і як. |
Наявність інтегративних властивостей |
Серед інтегративних властивостей «Swiss-Air» слід виділити такі:
Всі ці властивості недоступні жодному з окремих компонентів системи, оскільки для окремого елемента авіакомпанії немає ні потреби, ні можливості виконувати хоча б одну з них. Проте для успішного функціонування системи (авіакомпанії) як цілого, ці властивості є визначними. В цьому полягає поняття інтегративності. |
У загальному вигляді поняття “система” характеризується: а) множиною елементів; б) зв’язками між ними; в) цілісним характером матеріального об’єкта, явища або процесу.
Аналіз різних тлумачень терміна “система” свідчить, що можна відокремити такі головні групи властивих системам властивостей, які характеризують:
• сутність і складність систем;
• зв’язок систем із зовнішнім середовищем;
• цілеспрямованість систем;
• параметри розвитку та функціонування систем.
Розглянемо детальніше основні властивості системи.
Загальність та абстрактність. Як система можуть розглядатися всі без винятку об’єкти, предмети, явища, процеси незалежно від їхньої природи.
Множинність. Одна і та ж сукупність елементів може утворювати різні системи, кожна з яких визначається конкретними системоутворюючими відношеннями та властивостями.
Цілісність і подільність. Система є передусім цілісною сукупністю елементів. Це означає, що, з одного боку, система це цілісне утворення, а з іншого в її складі чітко можуть бути виокремлено цілісні об’єкти (елементи). Однак не компоненти утворюють ціле (систему), а навпаки при поділі цілого виявляють компоненти системи. Отже, первинність цілого це головний постулат теорії систем.
Еквіпотенційність. Систему можна розглядати як підсистему системи вищого рівня, і навпаки – підсистему можна розглядати як систему зі своєю структурою, функціями, зв’язками між елементами.
Емерджентність системи. Властивості системи хоча і залежать від властивостей її елементів, але не визначаються ними повністю. Функціонування системи не може бути зведено до функціонування окремих її компонентів. Сукупне функціонування взаємозв’язаних елементів системи породжує якісно нові її функціональні властивості. Звідси випливає важливий висновок: система не зводиться до простої сукупності елементів, тому, розділяючи її на частини, досліджуючи кожну з них окремо, неможливо пізнати всі властивості системи загалом. Цю властивість ще називають системною або інтегративною. Емерджентність є результатом виникнення між елементами системи так званих синергічних зв’язків, які забезпечують більший загальний ефект функціонування системи, ніж сума ефектів елементів системи, що діють незалежно.
Синергетика (від грец. synergetikos спільний, погоджений, діючий) науковий напрямок, що вивчає зв’язки між елементами структури (підсистемами), які утворюються у відкритих системах (біологічних, фізико-хімічних, економічних, соціальних та ін.) завдяки інтенсивному (потоковому) обміну речовинами й енергією з навколишнім середовищем за нерівноважних умов.
Ієрархічність системи це складність і багаторівневість структури системи, яка характеризується такими показниками: кількість рівнів ієрархії побудови та управління системою, різноманіття компонентів і зв’язків, складність поведінки та неадитивність властивостей, складність опису й управління системою, кількість параметрів і необхідний обсяг інформації для управління системою. Ієрархічність системи полягає також у тому, що систему можна розглядати як елемент системи вищого порядку (надсистеми), а її елементи як системи нижчого порядку.
Взаємозалежність між системою та зовнішнім середовищем. Система формує та проявляє свої властивості при взаємодії із зовнішнім середовищем. Вона розвивається під впливом зовнішнього середовища, але при цьому намагається зберегти власну якісну визначеність і властивості, що забезпечують відносну стійкість та адаптивність її функціонування.
Рівень самостійності і відкритості системи визначається такими показниками: кількістю зв’язків системи із зовнішнім середовищем у середньому на один її елемент чи інший параметр; інтенсивністю обміну інформацією чи ресурсами між системою та зовнішнім середовищем; ступенем впливу інших систем.
Цілеспрямованість системи означає наявність у неї цілі (цілей) функціонування і розвитку. При цьому цілі характеризуються власною структурою та ієрархією.
Надійність системи (наприклад, організації) характеризується, зокрема: безперебійністю функціонування системи при виході з ладу одного з компонентів; фінансовою стійкістю і платоспроможністю організації; перспективністю запровадженої економічної, технічної, соціальної політики.
Розмірність системи характеризується кількістю компонентів системи та зв’язків між ними, що також свідчить про складність системи.
Системи функціонують у певному зовнішньому середовищі. Зовнішнє середовище це все те, що знаходиться зовні системи, поза її межами, включаючи необхідні умови для існування та розвитку системи.
Середовище є сукупністю всіх об’єктів, зміна яких впливає на систему, а також тих об’єктів, що змінюються під впливом системи. Зовнішнє середовище складається із багатьох природних, суспільних, інформаційних, економічних, виробничих та інших факторів, які впливають на систему та й самі певною мірою перебувають під впливом цієї системи.
Система може взаємодіяти із середовищем через:
• призначення, тобто, якщо призначення системи несумісне з середовищем, то необхідно або модифікувати призначення, або модифікувати систему та пристосувати її до середовища;
• побудову, тобто компоненти системи повинні гармонійно взаємодіяти як між собою, так і з середовищем;
• оцінку, тобто рівень сумісності системи з середовищем, ефективність реалізації її призначення, можливість реалізації додаткових цілей.
Взаємодія між системою та
зовнішнім середовищем
Система не є ізольованою від зовнішнього середовища, а пов’язана з ним зв’язками, через які здійснює певний вплив, реалізуючи своє призначення, мету (виходи системи). Крім цього, повинні існувати зв’язки іншого типу, що забезпечують її використання, тобто дію на систему з боку середовища (входи системи). Назва “чорна скриня” образно підкреслює повну відсутність інформації про внутрішню будову системи, в цій моделі фіксуються лише вхідні та вихідні зв’язки із середовищем.
1.2 Характеристика системи та її властивості
В основу будь-якої класифікації мають бути покладені характерні ознаки об’єктів класифікації. Наявність чи відсутність відповідної ознаки в об’єкті дозволяв віднести його до певного класу. Класифікація – це перший крок при дослідженні системи.
Найчастіше системи
• призначення,
• ступінь взаємодії із зовнішнім середовищем,
• походження,
• спосіб організації,
• тип та характер взаємодії між елементами,
• спосіб керування,
За призначенням системи поділяються на пасивні та цілеспрямовані (активні). Пасивні – це пристрої, що використовуються для виконання вимог, усвідомлених їх творцями (автомобілі, літаки). Цілеспрямовані – сприймають потреби, щоб сприйняти і формувати дії з множини альтернативних для задоволення власних потреб. Їх цілі можуть змінюватися в часі, адаптуватися до середовища та змінювати його.
За ступеню взаємодії із зовнішнім середовищем системи класифікуються на відкриті або замкнені (автономні). Відкрита система, яка досягає рівноваги стає замкненою. Цілеспрямовані системи є відкритими. Відкриті системи можуть зберігати високий рівень організованості і розвиватися у бік збільшення складності. Чисто замкнутих систем не існує. Вони розглядаються замкнутими виключно з точки зору якоїсь частини середовища.