Облік і аудит розрахункових операцій з ПДВ

Продовження табл. 1.1

Побудова податкової системи ґрунтується на таких  принципах як: обовязковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність;  економічна обгрунтованість; рівномірність сплати;  компетенція; єдиний підхід; доступність [92].

Багатовіковіа історія  формування і застосування як загальнотеоретичних, так і конкретних практичних принципів оподаткування, що відповідають певному рівню розвитку соціально-економічного життя конкретної країни, дала змогу відібрати найдієвіше і найефективніше серед них. В умовах становлення ринкової економіки в Україні постійно ведуть роботу з удосконалення податкової системи, але, на жаль, вона й досі не відповідає світовим стандартам.

На даний час існує  кілька аспектів недосконалості системи  оподаткування в Україні [101, 524]:

• податкова система відзначається нестабільністю. Це стосується як видів податків, баз оподаткування, податкових ставок, так і методики обчислення і термінів та порядку їх введення у дію;
• податкова система не стимулює суб'єкти господарювання накопичувати фінансовий капітал та його інвестувати;
• значна частина доходів держави, сформованих за рахунок податків, покривається непрямими податками;
• податкова система не створю умов для зменшення товарообмінних (бартерних) операцій;
• наявність розбіжностей, сумнівних тлумачень окремих термінів, положень, визначених  у законах, підзаконних актах;
• високий рівень оподаткування.

Сьогодні відбувається багато дискусій, здійснюються спроби удосконалення системи оподаткування. При цьому багато надій покладалося на прийняття Податкового кодексу держави.

Причини, що зумовлюють наявність  недоліків у системі оподаткування, досить різноманітні. Проте необхідно виділити суб’єктивні і об’єктивні фактори. До об’єктивних факторів можна віднести [7, 10]:

• недостатність вітчизняного досвіду оподаткування юридичних і фізичних осіб в умовах формування ринкової економіки;
• недостатність професійно підготовлених фахівців, які могли б бути залучені до розробки законодавчих і нормативних актів з оподаткування;
• стан економіки, дефіцит державних фінансових ресурсів, які зумовлюють прийняття законодавчих і нормативних документів з оподаткування фіскального спрямування.

До суб’єктивних факторів слід віднести: 

• відсутність альтернативних варіантів розробки законодавчих і нормативних документів з оподаткування; монополію Міністерства фінансів, податкової служби в їх підготовці, що мала місце на перших етапах становлення системи оподаткування;
• залучення до розробки законодавчих і нормативних документів з оподаткування недостатньо професійно підготовлених фахівців, необхідність наступного внесення змін;
• лобіювання розробки та прийняття окремих законодавчих та нормативних документів з оподаткування, Податкового кодексу держави в цілому, які спрямовані на вдосконалення системи оподаткування;
• неузгодженість чинного законодавства із питань оподаткування [41, 15].

Зміст і структура  податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку.

Податкова політика являє собою  діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. ЇЇ головними критеріями є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого, - залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості результатах діяльності.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні важливою проблемою є не лише рівень податкового тягаря, а й оптимальне поєднання прямих і непрямих податків. Переважання справедливих прямих податків дасть змогу уникнути таких негативних наслідків, як зубожіння більшості населення, подальший спад і занепад вітчизняного виробництва, нездатного конкурувати з дешевою продукцією іноземних фірм, тощо.

За даними Державного комітету статистики України і Державного казначейства України структура податкових надходжень наведена в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Структура податкових надходжень в Україні [112]

Світовий та вітчизняний  досвід переконує, що не існує і не може існувати податкової політики, котра задовольнила б усіх платників податків і державу  в цілому одночасно. Тому, формуючи податкову політику, вдосконалюючи податкове законодавство, потрібно дотримуватися принципу соціальної справедливості. Сплата податків має обов’язковий характер. Система штрафів і санкцій, громадська думка у країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов’язань перед бюджетом. А це означає, що, реформуючи систему оподаткування, слід прагнути до оптимального поєднання інтересів платників і держави.

