Удосконалення аналітичного обліку готової продукції

 

Зміст

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. Визначення та МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ готової продукції

1. Визначення готової продукції……………........................................5
2. Оцінка готової продукції…………………………………................8
3. Організаційно-економічна та облікова характеристика досліджуваного підприємства…………………………………………………..10

РОЗДІЛ 2. Організація обліку надходження, зберігання та вибуття готової продукції

2.1. Організація  обліку надходження готової продукції……………….18

2.2. Організація  обліку готової продукції на  складах та в бухгалтерії……………………………………………………………………...22

2.3. Організація  обліку вибуття готової продукції……………………..25

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ І Удосконалення аналітичного обліку готової продукції

3.1. Організація  робочого місця бухгалтера з  обліку готової продукці………………………………………………………………………….27

3.2. Організація  обліку готової продукції в  бухгалтерії підприємства....................................................................................................29

3.3. Права,  обов’язки та відповідальність  бухгалтера по обліку готової  продукції…………………………………………………………………………35

3.4. Удосконалення  облікового процесу готової продукції……………41

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

На сучасному  етапі міжнародної інтеграції у  сфері економіки посилилась увага  до проблеми уніфікації бухгалтерського  обліку. У більшості країн із розвинутою економікою бухгалтерський облік будується відповідно до встановлених міжнародних стандартів. Перехід до ринкової економіки, виникнення та функціонування різних форм власності закономірно спричиняють суттєві зміни в бухгалтерському обліку, в його побудові й веденні. Ці зміни стосуються не лише практики ведення обліку, а й теоретичних його аспектів. На практиці розрізняють національні або внутрішні стандарти, які мають чинність лише в межах певної країни, і міжнародні стандарти, які пропонуються для поширення в різних країнах. Однак між внутрішніми та міжнародними стандартами існує органічний взаємозв’язок. В Україні розроблені національні стандарти бухгалтерського обліку, які не суперечать міжнародним.

Методологічні основи формування інформації про готову продукцію визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси” та № 16 „Витрати”. При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру.

Підприємства виробляють продукцію у відповідності із заключеними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, включаючи потреби ринку. Дана тема є актуальною для кожного підприємства, яке виготовляє продукцію різних видів.

Мета  курсової роботи полягає у з’ясуванні сутності готової продукції та порядку  обліку її наявності та реалізації. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• охарактеризувати готову продукцію та розглянути її класифікацію;
• розглянути порядок документування наявності та руху продукції;
• охарактеризувати організацію обліку надходження, зберігання та вибуття готової продукції
• розглянути організацію і знайти шляхи удосконалення аналітичного обліку готової продукції на підприємстві

Предметом дослідження є сутність та значення готової продукції, організація її облік та документування. Об’єктом дослідження є методика обліку наявності та руху готової продукції на прикладі досліджуваного товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження».

Питання організації обліку готової продукції на підприємстві знайшли відображення в працях українських вчених: М.Т.Білухи, Ф.Ф.Бутинця, Л.М.Кіндрацької, Ю.А.Кузьмінського, М.В.Кужельного, В.Г.Лінника, М.С.Пушкара, В.В.Сопка, В.Г.Швеця П.І., Гайдуцького, Н.М. Грабової, М.Я. Дем’яненка, І.І.Ємця, Г.Г. Кірейцева.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст викладено на 50 сторінках друкованого тексту. Робота містить 3 таблиці, 2 рисунка. Список використаних джерел налічує 21найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Визначення та МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ готової продукції

 

1. Визначення готової продукції

 

Продукція сільськогосподарського виробництва  - сирий продукт тваринного або рослинного походженя, що не пройшов стадії первинної промислової обробки (переробки), вирощений для реалізації на сторону або використання на потреби власного виробництва. До продукції рослинного виробництва відносяться: зерно, насіння, сіно, солома, баштанні культури, зелена маса на корм, зелена маса на силос тощо.

Готова  продукція рослинництва - це продукція, яка пройшла всі стадії оброблення, приймання, укомплектовування за умовами  договорів із замовниками та відповідає технічним вимогам і стандартам.

Готова  продукція рослинництва може мати, а може і не мати кількісні та якісні характеристики (кількість маси, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція  повинна мати вартісну характеристику.

При організації  обліку продукції її групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю

Класифікація готової продукції:

1. За формою:

- уречевлена (матеріальна);

- результати виконаних робіт;

- результати наданих послуг.

2. За ступенем готовності:

- готова продукція;

- напівфабрикати - продукти окремих технологічних фаз, якій повинні пройти одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати готовою продукцією;

- незавершене виробництво;

3. За технологічною складністю:

- проста;

- складна;

Основною  є сільськогосподарська продукція, використання якої може приносити найбільші  економічні вигоди підприємству і отримання  якої є метою утримання біологічних  активів, здатних давати таку сільськогосподарську продукцію (у рослинництві - зерно, овочі, фрукти, насіння соняшнику, виноград, коренеплоди тощо; у тваринництві - молоко в молочному скотарстві, приріст живої маси при вирощуванні  і відгодівлі тварин, вовна основного  стада овець, мед, товарна риба тощо).

Супутньою є сільськогосподарська продукція, яка одержана від біологічного активу або їх групи одночасно з основною продукцією, відповідає встановленим стандартам або технічним умовам і призначенням для подальшої  переробки або реалізації (у рослинництві - насіння льону і конопель; у  тваринництві - молоко від основного  стада овець, віск у бджолярстві  тощо).

Побічною  є сільськогосподарська продукція, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно  з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від  її використання є несуттєвими (у  рослинництві - солома, гичка, бадилля; у тваринництві - гній, пташиний послід тощо).

У бухгалтерському  обліку готова продукція має оцінюватися  за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом  з тим виникає потреба в  щоденному обліку наявності й  руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві «твердими» обліковоми цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.

Основними завдяннями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:

1. систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;вчасому і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);
2. контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;
3. вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.

Виконання цих задач задежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій.

Організація та методологія обліку готової продукції та її реалізації регламентується відповідними нормативними документами, чинними в Україні: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»; План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Затрати»; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних із продажем товарів; Порядок ведення Книги придбання товарів (робіт, послуг); Порядок ведення Книги продажу товарів (робіт, послуг); інші нормативні документи.

 

 

 

1.2 Оцінка готової продукції

 

Оцінка готової продукції при  її продажу чи реалізації залежить від облікової політики підприємства. При цьому можуть використовуватися методи визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси». При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості  відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом  надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Метод ідентифікованої собівартості передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість та дату витрачання кожної одиниці запасів. Даний метод доцільно застосовувати для запасів, які мають значну вартість та невелику кількість. Визначення середньозваженої собівартості проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного періоду і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду і одержаних у звітному місяці.

Метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій  послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси які були придбані першими продаються чи використовуються першими. Даний метод найчастіше застосовується для запасів, що швидко псуються за умови, що грошова одиниця є стабільною.

Оцінка за нормативними затратами  полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені  підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.

Оцінку за цінами продажу застосовують підприємства роздрібної торгівлі, що мають значну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Для всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

При відображенні продажу готової  продукції в бухгалтерському  обліку зазначаються дві оцінки:

- оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою – первісна вартість ( по Дт 901);

- оцінка, що визначається за  домовленістю сторін (по Кт 701).

Оскільки готова продукція в  бухгалтерському обліку відображається за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, то виникає необхідність в уцінці готової продукції, порядок проведення якої аналогічний уцінці виробничих запасів.

Випуск продукції з виробництва  та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними  документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.

Найбільш ефективним шляхом по вирішенню проблем оцінки є створення на підприємстві постійно діючої Комісії з визначення справедливої вартості біологічних активів та сільгосппродукції.

Постійно  діюча комісія створюється Наказом  керівника по підприємству з числа  осіб (не менше трьох):

• головного бухгалтера, його заступника, бухгалтерів відповідальних за ведення обліку сільськогосподарської продукції;
• спеціалістів галузей;
• керівників структурних підрозділів (бригадирів, завідуючих фермами).

Наказ про  створення такої Комісії може бути і додатком до Наказу про облікову політику підприємства.