Важливим елементом  податкової системи є також податковий контроль. Податковий контроль – це різновид спеціального державного контролю, який здійснює діяльність податкових органів і їх посадових осіб і з забезпечення законності, фінансової дисципліни й доцільності при мобілізації централізованих і децентралізованих грошових фондів і пов’язаних з ними матеріальних коштів. Основними завданнями податкового контролю є:

• перевірка виконання податкових обов’язків платників;
• перевірка правильності й своєчасності здійснення операцій, пов’язаних з оподаткуванням, підтримка і забезпечення дисципліни в сфері оподаткування;
• усунення й попередження правопорушень у сфері оподаткування, виявлення винних і притягнення їх до відповідальності [113, 21].

Механізм податкового  контролю включає в себе:

• об’єкт контролю – процеси формування грошових фондів публічного характеру, повнота і своєчасність реалізації податкового обов’язку;
• контрольованого суб’єкта – підприємства, установи, організації, фізичні особи, діяльність яких припускає участь у формуванні публічних грошових фондів, у яких виникають імперативні обов’язки щодо утворення таких фондів;
• контролюючого суб’єкта – спеціальні державні органи, наділені компетенцією в галузі податкового контролю;
• контролюючий процес – діяльність контролюючих суб’єктів, застосування ними відповідних методів, способів, спрямованих на досягнення цілей контролю;
• методи контролю – способи перевірки, оцінки й аналізу відповідних елементів об’єкта контролю, дій контрольованих суб’єктів, їх відповідності встановленим нормам [39, 24-25].

Перехід України до ринкових відносин зумовив значні перетворення у системі господарювання, зміни  у ставленні до власності, управлінні господарськими процесами тощо. Вони не могли не торкнутися і бухгалтерського обліку як системи впорядкованого узагальнення інформації про господарську діяльність, стан і рух майна та зобов’язань підприємства.

У зв’язку з введенням  у дію 1997 року Закону України  «Про податок на додану вартість»  з'явилося поняття податкового обліку. Оскільки чинним законодавством не визначено поняття (термін) «податковий облік», у спеціальній літературі по-різному його тлумачать. Одні автори [26, 57] вважають його частиною (підсистемою) бухгалтерського обліку (О. Гусакова, М. Коцупатрий), інші [20] називають його системою накопичення інформації, необхідної для сплати податків , а дехто стверджує, що взагалі не коректно розглядати місце та відповідно статус податкового обліку на загальних принципах без ув’язування його з особливостями кожного податку (О. Малишкін) [68].

Загалом податковий облік  – це облік, який за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції нарахування та сплати податків  відповідним державним органам.

Податковий облік організовують у такому порядку, щоб задовольнити потреби управління і служби податкового менеджменту в інформації щодо формування оподаткованої бази підприємства від усіх видів діяльності. Разом з тим, податковий облік обмежується в основному створенням системи формування валових доходів та витрат і достовірності їх відображення у декларації про прибуток підприємства, а також повноти нарахування, своєчасності перерахування у доход бюджету різних податків (зборів і платежів), правильності заповнення декларації з податку на додану вартість.

Податковий облік тісно  пов'язаний з фінансовим обліком.

Взаємозв’язок податкового  і фінансового обліку у наступному:

• обидва вони базуються на одних і тих же первинних документах;
• фіксують одні й ті ж дані і факти господарського життя;
• ці види обліку ведуть одні і ті ж спеціалісти – бухгалтери;
• основна частина інформації, отриманої як у системі фінансового, так і податкового обліку, призначена для зовнішніх користувачів [39, 30].

Проте між фінансовим і податковим обліком існує цілий ряд вагомих відмінностей. Щоб окреслити зону податкового обліку, слід розрізняти об’єкти обліку та правила, за якими він здійснюється.  Об’єктом податкового обліку в цілому виступає база та/або об’єкт оподаткування і податкове зобов’язання платника податку. Тобто об’єкт структурно виглядає як 2-3-рівнена система показників. За кожним податком (збором, внеском) законодавство визначає індивідуальну, специфічну базу, яку  слід застосовувати в податковому обліку.